Ухвала

від 17.06.2024 по справі 904/1675/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

17.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1675/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Рост", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Дніпропетровська область, м. Павлоград

про стягнення 4 788 258,80 грн

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: Пінтов В.В.;

від відповідача: Скиба О.С.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал-Рост" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 4 788 258,80 грн, з яких: 4 100 000,00 грн основний борг, 192 978,80 грн 3% річних, 495 280,00 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 9753-ПУ-УМТС-Т від 05.05.2021.

Суд ухвалою від 18.04.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Рост" залишив без руху. Запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітал-Рост" усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду платіжного документу, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (доплатити 0,05 грн) у строк до 02.05.2024 включно.

26.04.2024 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду платіжну інструкцію № 938 від 22.04.2024 про сплату судового збору у розмірі 0,05 грн.

Суд ухвалою від 29.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 27.05.2024.

03.05.2024 відповідач подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. 10.05.2024 до суду надійшли заперечення позивача на клопотання, 21.05.2024 -відповідь відповідача на заперечення.

20.05.2024 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 22.05.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Рост" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовив.

21.05.2024 Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" подало до суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Рост", в якій просить суд розтлумачити пункт 8 договору № 10432 від 20.04.2022 відступлення права вимоги (цесії) щодо того, що при виникненні спорів, сторони керуються третейською угодою згідно пунктів 7.5. 7.14. договору поставки № 9753-ПУ-УМТС-Т від 05.05.2021.

Суд ухвалою від 22.05.2024 повернув зустрічну позовну заяву та додані до неї документи Приватному акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля".

В підготовче засідання 27.05.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Суд ухвалою від 27.05.2024 відклав підготовче засідання на 17.06.2024.

В підготовче засідання 17.06.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Як вказано вище, 03.05.2024 відповідач подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначив, що предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості та неустойки за договором поставки № 9753-ПУ-УМТС-Т від 05.05.2021 (в розмірі 4 788 258,80 грн), укладеного між ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та ТОВ «Неосинтез». 29.04.2022 між ТОВ «Неосинтез», ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та ТОВ "Капітал-Рост" було укладено договір відступлення права вимоги № 10432-ПУ, відповідно до якого ТОВ «Неосинтез» виступив в якості цедента, позивач в якості цессіонарія, а відповідач в якості боржника. В договорі поставки № 9753-ПУ-УМТС-Т від 05.05.2021, а саме в п. 7.5 7.14, сторони передбачили третейську угоду, суть якої полягає в тому, що у разі виникнення спорів між сторонами у зв`язку з виконанням, зміною, припиненням дії договору, вони підлягають розгляду в третейському суді для розгляду конкретного спору (третейський суд «ad hoc»). Також сторони вказали (п.7.5.) випадки, на які не розповсюджується ця третейська угода. Сторони у третейському застереженні визначили та погодили порядок формування, діяльність такого суду та вимоги до суддів. Позивач не звертався до відповідача з вимогою про третейський розгляд спору. Враховуючи все вищевикладене відповідач заперечує проти розгляду спору в господарському суді, оскільки третейська угода, викладена у договорі, є дійсною, не втратила чинність, може бути виконана, звернення до господарського суду є передчасним, у зв`язку із чим просить суд залишити без розгляду позовну заяву ТОВ «Капітал-Рост» до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення 4 788 258,80 грн.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Частинами 1, 2 ст.7 Закону України "Про третейські суди" в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc). Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи.

Відповідно до ч.6 ст.8 Закону України "Про третейські суди" порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону.

Згідно з ч. 1, 4, 6, 9 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Частиною 5 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Право сторін на передачу спору для вирішення третейським судом також передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Тобто, у разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого відповідачем відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України заперечення щодо розгляду спору в господарських судах, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди.

Господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті третейської угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності третейської угоди.

Крім того, суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві третейського суду, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в третейській угоді вказівки на місце проведення третейського розгляду чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певного третейського суду чи регламенту, за яким має здійснюватися третейський розгляд.

Така ж позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16.

Спір між сторонами виник за договором поставки № 9753-ПУ-УМТС-Т від 05.05.2021 (далі - договір).

Відповідно до п. 7.5. договору усі суперечки, що виникають між сторонами у зв`язку з виконанням цього договору або стосуються його зміни, припинення недійсності, підлягають розгляду та вирішуються у третейському суді для розгляду конкретної суперечки (третейський суд "ad hoc"), крім суперечок, пов`язаних з невиконанням наступних зобов`язань за договором (одного або кількох): зобов`язань про заміну неякісної продукції (товару), зобов`язань про усунення недоліків (дефектів) продукції (товару) / робіт / послуг, зобов`язань з постачання продукції (товару) / виконання робіт / надання послуг, зобов`язань щодо оплати штрафних санкцій за порушення термінів постачання продукції (товару) / виконання робіт / надання послуг, зобов`язань щодо компенсації збитків у зв`язку з порушенням умов постачання продукції (товару) / виконання робіт / надання послуг.

Позивач подав до суду заперечення на клопотання, в якому зазначив, що здійснюючи відступлення права вимоги в частині, ТОВ "НВП "Неосинтез" за договором відступлення передав свої права не за договором у цілому, оскільки договір № 9753 охоплює багато зобов`язань, а у розрізі конкретного зобов`язання. Так, сторонами договору відступлення погоджене часткове відступлення прав за договором № 9753 - право вимагати від боржника належного виконання частини не виконаних відповідачем грошових зобов`язань за договором № 9753 на загальну суму 7 931 015,98 грн. В іншій частині договору № 9753 право вимоги від ТОВ "НВП "Неосинтез" позивачу не відступалися. Більше того, умовами договору відступлення його сторони, в тому числі відповідач, передбачили інший порядок судового розгляду спорів в частині відступленого права вимоги. Відповідно до п. 8 договору відступлення якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Таким чином, умови договору відступлення не передбачають розгляду спорів третейським судом, а натомість встановлюють загальний порядок судового розгляду спорів згідно з чинним законодавством України залежно від суб`єктного складу сторін. Крім того, сторони договору відступлення, в тому числі відповідач, дійшли згоди, що в частині відступленого права вимоги сторони повинні керуватися в першу чергу домовленостями, що викладені в договорі відступлення (п. 11 договору відступлення): "11. Після набрання чинності цим договором відступлення всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору відступлення, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору відступлення". За таких обставин дана справа підлягає розгляду по суті Господарським судом Дніпропетровської області. Враховуючи викладене вище, позивач просить суд у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовити в повному обсязі та розглянути позов по суті.

Господарський суд зазначає наступне.

29.04.2022 між ТОВ «Неосинтез», ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та ТОВ "Капітал-Рост" було укладено договір відступлення права вимоги № 10432-ПУ (далі договір відступлення права вимоги).

В порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором відступлення, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває належне цедентові право вимоги і стає кредитором, з а договором поставки від 05.05.2021 № 9753-ПУ-УМТС-Т (далі - "договір поставки"), укладеним між цедентом та боржником (п. 1. договору відступлення права вимоги).

За цим договором відступлення цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконанім грошових зобов`язань щодо сплати заборгованості за поставлений боржнику за договором поставки товар по договору поставки на загальну суму 7 931 015,98 грн, в тому числі строк оплати якої за договором поставки настав - на суму 1 796 801,00 грн. В цій частині до цесіонарія переходять усі права кредитора, які передбачені договором поставки (п. 2. договору відступлення права вимоги).

Боржник підписанням даного договору відступлення визнає зазначену в п. 2 договору відступлення суму боргу та зобов`язується здійснювати оплату на користь цесіонарія відповідно до умов договору поставки, а суму боргу, строк оплати якої за договором поставки настав в розмірі 1 796 801,00 грн зобов`язується сплатити протягом 3 (трьох) банківських днів від дати підписання даного договору (п. 2.2. договору відступлення права вимоги).

Цесіонарій не відповідає перед боржником за виконання або невиконання цедентом будь-яких зобов`язань, в тому числі тих, що виникають з договору поставки (п. 3. договору відступлення права вимоги).

Право вимоги, що відступається цесіонарієві, засвідчується договором поставки та будь-якими іншими документами, що так чи інакше пов`язані з договором поставки і виникненням права вимоги до боржника (п. 4. договору відступлення права вимоги).

З аналізу вказаних пунктів договору відступлення права вимоги вбачається, що сторони обмежили лише розмір заборгованості, який відступається. Пунктом 2. договору відступлення права вимоги чітко визначено, що в частині вказаної суми боргудо цесіонарія переходять усі права кредитора, які передбачені договором поставки.

Також відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, відповідно до договору відступлення права вимоги № 10432-ПУ до цесіонарія перейшло право вимоги за договором поставки від 05.05.2021 № 9753-ПУ-УМТС-Т у визначеному обсязі та на умовах договору поставки від 05.05.2021 № 9753-ПУ-УМТС-Т, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, твердження позивача, стосовно того, що в іншій частині договору №9753, зокрема в частині третейського застереження, право вимоги від ТОВ "НВП "Неосинтез" позивачу не відступалося є необґрунтованими та безпідставними.

Також господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до п. 7. договору відступлення права вимоги усі спори, шо виникають з цього договору відступлення або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Після набрання чинності цим договором відступлення всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору відступлення, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору відступлення (п. 11. договору відступлення права вимоги).

З викладеного вбачається, що пункти 7 та 11 договору відступлення права вимоги стосуються спорів, попередніх намірів, домовленостей, тощо, що виникають саме з цього договору відступлення права вимоги, та не змінюють умови за договором поставки щодо третейського застереження.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

З огляду на викладене, підстави для визнання третейської угоди, викладеної у договорі, недійсною або такою, що втратила чинність, відсутні. На підставі вищевикладеного, враховуючи, що між сторонами наявна третейська угода про передачу всіх спорів на вирішення третейського суду для розгляду конкретного спору, відповідач своєчасно звернувся до суду із запереченнями проти вирішення спору в господарському суді, судом третейська угода не визнана недійсною, такою, що втратила чинність, та не встановлено неможливості виконання третейської угоди, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та залишення позову - без розгляду.

Згідно з ч.2 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору у разі залишення позову без розгляду повертається за клопотанням особи, яка його сплатила. Враховуючи викладене, суд зазначає, що судовий збір буде повернуто позивачу за його клопотанням.

Керуючись ст. 173, п. 7 ч. 1 ст. 226, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про залишення позову без розгляду - задовольнити.

2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-Рост» до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 4 788 258,80 грн - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 17.06.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В. Мілєва