Ухвала

від 30.04.2024 по справі 636/5303/21

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/5303/21 Провадження № 2/636/75/24

Дата

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Панем» про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Панем» про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 13.02.2021 року шляхом зіткнення автомобіля «ГАЗ KG-3302-0033НГ», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 з автомобілем «Renault Premium», р.н. НОМЕР_2 , з напівпричепом «Schwarzmuller SPA-3E», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . Після зіткнення вказаних транспортних засобів відбулось зіткнення передньою частиною належного позивачу автомобіля « DAF CF 65.220», р.н. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 із задньою частиною напівпричепа «Schwarzmuller SPA-3E», р.н. НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, а водій ОСОБА_3 помер в приміщенні Чугуївської ЦРЛ. Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 29.05.2021 року особою, винною у вчиненні ДТП на підставі проведених судової авто технічної та судової транспортно-трасологічної експертиз є водій автомобіля «ГАЗ KG-3302-0033НГ»,р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 .Позивач заначав, що вказаний автомобіль належить Фермерському господарству «Кегічівське». Проте згідно наказу № 96 від 01.09.2020 року водій ОСОБА_2 працював у ТОВ «Панем» на посаді водія і за ним був закріплений автомобіль «ГАЗ KG-3302-0033НГ», р.н. НОМЕР_1 відповідно до наказу № 95 від 01.09.2020 року. На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , пов`язана з керуванням вказаного автомобіля, була застрахована у ТзДВ «МСК» згідно полісу №201886316. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 130000 грн. За фактом ДТП і пошкодження автомобіля позивач 25.02. 2021 р. звернувся до ТзДВ «МСК» із повідомленням про подію та з заявою про виплату страхового відшкодування, яке до наступного часу йому не виплачено. Позивач посилався на те, що згідно звіту № 28931 від 30.09.2021р. ТОВ «Експертна компанія «Фаворит-Ассистанс» (до якої він звернувся за фіксацією пошкоджень та визначення вартості матеріального збитку внаслідок ДТП) вартість матеріального збитку складає 136547,52 грн., а вартість відновлювального ремонту КТЗ 308171,01 грн. Тому позивач, враховуючи розмір страхової суми полісу №201886316 130000 грн., просить стягнути з відповідача ТОВ «Панем» різницю між фактичною вартістю ремонту і страховим відшкодуванням в сумі 178171,01 грн. та витрати на оплату звіту від 30.09.2021 р в сумі 3500 грн.

У березні 2023 року представником відповідача ОСОБА_6 через систему «Електронний суд» поданий відзив на позовну заяву, в якому міститься прохання про відмову у задоволенні позову з посиланням на те, що страховик ТОВ «Панем» перебуває в процесі припинення, але станом на 17.03.2023 р. не ліквідований, тому позивач зобов`язаний, в першу чергу, звернутись із позовом до страховика ТзДВ «МСК», а вже потім до відповідача. Крім того, вартість запчастин, зазначена у наданому позивачем звіті № 28931 від 30.09.2021 р. значно відрізняється ( у бік завищення) від альтернативного розрахунку вартості запчастин, наданого відповідачем.

У липні2023 року представником відповідача ОСОБА_6 через систему «Електронний суд» подана заява про закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, посилаючись на те, що згідно витягу з ЄДР позивач є фізичною особою-підприємцем, який здійснює діяльність з перевезення вантажів. Під час ДТБ належним позивачу ТЗ керував найманий водій, що свідчить, що вантажівка використовувалася для здійснення підприємницької діяльності, тому цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Учасники справи до судового засідання не з`явилися, повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України, заяв про відкладення розгляду справи не надали.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які спори, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим при визначенні юрисдикційної належності справи, окрім предмета спору, приймається до уваги також його суб`єктний склад.

Частиною першою статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарськогосудочинства єсправедливе,неупереджене тасвоєчасне вирішеннясудом спорів,пов`язаних ізздійсненням господарськоїдіяльності,та розглядінших справ,віднесених доюрисдикції господарськогосуду,з метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних праві законнихінтересів фізичнихта юридичнихосіб,держави.Відповідно доп.1ч.1ст.20ГПК Українигосподарські судирозглядають справиу спорах,що виникаютьу зв`язкуіз здійсненнямгосподарської діяльності(крімсправ,передбачених частиноюдругою цієїстатті),та іншісправи увизначених закономвипадках,зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до правових висновків,викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 523/44/15-ц (провадження № 14-193цс19), у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 161/2716/22, провадження № 61-10256св22, критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, а не з позовом про захист його прав, пов`язаних із фактичним здійсненням господарської діяльності як фізичної особи підприємця.

Крімтого,у справі відсутніпереконливі доказипро те,що міжсторонами наявнігосподарські відносини та існуєспір проправо,що виникаєз цих відносин,тому відсутніпідстави вважати,що зазначенийспір єгосподарським напідставі частинипершої статті20ГПК України,як такийщо винику зв`язкуіз здійсненнямгосподарської діяльності фізичної особи підприємця.

За вказаних обставин суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача у закритті провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 255, ст. ст. 256, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ТОВ «Панем» Щеглова Д.С. про закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Карімов