Рішення

від 11.06.2024 по справі 908/448/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/51/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 Справа № 908/448/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Лисенко К.Д.

За участю представників учасників справи:

від позивача Михайловський Д.С., посвідчення Запорізької міської ради № 1108 від 17.02.2023 (самопредставництво)

від відповідача адвокат Маміч Я.С., ордер ВІ № 1206457 від 25.03.2024

від третьої особи-1 адвокат Зотов Т.В., ордер ВІ № 1213564 від 24.04.2024

від третьої особи-2 не з`явився

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/448/24

за позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тарос Груп (майдан Незалежності, буд. 3/1, м. Суми, 40000)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Запоріжнафтопродукт (код ЄДРПОУ 36163895, місто Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 9а)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління ДПС у Запорізькій області ( код ЄДРПОУ 44118663, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про стягнення 1 996 157,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

23.02.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява (вих. № 12345 від 22.02.2024) Запорізької міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тарос Груп про стягнення 1996157,74 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 26.06.2019 по 21.06.2021.

Позов обґрунтовано використанням відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:009:01464 по вул. Брянській, 2В площею 0,4254 га у м. Запоріжжі без правовстановлюючих документів.

ТОВ Тарос Груп є з 20.03.2017 власником об`єкта нерухомого майна по вул. Брянській, 2В у м. Запоріжжі, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:01464. Власником даної земельної ділянки загальною площею 0,4254 га є Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Запорізька міська рада прийняла рішення № 56/10 від 26.06.2019 «Про надання у користування на умовах оренди ТОВ Тарос Груп земельної ділянки по вул. Брянській, 2В для розташування автозаправної станції». Однак, договір оренди був укладений лише 22.06.2021, що свідчить про безоплатне та безпідставне використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 26.06.2019 по 21.06.2021. Згідно інформації ГУ ДПС у Запорізькій області від 20.10.2023, ТОВ Тарос Груп не нараховувало та не сплачувало земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб. З 08.07.2021 нараховується та сплачується сума орендної плати за вказану земельну ділянку. Розмір недоотриманих позивачем доходів склав: за 26.06.2019-31.12.2019 515767,02 грн., за 2020 рік 1003654,73 грн., за 01.01.2021-31.05.2021 476735,99 грн., що разом складає 1996157,74 грн.

01.04.2024 через систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив. Згідно рішення № 56/10 від 26.06.2019 Запорізької міської ради «Про надання у користування на умовах оренди ТОВ Тарос Груп земельної ділянки по вул. Брянській, 2В для розташування автозаправної станції», договір оренди землі від 11.08.2020 № 04126101922 розірвано. Таким чином, доводи відповідача щодо автоматичної заміни орендаря в договорі оренди безпідставні. Дії відповідача щодо укладення Угоди про компенсацію витрат з орендної плати № 116 від 01.06.2017 не ґрунтуються на нормах права щодо сплати орендної плати за користування землею, а є угодою, укладеною між двома юридичними особами.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

25.03.2024 через систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву. Згідно з нормами законодавства, з набуттям права власності ТОВ Тарос Груп на об`єкт нерухомого майна за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Брянська, 2В, до останнього перейшло право оренди на земельну ділянку, на якій цей об`єкт нерухомого майна розташований, за договором оренди землі, який був укладений 06.07.2010 між Запорізькою міською радою та попереднім власником об`єкту нерухомого майна - ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт. Право оренди земельної ділянки за вказаним вище договором оренди землі перейшло до ТОВ Тарос Груп у тому самому обсязі та на тих самих умовах, які були в попереднього власника ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт. Згідно з пунктом 8 договору оренди землі, договір укладений на строк дев`ятнадцять років. Оплата за користування земельною ділянкою в спірний період здійснювалася з урахуванням положень договору оренди землі щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, встановленої договором. Задля дотримання вимог законодавства щодо користування землею, сплата орендної плати за вказану вище земельну ділянку, здійснювалася на підставі, зокрема, Угоди про компенсацію витрат з орендної плати № 116 від 01.06.2017, укладеної ТОВ Тарос Груп з попереднім власником об`єкта нерухомого майна ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт. Зазначена Угода укладена відповідно до норм чинного законодавства з урахуванням того, що визначена чинним законодавством України процедура з переоформлення права користування земельними ділянками, на яких розміщене нерухоме майно, від платника (ТОВ «Торгова фірма Запоріжнафтопродукт») до власника (ТОВ Тарос Груп) є тривалою. Крім того, з умов договору оренди землі не випливає обов`язок ТОВ Тарос Груп виконати зобов`язання особисто, а здійснення оплати з боку «Торгова фірма Запоріжнафтопродукт» є таким, що здійснене на виконання умов Угоди, укладеної між сторонами. Відшкодування (компенсація) витрат, понесених ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт, з боку ТОВ Тарос Груп за період, зазначений у позовній заяві, підтверджується, зокрема, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Документально підтверджується здійснення оплати на користь Запорізької міської ради в сумі 984190,78 грн. за користування спірною земельною ділянкою за період з 26.06.2019 по 21.06.2021. Позивач оплату прийняв. З розрахунку заборгованості, наведеного в позовній заяві, вбачається, що позивачем не враховано суму 984190,78грн., яка була сплачена за користування земельною ділянкою в спірний період, а тому, відповідач вважає, що розрахунок заборгованості є невірним та помилковим. Позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Пояснення третьої особи ТОВ «Торгова фірма Запоріжнафтопродукт», яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, щодо позову або відзиву

05.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшло пояснення щодо позову та відзиву. Механізм автоматичного переходу права користування за діючим договором оренди, на час виникнення відносин, у практичному аспекті був відсутній, а контролюючим органом надавалися й надаються пояснення, що декларування та сплата зобов`язання можлива лише на підставі діючого договору оренди та зареєстрованого права користування. Таким чином, відповідач на момент виникнення права власності формально не набув статусу орендаря за договором оренди, а ТОВ «Торгова фірма Запоріжнафтопродукт» мало діючий договір оренди землі. Платежі за землю здійснювалися третьою особою на підставі Угоди про компенсацію витрат з орендної плати № 116 від 01.06.2017, укладеної з ТОВ Тарос Груп. За період з 26.06.2019 по 21.06.2021 за користування землею було сплачено 984190,78 грн. Запорізька міська рада не подавала до контролюючого органу відомості про зміну орендаря, була обізнана про діючий договір оренди, про особу, яка виступає формальним орендарем за договором, і фактично приймала виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати, внесеної третьою особою. Позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги про стягнення коштів у вигляді неотриманого доходу (орендної плати). Підтримує викладену у відзиві позицію.

4. Пояснення третьої особи Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, щодо позову або відзиву

06.05.2024 через систему «Електронний суд» надійшло пояснення щодо позову та відзиву. Контролюючими органами в частині адміністрування податків та зборів в частині плати за землю є податкові органи. Звернення з позовною заявою Запорізької міської ради є помилковим, необґрунтованим, внаслідок чого позивач є неналежним. Станом на 06.05.2024 у ТОВ Тарос Груп (орендна плата з юридичних осіб) кор. Оренда землі 36163895 відсутній борг платника.

5. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.02.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/448/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/448/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.03.2024.

Ухвалою суду від 26.03.2024, за клопотанням відповідача, продовжено строк для подання відзиву до 26.03.2024, відзив, що надійшов до суду 25.03.2024, прийнятий судом до розгляду. За клопотанням відповідача, на підставі ст. 50 ГПК України, залучено до участі в справі Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Запоріжнафтопродукт в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення може вплинути на права та обов`язки цієї особи як платника за земельну ділянку за спірний період. Зобов`язано позивача, відповідача та третю особу провести звірку взаєморозрахунків щодо встановлення оплати за оренду в спірний період. На підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 29.05.2024, підготовче засідання відкладено на 25.04.2024.

18.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення, якими повідомлено про неможливість виконання ухвали суду від 26.03.2024, оскільки питання щодо складання актів звірки та проведення звіряння взаєморозрахунків по сплаті орендної плати за земельні ділянки комунальної власності не належать до компетенції органів місцевого самоврядування. Контроль за дотриманням вимог податкового законодавства у сфері адміністрування податків та зборів покладено на контролюючі органи, якими є податкові органи.

18.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача та 19.04.2024 від третьої особи-1 надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи копії актів звірки взаєморозрахунків по земельній ділянці, підписаного між відповідачем та ТОВ «Торгова фірма Запоріжнафтопродукт».

Ухвалою суду від 25.04.2024 з власної ініціативи суду, на підставі ст. 50 ГПК України, залучено до участі в справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Головне управління ДПС у Запорізькій області, оскільки рішення з даного спору може вплинути на права та обов`язки цієї особи (як отримувача плати за землю). Підготовче засідання відкладено на 28.05.2024.

Протокольною ухвалою від 28.05.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 11.06.2024.

06.05.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів, у тому числі плати за землю, є податкові органи, а відтак, зверненнію з позовною заявою Запорізькою міською радою є помилковим та необґрунтованим, позивач є неналежним.

Суд відмовив у задоволенні клопотання в зв`язку з його процесуальною необґрунтованістю.

Визначальною ознакою, за якою спір може бути віднесений до юрисдикції адміністративних чи господарських судів є суть (зміст, характер) спору. Так, заявляючи вимоги про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, позивач виходив з того, що спір між ним та відповідачем є приватноправовим та відноситься до юрисдикції господарських судів.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. За суб`єктним складом спір у цій справі також є приватноправовим, оскільки сторонами спору є суб`єкт господарювання та орган місцевого самоврядування, який діє як представник власника у приватноправових земельних відносинах, а не як суб`єкт владних повноважень.

За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України, яка покладена позивачем у підставу позову. У даному випадку спір не стосується стягнення земельного податку, порядок стягнення якого прямо регламентовано податковим законодавством.

У судове засідання 11.06.2024 з`явилися представники учасників справи.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 11.06.2024 справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Як встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.06.2014 у справі № 908/1270/14, що набрало законної сили, 06.07.2010 між Запорізькою міською радою (орендодавець, позивач у справі) та ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт (орендар, відповідач у справі) був укладений договір оренди землі (надалі - договір), відповідно до якого орендодавець, відповідно до рішення тридцять п`ятої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради № 72/207 від 28.10.2009 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:05:009:0146) для розташування автозаправної станції № 58, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Брянська, 2В (п. 1, п. 7.1 договору).

Договір зареєстровано в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.08.2010 за № 041026101922.

Договір укладено на дев`ятнадцять років (п. 8 договору).

Відповідно до п. 2, п. 3 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4254 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівлі і споруди орендаря, інші об`єкти інфраструктури відсутні.

За актом прийому-передачі земельна ділянка за кадастровим № 2310100000:05:009:0146 була передана орендодавцем орендарю.

Вказаним рішенням позов Запорізької міської ради задоволено. Змінено пункт 5 договору оренди землі від 06.07.2010, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Запоріжнафтопродукт, щодо земельної ділянки площею 0,4254 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, 2В, для розташування автозаправної станції № 58, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.08.2010 за № 041026101922, виклавши його в такій редакції: 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 4530637 грн. 62 коп. (чотири мільйони п`ятсот тридцять тисяч шістсот тридцять сім грн. 62 коп.) в цінах 2013 року. Змінено пункт 9 договору оренди землі від 06.07.2010, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Запоріжнафтопродукт, щодо земельної ділянки площею 0,4254 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, 2В, для розташування автозаправної станції № 58, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.08.2010 за № 041026101922, виклавши його в такій редакції: 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 271838 грн. 25 коп. (двісті сімдесят одна тисяча вісімсот тридцять вісім гривень 25 коп.), що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року.

Відповідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.09.2023 № 348249268, Товариству з обмеженою відповідальністю Тарос Груп, код ЄДРПОУ 40769647 (відповідач), належить на праві власності нерухоме майно з реєстраційним номером: 1204758423101, а саме: будівля АЗС Інв. № 10 літ. А, загальна площа 65 кв.м, розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 2В. Державну реєстрацію права власності проведено 22.03.2017.

Рішенням 41 сесії 7 скликання Запорізької міської ради від 26.06.2019 № 56/10 вирішено: 1. Припинити ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт право оренди земельної ділянки площею 0,4254 га по вул. Брянській, буд. 2В, раніше наданої рішенням міської ради № 72/207 від 28.10.2009, та передати до земель Запорізької міської ради; 2. Надати у користування на умовах оренди строком на 10 років ТОВ Тарос Груп земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:05:009:0146) площею 0,4254 га по вул. Брянській, буд. 2В, для розташування автозаправної станції № 58, в межах раніше переданих рішенням міської ради № 72/207 від 28.10.2009 за рахунок земель Запорізької міської ради; 4. Договір оренди землі від 11.08.2010 за № 041026101922 розірвати; 5. Зобов`язати ТОВ Тарос Груп після прийняття даного рішення у 4-місячний термін укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку.

Згідно Витягу від 26.03.2019 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0146, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 16727578,80 грн.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 20.10.2023 вих. № 10306/5/08-01-04-07, ТОВ Тарос Груп за період: 01.01.2019-22.06.2021 не нараховувало та не сплачувало земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0146.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.09.2023 № 348249268, в реєстрі зареєстровано право оренди ТОВ Тарос Груп земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0146 за договором оренди землі № 202105000100053, виданого 22.06.2021 зі строком дії до 26.06.2029.

20.11.2023 позивач надіслав відповідачу листом з описом вкладення вимогу від 17.11.2023 № 01/07-11/2240 про сплату плати за землю, згідно якої вимагав сплатити належну суму безпідставно збереженої плати за землю (орендної плати) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0146 з 26.06.2019 по 22.06.2021.

У відповіді від 04.01.2023 вих. № 01 на вимогу, відповідач зазначив, що після набуття 22.03.2017 права власності на об`єкт нерухомого майна, у тому числі й у період, зазначений у вимозі, попередній власник нерухомого майна - ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт сплачувало орендну плату за вказану земельну ділянку на підставі, зокрема, угоди про компенсацію витрат з орендної плати № 116 від 01.06.2017. У період з 26.06.2019 по 22.06.2021 було сплачено 984190,78 грн. за земельну ділянку на відповідні бюджетні рахунки Запорізької міської ради.

До вимоги додано, зокрема, копію угоди про компенсацію витрат з орендної плати № 116.

Як встановлено судом, 01.06.2017 між ТОВ Тарос Груп (власник, відповідач) та ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт (платник, третя особа-1) укладено угоду про компенсацію витрат з орендної плати № 116, за умовами якої власник зобов`язався здійснювати платнику компенсацію витрат, здійснених останнім у зв`язку з внесенням орендної плати. Під витратами з орендної плати в цій угоді розуміється сума коштів (з урахуванням ПДВ), яку платник сплачує відповідно до договорів оренди земельних ділянок, які розташовані за адресами згідно додатку № 1, у тому числі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 2В (п.п. 1.1, 1.2).

Згідно п. 2.1, розрахунок за цією угодою здійснюється власником щомісяця в безготівковому порядку на поточний рахунок платника, на підставі виставленого платником рахунку, до дати державної реєстрації власником договорів оренди земельних ділянок, які розташовані за адресами згідно додатку № 1, у тому числі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 2В.

Розрахунок оформлюється актом компенсації витрат, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками (п. 2.5).

Угода укладена на строк до державної реєстрації власником договорів оренди земельних ділянок, які розташовані за адресами згідно додатку № 1, у тому числі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 2В.

Додатковою угодою від 08.07.2021 сторони за взаємною згодою розірвали з 09.07.2021 договір про компенсацію витрат з орендної плати № 116 від 01.06.2017.

У матеріалах справи містяться копії платіжних доручень щодо сплати ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт орендної плати за землю, у тому числі й за період, заявлений до стягнення, податкові декларації з плати за землю. Наявні копії підписаних між ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт та відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаною угодою № 116, в яких відображено суми компенсації витрат (орендна плата зем. ділянок) по вул. Брянській, 2В.

07.03.2024 ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт надіслало Головному управлінню Державної казначейської служби у Запорізькій області листи від 05.03.2024 про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях щодо оплати орендної плати за землю.

У відповіді від 12.03.2024 № 05.2-08-06/2014 Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області зазначило, що облік операцій з виконання бюджетів за доходами та іншими надходженнями у розрізі платників не передбачено. Для уточнення призначення платежів, зазначених у листах, запропоновано звернутися до відповідного контролюючого органу.

Листом від 21.03.2024 № 32, адресованим Вознесенівській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Запорізькій області, ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт просило в перерахованих платіжних дорученнях щодо сплати орендної плати за землю змінити призначення платежу, визначивши конкретну суму оплати за конкретні земельні ділянки, у тому числі за земельну ділянку по вул. Брянській, 2В у м. Запоріжжі.

Згідно листа Головного управління Державної казначейської служби у Запорізькій області від 11.04.2024 № 15919/6/08-01-04-07, відповідно до поданих податкових декларацій з плати за землю (орендна плата) ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт нарахована та згідно ІКП сплачена сума плати за землю за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 складає: 2019 7182551,43 грн. (01.01.2019-31.12.2019), 2020 4415957,49 грн. (01.01.2020-31.12.2020), 2021 1358618,30 грн. (01.01.2021-31.12.2021). Згідно ІКП станом на 01.04.2024 заборгованість по орендній платі з юридичних осіб за земельні ділянки (у т.ч. за кадастровим номером: 2310100000:05:009:0146) по м. Запоріжжя відсутня.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Відповідно ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до положень ч. 4 статті 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 377 ЦК України (в редакції станом на 20.03.2017 (на час набуття відповідачем права власності на нерухоме майно) визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на 20.03.2017), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 20.03.2017), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відтак, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо й не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходять права на земельну ділянку, на якій вказане майно розміщене, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки з одночасним набуттям такого права новим власником об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, оскільки договір оренди землі в силу положень статті 13 Закону України "Про оренду землі" є двостороннім. Отже, зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону.

Верховний Суд у постанові від 17.11.2020 у справі № 904/5968/19 наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.

Враховуючи наведене, необхідно зробити висновок, що договір оренди від 06.07.2010 № 041026101922 земельної ділянки площею 0,4254 га з кадастровим номером 2310100000:05:009:01464 по вул. Брянській, 2В площею 0,4254 га у м. Запоріжжі, припинився щодо зобов`язань для ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт, а відповідач фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Позивач вважає, що відповідач, володіючи об`єктами нерухомості, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:01464, користується цією землею без правовстановлюючих документів, внаслідок чого просив стягнути 1996157,74 грн. як безпідставно збережених орендних платежів на підставі ст.ст. 1212, 1214 ЦК України.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Як зазначено вище, у разі переходу права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, яка знаходилась в користуванні відчужувача цього майна, новий власник майна набуває відповідне право користування цією ділянкою у тому ж обсязі та умовах. При цьому, враховуючи, що відповідний договір, укладений з попереднім власником, продовжує діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для нового власника майна, відповідні обставини виключають застосування до таких правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки в такому разі не йдеться про набуття або збереження майна за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, що є однією з обов`язкових ознак кондикційних зобов`язань.

У постанові від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду в пунктах 81, 83 та 86 вказала, що: - предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів; - підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу; - правовими підставами позову є зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Саме на суд покладений обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відтак, обов`язком позивача є самостійне визначення позовних вимог, наведення правових підстав позову, а обов`язком суду є надання правової кваліфікації відносинам сторін та правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам між сторонами спору, суд зазначає, що вони не підпадають під регулювання статті 1212 Цивільного кодексу України, у даному випадку в спірний період між сторонами існували договірні правовідносини на підставі договору оренди землі від 06.07.2010, який зареєстровано в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.08.2010 за № 041026101922.

Посилання позивача на рішення 41 сесії 7 скликання Запорізької міської ради від 26.06.2019 № 56/10, яким вирішено припинити ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт право оренди земельної ділянки площею 0,4254 га по вул. Брянській, буд. 2В, судом до уваги не приймається, оскільки на момент ухвалення цього рішення ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт не було орендарем за договором оренди вказаної земельної ділянки. Станом на час державної реєстрації права власності за відповідачем на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці (на 22.03.2017), договір оренди землі діяв. Протилежного матеріали справи не містять.

Крім того, суд зауважує, що позивачу станом на час звернення до суду з цим позовом було достеменно відомо про укладення між відповідачем та ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт угоди про компенсацію витрат з орендної плати № 116 від 01.06.2017, копія якої була надана позивачу разом із відповіддю на вимогу останнього. Також відомо про здійснену ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт оплату за землю. В усіх платіжних дорученнях, згідно яких ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт здійснювало оплату за землю, вказано в призначенні платежу, що здійснюється плата оренди за землю. Позивачем не доведено, що ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт здійснювалась оплата орендної плати за іншу земельну ділянку, а не за спірну.

Вказана плата була прийнята від ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт, заперечень щодо її внесення саме цією особою не висувалося.

Представник Головного управління ДПС у Запорізькій області у судовому засіданні заявив, що орендна плата за спірну земельну ділянку сплачувалася та зарахована до відповідного бюджету.

Згідно листа Головного управління Державної казначейської служби у Запорізькій області від 11.04.2024 № 15919/6/08-01-04-07, відповідно до поданих податкових декларацій з плати за землю (орендна плата) ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт нарахована та згідно ІКП сплачена сума плати за землю за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 складає: 2019 7182551,43 грн. (01.01.2019-31.12.2019), 2020 4415957,49 грн. (01.01.2020-31.12.2020), 2021 1358618,30 грн. (01.01.2021-31.12.2021). Згідно ІКП станом на 01.04.2024 заборгованість по орендній платі з юридичних осіб за земельні ділянки (у т.ч. за кадастровим номером: 2310100000:05:009:0146) по м. Запоріжжя, відсутня.

Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 5 липня 2023 року в справі 912/2797/21 таку правову позицію. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, як зазначила Велика Палата, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа Броньовський проти Польщі, заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004, п. 184) .

Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом в рішенні по справі Рисовський проти України від 20.11.2011 щодо принципу Належного урядування, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

У даному випадку суд розцінює поведінку відповідача, як користувача земельної ділянки, як добросовісну та сумлінну.

Суд зауважує позивачу, що він як власник спірної земельної ділянки та орендар за договором має взаємодіяти з податковими органами щодо платежів за землю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Дотримуючись принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та диспозитивності, суд зазначає, що в даному випадку суд не може вирішити спір щодо стягнення з відповідача суми 1996157,74 грн., як заборгованості з орендної плати за договором оренди землі, а не безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, про що просив позивач, які є різними за своєю правовою природою грошовими зобов`язаннями. При стягненні заборгованості з орендної плати підлягають дослідженню умови договору оренди та порядок його виконання. При цьому, господарським процесуальним законодавством України заборонено суду збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Позивач своїм правом на зміну предмету чи підстав позову не скористався, наполягав, що заявлена до стягнення сума 1996157,74 грн. є доходом, отриманим від безпідставно набутого майна.

Враховуючи наведене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю. Підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивач не довів, що заявлена ним до стягнення сума є доходом, отриманим від безпідставно набутого майна.

8. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Судовий збір у сумі 23953,89 грн. за подання позовної заяви та інші судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 17 червня 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко