Ухвала

від 14.06.2024 по справі 911/1022/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" червня 2024 р. Справа № 911/1022/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Група Оберіг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Овочева скарбниця МХП

про стягнення 14 368,69 гривень

встановив:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова Група Оберіг звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Овочева скарбниця МХП про стягнення 14 368,69 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.05.2024 у справі №911/1022/24 залишено позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Група Оберіг без руху, постановлено виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

14.05.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Група Оберіг надійшла заява з метою усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2024 у справі №911/1022/24 прийнято позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Група Оберіг до розгляду та відкрито провадження у справі, а також постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання.

24.05.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Група Оберіг надійшла заява про закриття провадження у справі, згідно якої позивач повідомив про погашення 25.04.2024 відповідачем заявленої до стягнення суми боргу, в підтвердження чого до заяви додано копію платіжної інструкції №2539480001 від 25.04.2024 на суму 14 368,69 грн.

З огляду на вказане, посилаючись на пункт 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, позивач просить суд закрити провадження у справі №911/1022/24 у зв`язку з відсутністю предмету спору та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме: 7 300,00 витрат на професійну правову допомогу та 2 422,40 грн судового збору за подання позовної заяви.

В основу мотивів заявленого клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, з посиланням на ч. 4 ст. 231 ГПК України та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», позивачем покладено обставини обізнаності відповідача із відповідним простроченим грошовим зобов`язанням з огляду на:

- звернення позивача із запитами про отримання інформації стосовно перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем;

- підтвердження обставин перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем як останнім, так і самим ОСОБА_1 під час розгляду справи №939/2930/23.

07.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Овочева скарбниця МХП надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач підтвердив обставини сплати ним 25.04.2024 на користь позивача 14 368,69 грн боргу та, власне, відсутність предмету спору.

Водночас відповідач заперечив проти клопотань позивача про розподіл судових витрат та стягнення сум судового збору та правничої допомоги за рахунок відповідача, оскільки після закриття провадження у справі №939/2930/23, предметом якої була вимога про стягнення 14 368,69 гривень ОСОБА_1 , якого надалі замінено на належного відповідача - ТОВ Овочева скарбниця МХП, між сторонами у телефонному режимі погоджено добровільну сплату суми боргу, попри те до подання позову у вказаній господарській справі позивач не звернувся до відповідача з метою досудового врегулювання спору.

Також, за доводами відповідача, після сплати суми боргу у добровільному порядку 29.04.2024 на електронну пошту позивача було направлено копію платіжної інструкції та повідомлено про те, що позов до господарського суду подано передчасно, а провадження у даній справі станом на 29.04.2024 не відкрито, що виключає наявність підстав для відшкодування судових витрат за рахунок відповідача.

Враховуючи обставини залишення позову у вказаній справі без руху ухвалою суду від 03.05.2024, а також подання позивачем 14.05.2024 заяви про усунення недоліків, попри обізнаність з обставинами сплати суми боргу ще 29.04.2024, відповідач вбачає у таких діях позивача ознак зловживання процесуальними правами з метою стягнення додаткових коштів у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу.

Правовими ж підставами вказаних доводів відповідач зазначив ч.1, п. 3 ч. 2, ч.ч. 3, 4 ст. 43 ГПК України та ч. ч. 5, 9 ст. 129 ГПК України, якими унормовано питання визнання дій сторони з подання клопотань зловживанням правами, а також покладення судових витрат на сторону внаслідок зловживанням нею своїми правами та/або виникнення спору внаслідок її неправильних дій.

Крім того відповідача вважає необґрунтованою заявлену до стягнення суму витрат на правничу допомогу, оскільки така справа є нескладною і адвокатом позивача подавалась ідентична позовна заява у справі №939/2930/23, після закриття провадження у якій позивача було проінформовано про готовність добровільно погасити суму боргу.

В розрізі наведеного відповідач зауважив, що вказані у акті приймання-передачі адвокатських послуг види робіт адвоката, вже вчинялися адвокатом раніше при поданні позову до цивільного суду.

Підсумовуючи зазначене, відповідач вважає, що такі дії позивача є зловживанням процесуальними правами, а тому просить суд розглянути можливість застосування до позивача передбачених главою 9 ГПК України заходів, а також покласти на позивача його витрати і відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Оцінивши подані сторонами заяви та викладені у них обставини і доводи і, відповідно, заявлені клопотання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно пункту 2 ч. 1, ч. 4 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Так, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору - об`єкта спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем, можливе у разі, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

В обґрунтування заявлених вимог у даній справі позивачем покладено обставини настання 30.09.2020 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Lexus RX400», д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні відповідної ДТП та який перебував у трудових відносинах з відповідачем, цивільно-правова відповідальність якого застрахована позивачем згідно полісу ЕР-200782014.

Як зауважив позивач, на підставі заяви потерпілого ним здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 14368,69 грн та, яку, відповідно, позивачем заявлено до стягнення.

З доданої до матеріалів справи копії платіжної інструкції №2539480001 від 25.04.2024 слідує, що в період після подання позовної заяви та до відкриття провадження у вказаній справі, а саме 25.04.2024 ТОВ Овочева скарбниця МХП проведено платіж на суму 14 368,69 грн з призначенням «компенсація виплаченого страхового відшкодування за збитки, спричинені ОСОБА_1 ».

Станом на момент постановлення даної ухвали від сторін не надійшло заперечень щодо відсутності між ними неврегульованих питань стосовно суми заборгованості як предмету відповідного спору.

З огляду наведеного, оскільки після звернення позивача до суду відповідачем сплачено заявлений до стягнення борг у розмірі 14 368,69 грн, як наслідок припинив своє існування предмет спору у даній справі відповідна сума боргу, стосовно якої між сторонами не залишилося неврегульованих питань, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі за вимогами позивача про стягнення з відповідача 14 368,69 грн з підстав п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд вважає за необхідне наголосити, що згідно ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Стосовно ж заявлених позивачем клопотань про стягнення з відповідача 7 300,00 витрат на професійну правову допомогу та 2 422,40 грн судового збору за подання позовної заяви слід зазначити таке.

Відповідно до частини 2 статті 232 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Поряд з тим приписами ч.ч. 1, 9 статті 129 ГПК України врегульовано, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Приписами ж ч.ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

В розрізі викладених норм процесуального та матеріального права та їх застосування з урахуванням зробленого висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю спору суд вважає за необхідне зазначити таке:

- закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній, відтак у разі виявлення після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи суд постановляє ухвалу;

- у разі закриття провадження у справі щодо частини із заявлених позовних вимог або повністю ані частина 1 статті 129 ГПК України, ані частина дев`ята статті 129 ГПК України, не застосовується і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, оскільки у такій статті йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті, тоді як лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог;

- така норма не застосовується, якщо Закон України «Про судовий збір» у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Подібні за змістом висновки щодо застосування приписів частин 1, 9 статті 129 ГПК України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закон України "Про судовий збір" викладено у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19, від 06.09.2021 у справі №910/8775/20, від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22 та від 18.04.2024 у cправі №910/9512/23.

Враховуючи викладене, суд висновує, що у зв`язку із закриттям провадження у цій справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн відповідач не зобов`язаний відшкодовувати позивачу, оскільки позивач має право на повернення йому судового збору з Державного бюджету України у разі подання відповідного клопотання.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача 2 422,40 грн судового збору за подання позовної заяви.

В розрізі вказаного висновку суд звертає увагу позивача на те, що останній не позбавлений права звернутись до суду з клопотання про повернення судового збору.

Стосовно ж клопотання позивача про стягнення з відповідача 7 300,00 витрат на професійну правову допомогу слід зазначити таке.

Приписами ч. 4 статті 129 ГПК України врегульовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто, вказана норма матеріального права також передбачає випадки розподілу інших судових витрат, до яких віднесено витрати на професійну правову допомогу, лише за результатами розгляду справи по суті.

Водночас порядок розподілу у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовано статтею 130 ГПК України, приписи ч.ч. 3, 5 якої передбачають, відповідно, таке:

- у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача;

- у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частина 1 статті 231 ГПК України з-поміж підстав для закриття провадження у справі, у тому числі і відсутності предмету спору, також передбачає і обставини відмови позивача від позову та прийняття такої відмови судом.

Так, відмова від позову, як одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу, є законним правом позивача, яке визначене статтею 46 ГПК України та реалізується ним виключно на власний розсуд, та законною підставою для закриття провадження згідно зі статтею 231 ГПК України.

Отже, у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі з цієї підстави згідно з першим реченням частини третьої статті 130 ГПК України у відповідача виникає право на відшкодування понесених ним витрат.

Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Друге ж речення частини третьої статті 130 ГПК України, зокрема щодо присудження судом до стягнення понесених позивачем судових витрат з відповідача у разі не підтримання позивачем своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову позивача від позову.

Поряд з тим закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору не є підставою відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат, оскільки така норма застосовується лише у разі, коли позивач відмовився від позову з причин задоволення відповідачем позовних вимог.

Ураховуючи наведене вище, оскільки провадження у вказаній справі закрито з підстав п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та обставин відсутності предмета спору, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача інших судових витрат позивача, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

В розрізі зробленого висновку судом враховано, що клопотання позивача про закриття провадження у справі не є відмовою від позову та не свідчить про наявність підстав для прийняття такої відмови і закриття провадження у справі саме у зв`язку із цим.

Також не є підставою для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу і вказана позивачем у заяві ч. 4 ст. 231 ГПК України, яка передбачає загальний порядок дій у разі закриття провадження у справі, зокрема вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету, які можуть бути здійсненні у конкретно передбачених випадках, що вказані судом вище.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача 7 300,00 витрат на професійну правову допомогу.

Решта ж посилань обох сторін в розрізі наявності/відсутності підстав для розподілу судових витрат, зокрема і доводи відповідача про зловживання позивачем процесуальними правами судом відхиляються як недоведені та процесуально неспроможні у розрізі наведених вище норм права та передбаченого ним порядку для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 231, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Провадження у справі №911/1022/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Група Оберіг (ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок, 14, місто Київ, 03040, ідентифікаційний код 39433769) до Товариства з обмеженою відповідальністю Овочева скарбниця МХП (вул. Центральна, 224-Б, смт. Бородянка, Київська обл., 07801, ідентифікаційний код 39276175) про стягнення 14 368,69 гривень закрити з підстав п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Група Оберіг про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Овочева скарбниця МХП 2 422,40 грн судового збору за подання позовної заяви.

3. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Група Оберіг про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Овочева скарбниця МХП 7 300,00 витрат на професійну правову допомогу.

Повний текст ухвали складено 14.06.2024. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту з дня складення повної ухвали у відповідності ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема