Рішення

від 17.06.2024 по справі 909/313/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/313/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/313/24 за позовом Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області до Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" про стягнення 161 710,32 грн.

Суть спору.

Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" про стягнення пені за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати за договором 34/22 оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 19 вересня 2022 року в сумі 161 710,32 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору 34/22 оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 19 вересня 2022 року.

З огляду на несвоєчасну та не в повному обсязі сплату відповідачем орендної плати за період лютий-вересень 2023 року, листопад-грудень 2023 року, січень-березень 2024 року, позивач на підставі положень договору нарахував відповідачу 161710,32 грн пені за період прострочення з 21.02.2023 по 21.02.2024, залежно від кожного місяця, у якому виникла заборгованість.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 6980/24 від 25.04.2024) просить суд в задоволенні позовної заяви про стягнення пені за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати за договором 34/22 оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 19.09.2022 в сумі 161 710,32 грн відмовити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає таке:

- Державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" листом від 11.08.2022 року № 01-32/306-22 звернулася до Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області щодо оренди нерухомого майна для розміщення реабілітаційної установи для осіб з інвалідністю;

- 19.09.2022 був укладений договір 34/22 оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області;

- орендар несвоєчасно сплатив орендну плату за період лютий - вересень 2023 року, листопад - грудень 2023 року та січень-березень 2024 року;

- Державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" - бюджетна установа що повністю фінансується за рахунок бюджетних коштів та проводить свою діяльність в межах затверджених бюджетних асигнувань у відповідний бюджетний рік та відповідно до Бюджетного кодексу України; підпорядковується Міністерству соціальної політики України, яке також в даному випадку є головним розпорядником бюджетних коштів;

- орендар усвідомлює необхідність сплати орендної плати за користування будівлею, та прикладає зусилля для своєчасної її сплати, зокрема, Державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" зверталась до Міністерства соціальної політики України з проханням про виділення коштів на оплату орендної плати (лист від 10.08.2023 року № 01-32/257-23);

- Державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" є балансоутримувачем будівлі у м. Краматорську Донецької області та до початку військової агресії РФ не мала потреби в оренді будівлі в більш безпечному регіоні. Необхідність в оренді виникла непередбачено. За наведеного, несвоєчасна сплата орендної плати виникла в зв`язку із обставинами непереборної сили, а саме у зв`язку із військовою агресією рф проти України;

- станом на час подання позову Державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" заборгованості по орендній платі перед Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області немає.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2024 для розгляду справи № 909/313/24 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2024 позовну заяву Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області від 02.04.2024 № 53/03-02/007 (вх. № 3109/24 від 03.04.2024) залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.04.2024 до суду від позивача, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", на виконання вимог зазначеної вище ухвали, у строк, встановлений судом, надійшла заява б/н від 15.04.2024 (вх. № 6377/24) з додатками згідно якої усунуто недоліки позовної заяви.

16.04.2024 до суду від позивача, засобами поштового зв`язку, на виконання вимог ухвали від 08.04.2024, надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (№ 64/03-02/007 від 16.04.2024; вх. № 6436/24 від 16.04.2024) з додатками згідно з якою усунуто недоліки позовної заяви.

Таким чином, враховуючи те, що позивач усунув недоліки, допущені при поданні позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/313/24; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, а також обґрунтованого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам згідно вимог ст. 120, 242 ГПК України, шляхом направлення її в електронній формі до електронного кабінету сторін. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 18.04.2024 о 12:30 год.

25.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6980/24) з додатками, який суд прийняв до розгляду та разом з додатками приєднав до матеріалів справи.

Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

Приміщення на вул. Героїв УПА, 1 у м. Івано-Франківську перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Івано-Франківської області та на балансі комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради".

Згідно п. 3.2.4. Положення про управління з питань майна спільної власності територіальних громад області, затвердженого розпорядженням голови обласної ради від 26.04.2021 №304-р, Управління відповідно до покладених на нього завдань діє від імені Івано-Франківської обласної ради, яка є орендодавцем нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин) спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області відповідно до рішення обласної ради.

Згідно п. 3.2.15 Положення, управління з питань майна спільної власності територіальних громад області виступає позивачем та відповідачем у судах з питань захисту майнових прав.

Державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" листом від 11.08.2022 року № 01-32/306-22 звернулася до управління з питань майна спільної власності територіальних громад області про те, що у зв`язку із релокацією установи за розпорядженням Міністерства соціальної політики України щодо евакуаційних заходів від 29.03.2022 № 02-0, просить надати в оренду нерухоме майно для розміщення реабілітаційної установи для осіб з інвалідністю - Державної реабілітаційної установи установа "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" (а.с. 50).

За наведеного, 19 вересня 2022 року між обласною радою (орендодавець) в особі начальника управління з питань майна спільної власності територіальних громад області, державною реабілітаційною установою "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" (орендар) та "Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради" (балансоутримувач) було укладено договір 34/22 оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (далі - договір; а.с. 11-24).

Зазначений вище договір укладено у письмовій формі, підписано і скріплено печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.

Пунктом 1.1. Договору погоджено, що орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов - приміщення (літер А) загальною площею 734,95 кв.м, приміщення (літер Б) загальною площею 120.8 кв.м та приміщення (літер В) загальною площею 59,3 кв.м на вул. Героїв УПА, 1 у м. Івано-Франківську (надалі - Об`єкт оренди), вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов - 6 989 000,00 грн, без ПДВ.

Відповідно до п. 1.2. Договору, майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов - розміщення реабілітаційної установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю - державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас".

Згідно з п. 3.1. Договору, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов - 125 268,12 грн, з ПДВ на місяць.

Додатковою угодою № 2 від 11.10.2023 сторони узгодили суму орендної плати за період з 01.01.2023 по 07.02.2023 - 178565,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою № 3 від 06.11.2023 сторони узгодили суму орендної плати за період з 08.02.2023 по 01.06.2023 - 545000,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою № 4 від 23.11.2023 сторони узгодили суму орендної плати за період з 02.06.2023 по 31.10.2023 - 214010,81 грн.

Додатковою угодою № 5 від 21.12.2023 сторони узгодили суму орендної плати за період з 01.11.2023 по 31.12.2023 - 103292,00 грн.

Додатковою угодою № 6 від 13.03.2024 сторони узгодили суму орендної плати на 2024 рік - 632400,00 грн.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату в повному обсязі на рахунок орендодавця щомісячно до 20 числа наступного місяця, що настає за поточним місяцем оренди.

В порушення умов договору 34/22 оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 19 вересня 2022 року, відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату за період лютий - вересень 2023 року, листопад - грудень 2023 року та січень- березень 2024 року.

Відповідно до вимог пунктів 3.7, 3.8. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем. На суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

За наведеного, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 161710,32 грн за період прострочення з 21.02.2023 по 21.02.2024, залежно від кожного місяця, у якому виникла заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача претензії: від 21.04.2023 № 88/03-02/007, від 09.08.2023 № 174/03-02/007, від 27.10.2023 № 249/03-02/007, від 27.02.2024 № 38/03-02/007 (а.с. 38-45) щодо необхідності погашення заборгованості з орендної плати та нарахованої пені.

У відповідь на претензію від 09.08.2023 № 174/03-02/007 - листі від 28.08.2023 № 01-32/263-23 (а.с. 51), Державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" повідомила позивача - Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області, що на серпень 2023 року питання щодо виділення коштів на оплату орендної плати вирішується Міністерством Фінансів України та Міністерством соціальної політики України.

В матеріалах справи є лист від 10.08.2023 року № 01-32/257-23З, в якому Державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" звернулася з проханням про виділення коштів на оплату орендної плати до Міністерства соціальної політики України.

У відповіді на претензію від 07.11.2023 року № 01-32/350-23 (а.с. 52) та листі від 18.03.2024 року № 01-32/117-24 у відповідь на претензію від 27.02.2024 № 38/03-02/007 (а.с. 53-54) відповідач повідомив позивача, що Державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" не провела оплату орендної плати, оскільки недоотримує належне бюджетне фінансування у зв`язку з обставинами непереборної сили, а саме, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

При цьому ДРУЦКРОІ "Донбас" звертає увагу Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) військову агресію РФ проти України, що стало обґрунтуванням позиції відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022.

Відтак, станом на час подання позову, відповідачем заборгованість з орендної плати погашена в повному обсязі.

З огляду на несвоєчасну та не в повному обсязі сплату відповідачем орендної плати за період лютий-вересень 2023 року, листопад-грудень 2023 року, січень-березень 2024 року, позивач на підставі положень договору нарахував відповідачу 161710,32 грн пені за період прострочення з 21.02.2023 по 21.02.2024, залежно від кожного місяця, у якому виникла заборгованість.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Внаслідок укладення договору 34/22 оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 19 вересня 2022 року між сторонами відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що зазначений вище договір укладено у письмовій формі, підписано і скріплено печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статті 759 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 4 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1, 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Положеннями частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач порушив умови договору щодо строків орендної плати. Оплата за оренду приміщень за період лютий-вересень 2023 року, листопад-грудень 2023 року та січень-березень 2024 року здійснювалася орендарем несвоєчасно та не в повному обсязі, що відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Частиною першою статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.8. Договору на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо належної та своєчасної сплати орендної плати, наявні правові підстави для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 3.8 договору пені.

На підставі наведених вище норм та положень договору, позивач нарахував відповідачу 161710,32 грн пені за період прострочення з 21.02.2023 по 21.02.2024, залежно від кожного місяця, у якому виникла заборгованість.

Перевіривши правильність нарахування пені, судом встановлено, що її нарахування здійснено позивачем арифметично вірно з урахуванням строків, у які відповідач повинен був сплачувати орендну плату, період нарахування не перевищує встановлений законодавством шестимісячний строк.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що несвоєчасно сплатив орендну плату за період лютий - вересень 2023 року, листопад - грудень 2023 року та січень-березень 2024 року, але з нарахуванням пені не погоджується та просить суд відмовити в позові у повному обсязі.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами частини третьої статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Конституційний суд України зазначає, що захист від зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст. 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. При цьому, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження суд у відповідному рішенні визначає конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 923/587/20.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19.

При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Суд звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18).

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі 902/538/18).

У зв`язку з наведеним, суд враховує таке:

а) ступінь виконання зобов`язань відповідача - на час подання позову зобов`язання виконано у повному обсязі, хоча і з простроченням;

б) причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати, а саме, що Державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" - бюджетна установа що повністю фінансується за рахунок бюджетних коштів та проводить свою діяльність в межах затверджених бюджетних асигнувань у відповідний бюджетний рік та відповідно до Бюджетного кодексу України. Відповідно, виконання відповідачем зобов`язань залежить від наявності бюджетного фінансування. Порушення відповідачем строків виконання зобов`язань не було наслідком його умисної недобросовісної поведінки, а залежало від надходження грошових коштів відповідно до бюджетних призначень. При цьому за матеріалами справи, відповідач вживав можливих заходів для виконання зобов`язань перед позивачем шляхом направлення відповідних листів у Міністерство соціальної політики України для виділення кошторисних призначень відповідачу на сплату орендної плати.

;в) відповідач, як бюджетна установа, здійснює діяльність, метою якої не є одержання прибутку. Майно орендувалось відповідачем не для одержання прибутку, а з метою розміщення реабілітаційної установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю державної реабілітаційної установи (п. 7.1 Змінюваних умов договору). ;

г) позивач не зазнав збитків, докази збитків від порушення відповідачем умов договору позивач суду не подавав;

ґ) соціальна значущість установи відповідача, який є державною реабілітаційною установою для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю.

Суд врахувавши наведене вище, майнові інтереси обох сторін, причини виникнення спору, недоведеність позивачем понесення збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, з метою убезпечення відповідача від негативних наслідків, які можуть бути зумовлені стягненням неустойки у значному розмірі, приходить до висновку, про наявність підстав для зменшення на 80% розміру штрафної санкції, дотримуючись розумного балансу між інтересами кредитора та боржника. Водночас, при зменшенні розміру пені на 80%, за переконанням суду, позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, позаяк неустойка є лише санкціями та має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може бути джерелом отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків. Майнові інтереси позивача при цьому будуть належним чином захищені, враховуючи відсутність заборгованості за основним зобов`язанням, також стягненням в його користь 20% неустойки, нарахованої виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того суд зауважує, що обсяг відповідальності, встановленої кредитором до боржника є непропорційним наслідкам правопорушення, несправедливим та невиправдано обтяжливим.

Зменшення пені на 80%, до 32342,06 грн (20%), з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, враховує виняткові обставини діяльності відповідача, наслідки порушення зобов`язання та невідповідність розміру заявленої до стягнення пені таким наслідкам, є адекватною мірою відповідальності за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань, забезпечує дотримання балансу між інтересами кредитора і боржника, стимулює боржника до належного виконання зобов`язань, а також не допускає використання пені, як інструменту отримання безпідставних доходів кредитора в зобов`язанні.

При вирішенні позову суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, викладені в його відзиві, щодо неправомірності нарахування позивачем пені, з огляду на відсутність бюджетного фінансування та у період дії обставин непереборної сили (введення воєнного стану в Україні 24.02.2022). При цьому зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси Другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Також статтею 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18 (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №911/4249/16).

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Масштабні військові дії, які вчиняються російською федерацією з 24.02.2022, спрямовані на знищення державності України, спричинили загибель людей, пошкодження та знищення житла, іншого майна, інфраструктури населених пунктів, зумовили проведення загальної мобілізації, а отже і величезні зміни в економіці, правовому регулюванні, зайнятості населення, житті громадянського суспільства України, а тому безумовно відносяться до переліку обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а отже за умови доведення безпосереднього впливу цих обставин на можливість виконання стороною договору своїх зобов`язань, звільняють таку сторону від господарсько-правової відповідальності.

Про те, що військова агресія Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 і до її закінчення відноситься до обставин непереборної сили, зазначено і в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Однак, за змістом листа, це стосується тих випадків, коли виконання зобов`язання для сторони договору стало неможливим у встановлений термін саме внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Однак, договір оренди, з приводу виконання якого виник спір, укладено між сторонами 19.09.2022, тобто після введення в Україні воєнного стану, а тому відповідач мав враховувати такі обставини при укладенні договору, і не може покликатись на воєнний стан, як на обставину непереборної сили.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44.

Так, ТПП на своєму сайті оприлюднило Лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Даним листом ТПП засвідчила форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Більш того, на сайті ТПП зазначено, що з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Однак, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не відповідає вимогам до оформлення сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин, оскільки в порушення п. 6.1 1.6 та 6.11.7. Регламенту його не підписано першим віце-президентом ТПП або віце-президентом ТПП, а також відсутня печатка ТПП на підписах вказаних осіб.

Регламент затверджено рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) і саме Президія ТПП має повноваження приймати рішення щодо спрощення процедури отримання сертифікату про форс-мажорні обставини та вносити зміни до Регламенту.

Проте, як вбачається з листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, він оформлений не у вигляді рішення Президії ТПП, будь-яке посилання в листі на рішення Президії ТИП відсутнє.

Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили. Крім того, судова практика також вказує на те. що лише посилання на вищевказаний лист ТПП не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та для доведення їх наявності, в якості доказу, необхідно надавати сертифікат ТПП.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

В постанові Верховного суду України від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22 зазначено, що помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що факт настання форс-мажору підтверджений листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. В зазначеній постанові Верховний Суд звертає увагу, що ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст. 14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з ч. 1 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Беручи до уваги вищенаведене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову - cтягнення з Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" на користь Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області пені в сумі 32342,06 грн (20%). Відмовити в частині стягнення пені в сумі 129368,26 грн (80%).

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5 від 21 березня 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За наведеного, судовий збір у розмірі 3028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області звернулося до Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" про стягнення 161 710,32 грн задовольнити частково.

Стягнути з Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд. 32, ідентифікаційний код юридичної особи: 34877327 ) на користь Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. М. Грушевського, буд. 21, ідентифікаційний код юридичної особи: 34844218) пеню в сумі 32342 (тридцять дві тисячі триста сорок дві) грн 06 коп. та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 129368,26 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк