Рішення

від 17.06.2024 по справі 320/1924/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2024 року № 320/1924/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, за участю третіх осіб: Комунально-побутового підприємства Ірпінської міської ради «Теплоенергопостач», Громадської організації «Ірпінська спілка споживачів» про визнання протиправними та нечинними рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунально-побутового підприємства Ірпінської міської ради «Теплоенергопостач» (далі третя особа 1, КПП «Теплоенергопостач»), в якому просить суд визнати протиправними та нечинними рішення Виконкому, а саме:

-від 31.10.2017 № 238 «Про затвердження тарифів та теплову енергію та послуги з централізованого опалення, що надаються КПП «Теплоенергопостач»;

-від 27.02.2018 № 40 «Про коригування тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення, що надаються КПП «Теплоенергопостач»;

-від 13.11.2018 № 221/5 «Про коригування тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення, що надаються КПП «Теплоенергопостач»;

-від 26.02.2019 № 28/8 «Про коригування тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення, що надаються КПП «Теплоенергопостач».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення відповідача є нормативно-правовими актами суб`єкта владних повноважень, що порушують права позивачки як споживача послуг третьої особи 1, оскільки затверджені ціни були визначені із порушенням порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, що підтверджено висновками перевірки відповідача ГУ Держпродспоживслужбою в Київській області, зафіксованими в акті перевірки №38 від 14.09.2020 та приписі № 13 від 18.09.2020, у зв`язку з чим у порядку Закону України «Про захист прав споживачів» має право на захист своїх порушених прав у заявлений спосіб.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. У підготовче судове засідання, призначене на 04.04.2024, з`явились представники сторін. У підготовчому судовому засіданні 04.04.2024 суд поставив на обговорення питання про закриття підготовчого провадження у справі та початок розгляду справи по суті, про що представники сторін не заперечували.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.204 було закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 21.09.2023 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Громадську організацію «Ірпінська спілка споживачів» (далі третя особа 2, Громадська організація).

Представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому наголосив, що спірні рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Також зазначив, що по-перше, позивачкою пропущений строк позовної давності; по-друге, у зв`язку з подальшими змінами (оновленнями) тарифів іншими рішеннями Виконкому, фактично, оскаржувані рішення перестали діяти; по-третє, використання позивачкою висновків акту перевірки відповідача ГУ Держпродспоживслужбою в Київській області, як підставу заявлених позовних вимог, зводяться до переоцінки доказів і власного тлумачення характеру спірних правовідносин, оскільки перевірка відповідача проводилась виключно щодо нарахування тарифів на теплову енергію та централізоване опалення для мешканців мікрорайону Баланівка та смт Гостомель, а припис № 13 від 18.09.2020 стосувався 8 окремих житлових будинків, у той час, як позивачка мешкає у місті Ірпінь; по-четверте, позивачкою не визначено, які саме її права порушені спірними рішеннями відповідача.

Представник КПП «Теплоенергопостач» подав письмові пояснення на позовну заяву, в яких підтримав правову позицію відповідача та також вказав, що спірні рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки позивачці надавалися якісні послуги з постачання теплової енергії в межах правомірно сформованих тарифів, що не спростовано перевіркою відповідача ГУ Держпродспоживслужбою в Київській області, на яку посилається позивачка. Натомість позивачка не виконує своїх зобов`язань з оплати наданих третьою особою 1 комунальних послуг з 2012 року.

Позивачка подала до суду письмову відповідь на відзив відповідача та пояснення третьої особи 1, в якій вказала, що наведені ними аргументи є необґрунтованими та не мають прийматися судом до уваги, оскільки відповідач своїми спірними рішеннями затвердив економічно необґрунтовані ціни КПП «Теплоенергопостач» з порушенням вимоги законів, тобто неналежним чином, що підтверджується актом позапланової перевірки № 38 від 14.09.2020 та приписом № 13 від 18.09.2020 ГУ.

Відповідач подав письмові додаткові пояснення щодо наведеної позиції Держпродспоживслужби в Київській області позивачки, в яких наголосив, що позивачка оскаржує недіючі акти відповідача, окрім того з порушенням строку позовної давності, не наводячи дійсних обставин та не надаючи докази порушення своїх прав такими актами.

Представник Громадської організації подав до суду письмові пояснення щодо позовної заяви, в яких підтримав позицію позивачки та зазначив, що оскільки позовна заява спрямована саме на захист прав позивачки як споживача комунальних послуг КПП «Теплоенергопостач», то позовні вимоги мають бути задоволені судом у заявлених спосіб. Також наголосив, що докази, якими позивачка обґрунтовує порушення своїх прав як споживача, а саме акт перевірки №38 від 14.09.2020 та припис № 13 від 18.09.2020 ГУ Держпродспоживслужби в Київській області є належними, достовірними і достатніми, оскільки складені державним контролюючим органом уповноваженим на те згідно законодавства.

Розглянувши подані представниками учасників справи документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішеннями Ірпінської міської ради Київської області, зокрема КПП «Теплоенергопостач» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг територіальної громади м. Ірпінь - з централізованого опалення у 2013-2018 роках.

Рішенням Виконкому від 31.10.2017 № 238 «Про затвердження тарифів та теплову енергію та послуги з централізованого опалення, що надаються КПП «Теплоенергопостач» було затверджено тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення по видам ліцензійної діяльності, що надаються КПП «Теплоенергопстач» у м. Ірпінь. смт. Гостомель, смт. Ворзель, зокрема тариф на теплову енергію для населення 1257,36 грн/Гкал (без ПДВ), у т.ч.: тариф на виробництво 1189,44 грн/Гкал; тариф на транспортування - 59,01 грн/Гкал; тариф на постачання - 5,91 грн/Гкал; плата за опалення за відсутності приладів обліку теплової енергії за 1 м.кв. загальної площі на місяць (з ПДВ): за спожиту теплову енергію в опалювальний період 32,57 грн, абонентська плата протягом року за 1 м.кв. загальної площі на місяць 4,98 грн; плата за опалення при наявності приладів обліку теплової енергії (з ПДВ): за 1 Гкал. фактично спожитої теплової енергії - 1157,39 грн; абонентська плата протягом року за 1 м.кв загальної площі на місяць 4,98 грн.

Рішенням Виконкому від 27.02.2018 № 40 «Про коригування тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення, що надаються КПП «Теплоенергопостач» було затверджено тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення по видам ліцензійної діяльності, що надаються КПП «Теплоенергопстач» у м. Ірпінь. смт. Гостомель, смт. Ворзель, зокрема тариф на теплову енергію для населення 1330,93 грн/Гкал (без ПДВ), у т.ч.: тариф на виробництво 1261,31 грн/Гкал; тариф на транспортування 62,12 грн/Гкал; тариф на постачання 7,50 грн/Гкал; плата за опалення за відсутності приладів обліку теплової енергії за 1 м.кв. загальної площі на місяць (з ПДВ): за спожиту теплову енергію в опалювальний період 33,22 грн, абонентська плата протягом року за 1 м.кв. загальної площі на місяць 5,95 грн; плата за опалення при наявності приладів обліку теплової енергії (з ПДВ): за 1 Гкал. фактично спожитої теплової енергії 1180,28 грн; абонентська плата протягом року за 1 м.кв загальної площі на місяць 5,95 грн.

Рішенням Виконкому від 13.11.2018 № 221/5 «Про коригування тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення, що надаються КПП «Теплоенергопостач» було затверджено тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення по видам ліцензійної діяльності, що надаються КПП «Теплоенергопстач» у м. Ірпінь. смт. Гостомель, смт. Ворзель, зокрема тариф на теплову енергію для населення 1555,65 грн/Гкал (без ПДВ), у т.ч.: тариф на виробництво 1484,46 грн/Гкал; тариф на транспортування 63,38 грн/Гкал; тариф на постачання 7,81 грн/Гкал; тариф для споживачів з приладами обліку теплової енергії 1574,09 грн/Гкал; плата за опалення за відсутності приладів обліку теплової енергії за 1 м.кв. загальної площі на місяць (з ПДВ): за спожиту теплову енергію в опалювальний період 40,32 грн, абонентська плата протягом року за 1 м.кв. загальної площі на місяць 6,18 грн; плата за опалення при наявності приладів обліку теплової енергії (з ПДВ): за 1 Гкал. фактично спожитої теплової енергії 11432,98 грн; абонентська плата протягом року за 1 м.кв загальної площі на місяць 6,18 грн.

Рішенням Виконкому від 26.02.2019 № 28/8 «Про коригування тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення, що надаються КПП «Теплоенергопостач» було затверджено тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення по видам ліцензійної діяльності, що надаються КПП «Теплоенергопстач» у м. Ірпінь. смт. Гостомель, смт. Ворзель, зокрема тариф на теплову енергію для населення 1642,346 грн/Гкал (без ПДВ), у т.ч.: тариф на виробництво 1567,932 грн/Гкал; тариф на транспортування 63,982 грн/Гкал; тариф на постачання 10,432 грн/Гкал; тариф для споживачів з приладами обліку теплової енергії 1666,02 грн/Гкал; плата за опалення за відсутності приладів обліку теплової енергії за 1 м.кв. загальної площі на місяць (з ПДВ): за спожиту теплову енергію в опалювальний період 39,50 грн, абонентська плата протягом року за 1 м.кв. загальної площі на місяць 8,08 грн; плата за опалення при наявності приладів обліку теплової енергії (з ПДВ): за 1 Гкал. фактично спожитої теплової енергії 1404,00 грн; абонентська плата протягом року за 1 м.кв загальної площі на місяць 8,08 грн.

У подальшому, рішеннями Виконкому від 28.09.2021 № 132/17 встановлювалися для КПП «Теплоенергопостач» інші тарифи на теплову енергію на опалювальний період 2021-2022 роки. Одночасно, рішеннями Виконкому Гостомельської селищної ради, Виконкому Бучанської міської ради та Виконкому Коцюбинської селищної ради для КПП «Теплоенергопостач» встановлювалися (змінювалися) інші тарифи на теплову енергію на опалювальний період 2021-2022 роки, 2022-2023 роки в межах відповідних територіальних одиниць.

Громадська організація звернулась з клопотанням від 26.01.2021 № 26/01/2021-03 про судовий захист прав споживачів до ГУ Держпродспоживслужби в Київській області, в якому зазначала, що за результатами перевірки КПП «Теплоенергопостач» складено акт від 14.09.2020 № 38 та винесено припис від 18.09.2020 № 13, оскільки встановлено, що рішення Виконкому від 31.10.2017 № 238, від 27.02.2018 № 40, від 13.11.2018 № 221/5, від 26.02.2019 № 28/8 прийняті в порушення частини другої статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». У зв`язку з наведеним просила звернутися до адміністративного суду з позовом в порядку статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними та нечинними вказаних рішень відповідача.

За результатами розгляду клопотання Громадської організації, ГУ Держпродспоживслужби в Київській області листом від 12.02.2021 № Вих-10-10/1287-21 повідомило, що воно не є суб`єктом правовідносин у яких, зазначені рішення Виконкому будуть застосовані, відповідно, не може виступати позивачем в даній категорії справ; по-друге, не наділене повноваженнями та функціями звертатися до суду з позовами про скасування нормативно-правових актів, прийнятих в межах повноважень органами місцевого самоврядування, відповідно до частини третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України. Одночасно зазначило, що Головним управлінням вжито заходів щодо виявлення порушень прав споживачів, а також припинення вчинення цих порушень відповідним суб`єктом господарювання.

Відповідно до листа ГУ Держпродспоживслужби в Київській області від 10.04.2023 № Вих-10-5.4/1936-23 вбачається, що припис від 18.09.2020 № 13 містив вимогу привести тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії у відповідність до вимов діючого законодавства і подати їх на встановлення до органу місцевого самоврядування та повернути мешканцям мікрорайону Баланівка, смт. Гостомель (8 будинків) необґрунтовано нараховану суму за послуги з централізованого опалення у розмірі 27163, 14 грн.

Згідно з актом від 10.02.2021 № 14, складеним за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін щодо КПП «Теплоенергопостач», зокрема встановлено, що на виконання пункту 1 Припису від 18.09.2020 № 13, підприємством зроблено перерахунок споживачам (заявникам) смт. Гостомель за послугу з централізованого опалення на суму 27163,14 грн, що підтверджено відомостями перерахунків та копіями рахунків.

Вважаючи рішення Виконкому від 31.10.2017 № 238, від 27.02.2018 № 40, від 13.11.2018 № 221/5, від 26.02.2019 № 28/8 протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом про визнання їх нечинними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з наведених норми основного закону, у взаємозв`язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги визначено статтею 7, 14 Закону, а також статтею 28 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Згідно із пунктом 2 абзацу «а» частини 1 статті 28 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Частиною шостою статті 59 цього Закону передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Таким чином відповідач був наділений відповідними владними повноваженнями на прийняття спірних рішень.

У свою чергу, на момент прийняття спірних рішень, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначав Закон України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон №1875-IV).

Відповідно до пункту 2, 4 частини другої статті 7 Закону № 1875-IV до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи. При цьому, друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території (пункт 2 частини першої статті 14 Закону № 1875-IV).

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання) (частина третя статті 31 Закону № 1875-IV).

З матеріалів справи судом встановлено, що спірні рішення приймалися відповідачем на підставі наданих КПП «Теплоенергопостач» розрахунків, які спочатку розглядались на засіданні робочої групи з перевірки обґрунтованості тарифів на житлово-комунальні послуги і лише потім були затвердженні відповідними рішеннями Виконкому.

Окрім того, інформацію про намір зміни тарифів було оприлюднено на офіційному сайті Ірпінської міської ради, що відповідає вимогам абзацу 2 частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженому Наказом Мінрегіонбуду України № 390 від 31.07.2012.

З наявних у справі доказів судом не вбачається порушення відповідачем процедури оприлюднення інформації про зміну тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення, що надаються КПП «Теплоенергопостач».

Окрім того, посилання позивачки як на належний та допустимий доказ обґрунтованості заявлених позовних вимог на висновки акту перевірки ГУ Держпродспоживслужбою в Київській області №38 від 14.09.2020 та припис № 13 від 18.09.2020, сприймаються судом критично, оскільки вказані документи містять обставини порушень формування тарифів на теплову енергію та централізоване опалення для мешканців мікрорайону Баланівка та смт Гостомель, у той час, як позивачка проживає в місті Ірпінь. При цьому, встановлені порушення щодо ненадання КПП «Теплоенергопостач» до перевірки певних документів не може бути підставою для визнання рішень суб`єкта владних повноважень нечинними.

Окрім вищенаведеного суд зазначає таке.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 25.11.1997 № 6-зп Конституційний Суд України зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

За правилами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, сформованого у постанові від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.

Таким чином, звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 23.12.2019 у справі № 712/3842/17, від 27.02.2020 у справі № 500/477/15-а, від 12.05.2021 у справі № 640/11938/20.

Згідно частинами п`ятою, шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на наведені у позові доводи позивачки, у взаємозв`язку з вищенаведеним, судом встановлено, що позивачка не визначила та належно не обґрунтувала, які саме її права та охоронювані законом інтереси порушені оскаржуваними рішеннями відповідача. Також позивачкою не доведено порушення її прав як споживача комунальних послуг, передбачених Законами України «Про захист прав споживачів» та «Про житлово-комунальні послуги».

Натомість суд вважає, що наявність відносно позивачки судової справи щодо стягнення з неї заборгованості по сплаті комунальних платежів лише свідчить про невиконання нею обов`язку зі сплати таких платежів за надані послуги. При цьому, суд не бере до уваги, як доказ завищення тарифів, самостійно здійсненні позивачкою/її представником розрахунки їх розміру, оскільки відповідні розрахунки для їх достовірності та належності мають бути проведені експертом/спеціалістом відповідної галузі у встановленому чинним законодавством порядку.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач належними та допустимими доказами довів правовірність прийнятих ним спірних рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

У взаємозв`язку з вищенаведеним та керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.