Постанова

від 04.12.2024 по справі 280/2987/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2024 року м.Дніпросправа № 280/2987/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №280/2987/24 (суддя Сіпака А.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ (далі позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач) від 05.01.2024 №000001290407 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24352,50грн..

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року позовні вимоги позивача було задоволено. Суд визнав протиправним та скасував оскаржене позивачем рішення відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем як платником податку несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання по платежу 14060100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)) по деклараціям з ПДВ за січень 2023 року № 9027496166 вiд 17.02.2023 та за лютий 2023 року № 9054774134 вiд 20.03.2023 у загальній сумі 487050,00 грн із затримкою від 13 до 25 календарних днів, що свідчить про неналежне виконання ТОВ "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" податкового обов`язку зі сплати в повному обсязі сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Кодексу). Скаржник вважає, що суд не мав враховувати доводи позивача про те, що ним було ініційовано сплату ПДВ за січень 2023 р. та подано до банку 21.02.2023 р. платіжне доручення №255. На думку відповідача позивачу було відомо, що платіж не буде виконано Банком. Посилання на те, що саме Банком не було завершене проведення платежу та спиратися на обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень, у даному випадку є недопустимим та безпідставним.

Застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірним, а тому у суду не було підстав для його скасування.

Позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального права.

Так, позивач звертає увагу, що відповідачем не було враховано ту обставину, що суб`єкт господарювання звільняється від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень у випадках не перерахування грошового зобов`язання з податків з вини банку. Вважає, що відповідачем не доведено того, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання

Відповідачем були подані додаткові пояснення, в яких він зауважує, що належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок. Саме у платника податків, а не у відповідного державного органу, існували договірні відносини із банком, цей банк надавав платнику податків відповідні банківські послуги, як контрагент по господарському договору про банківське обслуговування. Позивач був вільний у виборі відповідного контрагенту (банку) для здійснення зберігання та переказів його коштів, тому невиконання своїх обов`язків банком-контрагентом відноситься до комерційних ризиків позивача, і не може бути перекладено на державу.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 17.02.2023 ТОВ ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ засобами електронного зв`язку подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2023 року № 9027496166 від 17.02.2023, в якій задекларовано рядок 18 Позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету в сумі 1247627 грн. Граничний термін сплати 02.03.2023.

ТОВ ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ ініційовано сплату ПДВ за січень 2023 року, подавши до 21.02.20923 до банку платіжне доручення № 255.

АТ Райффайзен Банк відмовив/зупинив проведення платежу у зв`язку з наявністю підстав, передбачених Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідачем було проведено камеральну перевірку ТОВ ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 7895/08-01-04-07/34155997 від 08.12.2023.

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПК України, що призвели до несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001290407 від 05.01.2024, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5% у сумі 24 352,50 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що своєчасне направлення позивачем до банку, який здійснює його розрахунково-касове обслуговування, належним чином оформленого платіжного доручення на оплату податкових зобов`язань при наявності необхідного обсягу коштів на рахунку є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов`язання, тобто для виконання обов`язку, покладеного на нього законодавцем. Податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, необгрунтовано, а тому підлягає скасуванню.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 14.1.39 та 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України , грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктами 36.1, 36.2 та 36.5 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктами 38.1 та 38.3 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

За змістом пункту 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, згідно з пунктом 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні послуги", з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей такий банк/орган, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафи у розмірах, встановлених цим Кодексом.

При цьому, як визначено підпунктом 129.9.4 пункту 129.9 статті 129 ПК України, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку вчинення діяння (дії чи бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей.

Податковий кодекс України не містить визначення поняття вина, проте умови, за яких особа вважається винною, наведені у пункті 112.2 статті 112 ПК України та полягають у тому, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. При цьому вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Свідченням наявності у платника податків вини є дії (бездіяльність) платника, що вчинені (допущені) ним нерозумно, недобросовісно та без належної обачності та призвели до недотримання встановлених податковим законодавством правил та норм. Тобто, платник податків не вважається винним у недотриманні встановлених податковим законодавством правил та норм та звільняється від фінансової відповідальності, якщо буде встановлено, що недотримання встановлених податковим законодавством правил та норм сталося або у зв`язку з обставинами, які не залежали від платника податків, або платник податків, вчиняючи певні дії (певну бездіяльність) діяв розумно, добросовісно та з належною обачністю.

Пунктом 112.8 статті 112 ПК України визначено, що обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: ….112.8.5. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу);….112.8.12. інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.

Тобто, платник не вважається таким, що діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, якщо несплата належної суми податку у встановлений Податковим кодексом України строк сталася з вини банку.

Так, загальні засади функціонування платіжного ринку, відносини у сфері надання платіжних послуг користувачам регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами регулюються Законом України Про платіжні послуги (надалі Закон № 1591-IX (у відповідній редакції).

Порядок виконання платіжних операцій визначений главою 3, положення якої відповідно до статті 39 Закону №1591-IX застосовуються до платіжних операцій, що виконуються на території України, у тому числі до тих, що розпочинаються або завершуються на території України.

Частинами першою, четвертою та шостою статті 40 Закону № 1591-IX передбачено, що форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом.

Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 1591-IX ініціатором платіжної операції може бути: 1) платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції); 2) отримувач, обтяжувач - у випадках, передбачених договором з платником, та в інших випадках, передбачених законодавством; 3) стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі встановлених законом виконавчих документів, - у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) - у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно з частиною другою цієї статті, ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.

Частиною шостою цієї ж статті встановлено, що ініціювання платіжної операції є завершеним з моменту прийняття платіжної інструкції до виконання надавачем платіжних послуг платника.

Згідно з частинами першою, третьою-шостою статті 43 Закону № 1591-IX, надавач платіжних послуг зобов`язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня.

Платник, який надає платіжну інструкцію, та надавач платіжних послуг платника можуть узгодити інший строк (день) прийняття до виконання наданої платіжної інструкції. У такому разі платіжна інструкція має бути виконана в узгоджений строк (день), за умови дотримання інших вимог щодо її прийняття до виконання.

Зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування не впливає на порядок прийняття до виконання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника.

Надавач платіжних послуг має право відмовити ініціатору у прийнятті наданої платіжної інструкції лише за наявності законних підстав для відмови /частина перша статті 44 Закону № 1591-IX /.

Верховний Суд, розглядаючи питання притягнення платників податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, неодноразово вказував, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов`язку.

Виконання платником податкового обов`язку з перерахування до бюджету суми податкового зобов`язання, а отже його сплата, пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, за подальший переказ сум податкового зобов`язання відповідальність несе банк.

Як встановив суд, згідно платіжних інструкцій № 179, № 216, № 267, № 193, № 279, № 268 про сплату позивачем коштів, в тому числі податку на прибуток, ці документи були ним сформовані та прийняті АТ Райффайзен Банк до виконання в межах операційних днів.

Будь-яких доказів того, що банком платіжні інструкції з якихось причин повертались без виконання (в тому числі з підстав відмови, вказаної при прийнятті платіжного доручення № 255), матеріали справи не містять. При виконанні платіжних інструкцій банк не вживав заходів щодо зупинення видаткових фінансових операцій Товариства, хоча окремі з них датовані пізнішою датою, а ніж лист АТ Райффайзен Банк від 15.02.2023 № В6/19/2247.

Тобто, у позивача не було однозначного розуміння дій банку при виконанні платіжних документів.

Колегія суддів погоджується із висновками суду, що в спірному випадку своєчасне направлення позивачем до банку, який здійснює його розрахунково-касове обслуговування, належним чином оформленого платіжного доручення на оплату податкових зобов`язань при наявності необхідного обсягу коштів на рахунку є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов`язання, тобто для виконання обов`язку, покладеного на нього законодавцем.

Причина відмови у прийнятті до виконання платіжного доручення № 255 жодним чином не спростовує того факту, що Товариством вживалися залежні від нього заходи для своєчасної сплати податкових зобов`язань, натомість опосередковано підтверджує, що порушення термінів сплати узгоджених грошових зобов`язань, в даному випадку, відбулось не з вини позивача.

Таким чином, штрафні санкції до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані безпідставно.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі № 280/2987/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак