Рішення

від 07.02.2012 по справі 2-370/11

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-370/11

Провадження № 2/1510/132/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Пепеляшкова С.М.

при секретарі Тюміній О.А.

за участю представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника КП «Ізмаїльське МБТІ» - Херсоненко О.В.,

представника Ізмаїльської міської ради Демченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ІІІ-ті особи КП «Ізмаїльське МБТІ», Ізмаїльська міська рада про виділ частки домоволодіння в окремий об`єкт нерухомості та визначення порядку користування земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи КП «Ізмаїльське МБТІ», Ізмаїльська міська рада, про виділ частки домоволодіння в окремий об`єкт нерухомості та визначення порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який згодом уточнила та просить виділити 3/10 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 в окремий об`єкт нерухомості, визнати за нею право власності на вищезазначену частину домоволодіння з припиненням права в спільній частковій власності та визначити порядок користування земельною ділянкою за вищезазначеною адресою, виділивши їй в користування в натурі земельну ділянку площею 150,5 кв.м. відповідно до висновку експертизи № 37е/С/11, мотивуючи тим, що на підставі договору дарування від 07.10.1999 року, реєстр № 4/6849, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори, їй належить 3/10 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 . Власниками інших частин домоволодіння є відповідачі по справі. Належна їй квартира та господарські споруди визначені часткою в домоволодінні, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості самостійно, без згоди співвласників, розпоряджатися своєю власністю, а також обмежена в користуванні нею на свій розсуд. Ніяких приміщень спільного користування у неї зі співвласниками немає. Вона самостійно володіє та користується належною їй частиною домоволодіння та господарськими спорудами. Домоволодіння по АДРЕСА_1 розміщене на земельній ділянці площею 481 кв.м. Угоди про виділ її частини домоволодіння та розподіл відповідної земельної ділянки між нею та відповідачами, як учасниками спільної часткової власності, не досягнуто.

Відповідачка ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати 8/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належать їй, окремим об`єктом нерухомості, припинити за нею та відповідачами право спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , зобов`язати КП «Ізмаїльське МБТІ» зареєструвати за нею право власності на належну їй частину домоволодіння як окремий об`єкт нерухомості з привласненням окремого реєстрового номеру, визначити порядок користування земельною ділянкою пропорційно часток в домоволодінні, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 21.11.1996 року, договору дарування від 29.11.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори їй належить 8/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , які складають окрему квартиру з самостійним водопостачанням, електрозабезпеченням, теплопостачанням, окремим входом. Власниками інших частин домоволодіння є відповідачі. Приміщень у спільному користуванні немає, однак домоволодіння зареєстроване під єдиним реєстровим номером, що створює перешкоди в користуванні своєю частиною домоволодіння.

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов.

Представник відповідачки ОСОБА_5 за первісним позовом проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині виділу 3/10 частин домоволодіння в окремий об`єкт нерухомості не заперечував, однак не погодився з запропонованим експертом варіантом порядку користування земельною ділянкою, пояснивши, що його довірителька й так користується земельною ділянкою, яка є на 20 кв.м. меншою від тієї, що належала б їй відповідно до її частки в домоволодінні, а відповідно до висновку експерта площу їхньої земельної ділянки пропонується зменшити ще на 20 кв.м.

Представник відповідачки ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала проти задоволення позову.

Відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до судового засідання не з`явились, про причину неявки суд не повідомили, про слуханням справи сповіщались належним чином.

Представники третіх осіб заявлені позовні вимоги залишили на розсуд суду.

Вислухавши сторони та їхніх представників, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно з ч.1 ст.88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Згідно з ч.4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно п.п.19, 20, 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року №7 «Про порядок застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію. При пред`явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо. Абзаци 1 і 2 цього пункту стосуються також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

У разі, коли громадяни, яким жилий будинок належить на праві спільної власності, крім наданої для будівництва й обслуговування цього будинку та господарських будівель земельної (присадибної) ділянки з належного дозволу відповідного органу виконавчої влади або місцевої ради тимчасово користуються ще й незайнятою суміжною ділянкою, суд, вирішуючи спір про порядок користування присадибною ділянкою та розпорядження нею, може одночасно визначити за тими ж правилами і порядок тимчасового користування суміжною ділянкою, зазначивши в рішенні, що він встановлюється на період до припинення права користування нею.

Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування від 07.10.1999 року, реєстр № 4/6849, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 належить 3/10 частини домоволодіння з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності № 902 від 21.11.1996 року та договору дарування від 29.11.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори, реєстр № 2/6970 належить 8/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Згідно з технічним паспортом домоволодіння по АДРЕСА_1 розміщене на земельній ділянці, площею 481 кв.м.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 37е/С/11 від 01.09.2011 року на підставі проведеного дослідження та геодезичної зйомки загальна площа земельної ділянки під об`єктом нерухомості по АДРЕСА_1 складає 540,5 кв.м., в тому числі в користуванні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 знаходиться 268,3 кв.м., в користуванні ОСОБА_4 знаходиться 140 кв.м., в користуванні ОСОБА_9 знаходиться 132,2 кв.м. У відповідності з ідеальними частками співвласникам належить: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 належить 205,4 кв.м., ОСОБА_4 належить 162,1 кв.м., ОСОБА_5 належить 173,0 кв.м. Враховуючи специфіку розташування житлового будинку, дворових господарських будівель за їх приналежністю, а також конфігурацію земельної ділянки виділити сторонам в конкретне користування земельні ділянки, що належать їм за ідеальними частками, не представляється можливим. Експертом було запропоновано найбільш оптимальний варіант порядку користування земельною ділянкою з відступом від ідеальних часток, за яким співвласникам було запропоновано: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 268,3 кв.м., ОСОБА_4 150,5 кв.м., ОСОБА_5 121,7 кв.м.

Відмовляючи сторонам в задоволенні позову, суд виходить з того, що відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди, а як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 37е/С/11 від 01.09.2011 року ОСОБА_4 пропонується виділити 150,5 кв.м., що є меншим за її частку у праві власності на вищезазначене домоволодіння, ОСОБА_5 пропонується виділити 121,7 кв.м., що також є меншим за її частку у праві власності на вищезазначене домоволодіння. У висновку експертизи також зазначено, що, враховуючи специфіку розташування житлового будинку, дворових господарських будівель за їх приналежністю, а також конфігурацію земельної ділянки, виділити сторонам в конкретне користування земельні ділянки, що належать їм за ідеальними частками, не представляється можливим, домовленості ж про визначення порядку користування земельною ділянкою між сторонами не досягнуто, а також те, що розмір земельної ділянки не встановлено, так як відповідно до технічного паспорту площа земельної ділянки складає 481 кв.м., а відповідно до висновку експерта вона складає 540,5 кв.м., в зв`язку з чим можливості визначити порядок користування земельною ділянкою у відповідності до чинного законодавства України не представляється можливим, тому у задоволенні позову ОСОБА_4 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 361, 364 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року №7 «Про порядок застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ІІІ-ті особи КП «Ізмаїльське МБТІ», Ізмаїльська міська рада про виділ частки домоволодіння в окремий об`єкт нерухомості та визначення порядку користування земельною ділянкою та зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи КП «Ізмаїльське МБТІ», Ізмаїльська міська рада, про виділ частки домоволодіння в окремий об`єкт нерухомості та визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С.М.Пепеляшков