Ухвала

від 18.06.2024 по справі 495/230/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5065/24

Справа № 495/230/24

Головуючий у першій інстанції Прийомова О.Ю.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

18.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

розглянувши питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,від іменіякої дієпредставник ОСОБА_2 , на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2024 року по цивільній справі за позовом Дочірнього підприємства База відпочинку "Тернопіль" до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Білгород Дністровського міськрайонного суду від 19 березня 2024 року Клопотання представника позивача про витребування доказів по цивільній справі за позовною заявою Дочірнього підприємства База відпочинку "Тернопіль" до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_3 , третя осба, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, 02.04.2024 року ОСОБА_1 ,від іменіякої дієпредставник ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою безпосередньо до суду апеляційної інстанції в порядку ст. 355 ЦПК України.

Ознайомившись з апеляційною скаргою, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що дана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду, а тому підлягає поверненню скаржнику, у зв`язку з наступним.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Відповідно п. 8 ч. 3 ст. 2 ЦПК України серед основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено, зокрема принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п. 8 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, у рішенні від 06 грудня 2007 року по справі «Воловік проти України» (VOLOVIK v. UKRAINE, Заява № 15123/03, ЄСПЛ, § 55) Європейський суд з прав людини вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою.

У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 2 ст. 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Слід зазначити, що відповідно до роз`яснень, що містяться в абз. 5 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції відповідно до буквального змісту кожного з пунктів.

Положення частини 1 статті 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Разом з тим, ухвала суду про витребування доказів до зазначеного переліку ухвал не входить.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником оскаржується ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2024 року про витребування доказів, яка не входить до переліку ухвал, зазначених в ч. 1 ст. 353 ЦПК України, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що ухвали суду першої інстанції про витребування доказів та про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, що узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 295/4863/19 та від 01 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Ухвала про витребування доказів постановлена до ухвалення рішення суду по суті спору, а тому заперечення на цю ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можливо включити до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене у цій справі.

Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18).

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжкових ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду неодноразово звертала увага на те, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку окремо або разом з рішенням суду (постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21) та від 01 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21)).

Таким чином, враховуючи положення процесуального законодавства та з огляду на судову практику, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду, ухваленого по суті спору. Тобто, оскарження такої ухвали (надання на неї заперечення) в апеляційному порядку можливе лише разом з рішенням суду, яким спір вирішений по суті, у порядку ч. 2 ст. 353 ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 353 ЦПК України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Слід зазначити, що в даному випадку повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції жодним чином не порушує право скаржника на апеляційне оскарження судового рішення у справі, оскільки таке право лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі.

З огляду на зазначене, враховуючи положення п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_1 ,від іменіякої дієпредставник ОСОБА_2 , на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2024 року про витребування доказів не приймається до розгляду і повертається скаржнику.

Керуючись ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,від іменіякої дієпредставник ОСОБА_2 , на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 березня 2024 року повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді Одеського апеляційного суду: О.М. Таварткіладзе

А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова