Рішення

від 29.05.2024 по справі 522/7582/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/7582/23

Провадження №2/522/2695/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 травня 2024 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі судового засіданняМіщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Копані» Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства «Дослідне господарство «Копані» Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України, в якій просила суд стягнути не менше 55775 (п?ятдесят п?ять тисяч сімсот сімдесят п?ять), з яких: 21850 гривень 00 коп. - сума заборгованості з заробітної плати, 33925 гривень 00 коп. - сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та подень ухвалення рішення та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 січня2023року згідно наказу N?1 вона була звільнена за власним бажанням з посади завідуючої відлілом приймання та доробітку продукції Державного підприємства «Дослідне господарство «Копані» Інституту зрошувального землеробства Національної Академії Аграрних Наук України». На час звільнення у відповідача існувала заборгованість по виплаті заробітної плати по 24.03.2022року приблизно в сумі 21 850 грн., оскільки з 25.03.2022року було призупинено дію трудових договорів за наказом відповідача N?12. В порушення вимог ст. 116 КЗпП розрахунку по заробітній платі не було. 29.03.2023року вона звернулась до відповідача з заявою від 24.03.2023року якою вимагала розрахуватись повністю та надати довідки про всі нараховані і виплачені суми на момент звільнення. Однак, 31.03.2023року відповідач повідомив листом N?33, що її заява не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян» та довідки не надав. В зв`язку з чим, позивач звернулась до суду з даним позовом.

За розпорядженням голови Верховного Суду від 26.09.2022 року №52 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (суди Автономної Республіки Крим та м. Севастополя)» змінено територіальну підсудність справ Білозерського районного суду Херсонської області на Приморський районний суд м. Одеси, внаслідок чого справа підсудна Приморському районному суду м. Одеси.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Приморського районного суду м. Одеси Шестаковій Я.В.

Ухвалою суду від 18.04.2023 року зазначений позов залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

28 квітня 2023 року до суду надійшло клопотаннч на виконання ухвали суду від 18.04.2023 року та надано позовну заяву в новій редакції, за якою позивач просила стягнути з відповідача суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні 24376,74 гривні.

Ухвалою суду від 01.05.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

06 липня 2023 року ухвалою суду задоволено лопотання ОСОБА_1 та витребувано від Державного підприємства «Дослідне господарство «Копані» Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України» довідку про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільнені із зазначенням окремо кожного виду виплат та деталізований розрахунок середньої зарплати за час затримки розрахунку при звільнені з 19.01.2023 року.

Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2023 року дана справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.

05 жовтня 2023 року ухвалою суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Копані» Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку прийнято до провадження.

18 травня 2023 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без участі сторони.

Особи, які беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщались належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від нього до суду не надходило. Відзив суду не представив. При цьому, витребувані судом документи на надав.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, та згідно з ч. 8ст. 178 ЦПК Українисуд вирішує справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі N 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно з ст. ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 18 січня2023року згідно наказу ДП «ДІ «Копані» ІЗЗ НААН» N? 1 «про звільненя працівника» позивач ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням з посади завідуючої відлілом приймання та доробітку продукції Державного підприємства «Дослідне господарство «Копані» Інституту зрошувального землеробства Національної Академії Аграрних Наук України» (а.с. 5).

Позивач звернулась до суду з даною позовною заявою, посилаючись на той факт, що з нею, в порушення вимог ст. 116 КЗпП розрахунку при звільненні по заробітній платі проведено не було.

Як вбачається з форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» позивача, за грудень2021рік нараховано суму заробітку для нарахування пенсії 683,58 грн. на повну кількість днів 31, за2022рік у січні відсутні суми для нарахування пенсії при повній кількості днів 31, у лютому нараховано суму заробітку для нарахування пенсії лише9757,50 грн. на повну кількість днів 28, у березні нараховано суму заробітку для нарахування пенсії лише7595,43 грн. на повну кількість днів 31, що свідчить, з огляду на нарахування за2021рік, про існування заборгованості по виплаті ОСОБА_1 заробітної плати по 24.03.2022року.

Разом з тим, згідно з наказом відповідача N?12 від 25.03.2022року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками ДП «ДГ«Копані» ІЗ НААН» з 25.03.2022року до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану призупинено дію трудового договору з працівниками ДП «ДГ«Копані» ІЗ НААН» відповідно до затвердженого штатного розпису на 2022 рік від 19.01.2022 року:

Згідно зіст.43Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Водночас, як слідує з наявних матеріалів справи, 29.03.2023року ОСОБА_1 звернулась до відповідача ДП «ДГ«Копані» ІЗ НААН» з заявою від 24.03.2023року про повний розрахунок та надати їй довідки про всі нараховані і виплачені суми на момент звільнення (а.с. 6).

31 березня 2023року в.о. директора ДП «ДГ«Копані» ІЗ НААН» повідомив листом N?33, що заява позивача не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 7) та довідки не надав.

Таким чином, з огляду на відсутність заперечень з боку відповідача, підстав стверджувати, що з позивачем було проведено розрахунок при звільненні у суду немає.

Положеннями частини 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно з частиною 2 статті 116 КЗпП України, у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відомості про наявність у сторін спору про розмір належних звільненому працівникові сум, в матеріалах справи відсутні.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналогічні висновки викладені і в Постанові ВП ВС від 08.02.2022 року по справі № 755/12623/19.

Відтак, оскільки відповідач затримав виплату позивачу належних при звільненні сум, наявні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні.

При цьому, оскільки до суду позивач звернувся 17.04.2023 року, ним не пропущений 3 місячний строк для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

У відповідності з ч. 1 ст.47і ч. 1 ст.116 КЗпП України, сплата всіх сум, які належать працівнику від підприємства або закладу, проводяться в день звільнення.

Відповідно до частини 1статті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1статті 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

У відповідності допостанови пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справипо день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» N? 13 від 24.12.1999року, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ N? 100 від 08.02.1995року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку N? 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов?язана відповідна виплата.

Згідно з п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача за лютий та березень2022року становить 17352,93 грн (за даними з форми ОК-5 =9757,50 грн + 7595,43 грн) / 42 (робочі дні за нормами тривалості робочого часу на2022рік за лютий, березень2022рік, що відповідає ст.ст.50-53, 67, 73 КЗпП і є загальновідомим) = 413,17 грн.

Суд вбачає, що затримка по розрахунку при звільнені відбулась у період з 19.01.2023 року (наступний день після звільнення) по 14.04.2023 року, згідност. 117 КЗпП України(не більше шести місяців).

Період затримки розрахунку при звільненні позивача з 19.01.2023року по 14.04.2023року включно становить 59 робочих днів, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 24 376,74 грн. (413,17 * 59 днів).

Крім того, стороною відповідача не спростовано, що заробітна плата на час розгляду справи досі не виплачена, а тому вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі24 376,74 грн., відповідно до ст. ст.116,117 КЗпП Україниє обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимогист.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст. 17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

За таких обставин, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до змісту ч. 2ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

У відповідності до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем трудового законодавства, позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією № 9302-2459-1046-9416 від 11.04.2023 року.

Відтак, на підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,12,13,27,64,76,81,95,133,141,247,258-259,263-265,268,354, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Копані» Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Копані» Інституту зрошуваного землеробства Національної Академії Аграрних Наук України» (код ЄДРПОУ 05460344, адреса: 75011, Херсонська область, Білозерський район, с. Благодатне, вул. Херсонська, 20-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі24376,74 (двадцять чотири тисячі триста сімдесят шість) гривень 74 копійки.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Копані» Інституту зрошуваного землеробства Національної Академії Аграрних Наук України» (код ЄДРПОУ 05460344, адреса: 75011, Херсонська область, Білозерський район, с. Благодатне, вул. Херсонська, 20-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 03 червня 2024 року.

Суддя: