Рішення

від 16.06.2024 по справі 744/572/23

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.06.24

Справа № 744/572/23

Провадження № 2/744/2/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 року в місті Семенівка Чернігівської області Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Гнипа О. І.,

при секретарі Висоцькій Т. П.,

розглянувши цивільну справу № 744/572/23 за позовом

позивача: ОСОБА_1

до

відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Транс»

про

вимоги позивача: зобов`язання нарахування та виплати середнього заробітку на час мобілізації

у відкритому судовому засіданні, проведеному у присутності представника позивача ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_1 , а також за відсутності представника відповідача, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Транс», за відомостями якого просить зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон-Транс», ідентифікаційний код 38180530, нарахувати та виплатити йому за період часу з 09 березня 2022 року по 18 липня 2022 року включно середній заробіток за час його перебування на військовій службі за мобілізацією. В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено про те, що з 2020 року позивач працює водієм у товаристві з обмеженою відповідальністю «Оріон-Транс». 09 березня 2022 року позивач був призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України, де він проходить службу й теперішній час. Відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю (в редакції, чинній на момент мобілізації позивача і по 18.07.2022 включно) за працівниками, які були призвані на військову службу під час мобілізації, зберігається місце роботи, посада і середній заробіток. 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який змінив формулювання частини третьої ст. 119 Кодексу законів про працю, а саме вилучив вимогу щодо збереження оплати праці в розмірі середнього заробітку для військовослужбовців. Таким чином, за період часу з 09.03.2022 по 18.07.2022 включно відповідачем ОСОБА_1 мав би бути нарахований та виплачений середній заробіток. Позивач звертався усно до відповідача з проханням нарахування та виплати середнього заробітку за вищевказаний період, але йому було відмовлено без пояснення причин. Також 21.02.2023 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці щодо порушення відповідачем трудового законодавства відносно позивача. Наведена установа листом від 03.03.3023 повідомила позивачеві, що за його зверненням була проведена перевірка, встановлено порушення його прав щодо невиплати середнього заробітку та направлено лист відповідачеві щодо усунення можливих порушень трудового законодавства. 21 березня 2023 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою стосовно виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 09.03.2022 по 18.07.2022, а також надіслання позивачу довідки про його заробітну плату за період з 01.09.2021 по 28.02.2022. Проте на момент подання позову жодної відповіді від відповідача позивач не отримав, а середній заробіток останньому й досі не виплачений.

Представником відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Транс», директором ОСОБА_3 , поданий до суду відзив, за змістом якого представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 100 гривень 00 копійок. В обґрунтування таких вимог у відзиві представником відповідача зазначено про те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон-Транс» не було здійснено нарахування та, відповідно, виплату середнього заробітку ОСОБА_1 через неподання останнім будь-яких підтверджуючих документів щодо його мобілізації. Про його мобілізацію відповідач довідався виключно з матеріалів позовної заяви. Позивачем на підтвердження його мобілізації було надано копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , в якому зазначено, що його було мобілізовано 09.03.2022. При цьому, позивачем не надано жодного документального підтвердження про його перебування у складі Збройних Сил України станом на 18.07.2022, тобто протягом періоду часу з 09.03.2022 по 18.07.2022 (період часу, протягом якого відповідач зобов`язаний здійснювати нарахування середнього заробітку мобілізованому працівнику). Враховуючи зазначене вище, на думку сторони відповідача, можна дійти висновку, що для задоволення позовних вимог підстави відсутні.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю та пояснив про те, що відповідач дійсно не нараховував належних йому за законом коштів.

Представник позивача, адвокат Голик Євген Валерійович, у судовому засіданні позов підтримав повністю та пояснив про те, що він по суті підтримує всі аргументи, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Транс», директор ОСОБА_3 , у судове засідання не прибув, повідомлявся про розгляд справи судом, подавав до суду письмові заяви про розгляд справи за його відсутності, де зауважив, що він позов не визнає повністю за обґрунтування, викладеного у відзиві.

Суд, вислухавши позивача та представника позивача, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за потрібне вирішити позов за наступних установлених судом обставин.

Позивач ОСОБА_1 з 27 квітня 2020 року працює в товаристві з обмеженою відповідальністю «Оріон-Транс» водієм автотранспортних засобів, що підтверджується даними позовної заяви (а.с. 1 2) й відповідачем не заперечується.

У 2022 році ОСОБА_1 призваний до лав Збройних Сил України під час оголошеної мобілізації, але точні дані про дату призову матеріали справи не містять, період проходження позивачем військової служби, як видно з приведених вище відомостей відзиву (а.с. 27 28), оспорюється відповідачем.

Натомість підставою для звернення позивача до суду стала невиплата середнього заробітку на яку ОСОБА_1 претендує за період часу з 09 березня по 18 липня 2022 року.

Втім, к слідує з матеріалів цивільної справи, позивачем не надано суду документи чи їх завірені копії, що підтверджували б безперервне проходження служби в ЗСУ протягом заявленого стороною позивача періоду, натомість матеріали цивільної справи містять копію довідки (а.с. 94) згідно із якої констатоване перебування позивача в лавах ЗСУ протягом лише таких періодів часу: з 29 березня 2022 року по 17 травня 2022 року; з 15 червня 2022 року по 24 червня 2022 року.

За таких обставин суд убачає за потрібне позов задовольнити частково з таких підстав.

Порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються здебільшого ст. Законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими підзаконними нормативними правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII) військовий обов`язок, поряд з іншим, включає проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

14.01.2015 Президентом України видано Указ «Про часткову мобілізацію» № 15/2015, затверджений Законом України № 113-УІІІ від 15.01.2015, у зв`язку з чим продовжено дію особливого періоду.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Глава VII Закону № 2232-ХІІ врегульовує особливості призову під час мобілізації.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову служб; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Отже, із набранням чинності Закону № 2352-IX відбулись зміни в загальному регулюванні трудових відносин за участі працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом. Роботодавець з 19 липня 2022 року звільнений від обов`язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, а зобов`язаний лише зберігати за цими працівниками місця роботи й посади. Відтак обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом (18 липня 2022 року). З 19 липня 2022 року правові підстави для збереження середнього заробітку за таким працівником відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Подібне положення закріплене й в ст. 21 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату на виконану ним роботу, визначену трудовою угодою.

Позивач у цій справі не виконує роботу, визначену трудовим договором між ним та відповідачем, унаслідок прийняття на військову службу, а отримує (чи має отримувати) грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.

Звільнивши з 19 липня 2022 року роботодавців від обов`язку з виплати щомісячного забезпечення мобілізованим працівникам, 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», згідно з якою компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX відсутні правові підстави для збереження середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу до дня набрання чинності цим Законом, задоволенню можуть підлягати переважно тільки позовні вимоги в ключі періоду 2022 року тільки не більш аніж по 18 липня цього року.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судому постанові від 05 червня 2024 року у справі 235/343/23 (провадження № 61-5433св24), яка, в свою чергу, кореспондує з правовими позиціями, наведеними також Верховним Судом у постановах від 28 червня 2023 року у справі № 753/12209/22, від 06 вересня 2023 року у справі № 204/10983/22 (провадження № 61-11200св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 332/1195/23 (провадження № 61-11828св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/3086/22 (провадження № 61-7027св23), від 01 листопада 2023 року у справі № 642/959/23 (провадження № 61-10909св23), 22 листопада 2023 року у справі № 711/5198/22 (провадження № 61-2999св23), від 08 грудня 2023 року у справі № 638/5055/22 (провадження№ 61-8486св23), від 08 лютого 2023 року у справі № 242/1792/22 (провадження № 61-9889св23).

Отже, доводи позивача, щодо претендування ним на нарахування та виплату відповідачем середнього заробітку є слушними й самі по собі не можуть бути спростовані аргументами відзиву відповідача.

Однак, як слідує з наведеного вище, позивач не підтвердив перебування ним у складі ЗСУ протягом безумовно усього заявленого згідно із позовними вимогами періоду часу, а тому вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню за документально доведені періоди часу з 29 березня 2022 року по 17 травня 2022 року та з 15 червня 2022 року по 24 червня 2022 року.

Воднораз за даним рішенням суд констатує, що позивач не позбавляється у подальшому права заявити вимоги про стягнення заробітку за інші періоди в межах з дати його призову по 18 липня 2022 року за виключенням періодів, котрих стосується дійсне рішення.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Транс» про зобов`язання нарахування та виплати середнього заробітку на час мобілізації задовольнити частково.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон-Транс» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди часу з 29 березня 2022 року по 17 травня 2022 року та з 15 червня 2022 року по 24 червня 2022 року середній заробіток за час його доведеного перебування на військовій службі за мобілізацією.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання та реєстрації згідно даних позову: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон-Транс», місцезнаходження: вулиця Васильківська, будинок 30Д, місто Київ, 03022, код за ЄДРПОУ 38180530.

Дата складання повного рішення, враховуючи умови воєнного стану, 16.06.2024.

Суддя: О. І. Гнип