Рішення

від 12.06.2024 по справі 907/44/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/44/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Модуль М", м. Ужгород

про стягнення 4 251 165,33 грн,

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участі представників сторін:

від позивача Баняс В.Ю.;

від відповідача Майор І.В.;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради заявив позов до Приватного акціонерного товариства "Модуль М" про стягнення заборгованості в розмірі 4 251 165,33 грн по орендній платі за договором оренди землі від 15.09.2021, в т.ч. 1 377 055,26 грн основної заборгованості, 2 754 110,52 грн штрафу та 119 999,55 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати. Позов заявлено з посиланням на статті 173, 193, 216, 230, 231, 283, 286 Господарського Кодексу України, статті 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 626, 628, 631, 651 Цивільного Кодексу України, статті 4, 6, 287, 288 Податкового Кодексу України, Закон України Про оренду землі.

Ухвалою суду від 23.01.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 25.01.2024 надійшла заява вх. №02.3.1-02/580/24, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.

Ухвалою суду від 26.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

09.02.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. №02.3.1-02/983/24)

14.02.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. №02.3.1-02/1071/24)

16.04.2024 на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №02.3.1-02/3098/24)

Ухвалою суду від 22.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

10.06.2024 представником позивача подано заяву від 10.06.2024 (вх. №02.3.1-02/4724/24) про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 1 377 055,26 грн.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що у зв`язку з порушенням орендарем умов Договору оренди землі від 15.09.2021 щодо повної та своєчасної оплати оренди, за період з червня 2023 року по листопад 2023 року виникла заборгованість по орендній платі за земельну ділянку площею 7,1636 га за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Боб`яка, 15 (кадастровий номер 2110100000:23:001:0081), розмір якої складає 4 251 165,33 грн в т.ч. 1 377 055,26 грн основної заборгованості, 2 754 110,52 грн штрафу та 119 999,55 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Оскільки за Договором оренди землі Приватне акціонерне товариство "Модуль М" прийняло в строкове платне користування зазначену вище земельну ділянку, то відповідно до умов Договору, відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі вносити на рахунок місцевого бюджету орендну плату.

Однак, орендар в строки, в порядку та на умовах, що передбачені договором оренди землі від 15.09.2021 не виконував своїх грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати, що стало підставою для звернення з позовом до Господарського суду.

Правова позиція Відповідача

Відповідач згідно з поданим суду відзивом на позов від 14.02.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог стверджуючи, що Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради не є належним позивачем та не надав довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження як представника Територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.

Зазначає, що позивачем до позовної заяви додано копію розрахунку заборгованості по орендній платі за Договором яка складена самим Позивачем, а не Стороною Договору, а також не надано жодних платіжних документів, виписок по рахунках, які б давали можливість встановити існуючу заборгованість за Договором який діє з вересня 2021 року, а розрахунок тільки з вересня 2023 року по листопад 2023 року.

Доводить, що з огляду на те, що земельна ділянка є комунальною власністю то орендна плата за Договором є платою за землю та відноситься до місцевих податків відповідно до ст.ст. 10, 265, 269, 270, 286 та 287 ПК України та за порушення строків сплати орендної плати застосовується відповідальність у вигляді штрафу передбаченого статтею 124 ПК України та пеня у відповідності до Глави 12 ПК України, що суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки до відповідача буде фактично застосовано подвійне стягнення за одне і те саме порушення, а саме за порушення строку сплати орендної плати.

Зауважує, при цьому, що оскільки нарахування штрафу позивачем відбулось за відсутності заборгованості за основним зобов`язанням, відсутністю збитків, відповідач вважає справедливим, у випадку задоволення позову, зменшення розміру штрафу на 99 % від сум які позивач просить стягнути з відповідача.

Заперечення позивача на відзив.

Позивач у поданій суду відповіді на відзив від 14.02.2024 спростовує аргументи відповідача, що викладені у відзиві на позов та зазначає, що відповідно до пункту 2.1.8 Положення про департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, затвердженого рішенням XXXV сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 04.05.2023 № 1265, департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради здійснює від імені міської ради повноваження орендодавця земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Ужгорода.

З посиланням на положення ст.ст. 1, 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункти 3.2.20., 3.2.29. Положення про Департамент, доводить, що він як орендодавець земельних ділянок комунальної власності, в тому числі земельної ділянки площею 7,1636 га за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бабяка, 15 (кадастровий номер 2110100000:23:001:0081) є належним позивачем щодо стягнення нарахованого штрафу за договором оренди землі від 15.09.2021 року.

Позивач наголошує на тому, що умови вказаного договору відповідали волі сторін, оскільки такий був підписаний в добровільному порядку і в подальшому ніким не оспорювався, а відтак, в силу норм законодавства, є обов`язковим для виконання сторонами.

Акцентує увагу, що відповідач не подав до суду доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо), а твердження відповідача про можливість зменшення штрафу на 99 % від сум, які позивач просить стягнути з відповідача є необґрунтованим і таким, що суперечать положенням законодавства та умовам договору.

Пояснює, що в спірному випадку, мають місце доведені належними та допустимими доказами обставини щодо невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати у період з червня 2023 по 01.01.2024, внаслідок чого станом на 01.01.2024 заборгованість по орендній платі за вищевказаний період становила 1 377 055,26 грн та департамент при наявності підстав для нарахування та стягнення штрафу за 6 місяців окремо (загальний розмір штрафу у такому випадку становив би 16524663,12 грн.), застосував штрафні санкції у розмірі 100 відсотків річної орендної плати тільки 1 раз, за несплату орендної плати у листопаді 2023, у зв`язку з чим вважає стягнення штрафу в розмірі 2 754 110,52 грн адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Як встановлено з матеріалів справи, 15 вересня 2021 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому зі зміненим на підставі рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 № 425 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради» найменуванням Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради), як Орендодавцем та Приватним акціонерним товариством «Модуль М», як Орендарем укладено Договір оренди землі (надалі - Договір).

Вказаний договір був укладений на підставі рішення ІX cесії VIІI скликання Ужгородської міської ради від 07.09.2021 за № 406 строком на 5 років.

16.09.2021 право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:23:001:0081 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Ужгороді, вул. Миколи Бобяка, 15.

У п. 2 Договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,1636 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди.

Згідно з Актом прийняття-передачі земельної ділянки від 15.09.2021 на виконання умов Договору земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:23:001:0081 передана в оренду відповідачу.

Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становить 72 572 282,52 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом в Ужгородському районі Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області №489/0/419-21 від 08.09.2021 року.

Згідно з п. 10 Договору орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової-оцінки землі у грошовій формі та складає 2 177 168,48 грн на рік.

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 181 430,71 грн (п. 11 Договору).

Відповідно до п. 12 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 13 Договору оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- зміні граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України;

- інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків визначених абзацом 1 пункту 27 даного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку. (п. 33 Договору).

Так, пунктом 27 Договору, зокрема, унормовано право Орендодавця в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства) ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень.

У пункті 30 Договору визначені обов`язки Орендаря, зокрема, самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

В пункті 8 Договору сторонами визначено, що строк його дії становить 5 років. Крім того у п. 40 Договору Сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку визначеному чинним законодавством.

Згідно даних Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік склав 1,10. Таким чином, департамент, керуючись пунктом 27, договору односторонньому порядку переглянув розмір плати за землю, шляхом його збільшення на відповідний коефіцієнт індексації за 2021 рік, про що відповідачу 23.02.2022 було надіслано повідомлення №30.01-12/399 про перегляд плати в односторонньому порядку в т.ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно Орендарем у відповідності до пункту 30 угоди станом на 01.01.2022.

Отже, розмір місячної орендної плати з січня 2022 року (в т.ч. на підставі пункту 30 договору) становить 199 574,31 грн./міс.

Згідно даних Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2022 рік склав 1,15. В свою чергу, згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки станом 27.02.2023 остання становить 91 803 683,08 грн. Таким чином, департамент, керуючись пунктом 27, договору в односторонньому порядку переглянув розмір плати за землю, шляхом його збільшення на відповідний коефіцієнт індексації за 2022 рік, про що відповідачу 03.03.2023 було надіслано повідомлення №30.01-12/602 про перегляд плати в односторонньому порядку в т.ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно Орендарем у відповідності до пункту 30 угоди станом на 01.01.2023.

Отже, розмір місячної орендної плати з січня 2023 року (в т.ч. на підставі пункту 30 договору) становить 229 509,21 грн./міс.

Водночас відповідно до п. 14 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором:

- у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим Договором.

- сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

У даній справі позивач стверджує, що Орендар не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме не сплачував у повному обсязі у визначений Договором строк орендну плату за користування земельною ділянкою за період з червня 2023 року по листопад 2023 року включно, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 4 251 165,33 грн в т.ч. 1 377 055,26 грн основної заборгованості, 2 754 110,52 грн штрафу та 119 999,55 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі рішення IX сесії VIII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 07.09.2021р. №406, між сторонами у справі укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,1636 га за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Боб`яка, 15, кадастровий номер 2110100000:23:001:0081.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Враховуючи наведене вище, господарський суд зазначає, що зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди землі повинно виконуватися вчасно та належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Щодо клопотання сторін про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

За приписами статті 5 Закону України Про оцінку земель, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За змістом статей 13, 15, 18 Закону України Про оцінку земель, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ст. 20 Закону України Про оцінку земель, за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно даних Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік склав 1,10. Таким чином, розмір місячної орендної плати з січня 2022 року (в т.ч. на підставі пункту 30 договору) становить 199 574,31 грн./міс.

Згідно даних Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2022 рік склав 1,15. Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки станом 27.02.2023, остання становить 91 803 683,08 грн. Таким чином, розмір місячної орендної плати з січня 2023 року (в т.ч. на підставі пункту 30 договору) становить 229 509,21 грн./міс.

Водночас 10.06.2024 представником позивача подано заяву від 10.06.2024 (вх. №02.3.1-02/4724/24) про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 1 377 055,26 грн.

Заявник вказує на те, що після відкриття провадження у даній справі, відповідачем у добровільному порядку сплачена заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 15.09.2021 в розмірі 1 377 055,26 грн, яка виникла за період з червня по листопад 2023 року.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на наведене вище, а також заявлене позивачем клопотання про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору провадження у справі №907/44/24 підлягає закриттю в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Модуль М" 1 377 055,26 грн заборгованості по сплаті орендної плати.

Щодо стягнення суми нарахованого штрафу за договором оренди.

Також, судом встановлено, що позивачем нарахований на відповідача штраф у розмірі 2 754 110,52 грн згідно п. 14 договору.

Частиною 1 ст. 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 230 ГКУ передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 230 ЦКУ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 230 ГКУ).

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГКУ).

Пунктом 14 договору оренди встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: у 10 - денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором.

Згідно даних розрахунку, позивачем нарахований такий штраф за листопад 2023 року у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором (229 509,21 грн. X 12 = 2 754 110,52 грн.

Судом також здійснено перерахунок суми штрафу і встановлено, що позивачем вірно розраховано штрафні санкції.

Разом з тим, суд зазначає, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною в порівнянні з основною сумою боргу.

Суд звертає увагу на те, що наявність у орендодавця можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Тобто, право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.ст. 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна правова позиція є усталеною в судовій практиці та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 09.04.2024 у справі №910/1265/23 тощо

Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу у повному розмірі вірогідно є обтяжливим для нього.

Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Окрім того, суд враховує той факт, що відповідач повністю погасив свою заборгованість перед позивачем.

Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Торгово-промислова палата України у своїй заяві №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення Указом Президента України №64/2022 військового стану. ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами, які на переконання господарського суду цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому Відповідачеві виконати свої грошові зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

Суд встановив, що заявлена позивачем сума основного боргу становить 1 377 055,26 грн, водночас за несвоєчасне внесення орендних платежів позивач нарахував штраф за листопад 2023 року у розмірі 2 754 110,52 грн., що становить 200% суми основного боргу.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належного до сплати штрафу з 2 754 110,52 грн до 275 411,05 грн, що складає 10% нарахованого позивачем штрафу та є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повного погашення до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Щодо пені.

Згідно з вимогами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 14 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Судом здійснено перерахунок пені в межах заявлених періодів і встановлено наступне.

Загальний розмір пені за прострочення виплати згідно з п.14 договору становить 119 999,55 грн

Разом з тим, суд зазначає, що сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною для відповідача.

Суд звертає увагу на те, що штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафу та пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача пені у повному розмірі 119 999,55 грн, вірогідно є обтяжливим для відповідача.

Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Торгово-промислова палата України у своїй заяві №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення Указом Президента України №64/2022 військового стану. ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами, які на переконання господарського суду цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому відповідачеві виконати свої грошові зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке випливає із загальних норм процесуального права та завдань господарського судочинства, що полягає у досягненні в господарських відносинах справедливості, ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів їх учасників, необхідності забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з власної ініціативи та на власний розсуд вправі вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дотримуючись принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази, наведені ними аргументи, поведінку сторін та інші обставини згідно норм ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені з 119 999,55 грн до 11 999,95 грн, що складає 10% нарахованої позивачем пені за прострочення виплати згідно з п.14 договору та є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо погашення основної заборгованості. Цей захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання пені ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в розмірі 275 411,05 грн штрафу та 11 999,96 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір в справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України покладаються судом на відповідача у справі.

Відтак, на відповідача покладається 37 869,02 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі №907/44/24 в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Модуль М" 1 377 055,26 грн заборгованості закрити.

2.Позовні вимоги задоволити частково.

3.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Модуль М" (88000, м. Ужгород, вул. Баб`яка, 15, код ЄДРПОУ 05795783) на користь департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 36541721) 275 411,05 грн (двісті сімдесят п`ять тисяч чотириста одинадцять гривень 05 коп.) штрафу та 11 999,96 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 96 коп.)пені за несвоєчасну сплату орендної плати та 37 869,02 грн (тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять гривень 02 коп.) витрат на оплату судового збору.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 17.06.2024

Суддя Андрейчук Л. В.