Рішення

від 26.05.2024 по справі 920/210/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.2024м. СумиСправа № 920/210/24(920/153/24)

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/210/24 (920/153/24)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АЄ ГРУПП (провулок Архангельський, буд. 20А, м. Запоріжжя, 69013, код ЄДРПОУ 39080408)

до відповідача: Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (вул. Івана Дзюби (Комарова), 2, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 30991664)

про стягнення 4 288 703,28 грн

Справа розглядається без виклику сторін

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 4 288 703,28 грн заборгованості по договору № 79/9-50-21 від 21.12.2021, а саме: 2 271 863,50 грн основного боргу та 2 016 839,78 грн пені. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 19.02.2024 (суддя Резніченко О.Ю.) відкрито провадження у справі №920/153/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 20.03.2024.

Відповідно до ухвали суду від 20.03.2024 (суддя Резніченко О.Ю.) передано матеріали справи № 920/153/24 до Господарського суду Сумської області для розгляду в межах справи №920/210/24 про банкрутство Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (40020, Сумська область, м. Суми, вул. Комарова, 2, код ЄДРПОУ 30991664).

Справа № 920/210/24 про банкрутство Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб перебуває у провадженні судді Соп`яненко О.Ю.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.03.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (40020, Сумська область, м. Суми, вул. Комарова, 2, код ЄДРПОУ 30991664); введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.03.2024 справу № 920/210/24 (920/153/24) призначено судді Соп`яненко О.Ю.

Ухвалою від 26.03.2024 матеріали справи № 920/153/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЄ ГРУПП до відповідача Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб про стягнення 4 288 703,28 грн прийнято до розгляду у відокремленому позовному провадженні в межах справи № 920/210/24 про банкрутство Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб; визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановлений відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 26.03.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 26.03.2024; відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Відповідач ні відзиву на позов, ні будь-яких інших клопотань та/або заяв суду не надав.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

21.12.2021 між Дочірнім підприємством «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (далі відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЄ ГРУПП (далі позивач, постачальник) укладений договір № 79/9-50-21 (далі договір).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язуються передати у власність покупцю, а покупець зобов`язуються прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі «Товар», на умовах, в порядку і в терміни, встановлені договором. Найменування, кількість та якість товару вказані у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1-3.2 договору визначено, що ціна товару вказана в гривнях на базисних умовах поставки, відображених в Специфікаціях. Загальна вартість договору визначається як сума вартості товару та інших витрат, зазначених у Специфікаціях.

Відповідно до п. 3.4 договору оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки. За погодженням сторін допускається передплата за узгоджену партію товару.

Пунктами 2.2 2.4 договору встановлено, що відвантаження товару здійснюється постачальником. Поставка товару по частинах (партіями) допускається. Термін поставки товару вказується в Специфікаціях.

Сторона, винна у невиконанні чи неналежному виконанні зобов`язань за договором, зобов`язана в повному обсязі відшкодувати іншій стороні завдані збитки (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.5 договору у разі порушення покупцем строків оплати товару, вказаного у Специфікації, він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати за кожен день порушення строків оплати.

Згідно з п. 9.3 договору договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року.

Пунктом 4.1. Договору, передбачено, що одиниця виміру і кількість Товару вказуються в Специфікаціях.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 79/9-50-21 від 21.12.2021 року від 21.12.2021 року, що є Специфікацією до договору поставки, постачальник поставив покупцю брухт сталевий легований вид 4/326 (3Б26 у кількості 60), кількість 60, за ціною 55 000,00 грн. сума грн. без ПДВ на умовах поставки DAP (м. Суми, вул. Комарова, 2 склад Покупця) складає 3 300 000,00 грн. Строк поставки за даною Специфікацією - грудень місяць 2021 року.

Відповідно до Додатку №2 до Договору № 79/9-50-21 від 21.12.2021 року від 21.12.2021 року, що є Специфікацією до договору поставки, постачальник поставив Брухт сталевий легований вид 500/328 (5Б 28), кількість 4, за ціною 84 150, 00 грн. сума грн. без ПДВ на умовах поставки DAP (м. Суми, вул. Комарова, 2 склад Покупця) складає 336 600, 00 грн. Строк поставки за даною Специфікацією - грудень місяць 2021 року.

Відповідно до Додатку №3 до Договору № 79/9-50-21 від 21.12.2021 року від 21.12.2021 року, що є Специфікацією до договору поставки, постачальник поставив Брухт сталевий легований вид 4/318 (3 Б 18) кількістю 13,10 за ціною 15970,00 грн. сума грн. без ПДВ на умовах поставки DAP (м. Суми, вул. Комарова, 2 склад Покупця) складає 209207,00 грн. Строк поставки за даною Специфікацією - січень місяць 2022 року.

Відповідно до видаткових накладних позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 4 401 522,00 грн, а саме: №121 від 28 грудня 2021р. на суму 1 281 995,00 грн., №122 від 28 грудня 2021р. на суму 1 361 250,00 грн; №2 від 10 січня 2022р. на суму 782 540,00 грн; №3 від 14 січня 2022р. на суму 209 207,00 грн; №11 від 02 лютого 2022р. на суму 766 530,00 грн. Також поставка підтверджується Актами прийому - передачі товару.

Окрім того, згідно накладних про повернення, деякі позиції товару були повернуті постачальнику на загальну суму 1 289 608,50 грн, про що свідчить накладна про повернення постачальнику №1 від 20 червня 2022р. на суму 748 753,50 грн та накладна №2 від 20 червня 2022р. на суму 540 855,00 грн.

Відповідачем було частково сплачено позивачу за поставку товару грошові кошти на суму 840 050,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 54 від 21.01.2022р. на суму 740 050,00 грн. та платіжним доручення № 68026090 від 06.06.2022р. на суму 100 000 грн. Інша частина поставленого товару станом на день подання позову до суду не оплачена.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію від 12.09.2022, в якій просив вирішити питання щодо перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства за своєчасно поставлений товар за договором № 79/9-50-21 від 21.12.2021. Однак, відповідач відповідь на претензію не надав, кошти не перерахував.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору, станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 2 271 863,50 грн.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджується, видатковими накладними на загальну суму 4 401 522,00 грн, а саме: №121 від 28 грудня 2021р. на суму 1 281 995,00 грн., №122 від 28 грудня 2021р. на суму 1 361 250,00 грн; №2 від 10 січня 2022р. на суму 782 540,00 грн; №3 від 14 січня 2022р. на суму 209 207,00 грн; №11 від 02 лютого 2022р. на суму 766 530,00 грн та відповідними Актами прийому - передачі товару.

У свою чергу, частину товару було повернуто постачальнику, про що свідчить накладна про повернення постачальнику № 1 від 20 червня 2022р. на суму 748 753,50 грн та накладна №2 від 20 червня 2022р. на суму 540 855,00 грн, всього на загальну суму 1 289 608,50 грн.

Враховуючи часткову сплату відповідачем за поставлений товар, заборгованість останнього складає 2 271 863,50 грн, а тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 271 863,50 грн заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені.

Згідно зі ст. ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.5. Договору, встановлено, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, вказаного в Специфікації покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення оплати за кожен день порушення строків оплати.

Позивач просить стягнути 2 016 839,78 грн пені за 2022-2024 роки.

Початок прострочення позивач визначив через 30 календарних днів з моменту поставки, у відповідності до п. 3.4 Договору.

У той же час, судом перевірено розрахунок та установлено, що пеня нарахована за кожен день порушення строків оплати за 2022 рік, за 2023 рік та за 2024 рік з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, тобто за весь період прострочки оплати за поставлений товар до дня звернення до суду, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судом зроблено перерахунок пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме:

- за період з 27.12.2022-08.02.2022, 13 днів, із суми боргу 2 643 245,00 - пеня складає 18 828,59 грн;

- за період з 09.02.2022-12.02.2022, 4 дні, із суми боргу 3 425 785,00 - пеня складає 7 508,57 грн;

- за період з 13.02.2022-20.02.2022, 8 днів, із суми боргу 3 634 992,00 - пеня складає 15 934,21 грн;

- за період з 21.02.2022-03.03.2022, 11 днів, із суми боргу 2 894 942,00 - пеня складає 17 448,97 грн;

- за період з 04.03.2022-02.06.2022, 91 день, із суми боргу 3 661 472,00 - пеня складає 182 572,03 грн;

- за період з 03.06.2022-05.06.2022, 3 дні, із суми боргу 3 634 992,00 - пеня складає 15 047,15 грн;

- за період з 06.06.2022-19.06.2022, 14 днів, із суми боргу 3 561 472,00 - пеня складає 68 302,20 грн;

- за період з 20.02.2022-21.07.2022, 32 дня, із суми боргу 2 271 863,50 - пеня складає 99 588,54 грн;

- за період з 22.07.2022-28.07.2022, 7 днів, із суми боргу 2 271 863,50 - пеня складає 21 785,05 грн

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 447 015,31 грн пені за 183 дні простроченя.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову КГС ВС від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 в частині нарахування пені за весь період прострочення оплати, правова позиція, викладена у ній, не підлягає застосуванню до правовідносин сторін у даній справі, оскільки п. 7.5. укладеного між сторонами Договору визначено, що пеня (неустойка) нараховується за кожен день порушення строків оплати, проте не конкретизовано про можливість нарахування неустойки протягом усього періоду порушення.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 447 015,31 грн пені, в іншій частині стягненні пені суд відмовляє у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 51 464,44 грн згідно платіжної інструкції №22 від 12.02.2024.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено частково, витрати зі сплати судового збору в розмірі 32 422,60 грн покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Зі змісту ч. 3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем у резолютивній частині позову зазначено про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання правничої допомоги, які будуть документально підтверджені, однак без зазначення суми, яку необхідно стягнути. У зв`язку з цим, витрати на правничу допомогу судом не стягуються, оскільки позивачем не вказано сума для стягнення та не надано доказів на їх підтвердження.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (вул. Івана Дзюби (Комарова), 2, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 30991664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЄ ГРУПП (провулок Архангельський, буд. 20А, м. Запоріжжя, 69013, код ЄДРПОУ 39080408) 2 271 863,50 грн основного боргу, 447 015,31 грн пені, а також 32 422,60 грн судового збору.

3.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

У зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряних тривог, запровадженням графіків відключення світла, відпусткою судді Соп`яненко О.Ю. з 12.06.2024 по 14.06.2024 повний текст рішення підписаний 17.06.2024.

СуддяО.Ю. Соп`яненко