Рішення

від 18.06.2024 по справі 521/14221/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/14221/22

Номер провадження № 2/521/250/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання Скрипченко Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адресареєстрації: АДРЕСА_1 )до товаристваз обмеженоювідповідальністю «ПІВДЕННАТЕХНІКА» (місцезнаходження:м.Одеса,вул.Хімічна,буд.1/33),за участютретіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог напредмет спору: ОСОБА_2 (адресареєстрації: АДРЕСА_2 ),товариства зобмеженою відповідальністю«БЕТОН АЗІМУТПЛЮС» (місцезнаходження:м.Одеса,Французький,54/23,прим.515А)про відшкодуванняшкоди,завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,-

В С Т А Н О В И В:

27.09.2022 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив суд: стягнути з ТОВ «Південна Техніка» на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток, в розмірі 16 590 грн. 00 коп.; стягнути з ТОВ «Південна Техніка» на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду, в розмірі 10 000 грн. 00 коп.; стягнути з ТОВ «Південна Техніка» на користь ОСОБА_1 , понесені документально підтверджені судові витрати - судовий збір в пропорційному розмірі задоволених позивних вимог.

27.09.2022 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Леонову О.С.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.09.2022 року у вищевказаній цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.

11.11.2022 року представник відповідача подав до суду письмові пояснення, у яких просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до Наказу №1-в/тр/с від 18.01.2024 року суддя Леонов О.С. перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначити призначений повторний автоматизований розподіл даної судової справи

05.02.2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйку І.А.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.02.2024 року справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, подав до канцелярії заяву, в якій просив слухати справу, без його особистої участі.

Представник відповідача не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

13.07.2021 року по АДРЕСА_3 , сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «BMW» д.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу «KAMAZ», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого належним позивачу автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

Відповідно до Постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року (справа № 521/11229/21, провадження 3/521/7108/21) винним в спричиненні настання дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 .

Відповідальність водія «KAMAZ», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована, згідно полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201925366 в ПрАТ "СК "Ю.Ес.Ай".

В Постанові Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 202 року (справа № 521/11229/21, провадження 3/521/7108/21) та в Протоколі пр адміністративне правопорушення Серії ААБ № 012189 від 13 липня 2021 рок (копія додається) зазначається, що ОСОБА_2 працює на посаді водія саме в ТОВ «ПІВДЕННА ТЕХНІКА».

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовну заяву пред?явлено ОСОБА_1 до неналежного відповідача, що, в силу висновків, які викладені в постановах Верховного Суду, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за змістом позовної заяви вказано, що винним у спричиненні настання дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 13.07.2021 року, визнано ОСОБА_2 , водія транспортного засобу «KAMAZ», д.н.з. НОМЕР_2 .

В Постанові Малиновського районного суду м. Одеси від 27.09.2021 року (справа №521/11229/21) та в Протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 012189 від 13.07.2021 року, зазначається, що ОСОБА_2 працює на посаді водія ТОВ «ПІВДЕННА ТЕХНІКА». З огляду на наведену обставину, позивач вважає, що належним відповідачем в даній цивільній справі є ТОВ «ПІВДЕННА ТЕХНІКА».

Разом з тим, судом встановлено, що згідно полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №201925366 страхувальником є ТОВ «БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС».

Судом встановлено, що забезпеченим транспортним засобом згідно страхового полісу є транспортний засіб державний номер: НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 , тип С2: вантажні автомобілі вантажопідйомністю понад 2 т., марка та модель: «КАМАЗ 6520». Наведений договір страхування транспортних засобів укладено зі цивільно-правової відповідальності власників наземних страховиком ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.». Дата реєстрації Договору в єдиній централізованій базі даних щодо обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 15:47 19.11.2020 року. Строк дії Договору з 00:00 20.11.2020 року по 19.11.2021 року.

Судом встановлено, що станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 13.07.2021 року, страховий поліс був чинним та не припиненим, а, відтак, з настанням страхового випадку страховик ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, був зобов?язаний відшкодувати у встановленому законодавством України порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілої особи.

Натомість, попри наведені обставини та факти, позивач, вказуючи про ігнорування страховиком його звернень, в якості способу захисту порушених прав та інтересів обрав шлях пред?явлення позовної заяви до ТОВ «ПІВДЕННА ТЕХНІКА», яке не є належним відповідачем у даній справі, на підсаві наступного.

Суд зазначає, що відносини сторін даного спору виникли у сфері обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, що унормовано Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно приписів ст. 3 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов?язкове страхування цивільно-правової здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров?ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об?єктом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов?язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров?ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В силу норм ч. 4 ст. 263 ЦІК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається зі змісту Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року у справі № 757/20129/16-11, суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у справі № 757/20129/16-ц, враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені у наступних постановах Верховного Суду, а саме: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження №1495цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

З огляду на практику, безперечним є висновок про те, що у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем у справі буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нео шкоди за загальним правилом зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

Стосовно ліміту страхового відшкодування у даній справі, суд зазначає, що згідно страхового полісу № 201925366, передбачено страхову суму на одного потерпілого у наступних розмірах: за шкоду, заподіяну життю і здоров?ю 260000,00 гривень, за шкоду, заподіяну майну - 100000 гривень.

Разом з тим, згідно позову, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 складає 16 590 грн. 00 коп.

Таким чином, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума перебуває в межах ліміту страхового відшкодування, у зв`язку з чим, матеріальна шкоди, заподіяна позивачеві, стягненню саме з ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ».

Судом встановлено, що позивач не залучав до участі у розгляді справи ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ».

У Постанові від 19 жовтня 2022 року по справі №521/17203/20 Верховний Суд зазначає наступне, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов?язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов?язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов?язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову.

Як вбачається з Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року по справі № 755/2451/20, результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред?явленим позовом за наявності відомостей про те, що обов?язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-4 зроблено висновок, що пред?явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позову до неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов?язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, суд зазначає, що пред?явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, суд роз`яснює, враховуючи межі ліміту страхового відшкодування (100 000 грн. 00 коп.), а також заявлену до стягнення суму матеріального збитку (16 590 грн. 00 коп.), шкода, заподіяна позивачеві, підлягає стягненню саме зі страховика, а ТОВ «ПІВДЕННА ТЕХНІКА», в свою чергу, не є належним відповідачем по справі, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Також, суд роз`яснює, що не дивлячись на позбавлення ліцензії, ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» зобов?язане виконати всі договірні зобов?язання з відшкодування шкоди за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №201925366.

Звертаючись до суду, позивач вказує, що в результаті повного ігнорування страховиком його звернень, позивачем було подано скаргу до Національного Банку України. Відповідно до листа-відповіді № 14-004/112415 від 15.11.2021, наданого Національним Банком України до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» застосовано захід впливу у вигляді відкликання (анулювання) всіх ліцензій страховика на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування. Додатково державним регулятором вказано про можливість звернення із позовними вимогами безпосередньо до винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, суд вважає помилковим звернення позивача до суду та пред?явлення позову до ТОВ «ПІВДЕННА ТЕХНІКА», оскільки станом на сьогоднішній день юридична особа ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» не ліквідована, не визнана банкрутом, а приписів законодавства України зобов?язана виконати прийняті за договором обов?язки щодо страхового відшкодування, що пояснюємо наступним.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який має ліцензію на здійснення даного виду страхування та є членом МТСБУ.

Згідно пункту 49.2 статті 49 ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі припинення страховиком членства в МТСБУ Уповноважений орган зобов?язаний зупинити дію ліцензії.

Ліцензування страхової діяльності з боку держави має на меті не тільки гарантування законності такої діяльності та її підконтрольності, а й забезпечення відшкодування шкоди за рахунок забезпечення, яке виникає на підставі договору страхування, зокрема договору обов?язкового страхування цивільної відповідальності володільців транспортних засобів, укладеного відповідно до Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та в порядку і на підставах, визначених цим Законом.

Наявність статусу члена МТСБУ надає можливість страховій компанії як юридичній особі здійснювати страхову діяльність, яка насамперед полягає у взятті на себе відповідальності за іншу особу за спричинену шкоду за наслідками ДТП.

Страховики можуть входити до складу МТСБУ як асоційовані та повні його члени, які мають лише право на укладення договорів міжнародного страхування (стаття 50 ЗУ ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Припинення членства та виключення із членів врегульовано положеннями статті 52 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Пунктом 52.1. статті 52 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що членство страховика в МТСБУ припиняється у разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ.

Відповідно до п. 52.4. ст. 52 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори міжнародного страхування.

Згідно приписів п. 52.5. ст. 52 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов?язаний виконати свої зобов?язання згідно з укладеними ним договорами обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, суд роз`яснює, що наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов?язань за існуючими договорами. Зобов?язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів.

Таким чином, суд зазначає, що у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ, він зобов?язаний виконати всі договірні зобов?язання з відшкодування шкоди за договорами обов?язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього.

Як організація, що створена для відшкодування шкоди, МТСБУ зобов?язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов?язань за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «г» частини першої статті 41 ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» пункту 41.2 статті 41 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відтак обов?язок з виконання договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що МТСБУ має зобов?язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/ або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства.

Відтак, відповідно до зазначеного Закону з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов?язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов?язань страховика за договорами обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов?язань за договорами обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Таким чином, МТСБУ відповідно до Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов?язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.

Закон не передбачає обов?язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.

Аналогічний висновок викладений Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц.

Приймаючи до уваги вищенаведені висновки щодо застосування норм права, суд акцентує увагу на наступному.

17.11.2021 року Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України ухвалив рішення про виключення з Державного реєстру фінансових установ ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.», що вбачається з листа-відповіді Національного Банку України №14-004/112415 від 15.11.2021 року, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки відповідно до пункту 52.5 статті 52 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство якого в МТСБУ припинено, зобов?язаний виконати свої зобов?язання згідно з укладеними ним договорами обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй Постанові від 15.05.2019 року по справі №753/9680/15-ц.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, станом на дату ухвалення рішення, ТДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ.», ідентифікаційний код юридичної особи: 32404600, перебуває в стані припинення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов?язки переходять до правонаступників.

Згідно ч. 5 ст. 104 ЦІК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що оскільки станом на сьогоднішній день до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи страховика не внесено, ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» зобов`язане власними силами за засобами виконати зобов?язання за страховим полісом № 201925366.

Суд роз`яснює, що надані Позивачем докази на підтвердження розміру заподіяного йому матеріального збитку не є належними та допустимими, з огляду на наступні обставини.

Зі змісту позову вбачається, що для відновлення первісного стану транспортного засобу позивач звернувся до ФОП ОСОБА_4 . Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг)№ ОУ-0000122 від 26.08.2021 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 31 від 26.08.2021 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 16 590 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що надані позивачем докази жодним чином не свідчать про їх об?єктивність, адже огляд пошкодженого транспортного здійснено позивачем одноособово (без участі представника страхувальника та страхувальника), докази зворотного з матеріалах справи вістуні. Більш того, зазначений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанція до прибуткового касового ордеру не є належними доказами по справі, оскільки не можуть підтверджувати розмір збитків, що завдані потерпілій особі.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв?язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов?язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Суд зазначає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов?язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень частини другої статті 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі №265/5388/20, від 18 травня 2022 року у справі №761/11792/16-ц, від 20 червня 2022 року у справі №156/1162/20, від 17 серпня 2022 року по справі №761/15232/18.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В свою чергу, Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092, затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, згідно п. 1.2. якої Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТ3. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Згідно пункту 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТ3, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТ3 (втрати товарної вартості).

За змістом Постанови від 08.08.2019 по справі № 466/741/15 Верховний Суд дійшов висновку про те, що посилання заявника у касаційній скарзі на необхідність позивачем відремонтувати автомобіль та надати акт виконаних робіт у підтвердження понесених збитків суперечить положенням статті 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Зі змісту вказаної норми вбачається, що до збитків належать і витрати, які особа понесе у майбутньому. Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов?язок потерпілого надати акт виконаних робіт, тоді як розмір понесених збитків підтверджується висновком експертизи.

Тобто, суд роз`яснює, що належним доказом у справі, що підтверджує розмір матеріальних збитків, є висновок відповідної експертизи, який в матеріалах справи відсутній, що свідчить про порушення пзивачем приписів статей 12, 81 ЦПК України.

Більш того, судом встановлено, що згідно змісту акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) виконавцем надано послугу з миття автомобіля, яка жодним чином не пов?язана зі шкодою, завданою в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Суд зазначає, що згідно приписів ч. 34.2, ст. 34 ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Судом встановлено, що 04.08.2021 року представником відповідача надіслано на електронну адресу ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» адвокатський запит №04-08/21, предметом якого є обставини визнання страховиком страховим випадком дорожньо-транспортної пригоди 13.07.2021, що відбулася за участю транспортного засобу: державний номер НОМЕР_3 , VIN-код - НОМЕР_4 , тип - С2: вантажні автомобілі вантажопідйомністю понад 2 т., марка та модель - КАМАЗ 6520.

Як вбачається зі змісту листа ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» вих, №51-6218 від 02.09.2021 року, наданого страховиком у відповідь на адвокатський запит, страховик дійсно отримував повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулась 13.07.2021 року, від двох потерпілих осіб, а саме власника транспортного засобу «BMW 328» та власника «VW Passat В7». Після чого, було розпочато розслідування страхового випадку, у тому числі здійснено необхідний запит до Національної поліції України, через Систему Моторно (транспортного) страхового бюро України, якою мають користуватися працівники страхових компаній. Також, страховиком повідомлено, що представником страхової компанії було оглянуто пошкоджені транспортні засоби, зафіксовано Актами огляду транспортного засобу. Заяву про страхове відшкодування, на вимогу пункту 35.1. статті 35 Закону, Страховику було надано лише власником «VW Passat В7» .

Отже, судом встановлено, що попри твердження позивача про ігнорування страховиком його заяв та повідомлень, очевидним є висновок про те, що ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), вжито ряд заходів, направлених на встановлення обставин ДТП та визначення розміру збитку.

Суд зазначає, що очевидним є висновок про безпідставність заявлених позовних вимог. Особою, до правомірних зобов?язань якої належить відшкодування шкоди, завданої позивачеві, є ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.», яке станом на 10.11.2022 року не припинене як юридична особа, а відтак, не зважаючи на факт позбавлення ліцензії, зобов?язане виконати умови договору страхування.

Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України передбачають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з ушкодженням здоров?я. Частиною 3 вказаної статті передбачено відшкодування моральної шкоди грішми.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, яка завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Враховуючи, що позивачем не доведено факт того, що відповідач завдав шкоди відповідачу, відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданої шкоди позивачу , суд відмовляє у стягнення з відповідач ана користь позивача моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 263 ЦПК України,судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 34,41, 49, 50, 52 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 23, 104, 509, 549, 625, 1166, 1167, 1194 ЦК України, ст.ст. 141, 204, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 352, 354 ЦПК України, СУД

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННА ТЕХНІКА» (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Хімічна, буд.1/33), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОН АЗІМУТ ПЛЮС» (місцезнаходження: м. Одеса, Французький, 54/23, прим. 515А) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.