Постанова

від 18.04.2024 по справі 756/11250/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 756/11250/22

провадження № 22-ц/824/1868/2024

18 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Ратнікової В. М., Ящук Т. І.

при секретарі Усковій Я. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Смілянський машинобудівний завод» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Смілянський машинобудівний завод» - адвоката Беніцької Валентини Іванівни на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року в складі судді Діденка Є.В.,

встановив:

28.11.2022 Приватне акціонерне товариство «Смілянський машинобудівний завод» ( далі- ПрАТ «СМІЛМАШ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист ділової репутації.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 18 серпня 2022 року на сторінці у Facebook розповсюдив недостовірну інформацію про ПрАТ «СМІЛМАШ», яка завдає шкоди його діловій репутації.

За змістом відеопублікації, відповідач публічно повідомляє, що ПрАТ «СМІЛАМАШ», ЄДРПОУ 14313725, керівник ОСОБА_2 , користується неоформленою земельною ділянкою розміром 15 га за адресою: АДРЕСА_1 , не сплачує податки, чим завдало шкоди місцевому бюджету у розмірі 18 000 000 грн.

Зі слів відповідача, ПрАТ «СМІЛАМАШ» на чолі з керівником ОСОБА_2 діє у змові з мером міста Сміла, який не хоче примушувати ПрАТ «СМІЛАМАШ» укласти договір оренди землі.

За твердженням відповідача, прокурор Черкаської обласної прокуратури - ОСОБА_6, який отримав від керівника ПрАТ «СМІЛАМАШ» - ОСОБА_2 або від мера м. Сміла «котлету», діє незаконно і відбувається «дахування», в якому замішані топ керівники.

Також, ОСОБА_1 повідомляє, що війни, як такої, на території міста Сміла не було, тому земля може продаватись, можна завести інвестора, тому він звернувся до мера міста Сміла з цією пропозицією, що він відвідав в межах своєї громадсько-політичної діяльності місто Смілу в Черкаській області, де мешканці йому повідомили, що тут є промислове виробництво Смілянський машинобудівний завод, яке знаходиться в занепаді, але ніхто не дає йому право не сплачувати плату за землю - місцевий податок у бюджет громади.

Неправдива та недостовірна інформація, поширена ОСОБА_1 щодо відсутності права на земельну ділянку ПрАТ «СМІЛМАШ» призвела до збитків у господарській діяльності позивача, а саме - дострокового припинення орендних відносин з ТОВ «Фірма Швидко», що підтверджується листом від 15.11.2022.

Позивач зазначає, що ПрАТ «СМІЛМАШ» створено в результаті приватизації ДП ВО «Смілянський машинобудівний завод». Згідно з актом на право постійного користування землею від 29.12.2001 року ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» надано у користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому позивач правомірно користується вказаною земельною ділянкою.

За 2019 рік ПрАТ «СМІЛМАШ» сплатило нарахований податок на землю в м. Сміла у розмірі 1 217 411,95 грн, за 2020 рік - 1 140 550,82 грн, за 2021 рік - 1 020 958,51 грн.

Інформація про «котлету» і «дахування», нарівні з інформацією про незаконне користування позивачем земельною ділянкою без сплати податку, викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі.

Повідомлення відповідача про те, що війни як такої на території міста Сміла не було- це неправомірні дії, правова кваліфікація яких виходить за межі цивільно-правових відносин.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_1 спростувати неправдиву і недостовірну інформацію про ПрАТ «СМІЛМАШ» на особистій сторінці ОСОБА_1 в Facebook, про користування ПрАТ «СМІЛМАШ» ( ЄДРПОУ 14313725, керівник ОСОБА_2 ) неоформленою земельною ділянкою розміром 15 га за адресою: АДРЕСА_2 , без сплати податків, що завдало шкоди у розмірі 18 000 000 грн місцевому бюджету м. Сміла, про надання керівником ПрАТ «СМІЛМАШ» ОСОБА_2 прокурору Черкаської обласної прокуратури - ОСОБА_3 неправомірної вигоди - «котлети» і отримання «дахування» за користування ПрАТ «СМІЛМАШ» земельною ділянкою, про відсутність війни як такої на території м. Сміла.

Заочним рішенням Оболонського районного м. Києва від 09 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

21.06.2023 представник ПрАТ «Смілянський машинобудівний завод» - адвокат Беніцька В.І. на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Посилається на незаконність та необґрунтованість ухваленого по справі рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд першої інстанції формально зазначив про те, що оспорювана інформація є оціночним судженням відповідача. Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, не дослідив наявних у справі доказів на підтвердження чи спростування заявлених вимог, не надав їм належної оцінки, не навів мотивів урахування одних доказів та відхилення інших, а тому ухвалене судове рішення не відповідає критеріям обґрунтованості та законності, висновки, до яких дійшов суд, про характер поширеної інформації, є передчасними.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

В судовому засіданні представник ПрАТ «Смілянський машинобудівний завод» - адвокат Терещенко О. М. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2022 р. відповідач ОСОБА_1 на сторінці у соціальній мережі «Facebook» розмістив відеопублікацію такого змісту:

«… ІНФОРМАЦІЯ_1 …»

Текс вказаної публікації приведений не в повному дослівному цитуванні, наданий суду відеозапис публікації на оптичному диску досліджений в судовому засіданні.

Також, на сторінці у соціальній мережі «Facebook» відповідач розмістив публікацію такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_2»….

У коментарях до публікації розміщено фотознімок від 05.08.2022 р., на якому зображено скаргу від громадської організації «МАЄМО ПРАВО» до Смілянського міського голови.

Судом також встановлено, що ПрАТ «Смілянський машинобудівний завод» створено в результаті приватизації ДП ВО «Смілянський машинобудівний завод», що підтверджено наказом Фонду державного майна України від 26.09.1994 р. № 58-АТ, та статутом позивача.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею від 29.12.2001 року, ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» надано у користування земельну ділянку площею 25,5682 гектарів для: землі змішаного використання, в тому числі промисловості, комерційного використання.

Відповідно до оборотно-сальдових відомостей, позивачем за 2019 рік було сплачено податок на землю в м. Сміла - 1 217 411,95 грн., за 2020 рік - 1 140 550,82 грн., за 2021 рік - 1079 385,69 грн.

Згідно з листом від 15.11.2022 р. ТОВ «Фірма Швидко» повідомило АТ «Смілянський машинобудівний завод», що між ними було укладено договір оренди приміщення від 11.07.2022 р. площею 400 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . ТОВ «Фірма Швидко» із розслідування громадського діяча ОСОБА_1 стало відомо, що у АТ «Сміламаш» не оформлені права на земельну ділянку в АДРЕСА_1 . З метою уникнення ризиків у своїй господарській діяльності прийнято рішення про дострокове припинення орендних відносин з АТ «СМІЛАМАШ».

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, проаналізувавши весь зміст відеопублікації у взаємозв`язку, дійшов висновку, що у відеопублікації відповідач вказує на те, що земельна ділянка, якою користується позивач, не оформлена саме договором оренди. У публікації відповідач дає власну інтерпретацію законності землекористування і завдання цим шкоди для місцевого бюджету, що він зробив приблизний підрахунок збитків до місцевого бюджету, при цьому будь-які розрахунки не наводяться, посилання на проведення досліджень або незалежної оцінки цього відсутні. За таких підстав суд дійшов висновку, що вказані висловлювання не можуть вважатись фактами, а є оціночними судженнями.

При цьому, частину з висловлювань, що стосується несплати податків за землю позивачем, також слід розглядати в контексті загальної претензії відповідача, і тому така інформація також є оціночним судженням.

Висловлювання відповідача в частині «дахування» і «котлети» в загальному контексті відеозвернення стосуються обурення відповідача тим, що правоохоронні органи не розглядають його заяву по викладеним ним обставинам. Також відповідачем при висловлюванні стосовно надання «котлети» використано формулювання «скоріш за все» та «або».

Тому, на переконання суду першої інстанції спірну інформацію не можна вважати фактами, вона є власною оцінкою відповідача.

Висловлювання відповідача про «відсутність війни як такої у м. Сміла» не є фактом, який можливо було би довести або спростувати, оскільки така інформація надана в контексті оцінки відповідачем можливості ведення підприємництва на вказаній території, при цьому була використана фраза «війни як такої», що не заперечує саму війну, а говорить про ступінь певної небезпеки.

Таким чином, всі наведені висловлювання, які позивач вважає фактами, і стосовно яких заявив вимогу про їх спростування, на думку суду першої інстанції, є оціночними судженнями.

Наданий позивачем лист від ТОВ «Фірма Швидко» не є доказом завдання будь-якої шкоди діловій репутації позивача у зв`язку з опублікуванням відеозвернення відповідача, а тому відсутні пропорційні підстави для обмеження, які б переважали право відповідача на свободу вираження поглядів, що гарантовано ст. 34 Конституції України, статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частинами першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження 12-110гс19).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 381/2767/19, від 20 грудня 2021 року у справі № 134/55/19, від 28 червня 2022 року у справі № 723/4697/20.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Lingens v. Austria» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Апеляційний суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (рішення ЄСПЛ від 27 лютого 2001 року у справі «Jerusalem v. Austria» № 26958/95, пункт 43).

Суд першої інстанції, проаналізувавши публікації відповідача ОСОБА_1 у соціальній мережі «Facebook» від 18.08.2022, дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені в ній висловлювання є його оціночними судженнями і стосувалися діяльності позивача, а тому відповідач не може бути притягнутий до відповідальності за їх висловлення.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Аргументи апеляційної скарги позивача, що вказані висловлювання суттєво впливають на ділову репутацію ПрАТ «Сміламаш» є безпідставними, оскільки вони не містять фактичних даних, а є критичними висловлюваннями стосовно ситуації, яка сталася, та є вираженням погляду відповідача на вказані події.

Інші наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Смілянський машинобудівний завод» - адвоката Беніцької Валентини Іванівни залишити без задоволення.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.06.2024.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: В. М. Ратнікова

Т. І. Ящук