Постанова

від 18.09.2024 по справі 904/2006/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2006/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 (суддя Мілєвої І.В) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ятихатська зернова компанія", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 262 212,30 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятихатська зернова компанія" з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення 262 212,30 грн, з яких: 218 346,36 грн основний борг, 11 820,52 грн 3% річних, 32 045,42 грн інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ятихатська зернова компанія" 263 579,25 грн, а саме: 260 453,79 грн, з яких: 218 346,36 грн основний борг, 11 802,57 грн 3% річних, 30 304,86 грн інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3125,46 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на таке.

14.06.2021 фізичною особою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації ( АДРЕСА_1 )) було підписано та подано до АТ «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 03340920) заяву №ЗКп-19041-490- 0621 про надання послуги з приєднання до ГРМ (надалі - Заява №ЗКп-19041-490-0621 від 14.06.2021).

22.06.2021 між фізичною особою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації ( АДРЕСА_1 а)) та АТ «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 03340920) був укладений договір №03С490- 14334-21 на приєднання до газорозподільної системи (для приєднання, що не є стандартним) (надалі - Договір №03С490-14334-21 від 22.06.2021).

Також, 06.07.2021 між фізичною особою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації ( АДРЕСА_1 а)) та АТ «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 03340920) був укладений договір №29С490- 15307-21 підряду на будівництво мереж внутрішнього газопостачання (надалі - Договір №29С490-15307-21 від 06.07.2021).

Відповідно до п.2 р. IV Договору №03С490-14334-21 від 22.06.2021, замовник сплачує плату за приєднання (вартість послуги Оператора ГРМ з приєднання об`єкта до ГРМ), визначену пунктом 1 цього розділу, на поточний рахунок Оператора ГРМ у такому порядку та у відповідні терміни: авансовим платежем в розмірі 100% від вартості послуги, з урахуванням податку на додану вартість, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно до п.1 та 2 р. ІІІ Договору №29С490-15307-21 від 06.07.2021, вартість робіт вказаних в п.1.1 р. ІІ Договору 10 496,41 грн, в тому числі податок на додану вартість 1 749,40 грн, замовник сплачує авансовим платежем в розмірі 100% на поточний рахунок виконавця протягом 3 банківських днів з моменту підписання Договору. Вартість наступних етапів робіт, вказаних в п.1 р. ІІ Договору визначається на підставі окремих Додаткових угод та сплачується замовником на поточний рахунок виконавця авансовим платежем 100% робіт визначених відповідною додатковою угодою, протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідно рахунку.

За попередньою усною домовленістю між фізичною особою ОСОБА_1 та АТ «Дніпропетровськгаз» було узгоджено, що оплату послуг та робіт за Договором №03С490-14334-21 від 22.06.2021 та Договором №29С490-15307-21 від 06.07.2021 від фізичної особи ОСОБА_1 буде перераховано з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ятихатська зернова компанія» (код ЄДРПОУ 24226677) на поточний рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 03340920).

Після чого, 23.11.2021 на поточний рахунок АТ «Дніпропетровськгаз» з поточного рахунка ТОВ «ПЗК» надійшли грошові кошти в сумі 99 051,48 грн. по платіжному дорученню №313, де чітко вказано в призначенні платежу: «оплата від ОСОБА_1 , за послуги з приєднання до газорозподільної системи зг. рах. НОМЕР_2 за дог: 03С490-14334-21, у т.ч. ПДВ 20% = 16 508,58 грн (директор ОСОБА_2 )».

Також, 23.11.2021 на поточний рахунок АТ «Дніпропетровськгаз» з поточного рахунка ТОВ «ПЗК» надійшли грошові кошти в сумі 119 294,88 по платіжному дорученню №312, де чітко вказано в призначенні платежу: «оплата від ОСОБА_1 , за будівництво мереж та приймання їх експлуатацію зг. рах. НОМЕР_3 за дог: 29С490-15307-21, у т.ч. ПДВ 20% = 19 882,48 грн (директор ОСОБА_2 )».

Таким чином, можна стверджувати, що між фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «П`ятихатська зернова компанія» існувало певне доручення стосовно виконання зобов`язання здійснення оплати за Договором №03С490-14334-21 від 22.06.2021 та Договором №29С490-15307-21 від 06.07.2021. Тобто, ТОВ «П`ятихатська зернова компанія» не могло не бути обізнаним з приводу чого здійснило перерахування коштів АТ «Дніпропетровськгаз», що підтверджується призначенням платежу по платіжним дорученням №312 та №313 від 23.11.2021.

Крім того, слід звернути увагу, що 13.06.2022 за вх.№ЗГ-2495-490-0622 до Новомосковського відділення АТ «Дніпропетровськгаз» надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій він просить анулювати заяву №ЗКп-19041-490-0621 від 14.06.2021 у зв`язку з порушенням строків виконання робіт по договорам №03С490-14334-21 від 22.06.2021 та №29С490-15307-21 від 06.07.2021 та просить повернути сплачені кошти по вказаним договорам на реквізити підприємства, з якого були проведені оплати. Тобто, цією заявою ОСОБА_1 підтверджує наявність певного зв`язку з ТОВ «П`ятихатська зернова компанія», а саме наявність доручення щодо здійснення оплати по зазначеним договорам від імені ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, вбачається добровільне волевиявлення Позивача на перерахування цих коштів Відповідачу та наявність у Позивача доручення стосовно виконання зобов`язання здійснення оплати за Договором №03С490-14334-21 від 22.06.2021 та Договором №29С490-15307-21 від 06.07.2021, а у діях Відповідача не вбачається недобросовісності при набутті цих коштів.

Також можна зробити висновок, що перерахувавши з поточного рахунка ТОВ «ПЗК» на поточний рахунок АТ «Дніпропетровськгаз» грошові кошти від ОСОБА_1 , Позивач тим самим підтверджує наявність певного зв`язку із ОСОБА_1 у зв`язку з наступним.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ятихатська зернова компанія» (код ЄДРПОУ 24226677) є ОСОБА_3 , адреса реєстрації ( АДРЕСА_2 ), відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 87,49 та ОСОБА_4 , адреса реєстрації ( АДРЕСА_1 ), відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 12,57, що підтверджує ймовірні родинні зв`язки останньої з ОСОБА_1 та обізнаність всіх згаданих про договірні відносини з АТ «Дніпропетровськгаз», оскільки відповідно до реквізитів замовника Договору №03С490-14334-21 від 22.06.2021 та Договору №29С490-15307-21 від 06.07.2021 зазначено, що адреса реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Тобто, ці факти спростовують висновок суду першої інстанції стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятихатська зернова компанія" є окремою самостійною юридичною особою, з якою ОСОБА_1 жодним чином не пов`язаний.

Як на підставу заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ятихатська зернова компанія» посилається на те, що Відповідач отримав грошові кошти в сумі 218 346,36 грн без достатньої правової підстави, у зв`язку з тим, що ці кошти були перераховані помилково.

Тобто, за твердженнями Позивача, безпідставне набуття Відповідачем грошових коштів було результатом саме його поведінки (помилки).

Однак, оскільки Позивачем до позовної заяви не надано достовірних та достатніх доказів на підтвердження помилковості перерахування Відповідачу грошових коштів; звернень до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» з відповідним повідомленням про перерахування коштів неналежному отримувачу, вжиття заходів щодо відкликання платежу чи зворотнього повернення коштів; доказів наявних судових спорів між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та АТ «Дніпропетровськгаз» щодо стягнення суми помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, яка була зроблена на користь останнього у розмірі 218 346,36 грн, що також спростовує обставини щодо помилковості перерахування Позивачем на рахунок Відповідача грошових коштів у розмірі 218 346,36 грн. від ОСОБА_1 .

Позивач звернувся до Відповідача з вимогою лише 05.07.2022 щодо сплати боргу у розмірі 218 346,36 грн. у зв`язку із начебто помилковістю перерахуванням грошових коштів 23.11.2021, тобто через 7 місяців після їх перерахунку та впродовж даного часу не вживав жодних заходів для їх повернення з огляду на розмір перерахованих грошових коштів, що дає також підстави сумніватися у випадковості та помилковості даних платежів.

На вимогу Позивача від 05.07.2022 Відповідачем було надано відповідь щодо відмови в задоволенні вимоги про сплату боргу Позивачу, оскільки в платіжних дорученнях №312 та №313 від 23.11.2021 чітко було зазначено призначення платежів з посиланням на рахунки та договори, а тому посилання суду першої інстанції у своїх висновках на те, що відповідачем не доведено наявність підстав для утримання ним грошових коштів у сумі 218 346,36 грн. апелянт вважає безпідставними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить скаргу АТ «ОГС «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» на рішення у справі № 904/2006/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у вказаній справі - без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Чус О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 09.07.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/2006/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

12.07.2024 матеріали справи №904/2006/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

18.07.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 16.07.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 (суддя Мілєвої І.В) у справі № 904/2006/24; розгляд апеляційної скарги ухвалено провести у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відповідно до платіжного доручення № 312 від 23.11.2021 (а.с. 12) Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятихатська зернова компанія" перерахувало Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" 119 294,88 грн, з призначенням платежу: оплата від ОСОБА_1 за будівництво мереж та приймання їх в експлуатацію зг. рах. 51015307 2810500074 за дог:29С490-15307-21.

Також відповідно до платіжного доручення № 313 від 23.11.2021 (а.с. 13) Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятихатська зернова компанія" перерахувало Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" 99 051,48 грн з призначенням платежу: оплата від ОСОБА_1 за послуги приєднання до газорозподільної системи зг. рах. 51014334 2810500074 за дог:03С490-14334-21.

Всього відповідно до платіжних доручень № 312 та № 313 від 23.11.2021 на поточний рахунок відповідача позивачем перераховано 218 346,36 грн.

Позивач стверджує, що не укладав з відповідачем вказаних вище договорів, а грошові кошти у загальному розмірі 218 346,36 грн були сплачені помилково. 07.07.2022 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу від 05.07.2022 (а.с. 14), в якій вимагав протягом 7 (семи) календарних днів повернути сплачені помилково 218 346,36 грн.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної вимоги, позивач надав до суду копії опису вкладення, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку (а.с. 15).

Листом № 490-ЛВ-13613-0922 від 07.09.2022 (а.с. 89) відповідач відмовив у задоволенні вимоги про повернення коштів.

Позивач зазначає, що відповідач вказану вище суму грошових коштів не повернув, що і стало причиною звернення до суду. У зв`язку з вказаним фактом (відсутністю повернення помилково сплачених грошових коштів) позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню не лише сума помилково сплачених грошових коштів, а й 3% річних та інфляційні втрати.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив із того, що відповідачем не надано доказів надання позивачу послуг або постачання товарів на суму 218 346,36 грн. Доказів перебування сторін у будь-яких договірних відносинах відповідачем до суду не надано. Відповідачем не доведено наявність підстав для утримання ним грошових коштів у сумі 218 346,36 грн. Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти у розмірі 218 346,36 грн без достатньої правової підстави. Доказів повернення позивачу 218 346,36 грн матеріали даної справи не містять та відповідачем не подані. Відтак, вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 218 346,36 грн заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

В той же час, перевіривши нарахування відсотків річних та інфляційних втрат, судом визначена помилковість нарахувань, здійснений власний розрахунок.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 Цивільного кодексу України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження N 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19)).

Частиною першою статті 1212 ЦК України особа передбачено, що яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз положень статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов`язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Такі висновки щодо застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України та, зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі № 911/1101/21, від 06 червня 2022 року у справі № 903/142/21 та в інших.

Отже, основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі 3904/2444/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено: набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23.11.2021 згідно платіжних доручень №№ 312 та 313 на поточний рахунок Відповідача Позивачем помилково перераховано 119294,88 та 99051,48 гривень відповідно, а всього 218346,36 гривень; призначення платежу: «за послуги з приєднання до газорозподільчої системи зг. рах. 51014334 за дог: 03С490-14334-21».

В той же час, необхідно зазначити, що Позивач не мав договірних зобов`язань з Відповідачем з приводу надання останнім послуг фізичній особі ОСОБА_1 . Факти укладання чи неукладання між Відповідачем та ОСОБА_1 будь-яких договорів не мають жодного значення до суті спору між Позивачем та Відповідачем.

Позивач не отримував від ОСОБА_1 будь-яких доручень щодо виконання будь-яких договірних зобов`язань, передбачених договорами, які він укладав (чи не укладав) з будь-якими суб`єктами підприємницької діяльності чи фізичними особами. До числа цих суб`єктів входить і Відповідач. Позивач є самостійною юридичною особою, з якою ОСОБА_1 особисто не пов`язаний. Він не є його директором чи засновником.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності будь-яких правових підстав для набуття Відповідачем грошових коштів від Позивача.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк виконання зобов`язання не встановлений, воно має бути виконане в семиденний строк від дня пред`явлення відповідної вимоги.

07.07. 2022 Позивач цінним листом з описом вкладення надіслав Відповідачеві письмову вимогу про повернення помилково сплачених грошових коштів у сумі 218346,36 грн. впродовж семи календарних днів від дня надіслання вказаної вимоги. Відповідач вказану суму грошових коштів Позивачеві не повернув.

Позивач вважає, що з Відповідача підлягає стягненню не лише сума помилково сплачених грошових коштів, а й 3% річних за користування чужими грошовими коштами та інфляційне збільшення суми боргу.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, має сплатити кредитору суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми.

За перерахунком суду першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, стягненню з відповідача підлягає: 11 802,57 грн 3% річних, 30 304,86 грн інфляційні втрати.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З урахуванням фактичних обставин справи, підтверджених відповідними доказами, з огляду на норми законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні суду по справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 у справі № 904/2006/24- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 у справі № 904/2006/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 18.09.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Чус

Суддя Ю.Б. Парусніков