Постанова

від 04.06.2024 по справі 160/10863/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/10863/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року (головуючий суддя В.В. Ільков)

у справі №160/10863/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення ОСОБА_1 на проходження військової служби у період мобілізації без його згоди, як особи, яка має інвалідність III групи з дитинства;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення ОСОБА_1 на проходження ВЛК та недійсними результати огляду ВЛК відносно ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 № 114 (по стройовій частині).

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 № 114 (по стройовій частині), яким відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом призначено до Військової частини НОМЕР_1 державної спеціальної служби транспорту солдата запасу ОСОБА_1 стрільцем-номером обслуги з відділення охорони 2 взводу охорони і роти охорони 4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи з дитинства, що підтверджується Довідкою МСЕ -ДНА - 01 № 002445 від 08.01.1997 року. Відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 - не придатний до військової служби. Позивачем отримано повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , куди останній з`явився для оформлення відстрочки, оскільки відповідно до приписів абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема визнані в установленому порядку особами з інвалідністю. Заявником було надано всі необхідні медичні документи, що підтверджують його діагноз - висока амбліопія правого ока. Окрім того, обстеженням встановлено захворювання лівого ока. Однак, не зважаючи на вказані обставини, позивачу було надано Витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 № 114 (по стройовій частині), згідно якому позивача призначено до Військової частини НОМЕР_1 державної спеціальної служби транспорту стрільцем-номером обслуги з відділення охорони 2 взводу охорони і роти охорони 4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 . Позивач вказує, що виконання такого наказу може призвести до утруднення захисту його права та може загрожувати його життю, так як дійсний стан здоров`я заявника ОТЦК враховано не було.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову залишено без задоволення.

Суд виходив з того, що заявником на час вирішення заяви про забезпечення позову не надано, а судом не встановлено обґрунтованих доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 29.04.2024, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана ухвала прийнята без врахування всіх істотних обставин, просить скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову задовольнити.

Скаржник наголошує, що заявник є інвалідом з дитинства ІІІ групи, згоди на несення військової служби, як це передбачено чинним законодавством, не надавав. Через не вжиття заходів забезпечення позову постане необхідність виконувати обов`язки військовослужбовця, що може призвести до реальних ризиків для життя та здоров`я позивача. Також, у разі задоволення позову, вказане взагалі унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, оскільки неможливо буде реально усунути наслідки можливого порушення, що суперечить завданню адміністративного судочинства. Заявник звернувся до суду з позовом у цій справі, оскільки вважає, що наявність інвалідності та фактичний стан його здоров`я, відсутність згоди на несення військової служби, на момент прийняття оскаржуваного наказу фактично унеможливлювало прийняття такого наказу. Крім того, такі ж обставини по стану здоров`я були у нього на момент проходження медичної комісії, однак такі факти відповідачем враховані не були. Наразі встановлено погіршення стану порушень функцій організму заявника, які можуть призвести до заподіяння смертельної небезпеки життю та здоров`ю позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином. Відповідачем-2 подана письмова заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За правилами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно ст. 152 КАС України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

Виходячи з наведених норм, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, або/та гарантування ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2021 у справі №640/29749/20, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд має також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Окрім іншого, очевидні ознаки протиправності оскарженого рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень.

З огляду на визначений у цій справі спір, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що наявність у нього інвалідності та фактичний стан здоров`я, а також відсутність згоди на несення військової служби, на момент прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2024 №114 (по стройовій частині), фактично унеможливлювало прийняття такого наказу. Такі ж обставини по стану здоров`я були у позивача на момент проходження медичної комісії, однак такі факти відповідачами враховані не були.

Подана позивачем заява про забезпечення позову фактично мотивована протиправністю означеного наказу, прийнятого відповідачем стосовно позивача, оскільки відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема визнані в установленому порядку особами з інвалідністю. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Водночас в заяві про забезпечення позову жодним чином не обґрунтовано наявність таких обставин як: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Всі наведені у заяві про забезпечення позову обставини потребують доказуванню, крім того, їх не можна вважати такими, що очевидно призведуть до заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Суд при цьому враховує, що безумовно, прийняте суб`єктом владних повноважень рішення має певний вплив на осіб, на яких воно поширюються, і може мати наслідки, які оцінюються позивачем негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України такі обставини не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Підстави вважати, що наказ, який оскаржуються позивачем, має очевидні ознаки протиправності, відсутні, оскільки наведені у заяві про забезпечення позову обставини входять до кола обставин, які підлягають з`ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи по суті, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.

Також скаржником не надано жодних підтверджень, що невжиття заходів забезпечення позову у визначений заявником спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову є правомірним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №160/10863/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко