Постанова

від 17.06.2024 по справі 758/12546/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/12546/20 головуючий у суді І інстанції Ларіонова Н.М.

провадження № 22-ц/824/8349/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», подану представником - адвокатом Пустовіт Анною Сергіївною на рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку захисту прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку захисту прав споживачів, в якому просив:

стягнути солідарно з відповідачів борг в розмірі 23 128,00 грн., неустойку за порушення умов договору в розмірі 1 207,27 грн., 3% річних в розмірі 595,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 347,16 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., судові витрати в розмірі 156,80 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 26 листопада 2019 року між ФОП ОСОБА_2 , яка діяла від імені та в інтересах ТОВ «Тревел Профешнл Груп» (код ЄДРПОУ 36387500) та ОСОБА_1 , який діяв від свого імені та від імені Туриста ОСОБА_4, укладено договір про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) №IN28129104. Оформлення договору на вибір Турпродукту здійснювався у офісі компанії BON Travel за адресою: АДРЕСА_1 .

В преамбулі Договору вказано, що Турагент, діє в інтересах та від імені ТОВ «ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП» на підставі агентського договору. Згідно п. 1.1. Договору - Турагент зобов`язався на підставі направленої Туроператору заявки забезпечити надання замовнику Турпродукту, сформованого Туроператором, на умовах, визначених цим Договором, а замовник Турпродукту зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість Турпродукту згідно з даним Договором. Даний Договір є заявкою Туриста (ів) або іншого замовника Турпродукту на організацію туру. Згідно положень п. 1 Договору Туристом та Турагентом сформовано Додаток №1 до Договору - лист бронювання (програма туристичного обслуговування) та Програму туру №IN28129104.

Відповідно до Програми туру: Дата туру - 28.12.2019- 08.01.2020 Країна/місто - Індія, Північний ГОА Туристи: 1. ОСОБА_4 2. ОСОБА_1 Авіапереліт: Київ - Гоа 28.12.2019 р., аеропорт Бориспіль; Гоа - Київ 08.01.2020 р. аеропорт Добалим. Віза: 28.12.2019: Віза: Індія/ Віза двократна за 30 днів / (2 РАХ).

У п. 2.1.2. Договору Сторони визначили, що Турпродукт за цим Договором включає комплекс туристичних послуг: бронювання квитків для авіа перевезення, тимчасове розміщення у обраному туристами готелі, трансфер, медичне страхування. Пунктом 2.1.3. Договору визначено, що Турагент зобов`язався організувати для Туристів послуги Візової підтримки. У даному пункті договору прописано: «Оформлення візи не потрібне / віза оформлюється по прильоту в аеропорт/ віза оформлюється в Україні по початку подорожі». Проте жоден із визначених у даному пункті випадків у примірнику Договору Туриста не підкреслено, що не дало Туристу інформації про порядок та строк оформлення віз.

На виконання положень Договору ОСОБА_1 здійснено повну та своєчасну оплату замовленого Турпродукту: 26 листопада 2019 року - 1 000,00 грн., згідно квитанції АКІБ «Приватбанк» №001535875022.1 від 26 листопада 2019 року; 27 листопада 2019 року - 15 000,00 грн., згідно квитанції до прибутково-касового ордеру серії АААА №28129104 від 27 листопада 2019 року; 12 грудня 2019 року - 23 844,00 грн., згідно квитанції до прибутково-касового ордеру серії АААА №IN28129104 від 12 грудня 2019 року.

28 грудня 2019 року, завчасно прибувши до аеропорту Бориспіль, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до стійки реєстрації - Туроператора, де їм повідомили про неможливість вильоту до Індії так, як у них немає Візи та, що оформлення їм Віз не здійснювалось. Після півторагодинних перемовин із представником Турагента в телефонному режимі туристи отримали відповідь, що документи на оформлення їм Віз для поїздки до Індії не були подані до посольства та наразі немає можливості оформити Візи .

Відповідно до п. 2.1.3. Договору Турагент зобов`язався організувати для Туриста послуги візової підтримки за які позивач сплатив кошти. Проте, з причини не подання документів для оформлення віз оплачені послуги Туристи не отримали.

Після неодноразового звернення до Турагента, з яким укладено Договір, Турагентом повернуто частина сплачених за Тур коштів шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позивача, а саме: 03 січня 2020 року - 11 741,00 грн. та 03 лютого 2020 року - 4 975,00 грн.

Станом на дату звернення до суду не відшкодованим залишається збиток у розмірі 23 128,00 грн.

Додатково, позивач посилається на те, що порушенням умов договору та намаганнями Турагента не повертати кошти йому було завдано моральної шкоди у 5 000 грн. 00 коп., яку просить стягнути солідарно з відповідачів.

Відповідно до договору п. 4.11 сторони погодили, що у випадку (прострочення надання) Туроператором/Турагентом всіх або частини послуг, які входять в замовлений Турпродукт за цим договором, Туроператором/Турагентом сплачує замовнику Турпродукту неустойки в розмірі 0,01% від вартості ненаданих послуг, за кожний день прострочення надання відповідних послуг, але в будь-якому випадку не більше 2 000 (двох тисяч) грн. Розмір неустойки за договором складає 1 207,27 грн.

Крім того, оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, зобов`язані на підставі ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення 347,16 грн., а також 3% річних від простроченої суми 595,00 грн.

05 квітня 2021 року представник ТОВ «Тревел Профешнл Груп» подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Посилається на те, що ТОВ «ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП» реалізує туристичний продукт за посередництва туристичних агентів, які безпосередньо укладають з туристами договори на туристичне обслуговування. У свою чергу між ТОВ «ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП» та ФОП ОСОБА_2 було укладено Агентський договір шляхом направлення ФОП ОСОБА_2 заяви про приєднання до Агентського договору №А19/0802-1. Таким чином, ФОП ОСОБА_2 є туристичним агентом, який на підставі агентського договору надає ТОВ «ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП» послуги з реалізації його туристичного продукту шляхом укладення від імені ТОВ «ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП» договорів на туристичне обслуговування із безпосередніми замовниками турпродукту, а також виконує інші дії, пов`язані із реалізацією туристичного продукту.

Згідно із п. 2.8.7 Агентського договору, укладеного між TOB «ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП» та ФОП ОСОБА_2 , Турагент зобов`язується у строки, встановлені Туроператором, передавати останньому повний пакет документів, необхідний для оформлення для Туриста (-ів) в`їзної візи до Країни перебування, якщо Візову підтримку включено до акцептованої Заявки, забезпечувати явку Туриста (-ів) у посольство (консульство) Країни перебування у день і час, повідомлений Туроператором, а також забезпечити присутність Туриста(ів) у посольстві (консульстві) Країни перебування після повернення з Туру, якщо це було умовою видачі візи. Пакет документів на оформлення в`їзної візи вважається поданим Туроператору з моменту подачі всіх необхідних документів згідно вказівок Туроператора. Невиконання Турагентом вказаного у цьому пункті обов`язку(-ів) звільняє Туроператора від будь-якої відповідальності за надання Туристу(- ам) Візової підтримки.

Перелік замовлених туристичних послуг, визначений п. 2.1 Договору про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) №IN28129104 від 26 листопада 2019 року, не містить послугу візової підтримки. Окрім цього, у Додатку №1 до Договору вказаний такий самий перелік туристичних послуг, який також не містить послугу візової підтримки.

Вважає, що ТОВ «ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП» повністю виконано свої обов`язки щодо бронювання туристичних послуг, зазначених у Договорі про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) №IN28129104 від 26 листопада 2019 року та надано всі документи, необхідні для здійснення подорожі.

Позивач у позовній заяві зазначає, що розмір збитку Замовника дорівнює вартості туру - 39 844, 00 грн., та, виходячи із зазначеної суми, здійснює розрахунок суми відшкодування, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат. Однак, сума, що була перерахована Турагентом Туроператору складає 36 753, 41 грн, що підтверджується копіями платіжного доручення №227 від 29 листопада 2019 року, платіжного доручення №230 від 03 грудня 2019 року та платіжного доручення №236 від 26 грудня 2019 року.

05 квітня 2021 року представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Горовий О.В. подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказує, що позивач не замовляв відповідачу будь-яку послугу, яка забезпечувала йому отримання візи в Індію, і відповідно ФОП ОСОБА_2 не брала на себе жодних зобов`язань щодо візової підтримки. Та й брати таких зобов`язань на себе відповідач не могла, оскільки не здійснює підприємницьку діяльність, пов`язану з отриманням віз громадянами України.

Такий документ як Програма туру, на який посилається позивач, не передбачена Договором, не складався і не підписувався ФОП ОСОБА_2 , а тому не може слугувати доказом у справі.

Крім того, всі документи від ФОП ОСОБА_2 позивач отримав 26 грудня 2019 року, тобто за дві доби до запланованого вильоту до Індії, але протягом цих двох діб будь-яких вимог до відповідача щодо відсутності візи до Індії не заявляв, що свідчить про намагання позивача оформити візу самостійно.

12 квітня 2021 року представник позивача подав відповіді відзиви, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Вважає, що доводи відповідача та надані докази жодним чином не спростовують позовних вимог, навпаки підтверджують те, що жоден з відповідачів не виконав належним чином своїх зобов`язань зa договором туристичних послуг та належним чином не оформили документів для того, щоб Позивач зміг скористатися оплаченою послугою. ФОП ОСОБА_2 у даних правовідносинах діє не від свого імені, а від імені та в інтересах ТОВ «Тревел Профешнл Груп» та уповноважена пропонувати споживачам послуги Туроператора. Враховуючи той факт, що між Туристом та Турагентом було узгоджено вартість туру та вартість віз, позивач оплатив вказану Турагентом суму коштів, яка включала вартість візової підтримки, вказує на те, що відповідач намагається перекручувати факти та вводити суд в оману.

15 квітня 2021 року представник відповідача ТОВ «Тревел Профешнл Груп» - адвокат Єфеменко Д.В. подав заперечення на відповідь на відзив, у яких заперечив проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку захисту прав споживачів задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків у розмірі 25 277,16 грн., суму моральної шкоди у розмірі 5 000,0 грн. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» в дохід держави судовий збір в розмірі по 420,40 грн. з кожного.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» - адвокат Пустовіт Анна Сергіївна, 19 лютого 2024 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року в частині задоволених позовних вимог до відповідача ТОВ «Тревел Профешнл Груп» та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Тревел Профешнл Груп».

Підтримавши доводи відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, апелянт вказала на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.

Суд не взяв до уваги, що відповідно до Договору про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) №IN28129104 від 26 листопада 2019 року позивач не замовляв саме у туроператора послуги візової підтримки.

Апелянт виконав свої зобов`язання за Договором, однак послуги візової підтримки не входили до переліку замовлених. Тому не може нести відповідальність за ненадання послуг, які не були визначені в договорі на туристичне обслуговування та не були замовлені у туроператора.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», подану представником - адвокатом Пустовіт Анною Сергіївною на рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку захисту прав споживачів, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

22 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Штельмах Валентина Юріївна, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила проти скасування рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 листопада 2019 року між ФОН ОСОБА_2 , яка діяла від імені та в інтересах ТОВ «Тревел Профешнл Груп» (код ЄДРПОУ 36387500) та ОСОБА_1 , який діяв від свого імені та від імені Туриста ОСОБА_4, укладено договір про надання туристичних послуг (на туристичне обслуговування) №IN28129104.

В преамбулі Договору вказано, що Турагент, діє в інтересах та від імені ТОВ «ТРЕВЕЛ ПРОФЕШНЛ ГРУП» на підставі агентського договору.

Згідно Розділу 1 Договору, Турагент зобов`язався на підставі направленої Туроператору заявки забезпечити надання замовнику Турпродукту, сформованого Туроператором, на умовах, визначених цим Договором, а замовник Турпродукту зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість Турпродукту згідно з даним Договором. До складу Турпродукту можуть входити додаткові супутні туристичні послуги, які Турагент надає від власного імені. Турагент надає Замовнику Турпродукту вичерпні, своєчасні, достовірні відомості про склад т характеристики послуг, що входять до Турпробукту. Даний Договір є заявкою Туриста (ів) або іншого замовника Турпродукту на організацію туру.

Турагент зобов`язується відповідно до п. 2.1.3 Договору, організувати для туриста послуги візової підтримки, тобто: консультативні послуги та послуги з підготовки документів до посольства/ консульства/ міграційної служби, які Туроператор надає відповідно до акцептовано заявки.

Також, за умовами п.2.1.4 Договору, передати Туристу (ам) всі необхідні документи, які надають йому право на одержання туристичних послуг не пізніше, ніж за 1 (один) день до Дати початку Туру або не пізніше, як за 2 години до початку надання першої послуги, включеної до Туру, якщо документи передаються в місці початку подорожі (аеропорту, ж/д вокзалі тощо).

У випадку неможливості забезпечення надання Туроператором значної частини Турпродукту відповідно до умов цього Договору, Туроператор вживає альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на Турагента/Замовника Турпродукту, а в разі потреби - здійснює відшкодування різниці між вартістю Турпродукту, запропонованого в якості альтернативного, та Турпродукту, зазначеного в цьому Договорі. Таке відшкодування може в тому числі здійснюватися Туроператором шляхом надання Туристу (-ам) без стягнення додаткової плати супутніх туристичних послуг в Країні перебування (екскурсійне обслуговування, святкової вечері тощо), надання покращеного типу розміщення та/або харчування у готелі, забезпечення послугами індивідуального трансферу або трансферу підвищеного рівня комфортності, забезпечення Туриста (-ів) компліментом/бонусом від адміністрації готелю/транспортних компаній, підвищення класу авіаперевезення тощо. Якщо Турист відмовився скористатися Турпродуктом, запропонованим Туроператором в якості відшкодування різниці, Туроператор звільняється від обов`язку здійснювати будь-яке інше (в т.ч. грошове) відшкодування різниці.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору, вартість Турпродукту та послуг візової підтримки за цим Договором, з урахуванням послуг Турагента та миль, які підлягають списанню відповідно до умов Програми лояльності TravelProMiles, яка розміщена на сайті та п. 3.6. Договору, становить на дату укладення даного Договору 39 844,00 грн., що є еквівалентом 1578 доларів США згідно з комерційним курсом Туроператора 25,25 доларів США, розміщеному на веб-сайті Туроператора. Вартість Турпродукту та Візової підтримки сплачується у гривнях за комерційним курсом Туроператора на день виставлення рахунку Туроператором. Вартість Турпродукту автоматично змінюється в разі зміни комерційного курсу Туроператора на день здійснення повної оплати вартості Турпродукту. Таке коригування не вважається змінами умов даного Договору.

Відповідно до умов п. 3.3. Договору Замовник Турпродукту зобов`язаний своєчасно, у повному обсязі відповідно до умов цього Договору та виставленого рахунку, оплатити Турагенту/ Туроператору вартість Турпродукту та послуг Візової підтримки, але в будь-якому разі у строк не більше ніж за 14 днів до дати початку туру.

На виконання положень п.3.1. та 3.3. Договору позивач здійснив повну та своєчасну оплату замовленого Турпродукту:

- 26 листопада 2019 року - 1 000,00 грн., згідно квитанції АКІБ «Приватбанк» №001535875022.1;

- 27 листопада 2019 року - 15 000,00 грн., згідно квитанції до прибутково-касового ордеру серії АААА №28129104;

- 12 грудня 2019 року - 23 844,00 грн., згідно квитанції до прибутково-касового ордеру серії АААА №IN28129104.

В свою чергу, відповідачі не здійснили оформлення віз туристам, у зв`язку з чим туристичну послугу не було надано.

21 березня 2020 року на адресу відповідачів та Туристичного агентства «BON Travel» (в офісі якого здійснювалось оформлення Договору та оплата коштів за послуги згідно Договору) було завлено претензії щодо повернення Туристу коштів у розмірі 23 128,00 грн.

Відповідно до договору п. 4.11 сторони погодили, що у випадку (прострочення надання) Туроператором/Турагентом всіх або частини послуг, які входять в замовлений Турпродукт за цим договором, Туроператором/Турагентом сплачує замовнику Турпродукту неустойки в розмірі 0,01% від вартості ненаданих послуг, за кожний день прострочення надання відповідних послуг, але в будь-якому випадку не більше 2 000 (двох тисяч) грн.

Розмір неустойки за договором складає 1 207, 27 грн. (39 844,00 х 0.01% = 3,9844х303).

Вирахуваний на підставі ст. 625 ЦК України розмір інфляції становить 347,16 грн., а 3% річних - 595,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами порушено зобов`язання перед позивачем щодо надання туристичних послуг.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 2 статті 902 ЦК України передбачає, що у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про туризм» туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше, ніж дві такі послуги, що реалізуються або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Статтею 5 Закону України «Про туризм» визначено, туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність із реалізації туристичного продукту туроператорів і туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності.

Статтею 20 цього Закону передбачено, що договором на туристичне обслуговування дана сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону. У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування гам; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку. Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування. Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити. Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Статтею 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої та другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України «Про туризм» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), частини четвертої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 610 і 611, частини п`ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України, майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що покликання апелянта на те, що відповідальність за неналежне виконання договору має нести лише ФОП ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки остання як турагент діяла від імені туроператора ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на підставі агентського договору, і відповідальність за порушення істотних умов договору у даній справі не може нести інший суб`єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор, яким у цій справі є ТОВ «Тревел Профешнл Груп».

Також згідно з п.4.2 договору обов`язок у турагента (субтурагента) з повернення грошових коштів виникає тільки у разі ненадання або надання неповної та недостовірної інформації, визначеної даним договором.

Агентські відносини регулюються главою 31 ГК України. Відповідно до статті 297 ГК України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

За умовами укладеного між відповідачами Агентського договору, ФОП ОСОБА_2 зобов`язалася за винагороду надавати ТОВ «Тревел Профешнл Груп» як Туроператору послуги з реалізації сформованого Туроператором Турпродукту шляхом укладення від імені та в інтересах Туроператора Договорів на туристичне обслуговування із замовниками, а також - виконувати інші дії, пов`язані і реалізацією Турпродукту Туроператора та передбачені умовами цього Договору.

Установивши фактичні обставини у справі та на підставі норм закону суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач ТОВ «Тревел Профешнл Груп» як туроператор несе відповідальність за невиконання умов договору про надання туристичних послуг у спірних правовідносинах.

Поряд цим, правовідносини, які виникли між ТОВ «Тревел Профешнл Груп» та ФОП ОСОБА_2 не можуть впливати на права позивача як споживача туристичних послуг, який зі свого боку належно виконав умови договору. Спір між туроператором та турагентом може бути вирішений в іншому провадженні.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 13 березня 2019 року, у справі №750/9028/15-ц та згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинна бути врахована до спірних правовідносин.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 вказує, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору.

Верховний Суд послідовно стверджує, що особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party) (див. постанови Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №756/1381/17-ц, від 14 квітня 2022 року у справі №944/3046/20).

За умовами п. 3.1 Договору про надання туристичних послуг, позивачем сплачено, як вартість Турпродукту, так і послуги з візової підтримки. Однак апелянтом як особою, яка на професійній основі надає туристичні послуги та є розробником Договору не усунено двозначність у тлумаченні п. 2.1.3, тому перекладання відповідальності за неясність умов Договору на позивача є недопустимим.

Крім того, неприйнятними є доводи апелянта, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Так, частиною другою ст.33 Закону України «Про туризм» заподіяна туристу моральна шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб`єктом туристичної діяльності в порядку встановленому законом.

Відповідно до частини 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Враховуючи характер виниклих між сторонами правовідносин, встановивши, що діями відповідача ТОВ «Тревел Профешнл Груп» позивачу заподіяно моральну шкоду, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для її відшкодування.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції у оскаржуваній частині правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення у частині задоволення позовних вимог до ТОВ «Тревел Профешнл Груп».

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалося.

Відповідно до ст.382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Встановлено, що представником ОСОБА_1 заявлено про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Проте, згідно п. 6.51 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 надано: копію Договору про надання правової допомоги, укладеного 07 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Штельмах Валентиною Юріївною.

Додатковою угодою від 04 березня 2024 року, сторони обумовили вартість правової допомоги за представництво інтересів клієнта під час розгляду апеляційної скарги у справі №758/12546/20 у розмірі 5 000,00 грн., що включає: підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу; підготовку та подання заяв, клопотань; участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції (незалежно від кількості призначених судових засідань та їх тривалості).

Квитанцією №Р331-5ВНМ-ХН98-Т21В від 21 квітня 2024 року підтверджено перерахування ОСОБА_1 на рахунок ФОП Штельмах В.Ю. 5 000,00 грн. згідно Додатку від 04 березня 2024 року до Договору про надання правової допомоги від 07 серпня 2021 року.

Отже, ураховуючи вище встановлене, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є реальним та доведеним наданими до відзиву на апеляційну скаргу доказами та матеріалами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у апеляційному суді, який підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 складає 5 000,00 грн.

Поряд з цим, колегія суддів ураховує, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу може бути зменшений судом лише за наявності обґрунтованого клопотання та /або заперечень апелянта.

Клопотання та/або заперечення від ТОВ «Тревел Профешнл Груп» щодо зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходило.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», подану представником - адвокатом Пустовіт Анною Сергіївною - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку захисту прав споживачів - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 9/2, офіс 67, м. Київ, код ЄДРПОУ: 36387500) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова