Рішення

від 18.06.2024 по справі 212/1510/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/1510/24

2/212/1428/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Криворізької міської ради про визнання за нею права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача, та після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді квартири за вищезазначеною адресою. 01 лютого 2024 року позивач звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але їй було відмовлено, оскільки правовстановлюючий документ на квартиру Договір купівлі-продажу, посвідчений товарною біржею, не відповідає закону, так як не посвідчений нотаріально. На теперішній час позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права у позасудовому порядку, а тому вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав з цим позовом.

Ухвалою судді від 14 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення її недоліків.

25 березня 2024 року позивач ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву після усунення недоліків.

Ухвалою судді від 26 березня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи, витребувані докази за клопотанням позивача.

18 квітня 2024 року підготовче засідання відкладено 23 травня 2024 року через ненадходження витребуваних судом доказів.

19 квітня 2024 року на виконання ухвали суду від 26.03.2024 надійшли витребувані докази.

23 травня 2024 року від представника відповідача Криворізької міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за участю представника виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, який представляє інтереси Криворізької міської ради.

23 травня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 18 червня 2024 року.

Позивач в судове засідання не з`явилася, в наданій суду письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та прийняття рішення згідно чинного законодавства з урахуванням зібраних доказів по справі.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 211 ЦПК України за наявними в ній доказами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 (а.с. 8, 10, 11).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано на праві приватної власності в КП «Криворізьке БТІ» в реєстровій книзі № 146П-546-546 на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого 14.07.1998 на Криворізькій філії товарної біржі «Лидер», за № 01КФ/05 (а.с. 67-68).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, 27 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Другої криворізької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 (а.с. 55).

Постановою державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори від 01 лютого 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , у зв`язку з неналежно оформленим документом, що підтверджує право власності на квартиру, - договору купівлі-продажу, зареєстрованого 14 липня 1998 року на товарній біржі «Лідер № 01КФ/05 (а.с. 70 зворотній бік).

Як вбачається з матеріалів справи 14 липня 1998 року між ОСОБА_3 , яка діяла за довіреністю від цмені ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого квартира за адресою: АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_4 , перейшла у власність ОСОБА_2 , які на час укладення угоди були членами біржі (а.с. 67).

Правовідносиниу відповідній частині виникли в момент укладення відповідного договору 14 липня 1998 року, в той час як діючий Цивільний кодекс України набув чинності з 01 січня 2004 року. Суд виходить з того, що за загальним правилом нормативно-правовий акт не має зворотної дії у часі, а це свідчить про те, що до кожних події, факту чи відносин має застосовуватись той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказані подія, факт чи відносини мали місце. Принцип незворотності дії нормативно-правового акту в часі закріплений ст. 58 Конституції України, в якій зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають оцінці у сукупності за нормамиЦК УРСРвід18 липня 1963 року та Закону України «Про товарну біржу» у відповідних редакціях, що діяли на момент укладення договору, а також за нормами Цивільного кодексу України на час виникнення у позивача права на спадкування.

Згідно зіст.153 ЦК УРСРдоговір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідност. 241 ЦК УРСРза договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Згідност. 242 ЦК УРСРдо договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Відповідно дост. 224 ЦК УРСРза договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно дост. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСРвстановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту Договорукупівлі-продажу нерухомого майна від 14 липня 1998 рокувбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимогст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимогст. 227 ЦК Українипідлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації.

Статтею 9 Закону України «Про товарні біржі» передбачено, щочлен товарної біржі має право сам або через свого представникакористуватися всіма послугами біржі.

Згідност. 15 Закону України «Про товарні біржі»не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Відповідно до положень статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Однак, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09 червня 1998 року N 121 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за N 399/2839 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (пункт 1 п/п 1.5.-1.7.) державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. До переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна відноситься зокрема договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею (пункт 9 додатку № 1 до Інструкції).

Таким чином, відповідно до чинних на той момент Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, які передбачали в якості правовстановлюючого документу зареєстровані на біржі правочини, право власності на вищевказану квартиру зареєстровано в Криворізькому БТІ за спадкодавцем.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Відповідно до частин першої-третьої статті 48 Закону України «Про власність» в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється, зокрема, судом.

Крім того, ст.41 Конституції Українипередбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст.ст.316,317,319 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Правова позиція щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання стосовно ефективного здійснення права власності».

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

Таким чином, покупець ОСОБА_2 , виконавши повністю умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, який у відповідності з вимогами ч. 2 ст.227 ЦК УРСРзареєстрований в КБТІ, набула право власності на спірне майно та законно ним володіла.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 25, п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно дост.1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно дост.1218ЦК Українидоскладу спадщинивходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 23Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»встановлено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Таким чином, оскільки постановою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено, остання не має можливості усунути порушення своїх прав в позасудовому порядку, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки Криворізька міська рада у даній справі є належним відповідачем, однак права позивача за цим позовом не порушувала, не невизнавала та не оспорювала, а лише висловила свою позицію щодо заявлених позовних вимог по суті, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при подачі позову розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 1216-1218, 1268 ЦК України,ст. 4, 12, 13, 77-83, 89, 95, 259, 263-265, 268 ЦПКУкраїни, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Криворізька міська рада, ЄДРПОУ 04052169, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1.

Суддя: О. В. Колочко