Рішення

від 17.06.2024 по справі 904/2006/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2024м. ДніпроСправа № 904/2006/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ятихатська зернова компанія", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 262 212,30 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятихатська зернова компанія" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення 262 212,30 грн, з яких: 218 346,36 грн основний борг, 11 820,52 грн 3% річних, 32 045,42 грн інфляційні втрати.

Суд ухвалою від 08.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

22.05.2024 відповідач подав до суду заяву з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій просить суд розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; позовну заяву ТОВ «П`ятихатська зернова компанія» залишити без руху та залучити фізичну особу ОСОБА_1 в якості свідка.

23.05.2024 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків, до якої додав уточнену позовну заяву, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ятихатська зернова компанія» 262 212,30 грн, з яких: 218 346,36 грн основний борг, 11 820,52 грн 3% річних, 32 045,42 грн інфляційні втрати.

Суд ухвалою від 27.05.2024 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовив. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про залишення позовної заяви без руху - відмовив. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про виклик свідка - відмовив.

24.05.2024 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що 14.06.2021 фізичною особою ОСОБА_1 було підписано та подано до AT «Дніпропетровськгаз» заяву № ЗКп-19041-490-0621 про надання послуги з приєднання до ГРМ. 22.06.2021 між фізичною особою ОСОБА_1 та AT «Дніпропетровськгаз» був укладений договір № 03С490-14334-21 на приєднання до газорозподільної системи (для приєднання, що не є стандартним). Також 06.07.2021 між фізичною особою ОСОБА_1 та AT «Дніпропетровськгаз» був укладений договір № 29С490-15307-21 підряду на будівництво мереж внутрішнього газопостачання. Відповідно до п. 2 p. ІV договору № 03С490-14334-21 замовник сплачує плату за приєднання (вартість послуги Оператора ГРМ з приєднання об`єкта до ГРМ), визначену пунктом 1 цього розділу, на поточний рахунок Оператора ГРМ у такому порядку та у відповідні терміни: авансовим платежем в розмірі 100% від вартості послуги, з урахуванням податку на додану вартість, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку. Відповідно до п.1 та 2 р.ІІІ договору № 29С490-15307-21, вартість робіт вказаних в п. 1.1 р. ІІ договору 10 496,41 грн, в тому числі податок на додану вартість 1749,40 грн, замовник сплачує авансовим платежем в розмірі 100% на поточний рахунок виконавця протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору. Вартість наступних етапів робіт, вказаних в п.1 р.ІІ договору визначається на підставі окремих додаткових угод та сплачується замовником на поточний рахунок виконавця авансовим платежем 100% робіт визначених відповідною додатковою угодою, протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідно рахунку. За попередньою домовленістю між фізичною особою ОСОБА_1 та AT «Дніпропетровськгаз» було узгоджено, що оплату послуг та робіт за договором № 03С490-14334-21 від 22.06.2021 та договором № 29С490-15307-21 від 06.07.2021 від фізичної особи ОСОБА_1 буде перераховано з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ятихатська зернова компанія» на поточний рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз». 23.11.2021 на поточний рахунок AT «Дніпропетровськгаз» з поточного рахунка ТОВ «ПЗК» надійшли грошові кошти в сумі 99 051,48 по платіжному дорученню №313, де чітко вказано в призначенні платежу: «оплата від ОСОБА_1 за послуги з приєднання до газорозподільної системи зг. pax. 51014334 2810500074 за дог: 03С490-14334-21, у т.ч. ПДВ 20% = 16 508,58 грн (директор ОСОБА_2 )». Також, 23.11.2021 на поточний рахунок AT «Дніпропетровськгаз» з поточного рахунка ТОВ «ПЗК» надійшли грошові кошти в сумі 119 294,88 по платіжному дорученню № 312, де чітко вказано в призначенні платежу: «оплата від ОСОБА_1 за будівництво мереж та приймання їх експлуатацію зг. pax. 51015307 2810500074 за дог: 29С490-15307-21. у т.ч. ПДВ 20% = 19 882,48 грн (директор ОСОБА_2 )». Враховуючи викладене, вбачається добровільне волевиявлення позивача на перерахування цих коштів відповідачу, у діях відповідача не вбачається недобросовісності при набутті цих коштів. В свою чергу, при перерахуванні з поточного рахунка ТОВ «ПЗК» на поточний рaxунок AT «Дніпропетровськгаз» грошових коштів від ОСОБА_1 позивач не міг не знати на підставі чого та за які послуги та роботи останній перераховує відповідачу 262 212,30 грн. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ятихатська зернова компанія» є ОСОБА_3 , відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 87,49 та ОСОБА_4 , адреса реєстрації ( АДРЕСА_1 ), відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 12,57, що підтверджує ймовірні родинні зв`язки останньої з ОСОБА_1 та обізнаність всіх згаданих про договірні відносини з AT «Дніпропетровськгаз», оскільки відповідно до реквізитів замовника договору № 03С490-14334-21 від 22.06.2021 та договору № 29С490-15307-21 від 06.07.2021 зазначено, що адреса реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Згідно зі статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ятихатська зернова компанія» учасником даного товариства є ОСОБА_5 , яка ймовірно перебуває також в родинних зв`язках з ОСОБА_6 , що спростовує обставини щодо помилковості перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 218 346,36 грн від ОСОБА_1 . Позивачем до позовної заяви не надано достовірних та достатніх доказів на підтвердження помилковості перерахування відповідачу грошових коштів; звернень до AT «Перший Український Міжнародний Банк» з відповідним повідомленням про перерахування коштів неналежному отримувачу, вжиття заходів щодо відкликання платежу чи зворотного повернення коштів; доказів наявних судових спорів між AT «Перший Український Міжнародний Банк» та AT «Дніпропетровськгаз» щодо стягнення суми помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, яка була зроблена на користь останнього у розмірі 218 346,36 грн, що також спростовує обставини щодо помилковості перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 218 346,36 грн від ОСОБА_1 . Зазначив, що позивач звернувся до відповідача з вимогою лише 05.07.2022 щодо сплати боргу у розмірі 218 346,36 грн у зв`язку із начебто помилковістю перерахуванням грошових коштів 23.11.2021, тобто через 7 місяців після їх перерахунку та впродовж даного часу не вживав жодних заходів для їх повернення з огляду на розмір перерахованих грошових коштів, що дає також підстави сумніватися у випадковості та помилковості даних платежів. На вимогу позивача від 05.07.2022 відповідачем було надано відповідь щодо відмови в задоволенні вимоги про сплату боргу позивачу, оскільки в платіжних дорученнях № 312 та № 313 від 23.11.2021 чітко було зазначено призначення платежів з посиланням на рахунки та договори, а тому посилання на помилково перераховані кошти вважало безпідставними. Слід зазначити, що договори між фізичною особою ОСОБА_1 та AT «Дніпропетровськгаз» від 22.06.2021 № 03С490-14334-21, від 06.07.2021 № 29С490-15307-21 не розірванні та в судовому порядку не визнанні не чинними. Враховуючи ту обставину, що позивач добровільно перерахував відповідачу грошові кошти від фізичної особи ОСОБА_1 згідно рахунка 51015307 2810500074 за договором № 29С490-15307-21 у розмірі 119 294,88 грн та згідно рахунка 51014334 2810500074 за договором №03С490-14334-21 у розмірі 99 051,48 грн, а також ту обставину, що частково Відповідачем були виконанні фізичній особі ОСОБА_1 роботи за укладеним договором № 29С490-15307-21 від 06.07.2021 у розмірі 31 517,29 грн, розмір суми 218 346,36 грн, яку позивач вимагає стягнути з відповідача має для відповідача величезне значення і прямо впливає на договірні зобов`язання, які склались між фізичною особою ОСОБА_1 та AT «Дніпропетровськгаз». Враховуючи вищевикладене, хоч між позивачем та відповідачем не виникло договірних відносин безпосередньо, проте відповідач не заперечує проти отримання спірних грошових коштів у загальному розмірі 218 346,36 грн, однак не вважає їх помилковими і безпідставно набутими у зв`язку з тим, що вказані кошти були отриманні ним в якості авансу на виконання договору № 03С490-14334-21 від 22.06.2021 та договору № 29С490-15307-21 від 06.07.2021. В свою чергу, позивачем не представлено належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту набуття відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 218 346,36 грн безпідставно внаслідок помилки їх перерахування та за відсутності між сторонами будь-яких правовідносин, які б передбачали необхідність перерахунку зазначених коштів. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

28.05.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивач не мав і не має жодних договірних зобов`язань з відповідачем з приводу надання останнім послуг фізичній особі ОСОБА_1 . Позивач не отримував від ОСОБА_1 будь-яких доручень щодо виконання будь-яких договірних зобов`язань, передбачених договорами, які він укладав (чи не укладав) з будь-якими суб`єктами підприємницької діяльності чи фізичними особами. В число цих суб`єктів входить і відповідач. Більше того, позивач і не міг отримати таке доручення, оскільки є самостійною юридичною особою, з якою ОСОБА_1 не пов`язаний. Він не є його директором чи засновником, тож не може впливати на господарську діяльність. Ймовірно, якби таке доручення було, воно було б оформлене у вигляді договору доручення, а такого договору, чи будь-яких інших правочинів, про які йшла мова вище, між позивачем та ОСОБА_1 не укладалося. Позивач звертає увагу суду на той факт, що переважна більшість документальних доказів, які додано представником відповідача до відзиву на позов, не містить підпису ОСОБА_1 , а ті документи, які підписано начебто ОСОБА_1 , містять явно різні зразки підпису начебто ОСОБА_1 , що викликає обґрунтований сумнів у їх достовірності. Позивач не може коментувати хід виконання чи невиконання фізичною особою ОСОБА_1 укладених між останнім та відповідачем договорів, оскільки не є стороною цих договорів, і, відповідно, не має відношення до їх виконання чи невиконання. Факт помилковості перерахування грошових коштів позивачем було виявлено випадково під час співставлення фактів оплати та наявності відповідних цим оплатам договорів. Договору з відповідачем виявлено не було, тож після цього у 2022 році було надіслано вимогу про повернення помилково сплачених грошових коштів. Грошові кошти було помилково перераховано операціоністом.

10.06.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до платіжного доручення № 312 від 23.11.2021 (а.с. 12) Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятихатська зернова компанія" перерахувало Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" 119 294,88 грн, з призначенням платежу: «оплата від ОСОБА_1 за будівництво мереж та приймання їх в експлуатацію зг. рах. 51015307 2810500074 за дог:29С490-15307-21».

Також відповідно до платіжного доручення № 313 від 23.11.2021 (а.с. 13) Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятихатська зернова компанія" перерахувало Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" 99 051,48 грн з призначенням платежу: «оплата від ОСОБА_1 за послуги приєднання до газорозподільної системи зг. рах. 51014334 2810500074 за дог:03С490-14334-21».

Всього відповідно до платіжних доручень № 312 та № 313 від 23.11.2021 на поточний рахунок відповідача позивачем було перераховано 218 346,36 грн.

Позивач стверджує, що не укладав з відповідачем вказаних вище договорів, а грошові кошти у загальному розмірі 218 346,36 грн були сплачені помилково. 07.07.2022 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу від 05.07.2022 (а.с. 14), в якій вимагав протягом 7 календарних днів повернути сплачені помилково 218 346,36 грн.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної вимоги, позивач надав до суду копії опису вкладення, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку (а.с. 15).

Листом № 490-ЛВ-13613-0922 від 07.09.2022 (а.с. 89) відповідач відмовив у задоволенні вимоги про повернення коштів.

Позивач зазначає, що відповідач вказану вище суму грошових коштів не повернув, що і стало причиною звернення до суду. У зв`язку з вказаним фактом (відсутністю повернення помилково сплачених грошових коштів) позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню не лише сума помилково сплачених грошових коштів, а й 3% річних та інфляційні втрати.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз положень Цивільного кодексу України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача, наприклад, понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Предметом регулювання Глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення Глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно надувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень Глави 83 ЦК України.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що 14.06.2021 фізичною особою ОСОБА_1 було підписано та подано до AT «Дніпропетровськгаз» заяву № ЗКп-19041-490-0621 про надання послуги з приєднання до ГРМ. 22.06.2021 між фізичною особою ОСОБА_1 та AT «Дніпропетровськгаз» був укладений договір № 03С490-14334-21 на приєднання до газорозподільної системи (для приєднання, що не є стандартним). Також 06.07.2021 між фізичною особою ОСОБА_1 та AT «Дніпропетровськгаз» був укладений договір № 29С490-15307-21 підряду на будівництво мереж внутрішнього газопостачання. Відповідно до п. 2 p. ІV договору № 03С490-14334-21 замовник сплачує плату за приєднання (вартість послуги Оператора ГРМ з приєднання об`єкта до ГРМ), визначену пунктом 1 цього розділу, на поточний рахунок Оператора ГРМ у такому порядку та у відповідні терміни: авансовим платежем в розмірі 100% від вартості послуги, з урахуванням податку на додану вартість, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку. Відповідно до п.1 та 2 р.ІІІ договору № 29С490-15307-21, вартість робіт вказаних в п. 1.1 р. ІІ договору 10 496,41 грн, в тому числі податок на додану вартість 1749,40 грн, замовник сплачує авансовим платежем в розмірі 100% на поточний рахунок виконавця протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору. Вартість наступних етапів робіт, вказаних в п.1 р.ІІ договору визначається на підставі окремих додаткових угод та сплачується замовником на поточний рахунок виконавця авансовим платежем 100% робіт визначених відповідною додатковою угодою, протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідно рахунку. За попередньою домовленістю між фізичною особою ОСОБА_1 та AT «Дніпропетровськгаз» було узгоджено, що оплату послуг та робіт за договором № 03С490-14334-21 від 22.06.2021 та договором № 29С490-15307-21 від 06.07.2021 від фізичної особи ОСОБА_1 буде перераховано з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ятихатська зернова компанія» на поточний рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз». 23.11.2021 на поточний рахунок AT «Дніпропетровськгаз» з поточного рахунка ТОВ «ПЗК» надійшли грошові кошти в сумі 99 051,48 по платіжному дорученню №313, де чітко вказано в призначенні платежу: «оплата від ОСОБА_1 за послуги з приєднання до газорозподільної системи зг. pax. 51014334 2810500074 за дог: 03С490-14334-21, у т.ч. ПДВ 20% = 16 508,58 грн (директор ОСОБА_2 )». Також, 23.11.2021 на поточний рахунок AT «Дніпропетровськгаз» з поточного рахунка ТОВ «ПЗК» надійшли грошові кошти в сумі 119 294,88 по платіжному дорученню № 312, де чітко вказано в призначенні платежу: «оплата від ОСОБА_1 за будівництво мереж та приймання їх експлуатацію зг. pax. 51015307 2810500074 за дог: 29С490-15307-21. у т.ч. ПДВ 20% = 19 882,48 грн (директор ОСОБА_2 )». Враховуючи викладене, вбачається добровільне волевиявлення позивача на перерахування цих коштів відповідачу, у діях відповідача не вбачається недобросовісності при набутті цих коштів. В свою чергу, при перерахуванні з поточного рахунка ТОВ «ПЗК» на поточний рaxунок AT «Дніпропетровськгаз» грошових коштів від ОСОБА_1 позивач не міг не знати на підставі чого та за які послуги та роботи останній перераховує відповідачу 262 212,30 грн. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ятихатська зернова компанія» є ОСОБА_3 , відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 87,49 та ОСОБА_4 , адреса реєстрації ( АДРЕСА_1 ), відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 12,57, що підтверджує ймовірні родинні зв`язки останньої з ОСОБА_1 та обізнаність всіх згаданих про договірні відносини з AT «Дніпропетровськгаз», оскільки відповідно до реквізитів замовника договору № 03С490-14334-21 від 22.06.2021 та договору № 29С490-15307-21 від 06.07.2021 зазначено, що адреса реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Згідно зі статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ятихатська зернова компанія» учасником даного товариства є ОСОБА_5 , яка ймовірно перебуває також в родинних зв`язках з ОСОБА_6 , що спростовує обставини щодо помилковості перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 218 346,36 грн від ОСОБА_1 . Позивачем до позовної заяви не надано достовірних та достатніх доказів на підтвердження помилковості перерахування відповідачу грошових коштів; звернень до AT «Перший Український Міжнародний Банк» з відповідним повідомленням про перерахування коштів неналежному отримувачу, вжиття заходів щодо відкликання платежу чи зворотного повернення коштів; доказів наявних судових спорів між AT «Перший Український Міжнародний Банк» та AT «Дніпропетровськгаз» щодо стягнення суми помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, яка була зроблена на користь останнього у розмірі 218 346,36 грн, що також спростовує обставини щодо помилковості перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 218 346,36 грн від ОСОБА_1 . Зазначив, що позивач звернувся до відповідача з вимогою лише 05.07.2022 щодо сплати боргу у розмірі 218 346,36 грн у зв`язку із начебто помилковістю перерахуванням грошових коштів 23.11.2021, тобто через 7 місяців після їх перерахунку та впродовж даного часу не вживав жодних заходів для їх повернення з огляду на розмір перерахованих грошових коштів, що дає також підстави сумніватися у випадковості та помилковості даних платежів. На вимогу позивача від 05.07.2022 відповідачем було надано відповідь щодо відмови в задоволенні вимоги про сплату боргу позивачу, оскільки в платіжних дорученнях № 312 та № 313 від 23.11.2021 чітко було зазначено призначення платежів з посиланням на рахунки та договори, а тому посилання на помилково перераховані кошти вважало безпідставними. Слід зазначити, що договори між фізичною особою ОСОБА_1 та AT «Дніпропетровськгаз» від 22.06.2021 № 03С490-14334-21, від 06.07.2021 № 29С490-15307-21 не розірванні та в судовому порядку не визнанні не чинними. Враховуючи ту обставину, що позивач добровільно перерахував відповідачу грошові кошти від фізичної особи ОСОБА_1 згідно рахунка 51015307 2810500074 за договором № 29С490-15307-21 у розмірі 119 294,88 грн та згідно рахунка 51014334 2810500074 за договором №03С490-14334-21 у розмірі 99 051,48 грн, а також ту обставину, що частково Відповідачем були виконанні фізичній особі ОСОБА_1 роботи за укладеним договором № 29С490-15307-21 від 06.07.2021 у розмірі 31 517,29 грн, розмір суми 218 346,36 грн, яку позивач вимагає стягнути з відповідача має для відповідача величезне значення і прямо впливає на договірні зобов`язання, які склались між фізичною особою ОСОБА_1 та AT «Дніпропетровськгаз». Враховуючи вищевикладене, хоч між позивачем та відповідачем не виникло договірних відносин безпосередньо, проте відповідач не заперечує проти отримання спірних грошових коштів у загальному розмірі 218 346,36 грн, однак не вважає їх помилковими і безпідставно набутими у зв`язку з тим, що вказані кошти були отриманні ним в якості авансу на виконання договору № 03С490-14334-21 від 22.06.2021 та договору № 29С490-15307-21 від 06.07.2021. В свою чергу, позивачем не представлено належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту набуття відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 218 346,36 грн безпідставно внаслідок помилки їх перерахування та за відсутності між сторонами будь-яких правовідносин, які б передбачали необхідність перерахунку зазначених коштів. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Господарський суд зазначає, що будь-яких належних та достовірних доказів перебування позивача та відповідача у договірних відносинах відповідачем до суду не надано.

Господарський суд наголошує, взаємовідносини між ОСОБА_1 та відповідачем жодним чином не впливають на спірні правовідносини. ОСОБА_1 не є засновником (учасником) юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником, керівником позивача. Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятихатська зернова компанія" є окремою самостійною юридичною особою, з якою ОСОБА_1 жодним чином не пов`язаний.

З огляду на викладене, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, тому відхиляються господарським судом.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Господарський суд зазначає, що відповідачем не надано доказів надання позивачу послуг або постачання товарів на суму 218 346,36 грн. Доказів перебування сторін у будь-яких договірних відносинах відповідачем до суду не надано. Відповідачем не доведено наявність підстав для утримання ним грошових коштів у сумі 218 346,36 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти у розмірі 218 346,36 грн без достатньої правової підстави.

Доказів повернення позивачу 218 346,36 грн матеріали даної справи не містять та відповідачем не подані.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 218 346,36 грн заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 15.07.2022 по 03.05.2024 у розмірі 11 820,52 грн та інфляційні втрати за період з липня 2022 року по березень 2024 року у розмірі 32 045,42 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України поширюються як на договірні, так і на недоговірні грошові зобов`язання незалежно від підстав їх виникнення, позаяк ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої ЦК України, а тому, приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої ЦК України (аналогічна правова позиція міститься в п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Тобто, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний не правильно, а саме позивачем використано неправильну початкову дату періоду нарахування.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України щодо обов`язку відповідача сплатити заборгованість (повернути кошти) у семиденний строк з моменту отримання відповідної вимоги позивача.

Як вказано вище, 07.07.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 05.07.2022, в якій вимагав повернути грошові кошти. В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної вимоги, позивач надав до суду копії опису вкладення, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку (а.с. 15).

Листом № 490-ЛВ-13613-0922 від 07.09.2022 (а.с. 89) відповідач відмовив у задоволенні вимоги про повернення коштів.

Господарський суд зазначає, що відповідно до листа відповідача № 490-ЛВ-13613-0922 від 07.09.2022 (а.с. 89) вимога позивача від 05.07.2022 була зареєстрована відповідачем за вх. № Сл-6319-49001-0722 від 08.07.2022. Тобто із вказаного листа вбачається, що відповідач отримав вимогу позивача 08.07.2022.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що семиденний строк на виконання зобов`язання з повернення спірних грошових коштів повинен відраховуватись саме з 08.07.2022.

Таким чином, відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути спірні грошові кошти у розмірі 218 346,36 грн у строк до 15.07.2022 включно (08.07.2022 + 7 календарних днів). А отже початковою датою періоду нарахування 3% річних має бути 16.07.2022, а початковим місяцем нарахування інфляційних втрат серпень 2022 року.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних за період з 16.07.2022 по 03.05.2024 у розмірі 11 802,57 грн та інфляційні втрати за період з серпня 2022 року по березень 2024 року у розмірі 30 304,86 грн.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 260 453,79 грн, з яких: 218 346,36 грн основний борг, 11 802,57 грн 3% річних, 30 304,86 грн інфляційні втрати.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00 грн.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Господарський суд зазначає, що позовна заява подана позивачем до суду в електронній формі.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 3933,18 грн згідно з платіжною інструкцією № 262 від 03.05.2024, замість 3146,54 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 786,64 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 786,64 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 21,08 грн (0,67? %), на відповідача 3125,46 грн (99,33 %).

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 03340920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ятихатська зернова компанія" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Беринга, буд. 21, ідентифікаційний код 24226677) 263 579,25 грн, а саме: 260 453,79 грн, з яких: 218 346,36 грн основний борг, 11 802,57 грн 3% річних, 30 304,86 грн інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3125,46 грн, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя І.В. Мілєва