Рішення

від 17.06.2024 по справі 280/2987/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 червня 2024 року Справа № 280/2987/24 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" (вул. Цимлянська, буд. 29-А, м. Запоріжжя, 69034) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.01.2024 №000001290407.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ініціював сплату ПДВ за січень 2023 року, подавши 21.02.2023 до банку платіжне доручення № 255, однак банком не було завершене проведення платежу. Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення, однак не враховано ту обставину, що суб`єкт господарювання звільняється від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень у випадках неперерахування грошового зобов`язання з податків з вини банку. Вважає, що відповідачем не доведено того, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 08.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів від дня одержання відповідної ухвали суду.

Ухвалою суду від 17.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 24.04.2024 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника позивача про збільшення розміру позовних вимог від 22.04.2024 у справі №280/2987/24.

Представник відповідача позов не визнав, та зазначив, що в результаті проведення камеральної перевірки встановлено порушення платником податків вимог п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПК України, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Так платником податку несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання по платежу 14060100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)) по деклараціям з ПДВ за січень 2023 року № 9027496166 від 17.02.2023 та за лютий 2023 року № 9054774134 від 20.03.2023 у загальній сумі 487050 грн. з затримкою від 13 до 25 календарних днів, що свідчить про неналежне виконання позивачем податкового обов`язку зі сплати в повному обсязі сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. На дату складання акту камеральної перевірки інформація від позивача про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання не надходила. Також вказує на те, що листом від 25.01.2023 № А6/19-912 АТ «Райффайзен Банк» проінформувало ТОВ «Технохімреагент» про необхідність надання документів. 13.02.2023 розпорядженням про відмову від встановлення/підтримання ділових відносин з клієнтом від 13.02.2023 № 224/3/10 у звязку з ненаданням повних відомостей на запити банку від 25.01.2023 за вих. № В6/19-932, № В6/19-912, № В6/19-933, № В6/19-934, наявності кримінального провадження по ч. 1 ст. 111-2 КК України та керуючись ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» припинено обслуговування клієнта ТОВ «Технохімреагент». Листом від 15.02.2023 № В6/19/2247 АТ «Райффайзен Банк» повідомило ТОВ «Технохімреагент», що з 14.02.2023 припинено ділові відносини з ТОВ «Технохімреагент». Таким чином відповідач вважає, що позивачу заздалегідь було відомо про невиконання банком платіжного доручення № 255 про сплату ПДВ за січень 2023 року. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача 13.05.2024 було подано відповідь на відзив та зазначено, що позивачем було виконано свій обов`язок, подавши до банку платіжну інструкцію. Вважає, що відповідачем не було надано оцінку при проведенні перевірки підстав не здійснення оплати та не довів, що платник податків мав можливість для дотримання прави та норм, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання. Окрім того, вважає, що відповідачем не доведено, що платник податків створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як не виконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України. Просить також звернути увагу на той факт, що банк, не виконуючи платіжне доручення № 255, виконав інші платіжні доручення, а саме №№ 179, 193, 216, 267, 268, 279, про що відповідачу було відомо. Таким чином, вважає, що дії банку призвели до порушення строку зарахування податків до бюджету. Просить позов задовольнити.

Відповідачем 16.05.2024 подано до суду заперечення на відповідь на відзив, аналогічні відзиву на позовну заяву.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами 17.02.2023 ТОВ «Технохімреагент» засобами електронного зв`язку подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2023 року № 9027496166 від 17.02.2023, в якій задекларовано рядок 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету» в сумі 1247627 грн. Граничний термін сплати 02.03.2023.

ТОВ «Технохімреагент» ініційовано сплату ПДВ за січень 2023 року, подавши до 21.02.20923 до банку платіжне доручення № 255.

АТ «Райффайзен Банк» відмовив/зупинив проведення платежу у зв`язку з наявністю підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення».

Судом з`ясовано, що посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку ТОВ «Технохімреагент» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 7895/08-01-04-07/34155997 від 08.12.2023.

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «Технохімреагент» п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПК України, що призвели до несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки відповідачем на підставі статті 124 ПК Україниприйнято податкове повідомлення-рішення № 00001290407 від 05.01.2024, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5% у сумі 24352,50 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням про застосування до нього штрафних санкцій, Товариство звернулось до суду з позовом у цій справі.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За змістомстатті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюєПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів14.1.39та 14.1.156 пункту14.1 статті 14 ПК Українигрошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/абоМитним кодексом України.

За змістом підпункту16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК Україниплатник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктами36.1,36.2та 36.5 статті36 ПК Україниподатковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктами38.1та 38.3 статті38 ПК Українипередбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту54.1 статті 54 ПК Україникрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт57.1 статті 57 ПК України).

Виходячи з положень пунктів109.1,109.2 статті 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

За змістом пункту124.1 статті 124 ПК Україниу разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цьогоКодексучи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цьогоКодексучи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, згідно з пунктом129.6 статті 129 ПК Україниза порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установленихЗаконом України"Про платіжні послуги", з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей такий банк/орган, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафи у розмірах, встановлених цим Кодексом.

При цьому, як визначено підпунктом129.9.4 пункту 129.9 статті 129 ПК України, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку вчинення діяння (дії чи бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей.

Податковий кодекс Українине містить визначення поняття «вина», проте умови, за яких особа вважається винною, наведені у пункті112.2 статті 112 ПК Українита полягають у тому, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. При цьому вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, свідченням наявності у платника податків вини є дії ( бездіяльність) платника, що вчинені (допущені) ним нерозумно, недобросовісно та без належної обачності та призвели до недотримання встановлених податковим законодавством правил та норм. Тобто платник податків не вважається винним у недотриманні встановлених податковим законодавством правил та норм та звільняється від фінансової відповідальності, якщо буде встановлено, що недотримання встановлених податковим законодавством правил та норм сталося або у зв`язку зобставинами, якіне залежали від платника податків, або платник податків, вчиняючи певні дії (певну бездіяльність) діяв розумно, добросовісно та з належною обачністю.

Суд вважає, що норму пункту112.2 статті 112 ПК Українислід розуміти так, що обставини, які не перелічені у пункті112.8 статті 112 ПК України(обставини, що звільняють від фінансової відповідальності), вважаються такими, що вказують на те, що платник діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, адже податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на таких принципах, як: принцип загальності оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цьогоКодексу(підпункт4.1.1 пункту 4.1 статті 4 ПК України) та принцип невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства (підпункт4.1.3 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Пунктом112.8 статті 112 ПК Українивизначено, що обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є:

112.8.1. сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення;

112.8.2. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено;

112.8.3. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду;

112.8.4. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів;

112.8.5.вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями124і125-1цьогоКодексу);

112.8.6. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту49.6 статті 49цьогоКодексу;

112.8.7. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету.

112.8.8. самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбаченихстаттею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом50.1 статті 50цьогоКодексу(щодо правопорушення, передбаченого пунктом123.1 статті 123цьогоКодексу).

112.8.9. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору);

112.8.10. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані;

112.8.11. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомоїстатті 23 Митного кодексу України;

112.8.12. інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом абоМитним кодексом України.

Отже, з аналізу вказаної норми слідує, що платник не вважається таким, що діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, якщо несплата належної суми податку у встановленийПодатковим кодексом Українистрок сталася з вини банку.

Задля з`ясування особи, з вини якої у спірному випадку (з вини банку чи позивача) відбулася сплата податку на додану вартість за січень 2023 року в сумі 333527 грн лише 27 березня 2023 року, слід звернутися до аналізу спеціального законодавства, що регулює відносини у сфері надання платіжних послуг.

Так, загальні засади функціонування платіжного ринку, відносини у сфері надання платіжних послуг користувачам регулюютьсяКонституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами регулюютьсяЗаконом України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року № 1591-IX/надаліЗакон № 1591-IX( у відповідній редакції)/.

Порядок виконання платіжних операцій визначений главою 3, положення якої відповідно достатті 39 Закону № 1591-IXзастосовуються до платіжних операцій, що виконуються на території України, у тому числі до тих, що розпочинаються або завершуються на території України.

Частинами першою, четвертою та шостоюстатті 40 Закону № 1591-IXпередбачено, що форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом.

Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.

Відповідно до частини першоїстатті 41 Закону№ 1591-IXініціатором платіжної операції може бути: 1) платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції); 2) отримувач, обтяжувач - у випадках, передбачених договором з платником, та в інших випадках, передбачених законодавством; 3) стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі встановлених законом виконавчих документів, - у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) - у випадках, передбаченихПодатковим кодексом України.

Згідно з частиною другою цієї статті ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.

Частиною шостою цієї ж статті встановлено, що ініціювання платіжної операції є завершеним з моменту прийняття платіжної інструкції до виконання надавачем платіжних послуг платника.

Згідно з частинами першою, третьою-шостоюстатті 43 Закону№ 1591-IXнадавач платіжних послуг зобов`язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня.

Платник, який надає платіжну інструкцію, та надавач платіжних послуг платника можуть узгодити інший строк (день) прийняття до виконання наданої платіжної інструкції. У такому разі платіжна інструкція має бути виконана в узгоджений строк (день), за умови дотримання інших вимог щодо її прийняття до виконання.

Зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування не впливає на порядок прийняття до виконання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника.

Надавач платіжних послуг має право відмовити ініціатору у прийнятті наданої платіжної інструкції лише за наявності законних підстав для відмови /частина першастатті 44 Закону№ 1591-IX/.

Верховний Суд, розглядаючи питання притягнення платників податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, неодноразово вказував, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов`язку.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 640/20899/18, у разі доведеності того, що будь-якого іншого шляху виконання податкового обов`язку не було, то несвоєчасне його виконання з огляду на застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів до такого платника податків не утворює складу правопорушення, передбаченогостаттею 109 ПК України.

Подібна правова позиція висловлювалась Верховним Судом, зокрема, й у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №809/3851/15 та від 10 грудня 2021 року у справі №810/5852/15, у яких цей суд зазначав, що виконання платником податкового обов`язку з перерахування до бюджету суми податкового зобов`язання, а отже його сплата, пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, за подальший переказ сум податкового зобов`язання відповідальність несе банк.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій № 179, № 216, № 267, № 193, № 279, № 268 про сплату позивачем коштів, в тому числі податку на прибуток, ці документи були ним сформовані та прийняті АТ «Райффайзен Банк» до виконання в межах операційних днів.

Будь-яких доказів того, що банком платіжні інструкції з якихось причин повертались без виконання (в тому числі з підстав відмови, вказаної при прийнятті платіжного доручення № 255), матеріали справи не містять. При виконанні вищезгаданих платіжних інструкцій банк не вживав заходів щодо зупинення видаткових фінансових операцій Товариства, хоча окремі з них датовані пізнішою датою, аніж лист АТ «Райффайзен Банк» від 15.02.2023 № В6/19/2247.

Тобто у позивача, на думку суду, не було однозначного розуміння дій банку при виконанні платіжних документів.

Таким чином, своєчасне направлення позивачем до банку, який здійснює його розрахунково-касове обслуговування, належним чином оформленого платіжного доручення на оплату податкових зобов`язань при наявності необхідного обсягу коштів на рахунку є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов`язання, тобто для виконання обов`язку, покладеного на нього законодавцем.

Суд, оцінюючи всі докази наявні в матеріалах справи, а також неоднозначність дій банку, зазначає, що причина відмови у прийнятті до виконання платіжного доручення № 255 жодним чином не спростовують того, що Товариством вживалися всі залежні від нього заходи для своєчасної сплати податкових зобов`язань, натомість опосередковано підтверджують, що порушення термінів сплати узгоджених грошових зобов`язань, в даному випадку, відбулось не з вини позивача.

При цьому, в поданому до матеріалів справи відзиві на позовну заяву відповідач посилався на положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПК Українита те, що про неможливість своєчасного виконання грошових зобов`язань воно своєчасно повідомляло податковий орган, у зв`язку із чим воно звільняється від відповідальності за порушення строків їх сплати.

Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПК Україниу разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями39і39-2, пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Разом з тим, виходячи зі змісту всього пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПК України, можна зробити висновок, що він встановлює певні особливості щодо справляння податків і зборів, які виникли у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану, введеногоУказом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Проте, з огляду на встановлені під час розгляду даної справи обставини, які призвели до порушення Товариством граничних строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, суд дійшов висновку, що вони не пов`язані із запровадженням воєнного стану. Не стверджує зворотнього і сам позивач.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято без урахування всіх обставин справи, необгрунтовано, а тому підлягає скасуванню.

Частиною 1статті 77 КАС Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2статті 77 КАС України).

Згідно із частинами 1 - 4статті 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, враховуючи наведене вище в цьому рішенні в сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає розподілу відповідно доприписівстатті 139 КАС України.

Керуючись статтями241,243-246,250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" (вул. Цимлянська, буд. 29-А, м. Запоріжжя, 69034) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 00001290407 від 05.01.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 17.06.2024.

Суддя А.В. Сіпака