Постанова

від 17.06.2024 по справі 520/20313/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 р. Справа № 520/20313/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., по справі № 520/20313/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ"

до Державної податкової служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 29.08.2023, просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо неприйняття на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені ТОВ "НВФ "РОТОРМАШ": №1 від 02.05.2023, №2 від 03.05.2023, №3 від 05.05.2023, №4 від 08.05.2023, №5 від 08.05.2023, №6 від 08.05.2023, №7 від 08.05.2023, №8 від 09.05.2023, №9 від 09.05.2023, №10 від 09.05.2023, №11 від 02.05.2023, №12 від 12.05.2023, №14 від 16.05.2023, №16 від 17.05.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені ТОВ "НВФ "РОТОРМАШ": №1 від 02.05.2023, №2 від 03.05.2023, №3 від 05.05.2023, №4 від 08.05.2023, №5 від 08.05.2023, №6 від 08.05.2023, №7 від 08.05.2023, №9 від 09.05.2023, №10 від 09.05.2023, №11 від 02.05.2023, №12 від 12.05.2023, №14 від 16.05.2023, №16 від 17.05.2023;

- покласти на відповідача витрати позивача на сплату судового збору та професійну правничу допомогу у розмірі 15000 гривень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо неприйняття на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ": №1 від 02.05.2023, №2 від 03.05.2023, №3 від 05.05.2023, №4 від 08.05.2023, №5 від 08.05.2023, №6 від 08.05.2023, №7 від 08.05.2023, №8 від 09.05.2023, №9 від 09.05.2023, №10 від 09.05.2023, №11 від 02.05.2023, №12 від 12.05.2023, №14 від 16.05.2023, №16 від 17.05.2023. Зобов`язано Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ": №1 від 02.05.2023, №2 від 03.05.2023, №3 від 05.05.2023, №4 від 08.05.2023, №5 від 08.05.2023, №6 від 08.05.2023, №7 від 08.05.2023, №9 від 09.05.2023, №10 від 09.05.2023, №11 від 02.05.2023, №12 від 12.05.2023, №14 від 16.05.2023, №16 від 17.05.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" судовий збір у розмірі 37576 гривень 00 копійок.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 р. заяву представника позивача щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Доповнено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 року у справі №520/20313/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень 00 копійок. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Державна податкова служба України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає рішення є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, також в порушення чинного законодавства не з`ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду докази, а тому наведені порушення призвели до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи. Вказує, що у разі звільнення особи, уповноваженої підписувати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних до закінчення граничного терміну їх реєстрації в ЄРПН, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування здійснюється з накладенням кваліфікованого електронного підпису головного бухгалтера (бухгалтера) або кваліфікованого електронного підпису керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера). ДПС звертає увагу суду, що у разі зміни керівника на підприємстві (автора, який набуває статусу СЕД шляхом приєднання до Договору та надає право підпису електронних документів іншим особам, яким делеговано право підпису), електронний документ, який був створений на дату дії повноважень попереднього керівника, але не підписаний чинним КЕП, вважається не завершеним (створеним) згідно вимоги статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», якими зазначено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Отже, новий керівник та відповідальні особи не можуть підписати такий документ, оскільки діють в рамках іншого Договору, дата набрання чинності якого відрізняється від дати створення електронного документу. Реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу. У випадках, коли судом не встановлено протиправність рішень ДПС про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову у реєстрації податкових накладних, отже відсутні і підстави для зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх фактичного отримання податковим органом. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Вказує , що ТОВ «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ» звернулось з адміністративним позовом до ДПС з метою поновлення порушених справ, проте контролюючим органом жодним чином не порушувалися права Позивача. В свою чергу, Позивач не надає до суду будь-яких доказів, що підтверджують наявність вини ДПС та ознак протиправності в діях чи бездіяльності контролюючого органу. В той же час ДПС просить суд врахувати , що відповідно до статей 15 та 16 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа має право на захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Зокрема, такі особи мають право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, у тому числі за відшкодуванням збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 (провадження № 12-52г19), від 07 серпня 2019 року у справі № 815/1504/17. З огляду на обставини виникнення спірних правовідносин ТОВ «Наукововиробнича фірма «РОТОРМАШ» та його органом управління, в особі директора з урахуванням приписів чинного законодавства, якими визначені правові підстави для відшкодування збитків директором, як виконавчим органом ТОВ «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ» у зв`язку з неналежним виконанням директором своїх службових обов`язків, ДПС вважає, що вище перераховані елементи складу цивільного правопорушення є доведеними та підтвердженими матеріалами справи та зокрема, саме ТОВ «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ». На підставі вищевикладеного, ДПС звертає увагу суду, на необхідність звернення ТОВ «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ» до проведення службової перевірки, незалежного аудиту та звернення з позовною заявою до винної особи, котра не забезпечила дотримання норм чинного законодавства під час здійснення нею виконавських функцій, щодо управління ТОВ «Науково-виробнича фірма «РОТОРМАШ». Таким чином, ДПС України вважає доводи позовної заяви неправомірними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі № 520/20313/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «НВФ «Ротормаш» у повному обсязі.

ТОВ «НВФ «Ротормаш» подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують аргументації рішення першої інстанції та не підтверджують порушень матеріального та процесуального права. Вказує , що жодний нормативно-правовий акт не містить обмежень щодо підписання КЕПом податкової накладної/розрахунку коригування уповноваженою особою, яка на момент її складання не мала відповідних повноважень. Неприйняття до реєстрації податкових накладних, коли на момент першої події (момент виникнення податкового зобов`язання і обов`язку скласти податкову накладну) був один керівник платника податку, а не момент реєстрації податкової накладної інший - є нічим іншим, ніж порушенням прав платників податків щодо реєстрації податкових накладних та недотриманням контролюючими органами принципу презумпції правомірності рішень платників податків. Також, звертає увагу , що до матеріалів справи позивач надав податкову накладну № 11 від 09.05.2023р. на суму 24 156,00грн. в тому числі ПДВ 4 026,00грн. Зазначена податкова накладна була зареєстрована за фактом першої події: відвантаження на адресу ПрАТ «ЕЛЕКТРОМАШПРОМСЕРВІС» продукцію - профіль ПКМС-П 100,00*4,31*1,75 на загальну суму 24 156,00 грн. в тому числі ПДВ 4 026,00грн.Із наведеного вбачається, що податкова накладна № 11 від 02.05.2023р. й податкова накладна № 11 від 09.05.2023р. це один й той же документ (покупець, товар, сума співпадають); по тексту адміністративного позову була допущена технічна описка в даті податкової накладної, що не змінює ані предмету, ані підстав адміністративного позову. Також, зазначає , що позивач для підготовки відзиву на апеляційну скаргу та представлення його інтересів у Другому апеляційному адміністративному суді у справі № 520/20313/23 уклав додаткову угоду № 2 від 25.04.2024р. до договору із Адвокатським бюро «Катерини Авілової» № 3 від 31.05.2023р. Орієнтовна очікувана сума витрат на професійну правничу допомогу, яку понесе Позивач складатиме 5 000,00грн. Докази фактично понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть надані Суду в строки, передбачені ч, 7 ст. 139 КАС України, а саме: протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2024р. у справі № 520/20313/23, стягнути зі Скаржника витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00грн.

Державна податкова служба України, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає рішення є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, також в порушення чинного законодавства не з`ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду докази, а тому наведені порушення призвели до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи. Вказує , що підсумовуючи практику з відшкодування витрат на правничу допомогу за новими нормами КАС України, вбачається, що витрати повинні бути справедливими та співмірними та вказує , що податкові органи здійснюють діяльність, яка спрямована на поповнення державного та місцевих бюджетів, а тому безпідставне стягнення витрат на правничу допомогу є невиправданим, адже податкові надходження спрямовані на забезпечення належного функціонування країни (наприклад, забезпечення виплати допомоги незахищеним верствам населення, виплату стипендій, тощо). Посилаючись на доводи , викладенні в апеляційній скарзі , просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі № 520/20313/23 в частині задоволення заяви та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника Позивача у повному обсязі.

ТОВ «НВФ «РОТРМАШ» подало до суду відзив , вважає доводи апелянта необґрунтованими та такими, що не спростовують аргументації рішення першої інстанції та не підтверджують порушень матеріального та процесуального права. Вказує , що в апеляційні скарзі апелянт не наводить жодного доказу, який свідчить про неспівмірність витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00грн., які були стягнуті відповідно до додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024р. у справі № 520/20313/23. Скаржник в апеляційні скарзі лише цитує норми КАС України та судової практики, але не зазначає в чому саме стягнута сума на компенсацію витрат на правничу допомогу є неспівмірною. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державної податкової служби України на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024р. у справі № 520/20313/23.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ", зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як суб`єкт господарювання - юридична особа (код ЄДРПОУ 37385017) 02.12.2010 року. Основний вид діяльності за КВЕД: 25.62 Механічне оброблення металевих виробів.

Позивач перебуває на податковому обліку в Головному управління ДПС у Харківській області, Індустріальна ДПІ (Немишлянський район м.Харкова). Платник податку на додану вартість (витяг №1520374500274).

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ " Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" було складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такі накладні: №1 від 02.05.2023, №2 від 03.05.2023, №3 від 05.05.2023, №4 від 08.05.2023, №5 від 08.05.2023, №6 від 08.05.2023, №7 від 08.05.2023, №8 від 09.05.2023, №9 від 09.05.2023, №10 від 09.05.2023, №11 від 09.05.2023, №12 від 12.05.2023, №14 від 16.05.2023, №16 від 17.05.2023.

У відповідь позивач отримав квитанції від 31.05.2023, 05.06.2023 та 06.06.2023, відповідно до яких, Державна податкова служба України повідомила платника податків, що надіслані податкові накладні не прийняті з таких підстав: "Виявлені помилки/зауваження: Документ не може бути прийнятий - порушено вимоги статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (3049009295 ОСОБА_1 ). Зареєстровані підписи особи: директор з 24.05.2023 по 31.05.2023".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Рішення одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" від 22.05.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу К.В.Бєлінською та зареєстрованого в реєстрі за №2522, з 22.05.2023 звільнено ОСОБА_2 з посади директора Товариства та призначено директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 23 травня 2023 року (а.с.14).

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про зміну керівника внесені 24.05.2023 року, номер запису 1004801070023065651 (а.с.12-13).

Позивач, вважаючи, що Державна податкова служба України протиправно не прийняла податкові накладні, надіслані 31.05.2023, 05.06.2023 та 06.06.2023 уповноваженою на це особою до Єдиного реєстру податкових накладних, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що у відповідача відсутні правові підстави для неприйняття податкових накладних №1 від 02.05.2023, №2 від 03.05.2023, №3 від 05.05.2023, №4 від 08.05.2023, №5 від 08.05.2023, №6 від 08.05.2023, №7 від 08.05.2023, №9 від 09.05.2023, №10 від 09.05.2023, №11 від 02.05.2023, №12 від 12.05.2023, №14 від 16.05.2023, №16 від 17.05.2023 до вирішення питання щодо подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Доводи, на які відповідач посилається в обґрунтування своєї правової позиції, не підтверджують правомірність вчинених дій щодо не прийняття податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних та були спростовані в ході судового розгляду справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "РОТОРМАШ" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 12 Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Тобто, причинами відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: невідповідність податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); нечинність електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; відсутність реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; недотримання вимог, установлених п.192.1 ст.192 та п. 201.10 ст. 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України; відсутності суми податку на додану вартість відповідно до п. 200-1.3 і 200-1.9 ст. 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 p.); відсутності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; наявності факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; недотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з квитанціями про відмову в прийнятті податкових накладних, підставою для неприйняття податковим органом до реєстрації поданих податкових накладних, є та обставина, що відомості про особу, яка склала податкову накладну, не відповідають КЕП особи, що підписала вказаний документ.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Так, на дату складання спірних податкових накладних, станом по 22.05.2023 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" був ОСОБА_2 .

Згідно з Рішенням одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" від 22.05.2023 з 22.05.2023 звільнено ОСОБА_2 з посади директора Товариства та призначено директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 23 травня 2023 року (а.с.14).

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про зміну керівника внесені 24.05.2023 року, номер запису 1004801070023065651 (а.с.12-13).

Правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації врегульовані Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до пунктів 12, 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», який набрав чинності 07.11.2018, електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - це удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

У частині 2 статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» законодавцем передбачено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.

Разом з тим пунктами 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний цифровий підпис та посилений сертифікат відкритого ключа, що його підтверджує, видані відповідно до вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» до набрання чинності цим Законом, використовуються користувачами електронних довірчих послуг, кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, які продовжують їх обслуговувати, відповідно як кваліфікований електронний підпис та кваліфікований сертифікат електронного підпису до закінчення строку дії посиленого сертифіката відкритого ключа, але не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом. Електронні дані з накладеним електронним цифровим підписом, який підтверджено з використанням посиленого сертифіката відкритого ключа, визнаються після набрання чинності Законом України «Про електронні довірчі послуги» електронними даними із створеним кваліфікованим електронним підписом, але не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Закон України «Про електронні довірчі послуги» (частина 2 статті 17) вимагає від суб`єктів господарювання використовувати лише кваліфіковані електронні довірчі послуги при здійсненні електронної взаємодії, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис.

Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами затверджений наказом Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017 (надалі - Порядок №557).

Пунктом 2 Розділу І Порядку № 557 визначено, що електронний документообіг - це сукупність процесів створення, подання, приймання, ідентифікації, оброблення, зберіганая, використання електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та (у разі необхідності) з підтвердженням факту одержання таких документів; електронні документи - це документи (у тому числі податкова звітність, звітність зі сплати єдиного внеску, фінансова та статистична звітність, податкові та акцизні накладні, розрахунки коригування до податкових та акцизних накладних, заяви, довідки, сервісні запити, витяги, договори, повідомлення, рішення, інші документи), які створені в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг, складення, та/або подання, та/або надіслання яких передбачається Податковим кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу, та/або пов`язане з реалізацією прав та обов`язків платника та/або контролюючих органів згідно із нормами цього Кодексу, та подаються у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку.

Пунктом 2 Розділу II Порядку № 557 встановлено, що автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами). Створення електронного документа завершується накладанням на нього кваліфікованого електронного підпису підписувача (підписувачів) та печатки (за наявності). Автор має право отримати кваліфіковану електронну довірчу послугу у будь-якого кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

Згідно із пунктами 5-7 Розділу II Порядку №557 у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка. Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня.

Автоматизована перевірка електронного документа включає:

- перевірку правового статусу кваліфікованого електронного підпису чи печатки відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»;

- перевірку обов`язковості та послідовності накладання на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки підписувачів у встановленому порядку;

- перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

- перевірку наявності обов`язкових реквізитів;

- перевірку права підпису електронного документа підписувачем.

Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі (пункт 8 Розділу II Порядку №557).

У спірному випадку встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" в особі директора ОСОБА_3 подано на реєстрацію в ЄРПН спірні податкові накладні, однак за результатами обробки їх не було прийнято на реєстрацію у зв`язку з тим, що відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкові накладні ( ОСОБА_1 ).

Наразі, згідно із пунктом 1 Розділу III Порядку №557 приєднання до Договору здійснюється шляхом надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі (стандарті) з дотриманням вимог законодавства. Підтвердженням про приєднання автора до Договору є отримання автором відповідної квитанції про прийняття контролюючим органом такого документа.

Керуючись Розділом III Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, що затверджений наказом Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017, позивачем до контролюючого органу необхідно було подати Повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого електронного підпису.

Отже, платником податків не були здійснені всі необхідні та належні заходи з метою реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що момент виникнення обов`язку скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування не збігається в часі. Перший виникає за датою настання першої події відповідно до статті 187 ПК України, а другий - протягом часу, зазначеного в абз. 14 - 18 п.201.10. статті 201 ПК України, якими встановлено граничні строки для подання податкових накладних на реєстрацію.

Колегія суддів зазначає, що протягом проміжку часу між вказаними подіями можуть відбуватися зміни як в структурі організації роботи платника податку так і в особі, яка є керівником платника податку. Однак такі зміни не можуть звільняти або позбавляти платника податку обов`язку та права зареєструвати податкову накладну у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що датою виникнення податкового зобов`язання є або дата відвантаження товарів (для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку) або дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, що в свою чергу зумовлює необхідність складення податкової накладної відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України за правилом "першої події".

Відтак, податкова накладна, складена іншою датою, ніж дата виникнення "першої події" у розумінні статті 187 ПК України, є помилково складеною податковою накладною.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у пункті 201.1. статті 201 ПКУ закріплені обов`язкові реквізити, які мають бути зазначені в податковій накладній, до яких належать: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

З аналізу наведеної норми випливає, що податковим законодавством визначено перелік обов`язкових реквізитів, зазначивши які, платник податку вважає податкову накладну складеною. Водночас серед вищенаведених реквізитів, відсутня вказівка на обов`язковість наявності в податковій накладній підпису уповноваженої особи: особи, яка склала податкову накладну.

Між тим, з положень ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» слідує, що електронний документ вважається створеним з моменту накладання електронного підпису його автором.

При цьому, дату (час) накладення підпису можливо встановити безпосередньо з електронного документа, оскільки в електронному підписі та документі має бути використана кваліфікована електронна позначка часу (стаття 26 Закону України "Про електронні довірчі послуги").

Таким чином, електронний документ вважається створеним з моменту (часу) накладання підпису автором документа (тобто стороною, що створила, цей документ) і цей факт фіксується в електронному підписі, як реквізит "Час підпису".

Вказане дає підстави стверджувати, що створення електронного документа податкової накладної не є тотожним її оформленню платником податків на виконання вимог ст. 201 ПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах склалася ситуація, коли між обов`язком скласти податкову накладну та подати її на реєстрацію у позивача змінився керівник, та відповідно було змінено і кваліфікований електронний підпис директора.

Водночас, електронні документи податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ" : №1 від 02.05.2023, №2 від 03.05.2023, №3 від 05.05.2023, №4 від 08.05.2023, №5 від 08.05.2023, №6 від 08.05.2023, №7 від 08.05.2023, №8 від 09.05.2023, №9 від 09.05.2023, №10 від 09.05.2023, №11 від 09.05.2023, №12 від 12.05.2023, №14 від 16.05.2023, №16 від 17.05.2023 підписано чинним електронним цифровим підписом нового керівника ( ОСОБА_3 ) та подано їх до контролюючого органу для реєстрації, що свідчить про дотримання позивачем вимог ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

В той же час, колегія суддів зазначає, що фактично позиція відповідача полягає у тому, що новий керівник не може підписати такий документ, оскільки діє в рамках іншого договору (договорів про електронний документообіг), дата набрання чинності якого відрізняється від дати створення електронного документа (податкових накладних), та ніяким чином не ідентифікує посадову (уповноважену) особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, фактично позиція відповідача полягає у тому, що створити та подати електронний документ (податкову накладну) має право лише той керівник платника податку, за участі якого відбувалась господарська операція.

Однак, з такою позицією відповідача колегія суддів не може погодитися з огляду на те, що Податковий кодекс України відрізняє подію виникнення обов`язку скласти податкову накладну від події зареєструвати податкову накладну. Такі події не збігаються в часі їх виникнення. Так, у першому випадку момент виникнення обов`язку скласти податкову накладну виникає за першою подією у відповідності до вимог положень ст.187 ПК України, а подія зареєструвати податкову накладну протягом часу, зазначено в абз.14-18 п.201.10 ст.201 ПК України.

Протягом проміжку часу між вказаними подіями можуть відбуватися зміни як в структурі організації роботи платника податку так і в особі, яка є керівником платника податку. При цьому, такі зміни не можуть звільняти або позбавляти платника податку обов`язку та права зареєструвати податкову накладну у встановленому законом порядку.

Колегія суддів зауважує, що податковим законодавством не встановлено прямої заборони щодо неможливості складення податкових накладних в один день, а подачу на реєстрацію їх в інший із застосуванням чинного електронного цифрового підпису нового керівника.

Відповідно до 56.21 ст.56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Сама юридична конструкція вказаної норми дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

При цьому, недосконалість законодавства та програмного забезпечення (телекомунікаційної системи) не може бути причиною неприйняття податкової накладної, враховуючи, що накладення кваліфікованого електронного підпису діючого керівника не завадить ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань. До того ж, діючий порядок не передбачає такої підстави для відхилення реєстрації податкової накладної як зміна посадової особи, що склала податкову накладну та посадової особи, що подала її для реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН згідно з вимогами пункту 201.10 статті 201 ПК України не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновку першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо неприйняття на реєстрацію спірних податкових накладних.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні, виходячи з наступного.

Так, Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою КМУ від 29.12.2010 №1246.

Вказаним Порядок визначено критерії за якими контролюючий орган повинен перевірити подані для реєстрації ПН.

Наразі, у спірному випадку контролюючий орган взагалі не здійснював перевірку податкової накладної на відповідність усім визначеним критеріям, оскільки ним було відмовлено у прийнятті до реєстрації податкової накладної, а не відмовлено в реєстрації ПН в ЄРПН.

Таким чином, оскільки фактично податковим органом не було прийнято рішення про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН, то зобов`язання відповідача зареєструвати вказані податкові накладні є передчасним, так як повноваженнями щодо вирішення питання про реєстрацію ПН в ЄРПН, у відповідності до положень податкового законодавства, наділені саме податкові органи, а вже їх рішення щодо вказаного питання, можуть бути предметом судового контролю та за наслідками оцінки яких суд може вирішити питання про зобов`язання відповідача вчинити дії, які узгоджуються з повноваженнями податкових органів.

Отже, такий спосіб захисту права як зобов`язання відповідача зареєструвати ПН в ЄРПН не може бути застосований у спірних відносинах, які фактично виникли з приводу відмови у прийнятті до реєстрації податкових накладних, а не у відмові в реєстрації ПН в ЄРПН.

В той же час, оскільки встановлені обставини справи свідчать про неправомірність дій відповідача щодо не прийняття до реєстрації податкових накладних, колегія суддів вважає, що належним способом захисту права позивача у спірних відносинах є зобов`язання відповідача розглянути питання щодо прийняття до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні.

Щодо посилання апелянта на те , що рішення суду першої інстанції містить реквізити податкової накладної від 02.05.2023 №11 , яка не подавалась позивачем на реєстрацію , колегія суддів зазначає , що зазначення судом першої інстанції в рішенні податкової накладної від 02.05.2023 №11 замість податкової накладної від 09.05.2023 №11 фактично є опискою, яка підлягає виправленню судом першої інстанції . Така описка не призвела до невірного вирішення справи по суті.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є частково обґрунтованими.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню , а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нового судового рішення.

Щодо апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 р.

Приймаючи додаткове рішення суд першої інстанції , враховуючи складність справи, кількість затраченого часу для підготовки процесуальних документів адвокатом, одночасне поєднання таких факторів як: нерозумність об`єктивної необхідності судових витрат у такій сумі для конкретної справи, дійшов до висновку про необхідність зменшення заявленої до відшкодування суми витрат та вважає справедливим покласти на відповідачів тягар з відшкодування заявнику 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У поданій заяві представник позивача просив відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, понесені позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу Адвокатським бюро "Катерини Авілової" в особі керуючого бюро Авілової Катерини Євгенівни, на підставі договору про надання правової допомоги №16 від 01.07.2023, за умовами якого Адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, визначених Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Відповідно до п.1.3 вартість послуг Бюро, умови, строки, порядок розрахунків за Договором сторонами оговорюються в додатках до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №16 від 01.07.2023, клієнт у строк 30 календарних днів із дати прийняття рішення по справі Харківським окружним адміністративним судом, зобов`язаний сплатити вартість наданих Бюро послуг, відображених в акті наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Бюро.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги №16 від 01.07.2023, додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №16 від 01.07.2023, акт наданих послуг за договором правової допомоги від 23.02.2024.

Як вбачається з акту наданих послуг за договором правової допомоги від 23.02.2024 за договором про надання правової допомоги №16 від 01.07.2023, клієнту були надані наступні послуги:

1) правовий аналіз спору, вивчення та аналіз первинних документів, договорів, квитанцій про відмову в реєстрації ПН, судової практики, зокрема, практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини - 1 послуга, вартістю 2000,00 грн;

2) складання тексту адміністративного позову та подача до Харківського окружного адміністративного суду - 1 послуга, вартістю 5000,00 грн;

3) складання уточнень до адміністративного позову у справі №520/20313/23 - 1 послуга, вартістю 1000,00 грн;

4) складання відповіді на відзив на позов у справі №520/20313/23 - 1 послуга, вартістю 1000,00 грн. Всього надано послуг на суму 9000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.05.2021 року у справі №640/2076/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності тa необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Колегією суддів також взято до уваги, що апелянтом в апеляційній скарзі не вказано розміру витрат на правничу допомогу, який вона вважає обґрунтованим, а також не наведено конкретних доводів, а не загальних посилань, які б дійсно свідчили про неспівмірність суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Доводи апеляційної скарги не містять жодних обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містять розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування, а зводяться фактично до цитування норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Суд апеляційної інстанції вважає спростованими доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем жодним чином обґрунтованості відшкодування витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 по справі № 520/20313/23 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 по справі № 520/20313/23 скасувати в частині зобов`язання Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ": №1 від 02.05.2023, №2 від 03.05.2023, №3 від 05.05.2023, №4 від 08.05.2023, №5 від 08.05.2023, №6 від 08.05.2023, №7 від 08.05.2023, №9 від 09.05.2023, №10 від 09.05.2023, №11 від 02.05.2023, №12 від 12.05.2023, №14 від 16.05.2023, №16 від 17.05.2023.

Прийняти в цій частині нове судове рішення , яким зобов`язати Державну податкову службу України розглянути питання щодо прийняття до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ", а саме: №1 від 02.05.2023, №2 від 03.05.2023, №3 від 05.05.2023, №4 від 08.05.2023, №5 від 08.05.2023, №6 від 08.05.2023, №7 від 08.05.2023, №9 від 09.05.2023, №10 від 09.05.2023, №11 від 09.05.2023, №12 від 12.05.2023, №14 від 16.05.2023, №16 від 17.05.2023.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 по справі № 520/20313/23 залишити без змін.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 по справі № 520/20313/23 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 по справі № 520/20313/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий