Постанова

від 27.11.2024 по справі 908/448/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 року м.Дніпро Справа № 908/448/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Коновал Д.О.

представники сторін:

від позивача: Михайловський Д.С. - посвідчення № 1108 від 17.02.2023р.

від відповідача: Маміч Я.С. - адвокат, посвідчення адвоката №4089 від 26.07.2022р.,

ордер № 1206457 від 25.03 2024р.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Запорізької міської ради

на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2024 р.

( суддя Ярешко О.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 17.06.2024 р. )

у справі

за позовом

Запорізької міської ради

( м. Запоріжжя )

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю Тарос Груп

( м. Суми )

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні Відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Запоріжнафтопродукт

( м. Запоріжжя )

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні Позивача:

Головне управління ДПС у Запорізькій області

( м. Запоріжжя )

про стягнення 1 996 157,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Тарос Груп про стягнення 1 996 157,74 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 26.06.2019 р. по 21.06.2021 р..

Позов обґрунтовано використанням Відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:009:01464 по вул. Брянській, 2В площею 0,4254 га у м. Запоріжжі без правовстановлюючих документів. ТОВ Тарос Груп є з 20.03.2017р. власником об`єкта нерухомого майна по вул. Брянській, 2В у м. Запоріжжі, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:01464. Власником даної земельної ділянки загальною площею 0,4254 га є Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Запорізька міська рада прийняла рішення № 56/10 від 26.06.2019 р. «Про надання у користування на умовах оренди ТОВ Тарос Груп земельної ділянки по вул. Брянській, 2В для розташування автозаправної станції». Однак, договір оренди був укладений лише 22.06.2021 р., що свідчить про безоплатне та безпідставне використання Відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, у період з 26.06.2019 р. по 21.06.2021 р.. Згідно інформації ГУ ДПС у Запорізькій області від 20.10.2023 р., ТОВ Тарос Груп не нараховувало та не сплачувало земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб. З 08.07.2021 р. нараховується та сплачується сума орендної плати за вказану земельну ділянку. Розмір недоотриманих позивачем доходів склав: за 26.06.2019 р. - 31.12.2019 р. 515 767,02 грн., за 2020 рік 1 003 654,73 грн., за 01.01.2021р.-31.05.2021р. 476 735,99 грн., що разом складає 1 996 157,74 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.06.2024 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд", Запорізька міська рада звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що суд першої інстанції зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення ухвалене із порушенням норм матеріального права.

Водночас, на думку Скаржника, висновки суду першої інстанції, що в період, заявлений у позовній заяві, між сторонами існували договірні відносини щодо оренди земельної ділянки є помилковими, оскільки саме за ініціативою ТОВ «ТАРОС ГРУП» Запорізька міська рада прийняла рішення № 56/10 від 26.06.2019 р. про розірвання договору оренди землі від 11.08.2010 р. № 041026101922 із попереднім орендарем ТОВ «ТФ Запоріжнафтопродукт». Тобто, в даному випадку, фактично відбулось розірвання договору оренди землі за взаємною згодою сторін, як то передбачено п. 34 відповідного Договору. Проте, лише 22.06.2021 р. Відповідач уклав із Запорізькою міською радою договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,4254 га, з кадастровим номером 2310100000:05:009:0146, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 2-В, для розташування автозаправної станції № 58, що свідчить про безоплатне та безпідставне використання ТОВ «ТАРОС ГРУП», земельної ділянки комунальної форми власності у заявлений у позовній заяві період.

При цьому, Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу, що Відповідачем за спірний період було сплачено орендну плату за користування, саме спірною земельною ділянкою. Податкове законодавство містить певний порядок обліку платників орендної плати за землю ( за податковим номером ), а також порядок подачі звітності за користування земельними ділянками, у вигляді податкових декларацій. Оскільки, ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт не було Орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0146, то і не було у них правових підстав декларувати у податкових деклараціях використання саме цієї земельної ділянки.

Крім того, що стосується платіжних інструкцій, наданих ТОВ «Торгова фірма «Запоріжнафтопродукт» на підтвердження оплати орендної плати за землю, то в жодному із таких доказів за спірний період у призначенні платежу відсутні будь-які підтвердження, які б свідчили про сплату орендної плати саме за земельну ділянку із кадастровим номером 2310100000:05:009:0146. Тому, висновки суду щодо сплати орендної плати саме за цю земельну ділянку, а не будь-які інші, які перебувають в оренді у ТОВ «Торгова фірма «Запоріжнафтопродукт» ґрунтуються лише на припущеннях суду першої інстанції та протирічать фактичним обставинам справи, а тому, таке рішення не можна вважати законним, та обґрунтованим.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Тарос Груп надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що договір оренди від 06.07.2010 р. № 041026101922 земельної ділянки площею 0,4254 га з кадастровим номером 2310100000:05:009:01464 по вул. Брянській, 2В площею 0,4254 га у м. Запоріжжі, припинився щодо зобов`язань для ТОВ Торгова фірма «Запоріжнафтопродукт», а Відповідач фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Крім того, Товариство зазначає, що враховуючи автоматичний перехід, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, права оренди земельної ділянки до ТОВ «ТАРОС ГРУП» за договором оренди землі від 06.07.2010 р., а також, враховуючи наявність у справі доказів здійснення оплати в сумі 984 190,78 грн. на користь Запорізької міської ради за спірну земельну ділянку в період, вказаний в позовній заяві, Відповідач вважає що суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог Позивачеві.

Від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ДПС не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, ДПС посилається на те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який Орендар вносить Орендодавцеві за користування земельною ділянкою ( частина перша ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України ), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком ( п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України ).

Враховуючи той факт, що контролюючим органом за сплатою податків, зборів та платежів та органом стягнення державою делеговано податковим органам, то ДПС вважає, що звернення з позовною заявою Запорізької міської ради є помилковим, необґрунтованим, в наслідок чого Позивач є неналежним.

ДПС наголошує, що станом на 06.05.2024 р. у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарос Груп» ( орендна плата з юридичних осіб ) - кор. Оренда землі 36163895 відсутній борг платника.

Третя особа ( ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт ) не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надала суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2024 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/448/24.

Матеріали справи № 908/448/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2024 р. апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2024 р. у справі № 908/448/24 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 35 930 грн. 84 коп..

Після усунення недоліків апеляцяійної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 27.11.2024 р..

Треті особи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників третіх осіб.

У судовому засіданні 27.11.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Як встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.06.2014 р. у справі № 908/1270/14, що набрало законної сили, 06.07.2010 р. між Запорізькою міською радою ( Орендодавець ) та ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт ( Орендар ) був укладений Договір оренди землі ( надалі договір ), відповідно до якого Орендодавець, відповідно до рішення тридцять п`ятої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради № 72/207 від 28.10.2009 р. надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку ( кадастровий номер 2310100000:05:009:0146 ) для розташування автозаправної станції № 58, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Брянська, 2В ( п. 1, п. 7.1 договору ).

Договір зареєстровано в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.08.2010 р. за № 041026101922.

Договір укладено на дев`ятнадцять років ( п. 8 договору) .

Відповідно до п. 2, п. 3 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4254 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівлі і споруди орендаря, інші об`єкти інфраструктури відсутні.

За актом прийому-передачі земельна ділянка за кадастровим № 2310100000:05:009:0146 була передана орендодавцем орендарю.

Вказаним рішенням Господарського суду Запорізької області позов Запорізької міської ради задоволено. Змінено пункт 5 договору оренди землі від 06.07.2010 р., укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Запоріжнафтопродукт, щодо земельної ділянки площею 0,4254 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, 2В, для розташування автозаправної станції № 58, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.08.2010 р. за № 041026101922, виклавши його в такій редакції: 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 4 530 637 грн. 62 коп. (чотири мільйони п`ятсот тридцять тисяч шістсот тридцять сім грн. 62 коп. ) в цінах 2013 року. Змінено пункт 9 договору оренди землі від 06.07.2010 р., укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Запоріжнафтопродукт, щодо земельної ділянки площею 0,4254 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, 2В, для розташування автозаправної станції № 58, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.08.2010 р. за № 041026101922, виклавши його в такій редакції: 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 271 838 грн. 25 коп., що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.09.2023 р. № 348249268, Товариству з обмеженою відповідальністю Тарос Груп, належить на праві власності нерухоме майно з реєстраційним номером: 1204758423101, а саме: будівля АЗС Інв. № 10 літ. А, загальна площа 65 кв.м, розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 2В. Державну реєстрацію права власності проведено 22.03.2017.

Рішенням 41 сесії 7 скликання Запорізької міської ради від 26.06.2019 р. № 56/10 вирішено: 1. Припинити ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт право оренди земельної ділянки площею 0,4254 га по вул. Брянській, буд. 2В, раніше наданої рішенням міської ради № 72/207 від 28.10.2009 р., та передати до земель Запорізької міської ради; 2. Надати у користування на умовах оренди строком на 10 років ТОВ Тарос Груп земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:05:009:0146 ) площею 0,4254 га по вул. Брянській, буд. 2В, для розташування автозаправної станції № 58, в межах раніше переданих рішенням міської ради № 72/207 від 28.10.2009 р. за рахунок земель Запорізької міської ради; 4. Договір оренди землі від 11.08.2010 р. за № 041026101922 розірвати; 5. Зобов`язати ТОВ Тарос Груп після прийняття даного рішення у 4-місячний термін укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку.

Згідно Витягу від 26.03.2019 р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0146, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 16 727 578,80 грн.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 20.10.2023 р. вих. № 10306/5/08-01-04-07, ТОВ Тарос Груп за період: 01.01.2019 р. - 22.06.2021 р. не нараховувало та не сплачувало земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0146.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.09.2023 р. № 348249268, в реєстрі зареєстровано право оренди ТОВ Тарос Груп земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0146 за договором оренди землі № 202105000100053, виданого 22.06.2021 р. зі строком дії до 26.06.2029 р..

20.11.2023 р. Позивач надіслав Відповідачу листом з описом вкладення вимогу від 17.11.2023 р. № 01/07-11/2240, згідно якої вимагав сплатити належну суму безпідставно збереженої плати за землю ( орендної плати ) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:05:009:0146 з 26.06.2019 р. по 22.06.2021 р..

У відповіді від 04.01.2023 р. вих. № 01 на вимогу, Відповідач зазначив, що після набуття 22.03.2017 р. права власності на об`єкт нерухомого майна, у тому числі й у період, зазначений у вимозі, попередній власник нерухомого майна - ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт сплачувало орендну плату за вказану земельну ділянку на підставі, зокрема, угоди про компенсацію витрат з орендної плати № 116 від 01.06.2017 р.. У період з 26.06.2019 р. по 22.06.2021 р. було сплачено 984 190,78 грн. за земельну ділянку на відповідні бюджетні рахунки Запорізької міської ради. До вимоги додано, зокрема, копію угоди про компенсацію витрат з орендної плати № 116.

Як було встановлено судом, 01.06.2017 р. між ТОВ Тарос Груп ( Власник ) та ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт ( Платник ) укладено угоду про компенсацію витрат з орендної плати № 116, за умовами якої власник зобов`язався здійснювати платнику компенсацію витрат, здійснених останнім у зв`язку з внесенням орендної плати. Під витратами з орендної плати в цій угоді розуміється сума коштів ( з урахуванням ПДВ ), яку Платник сплачує відповідно до договорів оренди земельних ділянок, які розташовані за адресами згідно додатку № 1, у тому числі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 2В (п.п. 1.1, 1.2).

Згідно п. 2.1, розрахунок за цією угодою здійснюється Власником щомісяця в безготівковому порядку на поточний рахунок Платника, на підставі виставленого Платником рахунку, до дати державної реєстрації власником договорів оренди земельних ділянок, які розташовані за адресами згідно додатку № 1, у тому числі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 2В.

Розрахунок оформлюється актом компенсації витрат, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками ( п. 2.5 ).

Угода укладена на строк до державної реєстрації власником договорів оренди земельних ділянок, які розташовані за адресами згідно додатку № 1, у тому числі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 2В.

Додатковою угодою від 08.07.2021 р., ТОВ Тарос Груп ( Власник ) та ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт ( Платник ) розірвали з 09.07.2021 р. договір про компенсацію витрат з орендної плати № 116 від 01.06.2017 р..

У матеріалах справи містяться копії платіжних доручень щодо сплати ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт орендної плати за землю, у тому числі й за період, заявлений до стягнення, податкові декларації з плати за землю. Наявні копії підписаних між ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт та Відповідачем актів здачі-прийняття робіт ( надання послуг ) за вказаною угодою № 116, в яких відображено суми компенсації витрат ( орендна плата зем. Ділянок ) по вул. Брянській, 2В.

07.03.2024 р. ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт надіслало Головному управлінню Державної казначейської служби у Запорізькій області листи від 05.03.2024 р. про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях щодо оплати орендної плати за землю.

У відповіді від 12.03.2024 р. № 05.2-08-06/2014 Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області зазначило, що облік операцій з виконання бюджетів за доходами та іншими надходженнями у розрізі платників не передбачено. Для уточнення призначення платежів, зазначених у листах, запропоновано звернутися до відповідного контролюючого органу.

Листом від 21.03.2024 р. № 32, адресованим Вознесенівській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Запорізькій області, ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт просило в перерахованих платіжних дорученнях щодо сплати орендної плати за землю змінити призначення платежу, визначивши конкретну суму оплати за конкретні земельні ділянки, у тому числі за земельну ділянку по вул. Брянській, 2В у м. Запоріжжі.

Згідно листа Головного управління Державної казначейської служби у Запорізькій області від 11.04.2024 № 15919/6/08-01-04-07, відповідно до поданих податкових декларацій з плати за землю ( орендна плата ) ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт нарахована та згідно ІКП сплачена сума плати за землю за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2021 р. складає: 2019 7 182 551,43 грн. ( 01.01.2019 р. - 31.12.2019 р. ), 2020 4 415 957,49 грн. ( 01.01.2020 р. - 31.12.2020 р. ), 2021 1 358 618,30 грн. ( 01.01.2021 р. - 31.12.2021 р. ). Згідно ІКП станом на 01.04.2024 р. заборгованість по орендній платі з юридичних осіб за земельні ділянки ( у т.ч. за кадастровим номером: 2310100000:05:009:0146 ) по м. Запоріжжя відсутня.

Посилаючись на те, що ТОВ Тарос Груп є власником об`єкта нерухомого майна по вул. Брянській, 2В у м. Запоріжжі, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:01464, яку використовує з 20.03.2017 р. без правовстановлюючих документів, Запорізька міська рада звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Тарос Груп про стягнення 1 996 157,74 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 26.06.2019 р. по 21.06.2021 р..

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Судове рішення мотивоване тим, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки Позивач не довів, що заявлена ним до стягнення сума є доходом, отриманим від безпідставно набутого майна.

При цьому, суд зазначив, що в даному випадку не може вирішити спір щодо стягнення з Відповідача суми 1 996 157,74 грн., як заборгованості з орендної плати за договором оренди землі, а не безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, про що просив Позивач, які є різними за своєю правовою природою грошовими зобов`язаннями. При стягненні заборгованості з орендної плати підлягають дослідженню умови договору оренди та порядок його виконання. При цьому, господарським процесуальним законодавством України заборонено суду збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Позивач своїм правом на зміну предмету чи підстав позову не скористався, наполягав, що заявлена до стягнення сума 1 996 157,74 грн. є доходом, отриманим від безпідставно набутого майна.

Разом з тим, у даному випадку суд розцінив поведінку Відповідача, як користувача земельної ділянки, як добросовісну та сумлінну, зауваживши Позивачу, що він як власник спірної земельної ділянки та Орендодавець за договором має взаємодіяти з податковими органами щодо платежів за землю.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України ( в редакції на час набуття відповідачем права власності на нерухоме майно ) визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 120 ЗК України ( в редакції станом на 20.03.2017 р.), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом частини 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" ( в редакції станом на 20.03.2017 р. ), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відтак, як слушно зауважив суд першої інстанції - чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо й не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходять права на земельну ділянку, на якій вказане майно розміщене, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки з одночасним набуттям такого права новим власником об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, оскільки договір оренди землі в силу положень статті 13 Закону України "Про оренду землі" є двостороннім. Отже, зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.11.2020 р. у справі № 904/5968/19 - у разі переходу права власності на нерухомість заміна Орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд вірно виснував, що договір оренди від 06.07.2010 р. № 041026101922 земельної ділянки площею 0,4254 га з кадастровим номером 2310100000:05:009:01464 по вул. Брянській, 2В площею 0,4254 га у м. Запоріжжі, припинився щодо зобов`язань для ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт, а Відповідач фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Скаржник вважає, що Відповідач, володіючи об`єктами нерухомості, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:01464, користується цією землею без правовстановлюючих документів, внаслідок чого просив стягнути 1 996 157,74 грн. як безпідставно збережених орендних платежів на підставі ст. ст. 1212, 1214 ЦК України.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Як зазначено вище, у разі переходу права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, яка знаходилась в користуванні відчужувача цього майна, новий власник майна набуває відповідне право користування цією ділянкою у тому ж обсязі та умовах. При цьому, враховуючи, що відповідний договір, укладений з попереднім власником, продовжує діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для нового власника майна, відповідні обставини виключають застосування до таких правовідносин ст. 1212 ЦК України, оскільки в такому разі не йдеться про набуття або збереження майна за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, що є однією з обов`язкових ознак кондикційних зобов`язань.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам між сторонами спору, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що вони не підпадають під регулювання ст. 1212 ЦК України, у даному випадку в спірний період між сторонами існували договірні правовідносини на підставі договору оренди землі від 06.07.2010 р., який зареєстровано в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.08.2010 р. за № 041026101922. При цьому, посилання Позивача на рішення 41 сесії 7 скликання Запорізької міської ради від 26.06.2019 р. № 56/10, яким було вирішено припинити ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт право оренди земельної ділянки площею 0,4254 га по вул. Брянській, буд. 2В, судом не було прийнято до уваги, оскільки на момент ухвалення цього рішення ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт не було Орендарем за договором оренди вказаної земельної ділянки. Станом на час державної реєстрації права власності за відповідачем на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці ( на 22.03.2017 р. ), договір оренди землі діяв. Крім того, Позивачу станом на час звернення до суду з цим позовом було достеменно відомо про укладення між Відповідачем та ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт угоди про компенсацію витрат з орендної плати № 116 від 01.06.2017 р., копія якої була надана Позивачу разом із відповіддю на вимогу останнього. Також відомо про здійснену ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт оплату за землю. В усіх платіжних дорученнях, згідно яких ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт здійснювало оплату за землю, вказано в призначенні платежу, що здійснюється плата оренди за землю.

При цьому, Скаржником не доведено, що ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт здійснювалась оплата орендної плати за іншу земельну ділянку, а не за спірну. Вказана плата була прийнята від ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт, заперечень щодо її внесення саме цією особою не висувалося. Головне управління ДПС у Запорізькій області у судовому засіданні суду першої інстанції заявляло, що орендна плата за спірну земельну ділянку сплачувалася та зарахована до відповідного бюджету.

Згідно листа Головного управління Державної казначейської служби у Запорізькій області від 11.04.2024 р. № 15919/6/08-01-04-07, відповідно до поданих податкових декларацій з плати за землю (орендна плата) ТОВ Торгова фірма Запоріжнафтопродукт нарахована та згідно ІКП сплачена сума плати за землю за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2021 р. складає: 2019 р. 7 182 551,43 грн. ( 01.01.2019 р. - 31.12.2019 р. ), 2020 р. 4 415 957,49 грн. ( 01.01.2020 р. - 31.12.2020 р. ), 2021 р. 1 358 618,30 грн. ( 01.01.2021 р. - 31.12.2021 р. ). Згідно ІКП станом на 01.04.2024 р. заборгованість по орендній платі з юридичних осіб за земельні ділянки ( у т.ч. за кадастровим номером: 2310100000:05:009:0146) по м. Запоріжжя, відсутня.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Позивач не довів, що заявлена ним до стягнення сума є доходом, отриманим від безпідставно набутого майна.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2024 р. у справі № 908/448/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.12.2024 р.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

Суддя М.О. Дармін