Ухвала

від 14.06.2024 по справі 127/19106/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/19106/24

Провадження № 2/127/2606/24

УХВАЛА

14 червня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суду Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Відновлення» про відшкодування витрат,

ВСТАНОВИВ:

Через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Вінницького міського суду Вінницької області звернувся адвокат Жуков В.П. в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до Споживчого товариства «Відновлення» про відшкодування витрат.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що дана справа не належить до підсудності Вінницького міського суду Вінницької області з огляду на наступне.

Так, за загальними правилами ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Винятки із вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).

Виключна підсудність це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Положеннями статті 30 ЦПК України визначено перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Разом з тим поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (частина перша статті 30 ЦПК України) є більш широке, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило указаної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав.

Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 зроблено висновок, що: «правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно».

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 зроблено висновок, що: «виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном».

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зроблено висновок, що: «словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових».

У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, зроблено висновок, що: «виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном».

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви предметом позову є стягнення з відповідача в якості понесених позивачем витрат на капітальний ремонт (невід`ємні поліпшення) нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, з огляду на те, що спір у справі стосується нерухомого майна, позов має пред`являтися за місцем знаходження цього майна (основної його частини), за правилами виключної підсудності, визначеної ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає передачі за підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області, тобто за місцезнаходженням нерухомого майна.

При цьому, суд звертає увагу, що в розумінні положення ст. 32 ЦПК України у даному випадку не вбачається спору про підсудність розгляду даної справи, адже незалежно від місцезнаходження відповідача відповідно до предмету спору дана справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності.

Слід також враховувати те, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судами за встановленими Законом правилами підсудності, а їх порушення - є ознакою незаконності рішення.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Керуючись ст. 30, 31, 187, 261, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Відновлення» про відшкодування витрат передати за підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області (вул. В. Винниченка, буд. 29, м. Вінниця, Вінницька область, 21009).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скаргана ухвалусуду можебути поданапротягом п`ятнадцятиднів здня їїскладення.Учасник справи,якому повнуухвалу судуне буловручено удень їїскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження ухвалисуду,якщо апеляційнаскарга поданапротягом п`ятнадцятиднів здня врученняйому відповідноїухвали суду.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна