Постанова

від 12.06.2024 по справі 904/4666/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4666/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "СТАДЕКС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 (суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/4666/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "ПРОСПЕКТ ПРАВОБЕРЕЖНИЙ", м. Дніпро

до Приватного підприємства "СТАДЕКС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 19 177,62 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "ПРОСПЕКТ ПРАВОБЕРЕЖНИЙ" з позовом до Приватного підприємства "СТАДЕКС" про стягнення заборгованості у розмірі 19 177,62 грн, з яких 15 335,68 грн - основна заборгованість, 406,97 грн - 3% річних, 3 434,97 грн - інфляційні втрати та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № б/н від 30.03.2020 в частині оплати спожитих послуг.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "Стадекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект Правобережний" суму основної заборгованості у розмірі 15 335, 68 грн, 406,97 грн - 3% річних, 3 434,97 грн - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватного підприємства "СТАДЕКС", в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що:

- відповідач не знав, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться на розгляді справа № 904/4666/22;

-між Приватним підприємством «СТАДЕКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект Правобережний" відсутні будь-які договірні відносини;

-Приватне підприємство «СТАДЕКС» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект Правобережний" не було отримано рахунку на оплату послуг, не було підписано акту виконаних робіт.

Скаржник також просить долучити до матеріалів справи докази, які не були подані до господарського суду першої інстанції, а саме: копія протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку у м. Дніпро, вул. Телевізійна буд. 1а від 26.12.2021; Копія договору від 15.04.2022 № 25-004 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком; Копія повідомлення від 27.06.2022 № 3112-1470; Копія довідки про відсутність заборгованості ПП «Стадекс» перед ТОВ «ACC 1» ; Копія листа ТОВ «АСС 1» на запит ПП «Стадекс».

Таке клопотання відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

Посилання відповідача на необізнаність про наявність спору та розгляд справи, носять суб`єктивний характер, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 відкрито провадження у справі була надіслана всім учасникам справи на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Також, судом здійснено публікацію на офіційному сайті Господарського суду Дніпропетровської області щодо розгляду справи № 904/4666/22.

Прийняття ж судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів, без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Крім того, ці докази не були предметом розгляду місцевим господарським судом.

Позивач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2024 апеляційну скаргу товариства залишено без руху. Апелянту протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, запропоновано усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати мотивоване клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду з підтверджуючими ці обставини доказами.

07.05.2023 скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка визнана судом обґрунтованою.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "СТАДЕКС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 у справі №904/4666/22; ухвалено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 5003537631704-10119648795, Приватне підприємство "Стадекс" є власником нежитлового приміщення № 128, поз. 1-20, літ. А-5, на першому поверсі, загальною площею 172,7 м.кв. в житловому будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Телевізійна, буд. 1-а, прим. 128.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект Правобережний" (надалі управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Телевізійна, буд. 1-а (надалі співвласники) був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № б/н від 30.03.2020 (надалі договір).

Відповідно до п. 1 договору, управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (надалі послуга з управління), що розташований за адресою: вул. Телевізійна, буд. 1-а (надалі будинок), а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовам цього договору.

Відповідно до п. 10 договору, ціна послуги з управління становить 5,95 грн. з ПДВ на місяць за 1 м.кв. загальної площі житлового будинку або нежитлового приміщення у будинку.

Згідно з довідкою № 1-П від 29.11.2022, Приватному підприємству "Стадекс" зменшено тариф на послуги на 0,40 грн. у зв`язку з тим, що відповідач має окремий вхід та не користується освітленням у місцях загального користування.

Тариф для Приватного підприємства "Стадекс" був встановлений на рівні 5,55 грн. за кв.м.

Пунктом 11 договору передбачено, що плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 30 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з 01.06.2020 та укладається строком на один рік.

Згідно п. 31 договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік.

Позивачем виставлені відповідачу акти наданих послуг на загальну суму 15 335, 68 грн (арк.с.16- 31).

Акти надання послуг, що містяться в матеріалах справи відповідачем не підписувались, умов щодо їх направлення договір не містить.

За викладених обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 15 335, 68 грн за послуги, надані позивачем, у період з 01.08.2021 по 30.11.2022.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 406,97 грн 3% річних за період з 24.11.2021 по 27.11.2022 та 3 434,97 грн інфляційних втрат за період з 24.11.2021 по 27.11.2022.

Задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення суми заборгованості за надані послуги, 3% річних та інфляційних втрат.

Суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг, про що відповідачу було виставлено акти надання послуг.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», багатоквартирний будинок - житловий будинок, у якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Частиною 2 ст. 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 5003537631704-10119648795, Приватне підприємство "Стадекс" є власником нежитлового приміщення № 128, поз. 1-20, літ. А-5, на першому поверсі, загальною площею 172,7 м.кв. в житловому будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Телевізійна, буд. 1-а, прим. 128.

Отже, Приватне підприємство "Стадекс" є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Телевізійна, буд. 1-а.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою для виникнення зобов`язань є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 322 ЦК України передбачений обов`язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Пунктами 1, 2 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 2 ст. 382 Цивільного кодексу України встановлено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

За приписами ст. 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право:

- задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

- визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

- виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект Правобережний" (надалі - управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Телевізійна, буд. 1-а (надалі - співвласники) був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № б/н від 30.03.2020 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (надалі - послуга з управління), що розташований за адресою: вул. Телевізійна, буд. 1-а (надалі - будинок), а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, у період з 01.08.2021 по 30.11.2022 надав послуги з управління багатоквартирним будинком, що підтверджується актами надання послуг, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 10 договору, ціна послуги з управління становить 5,95 грн. з ПДВ на місяць за 1 м.кв. загальної площі житлового будинку або нежитлового приміщення у будинку.

При цьому, згідно з довідкою № 1-П від 29.11.2022, Приватному підприємству "Стадекс" було зменшено тариф на послуги на 0,40 грн. у зв`язку з тим, що відповідач має окремий вхід та не користується освітленням у місцях загального користування.

Тариф для Приватного підприємства "Стадекс" був встановлений на рівні 5,55 грн. за кв.м.

За таких обставин, за послуги, надані позивачем у період з 01.08.2021 по 30.11.2022, відповідач мав сплатити грошові кошти у загальному розмірі 15 335,68 грн.

Пунктом 11 договору передбачено, що плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив спожиті послуги у встановлені строки у повному обсязі.

За таких обставин, у Приватного підприємства "Стадекс" утворилась заборгованість перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект Правобережний" у розмірі 15 335,68 грн.

А отже, позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 15 335,68 грн. правильно визначені господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Апеляційним судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок є вірним.

Доводи апеляційної скарги про необізнаність наявності на розгляді господарського суду справи № 904/4666/22 спростовуються висновками, зробленими апеляційним судом в описовій частині цієї постанови при розгляді клопотання скаржника про долучення додаткових доказів до справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що між Приватним підприємством «СТАДЕКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект Правобережний" відсутні будь-які договірні відносини спростовуються наявним в матеріалах справи Типовим договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 30.03.2020р.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг, про що відповідачу було виставлено акти надання послуг, а умов щодо їх направлення договір не містить.

Відповідачем же не надано доказів на спростування наявності заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та не надано доказів щодо неотримання таких послуг.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями?129, 269,?275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "СТАДЕКС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 у справі №904/4666/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області 06.06.2023 у справі №904/4666/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на? Приватне підприємство "СТАДЕКС".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Верхогляд Т.А. 12.06.2024, суддею Парусніковим Ю.Б. 17.06.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд