Постанова

від 29.05.2024 по справі 201/5677/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 201/5677/22

провадження № 61-43св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство»,

відповідачі: Дніпровська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.

у справі за позовом керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребуванням,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра у серпні 2022 року звернувся до суду з вищевказаним позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство», в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 21 жовтня 2020 року № 170/62 «Про передачу земельної ділянки у районі вулиці Паустовського (Соборний район) у власність ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 801, об`єктом якого є земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:018:0151, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку (номер запису про право власності 40959935);

- усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:018:0151, яка розташована на території Соборного району міста Дніпра, шляхом витребування її із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 08 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що укладення відплатного договору купівлі-продажу, реальні розрахунки між покупцем та продавцем за цим договором, відсутність будь-яких обмежень чи обтяжень на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на день укладення договору, вкладення власних коштів покупця та поліпшення придбаного майна, витрачання коштів на будівництво, тощо, тобто дії покупця як до укладення правочину, так і після його укладення - свідчать саме про добросовісного набувача цього майна, яким є покупець ОСОБА_2 - відповідач у справі.

Також суд першої інстанції зазначив, що витребовуючи від нинішнього власника спірну земельну ділянку і передаючи її у державну власність, залишається нез`ясованим та недослідженим питання щодо законності такого висновку та «індивідуального і надмірного тягаря» цієї особи, яка набула спірне майно в законний спосіб - на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу у продавця, який теж набув це майно в законний спосіб - на підставі відповідного рішення Дніпровської міської ради, реалізуючи своє право на приватизацію майна.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. А. подав апеляційну скаргу.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури визнав неподаною та повернув апелянтам.

Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що апеляційна скарга, подана Дніпропетровською обласною прокуратурою, підписана особою, яка не мала повноважень її підписувати.

Короткий зміст та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Від заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у січні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для подальшого розгляду до апеляційного суду.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

Необхідно відокремлювати організаційні повноваження керівника обласної прокуратури, закріплені у статті 11 Закону України «Про прокуратуру», та повноваження прокурора з виконання покладеної на нього конституційної функцій представництва інтересів держави в суді, визначені статтею 24 Закону України «Про прокуратуру».

Апеляційним судом проігноровано, що апеляційну скаргу було подано заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенком О. А. як прокурором, призначеним на посаду наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 15 грудня 2020 року № 994к, копію якого було долучено до апеляційної скарги, з метою виконання покладеної на нього конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

Апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі послався на постанови Верховного Суду, які не релевантні і не врегульовують питання застосування норм права під час здійснення органами прокуратури визначеної статтею 131-1 Конституції України функції представництва інтересів держави в суді та статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру».

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Дніпровської міської ради у квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що сама лише наявність повноважень керівника у Регламенті не є самостійною підставою для підписання ним апеляційної скарги від імені регіональної прокуратури, оскільки суперечить нормам статті 11 Закону України «Про прокуратуру».

Довіреність на підтвердження повноважень права підпису та подачі апеляційної скарги до апеляційного суду від імені Дніпропетровської обласної прокуратури представником Савенком О. А. не надано.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

Справа № 201/5677/22 надійшла до Верховного Суду 06 лютого 2024 року.

Верховний Суд ухвалою від 30 квітня 2024 року продовжив Дніпровській міській раді строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 20 травня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Фундаментальними засадами цивільного судочинства є, зокрема, принципи диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частин першої і другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. А. подав апеляційну скаргу.

Дніпровський апеляційний суд визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу виходив з того, що довіреність на підтвердження повноважень права підпису та подачі апеляційної скарги до апеляційного суду від імені Дніпропетровської обласної прокуратури представником Савенком О. А. не надано.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із вказаним висновком апеляційного суду з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Право на подання процесуальних документів при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави визначено статтею 24 Закону України «Про прокуратуру».

Частиною третьою статті 24 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про прокуратуру» функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами, перелік посад яких зазначено у статті 15 цього Закону.

Крім того, межі повноважень прокурора передбачені статтею 56 ЦПК України, згідно з частиною третьою якої у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. А. на підтвердження наданих йому чинним законодавством повноважень на подання та підписання апеляційної скарги, долучив до апеляційної скарги копію наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 15 грудня 2020 року № 994к про призначення його на посаду.

Згідно з інформацією, яка розміщена на сайті Дніпропетровської обласної прокуратури, Савенко О. А. є заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури та відповідно до положень статті 24 Закону України «Про прокуратуру» наділений повноваженнями на підписання, зокрема апеляційної скарги.

Апеляційний суд, вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги викладеного вище не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявнику, оскільки апеляційна скарга була подана особою, яка відповідно до положень чинного законодавства наділена повноваженнями на підписання, зокрема апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а направляє справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачІ. В. Литвиненко Судді:А. І. Грушицький В. М. Ігнатенко Є. В. Петров О. М. Ситнік