Рішення

від 17.06.2024 по справі 904/1603/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1603/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНМАР ЛТД», м. Дніпро

до Фізичної особи підприємця Миргородської Людмили Григорівни, м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди майна

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (повідомлення) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАНМАР ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни про стягнення з Фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНМАР ЛТД" за договором оренди № 17 від 01.04.2021 неустойки за затримку повернення орендованого приміщення з оренди за період з 01.08.2022 по 10.04.2024 у сумі 300 000 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1603/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, зокрема встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду від 15.04.2024 направлена відповідачу засобами поштового зв`язку 22.04.2024 та повернулась до суду 14.05.2024 без вручення, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

15.05.2024 від Фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з матеріалами справи, зокрема і з ухвалою, він ознайомився 30.04.2024.

21.05.2024, у строк встановлений судом, від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНМАР ЛТД" надійшли заперечення на відзив.

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що: суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

04.03.2022 було видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Верховний Суд зазначив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Верховний Суд, визначаючи особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, вказав, що запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Також, Рада суддів України 02.03.2022 опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, відповідно до п. 6 яких судам необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків.

Поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02), і наведений термін означає надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів. Отже, загальноприйнято розуміти пуризм як надмірне прагнення до переваги форми над змістом.

За викладених обставин, з метою дотримання прав учасників спору в умовах запровадженого і триваючого воєнного стану, з метою уникнення надмірного формалізму, та виконання основних завдань господарського судочинства, суд вважає за можливе прийняти до розгляду подані учасниками спору процесуальні заяви, у відповідності до приписів ст. ст. 2, 114, 119, 161 Господарського процесуального кодексу України, поновивши відповідачу строк на подання відзиву, пропущений з поважних причин, та розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, всупереч умов договору оренди № 17 від 01.04.2021, відповідач не повернув позивачу з оренди приміщення загальною площею 188 кв. м, розташованого по вул. Робоча, 23В у м. Дніпро, жодного акту про повернення (як передбачено п. 8.5.2 договору оренди № 17 від 01.04.2021) приміщення з оренди сторонами не підписувалось, внаслідок чого на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати від відповідача сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 01.08.2022 по 10.04.2024 включно.

При цьому, позивач наголошував, що оцінку правовідносинам сторін за укладеним договором оренди № 17 від 01.04.2021 надано і в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 по справі № 904/2689/23, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024, і встановлені обставини не підлягають доказуванню у цій справі в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування заперечень на позов, відповідач у відзиві посилався на те, що 01.04.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 17, за умовами якого відповідач отримав в оренду приміщення загальною площею 188 кв. м, розташованого по вул. Робоча, 23В у м. Дніпро, строк користування приміщенням до 30.06.2022 (згідно додаткової угоди від 01.01.2022). В свою чергу, внаслідок введенням військового стану згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, листа ТПП від 24.02.2022 щодо форс-мажорних обставин, відповідач не зміг провадити господарську діяльність, і у відповідності до п. 9.1-9.4 договору оренди № 17 від 01.04.2021 направив позивачу лист № 1/2022, в якому повідомив про відповідні обставини та про звільнення орендованого приміщення з 01.04.2022. Тобто, відповідач наголошує, що він скористався своїм правом на припинення договору і ним здійснені усі необхідні дії для повернення орендодавцю орендованого майна, що свідчить про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у вигляді неустойки.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач наголошує, що доводи відповідача спростовуються зокрема тим, що:

- позивач мав усі повноваження на передачу відповідного майна в оренду, оскільки є його законним користувачем, докази чого долучено до відповіді на відзив;

- позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача на користь позивача неустойки не за фактичне використання приміщення, а саме за несвоєчасне повернення приміщення з оренди;

- обов`язок з повернення відповідачем майна з оренди обумовлено п. 1.1.3, п. 1.3.6, п. 8.5.1, п. 8.5.2 Договору, і відповідно, для посвідчення такого юридичного факту є необхідним складання акту, чого сторонами не здійснювалось, а отже, орендоване приміщення не можна вважати таким, що повернуто орендодавцеві;

- оцінку правовідносинам сторін за укладеним договором оренди № 17 від 01.04.2021 надано і у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 по справі № 904/2689/23, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024, і встановлені обставини не підлягають доказуванню у цій справі в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України;

- лист ТПП від 24.02.2022 щодо форс-мажорних обставин не є беззаперечним доказом настання для відповідача вказаних форс-мажорних обставин;

- правових підстав вважати достроково припиненим (розірваним) договір оренди саме з 01.04.2022 на підставі лише направляння 31.03.2022 орендарем листа орендодавцю не існувало;

- доводи відповідача що ним вчинено всі дії з повернення приміщення з оренди не підтверджуються жодними доказами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танмар ЛТД" (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Миргородською Людмилою Григорівною (далі - орендар) укладено договір оренди №17 від 01.04.2021.

Відповідно до п.1.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування частину приміщення заводоуправління, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 23В, далі іменоване «приміщення» та/або «орендоване майно», а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі, та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Приміщення передається в оренду для ведення господарської діяльності та буде використовуватись як магазин (офіс, склад, тощо) (п. 1.1.2 договору).

Згідно п. 1.2.1 договору, загальна площа приміщення, що передається в оренду, становить 188, 0 кв. м, у т.ч. приміщення заводоуправління - 188, 0 кв. м.

У відповідності до п. 1.3.1. договору передача приміщення в оренду орендарю та повернення приміщення з оренди орендодавцю оформлюється актом приймання-передачі приміщення.

Обов`язки щодо складання акта приймання-передачі приміщення покладаються на сторону договору, яка передає приміщення (п. 1.3.3 договору).

У момент підписання акту приймання-передачі сторона договору, яка передає приміщення, передає іншій стороні договору ключі від приміщення, що орендується. (п. 1.3.6. договору).

Згідно п. 2.1. договору, строк оренди починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за користування Приміщенням орендованим майном) орендар зобов`язаний кожного місяця сплачувати орендодавцю орендну плат, яка сумарно складається з:

А - плати за користування орендованим Приміщенням;

Б - відшкодування витратна енергозабезпечення;

В - відшкодування втрат електроенергії в лінії електропередач;

Г - відшкодування витрат на обслуговування електромереж;

Д - відшкодування втрат на водопостачання та водовідведення;

Е - відшкодування витрат на обслуговування мереж водопостачання та водовідведення;

Ж - відшкодування витрат на опалення (при його наявності);

З - плати за користування орендованим обладнанням (при його наявності),

а) розмір плати за користування орендованим Приміщенням за звітний період (місяць) (А) розраховується наступним чином: загальна площа орендованого Приміщеннія у кв.м. згідно п 1.2.1 Договору оренди помножується на ціну оренди 1 кв.м. орендованої площі, яка є різною в залежності від цільового призначення будівлі, в якій розташоване орендоване Приміщення, а саме: ціна оренди 1 кв. м в приміщенні заводоуправління складає - 96, 24 грн;

б) розмір витрат на відшкодування енергозабезпечення з ПДВ за звітний період (місяць) розраховуються наступним чином (Б): кількість фактично спожитих Орендарем кВт/годин електроенергії за звітний період (місяць) згідно з показниками електричного лічильника помножується на тариф вартості 1 кВт /год електроенергії енергопостачальної організації;

в) відшкодування втрат електроенергії в лінії електропередач з ПДВ розраховуються наступним чином (В): - вартість спожитої орендарем електроенергії за звітний період (місяць) помножується на 14 % (відсотків);

г) відшкодування втрат на обслуговування електромереж з ПДВ розраховуються наступним чином (Г): вартість спожитої орендарем електроенергії за звітний період (місяць) з урахуванням втрат електроенергії в лінії електропередач помножується на 10%;

д) відшкодування витрат на водопостачання та водовідведення з ПДВ розраховується наступним чином (Д): кількість фактично спожитих кубічних метрів води згідно з показниками лічильника, а при його відсутності згідно балансових норм водовідведення та водоспоживання, затверджених Дніпропетровським облводресурсом, які складають 0, 047 м. куб. на 1 квадратний метр площі в місяць помножується на тариф вартості 1 куб. м. водопостачальної організації;

е) відшкодування витрат на обслуговування мереж водопостачання та водовідведення з ПДВ розраховується наступним чином (Е): вартість фактично спожитої води за звітний період (місяць) помножується на 10 (десять) відсотків;

ж) відшкодування витрат на опалення (при його наявності) за звітний період (місяць) розраховується наступним чином (Ж): загальна площа орендованих приміщень в кв.м. згідно п. 1.2 Договору оренди помножується на вартість опалення 1 кв. м площі, яка складає 38, 22 грн.

з) плата за користування орендованим обладнанням за звітний період (місяць) (при його наявності), (З): 105, 60 грн з ПДВ. одну кран-балку.

До 25 числа кожного поточного місяця оренди орендарем здійснюється попередня передоплата у розмірі 100 % (відсотків) повної вартості договірної величини споживання електричної енергії на підставі письмово заявленого орендарем орендодавцю до 10 числа поточного місяця оренди ліміту споживання електричної енергії у кожному звітному періоді (місяці). При використанні у розрахунковому періоді (місяці) орендарем електричної енергії більше заявленого та попередньо сплаченого ліміту, орендар сплачує орендодавцю перевищення споживання електричної енергії у двократному розмірі вартості у строк до 10 числа місяця, наступною за розрахунковим. У разі несплати орендарем орендодавцю перевищення споживання електричної енергії у двократному розмірі вартості у строк до 10 числа місяця.

Місячний розмір орендної плати (ОП) за Договором розраховується за наступною формулою: ОП=А+Б+В+Г+Д + Е + Ж + 3.

Пунктами 3.2. та 3.3. Договору передбачено, орендна плата сплачується орендарем у гривнях у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставлених орендодавцем рахунків-фактур в формі електронних документів в порядку, передбаченому розділом 8.2. цього Договору.

У разі неотримання рахунків-фактур в формі електронних документів в порядку, передбаченому розділом 8.2 цього Договору, орендар, до відновлення обміну документами в електронному вигляді, зобов`язаний самостійно отримати у орендодавця паперовий рахунок для оплати оренди протягом 3 календарних днів та оплатити його протягом 3 календарних днів після отримання.

У разі невиконання орендарем зобов`язання щодо самостійного отримання рахунків у орендодавця для здійснення оплати за оренду та комунальні платежі з будь-яких причин, орендар зобов`язаний:

- починаючи з 16-го числа поточного (розрахункового) місяця протягом 3 календарних днів сплатити орендну плату; а протягом п`яти календарних днів місяця, наступного за розрахунковим місяцем - комунальні послуги, у розмірах не менших, ніж вони були сплачені орендарем у попередньому розрахунковому періоді (місяці). Після оплати оренди орендар зобов`язаний протягом 5 робочих днів ініціювати перед орендодавцем та здійснити разом з орендодавцем перерахунок вартості орендної плати. У разі перевищення сплаченої орендарем суми над розрахунковою, сума перевищення зараховується до розміру орендної плати орендаря за наступний розрахунковий період (місяць). У разі якщо сплачена орендарем сума менш ніж розрахункова, орендар зобов`язаний доплатити різницю протягом 2 робочих днів після здійснення перерахунку.

Згідно п. 3.4. договору, разом з виставленими рахунками-фактурами за надання робіт (послуг) орендодавець складає два екземпляри Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) в формі електронних документів в порядку, передбаченому розділом 8.2. цього Договору. У разі неотримання Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) в формі електронних документів в порядку, передбаченому розділом 8.2. цього Договору, орендар, до відновлення обміну документами між Сторонами в електронному вигляді, зобов`язаний самостійно отримати у орендодавця протягом останнього дня розрахункового місяця Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) в паперовому вигляді в двох екземплярах та впродовж 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, підписати, скріпити печаткою (у разі наявності та використання) та повернути орендодавцю два екземпляри Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) в паперовому вигляді або надати письмову мотивовану відмову від його підписання, причому в такому випадку Орендар складає двосторонній протокол із зазначенням відповідних вимог і термінів їх виконання. Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання Акту здачі-приймання робіт Орендарем у будь-якому вигляді (електронному чи паперовому) Орендодавець не одержить підписані Орендарем та скріплені печаткою Орендаря (у разі наявності та використання) Акти здачі-приймання робіт або мотивовану відмову від його прийняття, вони (роботи, послуги) вважаються прийнятими Орендарем. За невиконання Орендарем обов`язку щодо самостійного одержання у Орендодавця двох екземплярів Акту здачі-прииймання робіт (надання послуг) у разі необхідності в паперовому вигляді в останній робочий день розрахункового місяця та неповернення їх орендодавцю підписаними та скріпленими печаткою протягом 5 (п`яти) робочих днів, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку - штраф у розмірі 5 відсотків від вартості орендної плати Орендаря за звітний розрахунковий період згідно рахунку-фактури, на вимогу Орендодавця.

Розмір орендної плати, передбачений цим Договором, може бути змінений за письмовою згодою сторін Договору шляхом укладання та підписання додаткової угоди до даного Договору, або шляхом внесення відповідних змін до Акту здачі-приймання робіт (надання послуг). (п. 3.5. договору).

Згідно п. 8.4.1 договору, цей Договір може бути розірваний або припинений відповідно до умов Договору або законодавства України.

У разі розірвання, припинення, визнання недійсним Договору, не припиняються і залишаються в силі ті умови і положення Договору, які стосуються наслідків його розірвання, припинення, сплати заборгованості, сум неустойки і збитків. (п.п. 8.4.2. договору).

З дня закінчення строку дії Договору, розірвання, припинення, визнання недійсним, Орендар втрачає право користування Приміщенням, включаючи проведення будь-якої підприємницької діяльності в Приміщенні. (п. 8.4.4. договору).

Згідно п. 8.5.1 Договору оренди після закінчення строку дії Договору, а також у разі його розірвання або припинення, орендар зобов`язаний звільнити Приміщення від будь-якого майна і повернути Приміщення орендодавцеві протягом 2 (двох) календарних днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин. Зазначений в цьому пункті дводенний строк надається орендареві виключно для звільнення Приміщення, і не може бути використаний для проведення будь-якої підприємницької діяльності в Приміщенні.

Пунктом 8.5.2. Договору передбачено, що повернення Приміщення орендарем і його передача орендодавцеві здійснюється на підставі Акту приймання- передачі (повернення) Приміщення, який підписується сторонами. орендар зобов`язаний повернути Приміщення орендодавцеві в стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, що забезпечує можливість його подальшого використання в цілях, передбачених цім Договором.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу майно, а саме приміщення заводоуправління площею 188,0 кв. м, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2021.

Додатковою угодою від 01.01.2022 сторони продовжили строк дії договору до 30.06.2022.

Також, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі № 904/2689/23, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Танмар ЛТД" задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Танмар ЛТД" заборгованість з орендної плати у розмірі 54 279, 00 грн, 1 625, 42 грн - інфляційних втрат, 2 280, 22 грн - пені, 3 172, 47 грн - 50 % річних, 36 186, 24 грн - штрафу, 33 851, 12 грн - неустойки, судовий збір у розмірі 2 684 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Підставами для стягнення спірних сум в межах справи № 904/2689/23 судами наведено наступне:

- зважаючи на відсутність підписаного обома сторонами акту приймання-передачі (повернення) майна за спірним договором, нежитлове приміщення не можна визнати таким, що повернуто орендодавцеві;

- акт прийому передачі майна від 01.04.2022 року, який наявний у матеріалах справи, також не підтверджує передачу відповідачем приміщення позивачу, оскільки підписаний лише відповідачем. Між тим, з положень п.1.3.6 договору оренди № 17 від 01.04.2021 року вбачається, що повернення майна з оренди повинно відбуватися за участю обох сторін договору і в момент підписання такого акту сторона, яка передає приміщення, передає іншій стороні ключі від нього;

- доводи відповідача про те, що позивач здійснив заміну замків у спірному приміщенні станом на 01.04.2022 року, а також про навмисне ухилення його від прийняття цього приміщення, мають декларативний характер, оскільки не підтверджені належними доказами, а тому не приймаються колегією суддів до уваги;

- не доведеними є і обставини невикористання відповідачем орендованого приміщення у спірний період;

- враховуючи не доведення відповідачем припинення договору оренди № 17 від 01.04.2021 у строк до 30.06.2022, порушення ним зобов`язання у частині повернення орендованого за цим договором приміщення, несплату орендних платежів за період квітень-червень 2022 року, а також ненадання ним належних доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення боргу з орендної плати у розмірі 54 279 грн, а також про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за затримку повернення орендованого приміщення з оренди за період з 03.07.2022 по 31.07.2022 у розмірі 33 851, 12 грн, 50% річних за користування чужими грошима за період з 19.04.2022 по 30.06.2022 на суму 3 172, 47 грн та інфляційних втрат за загальний період прострочення з травня 2022 року по червень 2022 року у сумі 1 625, 42 грн, оскільки їх нарахування, у тому числі, передбачено умовами укладеного сторонами договору;

- відповідач не надав суду доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання ним зобов`язання, винятковість цих обставин чи невідповідності розміру стягуваних сум наслідкам порушення зобов`язання. Також відповідач не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

- відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по спірному договору, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 року в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Частина 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 13 та частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що всупереч умов договору оренди № 17 від 01.04.2021, відповідач не повернув позивачу з оренди приміщення загальною площею 188 кв. м, розташованого по вул. Робоча, 23В у м. Дніпро, жодного акту про повернення (як передбачено п. 8.5.2 договору оренди № 17 від 01.04.2021) приміщення з оренди сторонами не підписувалось, внаслідок чого на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати від відповідача сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 01.08.2022 по 10.04.2024 включно.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Отже, обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним.

В свою чергу, для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Наведена правова позиція висвітлена також у постанові Об?єднаної палати Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Частинами 1, 2, 3 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, і в подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними указами і триває на даний час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану. пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні")

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, який зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що: суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, суд, врахувавши усі обставини справи, вважає загальновідомими обставини того, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану в України, ракетні удари російських військ по місту Дніпро, - спричинили дестабілізацію в усіх сферах життєдіяльності країни, і відповідно, сферах господарювання, що слід враховувати у будь-яких обставинах, вказані обставини мають надзвичайний характер, є невідворотними, дійшов висновку, що дійсно вищенаведені обставини, на які посилається відповідач, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання ним свого обов`язку за договором.

При цьому, суд враховує, що внаслідок введенням військового стану згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, листа ТПП від 24.02.2022 щодо форс-мажорних обставин, відповідач не зміг провадити господарську діяльність, і у відповідності до п. 9.1-9.4 договору оренди № 17 від 01.04.2021 направив позивачу лист № 1/2022, в якому повідомив про відповідні обставини та про звільнення орендованого приміщення з 01.04.2022.

Тобто, наведене вище в сукупності підтверджує ту обставину, що відповідач скористався своїм правом на припинення договору і ним здійснені усі необхідні дії для повернення орендодавцю орендованого майна, що свідчить про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у вигляді неустойки, внаслідок відсутності та недоведеності вини (умислу або необережності) відповідача відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України щодо належного виконання зобов?язання з повернення позивачу орендованого майна.

При цьому, учасниками спору не заперечувалось, що додатковою угодою від 01.01.2022 сторони продовжили строк дії договору до 30.06.2022, і після 30.06.2022 орендні правовідносини між сторонами не продовжувались в установленому порядку, і відповідно, припинились.

В свою чергу, позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів, що відповідачем саме використовувалось спірне приміщення у своїй господарській діяльності, зокрема і у спірний період, і відповідно, обставини невикористання відповідачем спірного приміщення підтверджені більш вірогідними доказами у справі.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач на підставі ст. 614 Цивільного кодексу України звільняється від відповідальності, обумовленої ст. 785 Цивільного кодексу України у вигляді неустойки, оскільки відповідачем доведено належними та більш вірогідними доказами в сукупності, що ним вжито всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання з повернення орендованого приміщення, що виключає його вину в контексті спірних правовідносин, зокрема і у зв`язку настанням форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.

Дослідивши надані сторонами докази, що містяться в матеріалах справи, кожен окремо та у їх сукупності, суд вважає, що саме у даній справі зі складених між сторонами господарських відносин, існує причинно-наслідковий зв`язок між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконати відповідачем свої зобов`язання за угодою з повернення спірного майна фізично, проте, волевиявлення щодо припинення правовідносин оренди стосовно якого ним висловлено у однозначній документальній формі.

При цьому, в контексті розгляду саме даної справи та встановлених у ній обставин, питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності між суб`єктами господарювання, є загальновідомим та нормативно врегульованим, а тому, як зазначалось вище, факт повідомлення або неповідомлення відповідачем позивача у відповідності до умов угоди про настання форс-мажорних обставин не впливає на вищенаведені висновки суду щодо їх існування у спірних правовідносинах.

При цьому, посилання позивача на те, що оцінку правовідносинам сторін за укладеним договором оренди № 17 від 01.04.2021 надано і у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 по справі № 904/2689/23, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024, і встановлені обставини не підлягають доказуванню у цій справі в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України судом враховуються, проте, предметом спору саме у даній справі є стягнення неустойки за період, який не охоплюється періодом, який є спірним у даній справі. По-друге, встановлені у справі № 904/2689/23 обставини не впливають на здійснену судом оцінку правових підстав стосовно вимог позивача щодо стягнення неустойки у даній справі.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача за договором оренди № 17 від 01.04.2021 неустойки за затримку повернення орендованого приміщення з оренди за період з 01.08.2022 по 10.04.2024 у сумі 300 000 грн не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними, допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають з наведених судом підстав.

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягають з підстав, наведених судом у даному рішенні.

Усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю, за наведених судом підстав.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНМАР ЛТД" до Фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни про стягнення за договором оренди № 17 від 01.04.2021 неустойки за затримку повернення орендованого приміщення з оренди за період з 01.08.2022 по 10.04.2024 у сумі 300 000 грн відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко