Постанова

від 06.06.2024 по справі 752/7406/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

справа № 752/7406/21

провадження № 61-1458св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Маляр Ян Анатолійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Золоче Рівер Хілс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр аграрних систем»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Курило Вікторією Григорівною , на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Назарової М. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Маляр Я. А. (далі - приватний виконавець Маляр Я. А.), Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (далі - ТОВ «Росвен Інвест Україна»), про захист прав споживачів та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Вердикт Капітал» не має ліцензії як фінансова установа, тому не може бути фактором у факторингових правовідносинах. При цьому договір про відступлення прав вимоги порушує умови справедливості і приводить до істотного дисбалансу інтересів сторін, адже новий кредитор не має правосуб`єктності в частині відсутності генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Тому оспорюваний договір повинен бути визнаний недійсним із застосуванням наслідків недійсності договору у спосіб визнання недійсними торгів з продажу квартири АДРЕСА_1 згідно з протоколом від 29 березня 2021 року № 531901 та визнання недійсними торгів з продажу квартири АДРЕСА_2 згідно з протоколом від 02 квітня 2021 року № 532634.

Крім того, позивач вважав, що недійсним договором та його наслідками була спричинена майнова та моральна шкода, яку він оцінив у 20 000,00 дол. США.

ОСОБА_1 просила:

визнати протиправними дії ТОВ «Вердикт Капітал» щодо незаконного отримання статусу нового кредитора у кредитному договорі від 22 лютого 2008 року № 77.1/АА-00505.08.2, отриманому в іноземній валюті на споживчі цілі;

визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 22 травня 2019 року № 14, укладений між ПАТ «Родовід Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал», в частині передачі ТОВ «Вердикт Капітал» вимоги за кредитним договором від 22 лютого 2008 року № 77.1/АА-00505.08.2.

26 квітня 2021 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності договору та стягнення майнової та моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року до участі у цій справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Золоче Рівер Хілс» (далі - ТОВ «Золоче Рівер Хілс»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр аграрних систем» (далі - ТОВ «Центр аграрних систем»).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року справу передано на розгляд за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позов не містить обґрунтування саме недійсності правочину (договору про відступлення прав вимоги від 22 травня 2019 року № 14), відповідно до умов якого ПАТ «Родовід Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором від 22 лютого 2008 року № 77.1/АА-00505.08.2.

Посилання на неможливість ТОВ «Вердикт Капітал» бути фактором як на підставу недійсності договору не передбачена законодавцем, але може бути визнана судом як наслідок нікчемності договору, що у свою чергу вже було предметом дослідження у справі № 752/7990/13-ц під час розгляду заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження, та не може повторно розглядатись в іншому провадженні, адже це порушує принцип юридичної визначеності та обов`язковості судового рішення.

Незгода сторони із прийнятим рішенням (у вигляді ухвали суду першої інстанції або постанови апеляційного суду) може бути предметом розгляду у касаційному суді, а не окремим спором у іншому провадженні.

Таким чином, суд вважав недоведеним позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 22 травня 2019 року № 14, укладеного між ПАТ «Родовід Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал», в частині передачі вимог за кредитним договором від 22 лютого 2008 року № 77.1/АА-00505.08.2. Інші вимоги є похідними від вимог про визнання правочину недійсними, тому підстав для їх задоволення немає.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржниці подати до апеляційного суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Апеляційний суд вказав, що у разі якщо позивач вважає себе споживачем, він при зверненні до суду зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке саме право споживача, визначене у статті 21 зазначеного Закону, є порушеним, таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.

У позовній заяві ОСОБА_1 просила визнати протиправними дії ТОВ «Вердикт Капітал» щодо незаконного отримання статусу нового кредитора у кредитному договорі від 22 лютого 2008 року № 77.1/АА-00505.08.2, отриманому в іноземній валюті на споживчі цілі; визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 22 травня 2019 року № 14, укладений між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал», в частині передачі ТОВ «Вердикт Капітал» вимоги за кредитним договором від 22 лютого 2008 року № 77.1/АА-00505.08.2. Проте апеляційний суд вказав, що не може встановити яким саме чином дії ТОВ «Вердикт Капітал» та договір відступлення права вимоги порушує права особи, яка подала апеляційну скаргу, враховуючи, що вона не є стороною зазначеного правочину. Крім того, суд не встановив, яким чином торги з продажу квартир порушують права особи, яка подала апеляційну скаргу, як споживача.

ОСОБА_1 у апеляційній скарзі не обґрунтувала підстави звільнення її від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Тому вона повинна сплатити судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою.

Позивач оскаржує судове рішення за результатами розгляду чотирьох позовних вимог немайнового характеру та однієї позовної вимоги майнового характеру на загальну суму 20 000,00 дол. США. Таким чином, відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13 763,52 грн ((908 х 4 + (20 000,00 х 1 % х 27,7184 = 5543,68)) х 150%) та надати до суду документ про оплату вказаних витрат, які перерахувати за відповідними банківськими реквізитами:

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Продовжено ОСОБА_1 строк виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 04 серпня 2023 року на десять днів з дня вручення ухвали.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 04 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржниці подати до апеляційного суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Копію цієї ухвали надіслано на електронну адресу представника ОСОБА_1 24 серпня 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

05 вересня 2023 року засобами поштового зв`язку на виконання вимог ухвали суду від 04 серпня 2023 року, представник ОСОБА_1 надіслала заяву, в якій вказано, що підставою звернення позивача до суду було порушення відповідачем її прав як споживача фінансових послуг за кредитним договором. Також в обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору посилалась на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.

Перевіривши подану заяву, матеріали апеляційної скарги, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених позовних вимог, апеляційний суд зробив висновок, що ОСОБА_1 при оскарженні судового рішення у цій справі не має право на пільгу, передбачену частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Також суд вважав безпідставним посилання позивача на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 761/24881/16-ц (провадження N 14-57цс18), оскільки предмет та підстави позову в справах є різними.

Суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13 763,52 грн та надати до суду документ про оплату вказаних витрат, які перерахувати за відповідними банківськими реквізитами.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2023 року повернуто особі, яка її подала.

Апеляційний суд виходив з того, що ухвалою суду від 04 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору. 05 вересня 2023 року на виконання вимог ухвали суду від 04 серпня 2023 року, представник ОСОБА_1 надіслала заяву, в якій вказувала про існування підстав для звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 13 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Продовжено особі, яка подала апеляційну скаргу, строк виконання ухвали суду від 04 серпня 2023 року на десять днів з дня вручення ухвали. Роз`яснено скаржниці, що якщо в зазначений строк недоліки апеляційної скарги не будуть усунені, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернена. Копія цієї ухвали ОСОБА_1 отримала 02 листопада 2023 року, її представник 23 листопада 2023 року.

Станом на 27 грудня 2023 року недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 не усунуто, що унеможливлює вирішення питання про відкриття апеляційногопровадження. Тому апеляційна скарга відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2023 року підлягає поверненню.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Курило В. Г. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

при поверненні апеляційної скарги суд апеляційної інстанції помилково не застосував положення частини третьої статті 22 Закону України «Про судовий збір», не звернув уваги на те, що підставою для звернення до суду слугувало порушення відповідачем його прав як споживача фінансових послуг;

суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 761/24881/16-ц.

Позиція інших учасників справи

У березні 2024 року від ТОВ «Вердикт Капітал» надійшов відзив на касаційну скаргу, який підписаний генеральним директором Їжаковським О., в якому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними, тому підстав для скасування ухвали апеляційного суду немає.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/7406/21 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У березні 2024 року справа № 752/7406/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 лютого 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.

Так, згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою представник ОСОБА_1 посилалась на те, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

У пункті 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 761/24672/15-ц).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 06 червня 2018 року у справі № 757/16507/16-ц (провадження № 61-21543св18) зазначено, що «у цій справі ОСОБА_2 звернувся із позовом про захист прав споживача на стадії виконання кредитного договору № 2615/0908/71-085 від 30 вересня 2008 року, укладеного між ним та ВАТ «Сведбанк», та просив визнати недійсним договір факторингу в частині передачі його споживчого кредиту. Системне тлумачення норм статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Аналогічний висновок зроблений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц. Таким чином апеляційний суд безпідставно поклав на ОСОБА_2, який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору та передчасно визнав його апеляційну скаргу неподаною і повернув її».

У справі, що переглядається:

при поверненні апеляційної скарги апеляційний суд вказав, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» не регулюють правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі;

проте із таким висновком апеляційного суду погодитися неможливо;

при зверненні до суду ОСОБА_1 просила: визнати протиправними дії ТОВ «Вердикт Капітал» щодо незаконного отримання статусу нового кредитора у кредитному договорі від 22 лютого 2008 року

№ 77.1/АА-00505.08.2, отриманому в іноземній валюті на споживчі цілі; визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 22 травня 2019 року № 14, укладений між ПАТ «Родовід Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал», в частині передачі ТОВ «Вердикт Капітал» вимоги за кредитним договором від 22 лютого 2008 року № 77.1/АА-00505.08.2; застосувати наслідки недійсності договору та стягнути матеріальну та моральну шкоди;

отже, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом прав споживача.

За таких обставин апеляційний суд безпідставно поклав на ОСОБА_1 обов`язок зі сплати судового збору і передчасно повернув апеляційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Курило Вікторією Григорівною , задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року скасувати.

Передати справу № 752/7406/21 до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Одеського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков