Постанова

від 12.12.2024 по справі 904/1603/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м.Дніпро

Справа № 904/1603/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНМАР ЛТД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 року у справі №904/1603/24 (суддя Ярошенко В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНМАР ЛТД", м. Дніпро

до Фізичної особи підприємця Миргородської Людмили Григорівни, м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди майна,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАНМАР ЛТД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни на користь позивача неустойки за затримку повернення орендованого приміщення з оренди за договором оренди № 17 від 01.04.2021 року за період з 01.08.2022 року по 10.04.2024 року у сумі 300 000 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 17 від 01.04.2021 року, яке полягає у неповерненні останнім позивачу об`єкту оренди за цим договором, ненадання ним та непідписання сторонами договору акту про повернення (як передбачено п. 8.5.2 договору оренди № 17 від 01.04.2021 року), внаслідок чого на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати від відповідача сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 01.08.2022 року по 10.04.2024 року включно.

При цьому позивач наголошував, що оцінку правовідносинам сторін за укладеним договором оренди № 17 від 01.04.2021 року надано у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 року по справі № 904/2689/23, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024 року, і встановлені обставини не підлягають доказуванню у цій справі у силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 року у справі №904/1603/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНМАР ЛТД" відмовлено повністю. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладено на позивача.

Рішення мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача за договором оренди № 17 від 01.04.2021 року неустойки за затримку повернення орендованого приміщення з оренди за спірний період є незаконними, необґрунтованими та недоведеними.

При цьому суд врахував оцінку правовідносин сторін за укладеним договором оренди № 17 від 01.04.2021 року, надану судами у справі № 904/2689/23, і те, що встановлені обставини не підлягають доказуванню у цій справі в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, проте зазначив, що предметом спору саме у даній справі є стягнення за інший період, ніж у справі № 904/2689/23 та зазначив, що встановлені у справі № 904/2689/23 обставини не впливають на здійснену судом оцінку правових підстав стосовно вимог позивача щодо стягнення неустойки у даній справі.

Не погодившись з рішенням суду, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНМАР ЛТД" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скарга обґрунтована тим, що:

- судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не з`ясовано у повному обсязі обставини, які мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку суду про доведеність відповідачем наявності форс-мажорних обставин, які перешкоджали виконанню ним зобов`язань за договором оренди № 17 від 01.04.2021 року у частині повернення орендованого приміщення з оренди за період з 01.08.2022 року по 10.04.2024 року, а також існування причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 року в Україні воєнного стану та неможливістю виконати відповідачем свої зобов`язання за договором;

- суд безпідставно визнав волевиявлення відповідача щодо припинення правовідносин оренди, стосовно якого ним висловлено у однозначній документальній формі, як підставу правомірного невиконання зобов`язань за договором оренди у частині повернення орендованого приміщення з оренди за період з 01.08.2022 року по 10.04.2024 року;

- необґрунтованим є висновок суду, що самі лише введення в Україні військового стану згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та лист ТПП від 28.02.2022 року підтверджують форс-мажорні обставини, через які відповідачка не змогла провадити господарську діяльність в частині повернення орендованого приміщення з оренди, оскільки лист ТПП не є беззаперечним доказом настання для неї таких обставин;

- суд не звернув уваги на те, що відповідачка не надала належних та вірогідних доказів зупинення її підприємницької діяльності у зв`язку з збройною агресією рф та воєнним станом, що найняті нею працівники не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що майно підприємниці задіяні під час тих чи інших заходів і перешкоджало ФОП Миргородській Л.Г., як суб`єкту господарювання, здійснювати підприємницьку діяльність під час агресії рф та введеного воєнного стану щодо повернення орендованого майна орендодавцю;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що сторони договору оренди домовились про звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору лише за умов, що дія форс-мажорних обставин безпосередньо впливатиме на можливість виконання цього договору. (п. 9.1. договору), що відповідачкою не доведено;

- на думку позивача орендар був зобов`язаний продовжувати виконувати умови договору оренди у повному обсязі, у тому числі і в частині здійснення оплати всіх передбачених договором оренди платежів до моменту фактичної передачі та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди та після належної перевірки стану майна, що повертається, і при переданні вказаного майна потрібна присутність обох сторін;

- суд безпідставно не врахував обставини, встановлені судом у справі № 904/2689/23, оскільки у справі, що розглядається та справі №904/2689/23 одна підстава позову, а саме неналежне виконання орендарем умов договору оренди №17, і відрізняється у цій справі лише предметом спору та спірним періодом, тому обставини справи №904/2689/23 впливають на оцінку обставин у цій справі.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Тетяни Анатоліївни, суддів: Паруснікова Юрія Борисовича, Іванова Олексія Геннадійовича

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та ухвалено розглянути її у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАНМАР ЛТД" (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Миргородською Людмилою Григорівною (орендарем) укладено договір оренди №17 від 01.04.2021 року, відповідно до п.1.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування частину приміщення заводоуправління, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 23В, далі іменоване "приміщення" та/або "орендоване майно", а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі, та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Приміщення передається в оренду для ведення господарської діяльності та буде використовуватись як магазин (офіс, склад, тощо) (п. 1.1.2 договору).

Згідно п. 1.2.1 договору, загальна площа приміщення, що передається в оренду, становить 188, 0 кв. м, у т.ч. приміщення заводоуправління - 188, 0 кв. м.

У відповідності до п. 1.3.1. договору передача приміщення в оренду орендарю та повернення приміщення з оренди орендодавцю оформлюється актом приймання-передачі приміщення.

Обов`язки щодо складання акта приймання-передачі приміщення покладаються на сторону договору, яка передає приміщення (п. 1.3.3 договору).

У момент підписання акту приймання-передачі сторона договору, яка передає приміщення, передає іншій стороні договору ключі від приміщення, що орендується. (п. 1.3.6. договору).

Згідно з п. 2.1. договору, строк оренди починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що за користування приміщенням орендованим майном) орендар зобов`язаний кожного місяця сплачувати орендодавцю орендну плат, яка сумарно складається з:

А - плати за користування орендованим приміщенням;

Б - відшкодування витратна енергозабезпечення;

В - відшкодування втрат електроенергії в лінії електропередач;

Г - відшкодування витрат на обслуговування електромереж;

Д - відшкодування втрат на водопостачання та водовідведення;

Е - відшкодування витрат на обслуговування мереж водопостачання та водовідведення;

Ж - відшкодування витрат на опалення (при його наявності);

З - плати за користування орендованим обладнанням (при його наявності),

а) розмір плати за користування орендованим приміщенням за звітний період (місяць) (А) розраховується наступним чином: загальна площа орендованого приміщеннія у кв.м. згідно п 1.2.1 договору оренди помножується на ціну оренди 1 кв.м. орендованої площі, яка є різною в залежності від цільового призначення будівлі, в якій розташоване орендоване приміщення, а саме: ціна оренди 1 кв. м в приміщенні заводоуправління складає - 96, 24 грн;

б) розмір витрат на відшкодування енергозабезпечення з ПДВ за звітний період (місяць) розраховуються наступним чином (Б): кількість фактично спожитих орендарем кВт/годин електроенергії за звітний період (місяць) згідно з показниками електричного лічильника помножується на тариф вартості 1 кВт /год електроенергії енергопостачальної організації;

в) відшкодування втрат електроенергії в лінії електропередач з ПДВ розраховуються наступним чином (В): - вартість спожитої орендарем електроенергії за звітний період (місяць) помножується на 14 % (відсотків);

г) відшкодування втрат на обслуговування електромереж з ПДВ розраховуються наступним чином (Г): вартість спожитої орендарем електроенергії за звітний період (місяць) з урахуванням втрат електроенергії в лінії електропередач помножується на 10%;

д) відшкодування витрат на водопостачання та водовідведення з ПДВ розраховується наступним чином (Д): кількість фактично спожитих кубічних метрів води згідно з показниками лічильника, а при його відсутності згідно балансових норм водовідведення та водоспоживання, затверджених Дніпропетровським облводресурсом, які складають 0, 047 м. куб. на 1 квадратний метр площі в місяць помножується на тариф вартості 1 куб. м. водопостачальної організації;

е) відшкодування витрат на обслуговування мереж водопостачання та водовідведення з ПДВ розраховується наступним чином (Е): вартість фактично спожитої води за звітний період (місяць) помножується на 10 (десять) відсотків;

ж) відшкодування витрат на опалення (при його наявності) за звітний період (місяць) розраховується наступним чином (Ж): загальна площа орендованих приміщень в кв.м. згідно п. 1.2 договору оренди помножується на вартість опалення 1 кв. м площі, яка складає 38, 22 грн.

з) плата за користування орендованим обладнанням за звітний період (місяць) (при його наявності), (З): 105, 60 грн з ПДВ. одну кран-балку.

До 25 числа кожного поточного місяця оренди орендарем здійснюється попередня передоплата у розмірі 100 % (відсотків) повної вартості договірної величини споживання електричної енергії на підставі письмово заявленого орендарем орендодавцю до 10 числа поточного місяця оренди ліміту споживання електричної енергії у кожному звітному періоді (місяці). При використанні у розрахунковому періоді (місяці) орендарем електричної енергії більше заявленого та попередньо сплаченого ліміту, орендар сплачує орендодавцю перевищення споживання електричної енергії у двократному розмірі вартості у строк до 10 числа місяця, наступною за розрахунковим. У разі несплати орендарем орендодавцю перевищення споживання електричної енергії у двократному розмірі вартості у строк до 10 числа місяця.

Місячний розмір орендної плати (ОП) за договором розраховується за наступною формулою: ОП=А+Б+В+Г+Д + Е + Ж + 3.

Пунктами 3.2. та 3.3. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем у гривнях у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставлених орендодавцем рахунків-фактур в формі електронних документів в порядку, передбаченому розділом 8.2. цього договору.

У разі неотримання рахунків-фактур в формі електронних документів в порядку, передбаченому розділом 8.2 цього договору, орендар, до відновлення обміну документами в електронному вигляді, зобов`язаний самостійно отримати у орендодавця паперовий рахунок для оплати оренди протягом 3 календарних днів та оплатити його протягом 3 календарних днів після отримання.

У разі невиконання орендарем зобов`язання щодо самостійного отримання рахунків у орендодавця для здійснення оплати за оренду та комунальні платежі з будь-яких причин, орендар зобов`язаний:

- починаючи з 16-го числа поточного (розрахункового) місяця протягом 3 календарних днів сплатити орендну плату; а протягом п`яти календарних днів місяця, наступного за розрахунковим місяцем - комунальні послуги, у розмірах не менших, ніж вони були сплачені орендарем у попередньому розрахунковому періоді (місяці). Після оплати оренди орендар зобов`язаний протягом 5 робочих днів ініціювати перед орендодавцем та здійснити разом з орендодавцем перерахунок вартості орендної плати. У разі перевищення сплаченої орендарем суми над розрахунковою, сума перевищення зараховується до розміру орендної плати орендаря за наступний розрахунковий період (місяць). У разі якщо сплачена орендарем сума менш ніж розрахункова, орендар зобов`язаний доплатити різницю протягом 2 робочих днів після здійснення перерахунку.

Згідно з п. 3.4. договору, разом з виставленими рахунками-фактурами за надання робіт (послуг) орендодавець складає два екземпляри акту здачі-приймання робіт (надання послуг) в формі електронних документів в порядку, передбаченому розділом 8.2. цього договору. У разі неотримання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) в формі електронних документів в порядку, передбаченому розділом 8.2. цього договору, орендар, до відновлення обміну документами між сторонами в електронному вигляді, зобов`язаний самостійно отримати у орендодавця протягом останнього дня розрахункового місяця акт здачі-приймання робіт (надання послуг) в паперовому вигляді в двох екземплярах та впродовж 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, підписати, скріпити печаткою (у разі наявності та використання) та повернути орендодавцю два екземпляри акту здачі-приймання робіт (надання послуг) в паперовому вигляді або надати письмову мотивовану відмову від його підписання, причому в такому випадку орендар складає двосторонній протокол із зазначенням відповідних вимог і термінів їх виконання.

Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання робіт орендарем у будь-якому вигляді (електронному чи паперовому) орендодавець не одержить підписані орендарем та скріплені печаткою орендаря (у разі наявності та використання) акти здачі-приймання робіт або мотивовану відмову від його прийняття, вони (роботи, послуги) вважаються прийнятими орендарем.

За невиконання орендарем обов`язку щодо самостійного одержання у орендодавця двох екземплярів акту здачі-приймання робіт (надання послуг) у разі необхідності в паперовому вигляді в останній робочий день розрахункового місяця та неповернення їх орендодавцю підписаними та скріпленими печаткою протягом 5 (п`яти) робочих днів, орендар сплачує орендодавцю неустойку - штраф у розмірі 5 відсотків від вартості орендної плати орендаря за звітний розрахунковий період згідно рахунку-фактури, на вимогу орендодавця.

Розмір орендної плати, передбачений цим договором, може бути змінений за письмовою згодою сторін договору шляхом укладання та підписання додаткової угоди до даного договору, або шляхом внесення відповідних змін до акту здачі-приймання робіт (надання послуг). (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 8.4.1 договору, цей договір може бути розірваний або припинений відповідно до умов договору або законодавства України.

У разі розірвання, припинення, визнання недійсним договору, не припиняються і залишаються в силі ті умови і положення договору, які стосуються наслідків його розірвання, припинення, сплати заборгованості, сум неустойки і збитків. (п.п. 8.4.2. договору).

З дня закінчення строку дії договору, розірвання, припинення, визнання недійсним, орендар втрачає право користування приміщенням, включаючи проведення будь-якої підприємницької діяльності в приміщенні. (п. 8.4.4. договору).

У п.п. 8.5.1, 8.5.2 договору сторонами узгоджено, що після закінчення строку дії договору, а також у разі його розірвання або припинення, орендар зобов`язаний звільнити приміщення від будь-якого майна і повернути приміщення орендодавцеві протягом 2 (двох) календарних днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин. Зазначений в цьому пункті дводенний строк надається орендареві виключно для звільнення приміщення, і не може бути використаний для проведення будь-якої підприємницької діяльності в приміщенні.

Повернення приміщення орендарем і його передача орендодавцеві здійснюється на підставі акту приймання- передачі (повернення) приміщення, який підписується сторонами. орендар зобов`язаний повернути приміщення орендодавцеві в стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, що забезпечує можливість його подальшого використання в цілях, передбачених цим договором.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу майно, а саме приміщення заводоуправління площею 188,0 кв. м, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі майна в оренду від 01.04.2021року.

Додатковою угодою від 01.01.2022 року сторони продовжили строк дії договору до 30.06.2022 року.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 року у справі № 904/2689/23, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНМАР ЛТД" задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Миргородської Людмили Григорівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНМАР ЛТД" заборгованість з орендної плати у розмірі 54 279, 00 грн, що виникла у період дії договору оренди, за квітень - червень 2022 року, а також 1 625, 42 грн - інфляційних втрат, 2 280, 22 грн - пені, 3 172, 47 грн - 50 % річних, 36 186, 24 грн - штрафу, 33 851, 12 грн - неустойки, судовий збір у розмірі 2 684 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

За твердженням позивача, у зв`язку з неповерненням відповідачем об`єкту оренди після закінчення строку дії договору, у позивача виникло право на підставі ст. 785 ЦК України вимагати від відповідача сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 01.08.2022 року по 10.04.2024 року включно, яка за його підрахунками склала 300 000,00 грн.

Несплата відповідачем вказаної вище суми стала підставою для звернення позивача з позовом даній справі.

Колегія суддів зазначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За положеннями ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить ч. 4 ст.284 ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що датою закінчення договору, з урахуванням додаткової угоди до нього, є 30.06.2022 року.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч.4 ст.291 ГК України).

За положеннями ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1).

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2).

При цьому суд враховує, що ч. 1 ст. 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій за Господарським кодексом України, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, положеннями ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено санкцію за порушення такого зобов`язання (якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).

Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору, є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

При цьому до предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України.

Аналогічна за змістом правова позиція наведена, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 року у справі № 910/20370/17.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст.614 ЦК України.

За сталою практикою Верховного Суду однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог позивача про стягнення неустойки у порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо повернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Відповідно до ст. 614 ЦК України для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст.785 ЦК України, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

У цьому зв`язку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження своєї позиції. Зокрема, позивач не надає будь-яких доказів звернення до відповідача з претензіями щодо повернення спірного приміщення після припинення договору, докази ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди, утримання орендованого майна у володінні орендаря та його використання, а також перешкоджання ним у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди.

Слід враховувати, що підставою для нарахування неустойки, стягнення якої передбачено ч.1 ст.785 ЦК України, є не лише факт відсутності акту про повернення майна, а факт неповернення майна та продовження користування ним після закінчення дії договору. У цьому контексті доведення відповідних обставин покладено саме на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність у даному випадку підстав для задоволення позову.

Колегія суддів акцентує увагу на правову позицію сторін, що викладена ними суду першої інстанції у відзиві відповідача на позовну заяву та у відповіді на цей відзив, яку надав позивач.

Так, позивач сам підтвердив (том 1 а.с.45-54), що 01.05.2024 року через задимлення орендованого приміщення позивач без присутності орендаря самостійно відкрив приміщення та встановив, що майно відповідача у приміщенні відсутнє, однак має місце неналежний стан орендованого приміщення відсутність радіаторів опалення, пошкодження механізму керування ролетами, стіни та підлога перебувають у стані, який не відповідає вимогам нормального фізичного зносу, і за висновком комісії приміщення не підлягає подальшій експлуатації за цільовим призначенням без проведення відновлювального ремонту.

Як зазначено вище, відповідно до п.1.3.3 договору обов`язки щодо складання акта приймання-передачі приміщення покладаються на сторону договору, яка передає приміщення.

Між тим, відповідач стверджував суду, що ФОП Миргородська Л.Г. фактично перестала використовувати приміщення з 01.04.2022 року та попередила про це позивача, однак прибувши для передачі ключів позивачу 01.04.2022 року виявила, що замки від дверей орендованого приміщення замінено.

На думку колегії суддів, підтвердження позивачем того факту, що він має доступ до орендованого приміщення, що відповідачка не використовувала це приміщення станом на 01.05.2024 року, незважаючи на дію договору до 30.06.2022 року, є підставою для висновку про те, що сам факт відсутності акту про повернення майна з оренди не може вважатись підставою для нарахування неустойки, стягнення якої передбачено ч.1 ст.785 ЦК України.

При цьому, на переконання колегії суддів, встановлені судом обставини у справі №904/2689/23 щодо наявності підстав для стягнення з ФОП Миргородської Л.Г. заборгованості з орендної плати, а також інфляційних втрат, пені, 50 % річних, штрафу та неустойки, що виникли у період дії договору оренди, не впливають на оцінку судом правових підстав стосовно вимог позивача щодо стягнення неустойки у даній справі після закінчення дії цього договору, як і було обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні.

У зв`язку з викладеним колегією відхиляються доводи скарги про неврахування судом під час прийняття рішення у даній справі обставин, встановлених в рамках справи №904/2689/23.

Твердження апелянта про те, що орендар був зобов`язаний продовжувати виконувати умови договору оренди, у тому числі і в частині здійснення оплати всіх передбачених договором оренди платежів орендодавцю до моменту фактичної передачі та підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення є безпідставними, оскільки обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди); орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2023 року у cправі № 922/1155/20.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене, інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин справи здійснену судом та не спростовують вказаних вище висновків суду про відмову у позові.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У даному випадку, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНМАР ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 року у справі №904/1603/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя О.Г.Іванов