Постанова

від 06.06.2024 по справі 914/2626/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2024 р. Справа №914/2626/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на окрему ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.02.2024 (повний текст ухвали складено 27.02.2024, суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/2626/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти-Львів», м. Львів

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», м. Львів, Львівська обл., с. Зашків; Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум Фактор», м. Київ, ОСОБА_2 ,

про витребування майна

за участю представників сторін:

Максимишин І.Б.,

від ОСОБА_3 Іващенко А.І.,

від ОСОБА_2 ОСОБА_4 ,

від позивача не з`явились,

від відповідача не з`явились,

третіх осіб не з`явились

В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/2626/23 за позовом ТОВ «Львівморепродукти» (позивач) до ТОВ «Львівморепродукти-Львів» (відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ «Фінанс Траст Груп», ОСОБА_2 та ТОВ «Оптимум Фактор» про витребування майна.

Господарський суд Львівської області 23.02.2024 у цій справі постановив окрему ухвалу щодо адвоката ОСОБА_1 , яку направив у Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Львівської області, оскільки вбачав в її діях порушення вимог ПАЕ та ГПК України щодо добросовісності виконання своїх професійних обов`язків, сприяння суду в повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, надання всіх доказів та достовірних пояснень (в частині неповідомлення представницею такої істотної обставини справи, яка має/мала важливе значення для правильного вирішення справи по суті та розгляду заяви про забезпечення позову, як вчинення особами, які вона представляє дій щодо відчуження нерухомого майна, що є предметом спору та сам факт такого відчуження, а також нез`явлення в судові засідання без повідомлення поважності причин відсутності та неповідомлення суду підстав для припинення здійснення представництва ТОВ «Львівморепродукти-Львів» та ОСОБА_2 у цій справі); щодо засновників та посадових осіб ТОВ «Львівморепродукти-Львів» ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яку направив у Прокуратуру Львівської області для перевірки викладених у даній ухвалі обставин та вирішення питання щодо притягнення їх до кримінальної відповідальності, оскільки вбачав в діях засновників ТОВ «Львівморепродукти-Львів» наявність кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.

ОСОБА_1 , не погодившись з постановленою щодо неї окремою ухвалою суду, оскаржила її в апеляційному порядку, оскільки вважає постановлену ухвалу безпідставною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на таке:

-всупереч вимог ч. 5 ст. 246 ГПК України в окремій ухвалі Господарського суду Львівської області не зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено адвокатом, і в чому саме полягає порушення конкретної норми ПАЕ та ГПК України;

-Господарський суд Львівської області при постановленні оскаржуваної окремої ухвали не встановив щодо адвоката фактів зловживання процесуальними правами або дій, що суперечать завданню господарського судочинства. Окрім цього, господарським судом в описовій частині оскаржуваної окремої ухвали встановлено, що адвокатом Максимишин І.Б., як представником відповідача ТОВ «Львівморепродукти Львів» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні відповідача) ОСОБА_2 подано всі процесуальні документи, передбачені вимогами ст.ст. 165, 167, 168 ГПК України, жодних зауважень щодо строків подання таких документів судом не встановлено. В поданих процесуальних документах адвокатом зазначалися і долучалися додатки до таких процесуальних документів, в яких зазначені відомі адвокату обставини станом на 13.09.2023. інші відомості щодо предмета позову у справі № 914/2626/23 адвокату Ірині Максимишин, не були відомі;

-скаржниця вважає за доцільне звернути увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що ухвалами місцевого господарського суду участь сторін у цій справі (ТОВ «Львівморепродукти-Львів» та третьої особи ОСОБА_2 ), а тим паче адвоката Максимишин І.Б., як їх представника, обов`язковою не визнавалась. Жодною нормою ГПК України та ПАЕ не встановлено обов`язку адвоката, як представника учасника господарського судочинства повідомляти суд про причини неявки в судове засідання, якщо така явка не визнана судом обов`язковою (і коли клієнт довіритель змінює адвоката і забезпечує таким чином свою участь в процесі через іншого адвоката), повідомляти адвокатом господарський суд про вихід з учасників адвокатського об`єднання, якого виключили з учасників такого об`єднання, оскільки стороною договору з клієнтом виступає юридична особа безпосередньо АО «Абданк» з учасниками справи № 914/2626/23 ( ОСОБА_2 та ТОВ «Львівморепродукти Львів»);

-апелянтка наголошує, що у всіх процесуальних документах, які були подані суду першої інстанції, нею долучалися докази та інформація відома їй станом на 13.09.2023. Разом з тим, адвокат акцентує, що не здійснює представництво прав та інтересів учасників справи № 914/2626/23, у зв`язку зі звільненням з АО «Абданк».

Таким чином, вважає, що Господарським судом Львівської області при постановленні оскаржуваної ухвали не з`ясовано та не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, а висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки: судом першої інстанції участь в судовому засіданні учасників справи обов`язковою не визнавалась; адвокату Ірині Максимишин, як представнику відповідача та третьої особи, помилково надано статус безпосереднього учасника справи, якому відомі певні обставини; поведінка адвоката не визнавалась судом як зловживання процесуальними правами; не з`ясовано факт припинення трудових відносин та виключення адвоката Максимишин І.Б. з учасників АО «Абданк»; висновок суду щодо обізнаності адвоката про правовий статус майна не відповідає обставинам справи та спростовується інформацією з Державного реєстру прав про користувачів інформації, що містить відомості про всіх осіб, що отримували інформацію з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав щодо нерухомого майна.

ТОВ «Львівморепродукти», скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило доводи апеляційної скарги адвоката Максимишин І.Б. та зазначило, що означена адвокат умисно не повідомила суд першої інстанції про істотні обставини справи вибуття оспорюваного майна із власності ТОВ «Львівморепродукти-Львів» та перехід такого майна у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі актів приймання передачі № 4143-4144, № 4134-4135, № 4131-4132, № 4140-4141, № 4137-4138 та №4128-4129 від 18.09.2023 року. Водночас зазначає, що Господарський суд Львівської області в окремій ухвалі від 23.02.2024 року у цій справі чітко зазначив які норми законодавства (ст. 21 Закону України «Про адвокатура та адвокатську діяльність», ч. 2 ст. 42 та ч. 1 ст. 43 ГПК України) та Правил адвокатської етики (ст. 12-1, 42) порушила адвокат Максимишин І.Б. Позивач у відзиві вказує, що адвокат Максимишин І.Б., в порушення ч. 4 ст. 61 ГПК України, не подала до Господарського суду Львівської області письмової заяви про припинення представництва інтересів ОСОБА_2 та ТОВ «Львівморепродукти Львів». Крім цього, позивач звертає увагу суду на систематичність вчинення адвокатом дисциплінарних проступків, внаслідок порушення нею Правил адвокатської етики. За таких обставин, ТОВ «Львівморепродукти» вважає, що в задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

ОСОБА_2 також не погодився з постановленою щодо нього окремою ухвалою місцевого господарського суду та оскаржив її в апеляційному порядку, подавши до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали покликався на таке:

-з аналізу тексту оскаржуваної окремої ухвали вбачається, що в такій не вказано закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і порушення яких було допущено засновниками чи посадовими особами ТОВ «Львівморепродукти-Львів». Зрештою, окрема ухвала у цій частині винесена щодо трьох осіб, втім судом не окреслено та не індивідуалізовано у чому саме проявилися відповідні порушення особисто кожним із учасників, а є лише вказівка на те, що відповідні факти можуть свідчити про наявність в діях засновників ТОВ «Львівморепродукти-Львів» кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України. В даному випадку, окрема ухвала щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не несе стверджувального характеру, оскільки вказує лише на ймовірність наявності складу кримінального правопорушення у діях цих осіб. На переконання скаржника, суд вправі застосовувати механізм окремих ухвал тільки у ситуації, коли судом встановлено конкретні, а не потенційні чи ймовірні порушення законодавства. Натомість, суд не деталізує зміст навіть таких ймовірних (потенційних) порушень, оскільки взагалі не вказує в чому полягала суть правопорушень;

-щодо наявності у діях засновників ТВО «Львівморепродукти-Львів» кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, відповідальність за якою може наступати виключно у випадку невиконання судового рішення, що набрало законної сили, то у справі № 914/2626/23 на відповідному етапі не приймалося будь-яких рішень, що набрали законної сили і які зобов`язували б засновників ТОВ «Львівморепродукти-Львів» до вчинення будь-яких дій;

Таким чином, окрема ухвала фактично побудована на виявлених судом «потенційних загрозах» невиконання судового рішення, яке по суті не приймалося судом, а прийняття якого було лише «потенційним». Водночас, ОСОБА_2 вважає притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України у даному випадку неможливим, оскільки він не є посадовою особою ТОВ «Львівморепродукти-Львів». Відтак, у зв`язку з наведеним, вважає, що оскаржувана ухвала суперечить критеріям обґрунтованості та законності.

ТОВ «Львівморепродукти» заперечуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що представник ОСОБА_2 адвокат Максимишин І.Б. подала 14.09.2023 року письмові заперечення на заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Тобто, ОСОБА_2 мінімум з 14.09.2023 року достовірно знав про можливість накладення арешту на оспорюване нерухоме майно. 18.09.2023 року відбулось вибуття майна з власності ТОВ «Львівморепродукти- Львів» у спільну часткову власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 20.09.2023 року ОСОБА_2 було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (ухвала Господарського суду Львівської області від 20.09.2023 року у цій справі). Цього ж дня в судовому засіданні здійснювався розгляд заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на оспорюване майно, в якому була присутня представниця ОСОБА_2 та ТОВ «Львівморепродукти-Львів» (адвокат Максимишин І.Б.), яка вказала на те, що майно досі перебуває у власності ТОВ «Львівморепродукти-Львів» і будь-які потенційні загрози вибуття майна з власності відсутні. Позивач звертає увагу суду на те, що на момент переходу права власності на нерухоме майно на розгляді Господарського суду перебувала заява ТОВ «Львівморепродукти» про забезпечення позову і саме через приховування ОСОБА_2 та ТОВ «Львівморепродукти-Львів» істотної інформації про перехід майна такі заходи не були вжитті судом.

З огляду на дію в Україні презумпції невинуватості, в силу вимог ст. 62 Конституції України і оскільки суд зобов`язаний діяти виключно в межах та на підставі закону, Господарський суд Львівської області вправі був вказати на наявність в діях засновників і посадових осіб ТОВ «Львівморепродукти-Львів» ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.

Відтак, ТОВ «Львівморепродукти» вважає, що Господарський суд Львівської області прийняв законну та обґрунтовану окрему ухвалу від 23.02.2024 року у справі № 914/2626/23, оскільки дії засновників та посадових осіб ТОВ «Львівморепродукти-Львів» ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були спрямовані на виведення нерухомого майна задля уникнення виконання судового рішення у даній справі, що свідчить про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, а апеляційна скарга ОСОБА_2 подана виключно через незгоду із судовим рішенням та задля отримання іншого судового рішення, яке суперечитиме фактичним обставинам справи. Відтак, позивач просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 , а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

З окремою ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.02.2024 у цій справі також не погодився ОСОБА_3 , який оскаржив її в апеляційному порядку, обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги таким:

-аналізуючи текст оскаржуваної ухвали апелянт дійшов висновку, що в такій не вказано закон чи інший нормативно-правовий акт (в тому числі його статтю, пункт, тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає таке порушення;

-водночас, скаржник зазначає, що дії бенефіціарних власників ТОВ «Львівморепродукти-Львів» не містять будь-яких порушень вимог чинного законодавства, натомість такі дії є реалізацією окремими членами Товариства свого невід`ємного права на вихід зі складу його засновників. На переконання скаржника, рішення щодо розпорядження майном товариства належать до виключної компетенції самого товариства, як власника відповідного майна. При цьому, на момент переходу права власності на належне ТОВ «Львівморепродукти-Львів» майно до інших осіб, не існувало будь-яких судових чи інших рішень, які б забороняли робити це, як і не існувало будь-яких обтяжень щодо такого нерухомого майна. Відтак, висновки суду першої інстанції щодо доцільності чи недоцільності передачі майна чи стосовно строків володіння ТОВ «Львівморепродукти-Львів» таким майном є нічим іншим ніж догадками та суб`єктивними думками, які не побудовані на фактичних обставинах справи. Апелянт вважає, що ТОВ «Львівморепродукти-Львів» через свої органи управління мало повне право вчиняти будь-які незаборонені законом дії щодо належного товариству майна, а тому висновки, які викладено у мотивувальній частині ухвали є безпідставними;

-скаржник звертає увагу суду на те, що притягнення його до кримінальної відповідальності є неможливим, позаяк він не є посадовою особою ТОВ «Львівморепродукти-Львів».

З огляду на вказане апелянт вважає, що оскаржувана окрема ухвала суду першої інстанції суперечить критеріям обґрунтованості та законності, відтак підлягає скасуванню.

Процесуальний хід розгляду апеляційних скарг відображений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду. Враховуючи, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подані на один і той самий процесуальний документ, судова колегія вважала за доцільне об`єднати вказані апеляційні скарги в одне апеляційне провадження, про що 09.05.2024 постановила відповідну ухвалу.

В ході розгляду апеляційних скарг адвокатом Максимишин І.Б. було подано ряд пояснень та клопотань, а ТОВ «Львівморепродукти» - заперечень на такі клопотання, які були розглянуті та вирішені судом апеляційної інстанції в судових засіданнях.

В дане судове засідання прибули ОСОБА_1 , адвокати Мотника О.Б. та Прокопчука Є.М., які підтримали свої доводи та міркування, викладені в їх апеляційних скаргах; позивач участі уповноваженого представника в дане судове засідання не забезпечив, однак, в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи № 914/2626/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи ту обставину, що позивач письмово виклав свою позицію щодо апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (доводи в яких аналогічні доводам апеляційної скарги ОСОБА_3 ), судова колегія вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши матеріали справи в сукупності з доводами апеляційних скарг, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити таке:

Предметом позову в даній справі є матеріально-правові вимоги позивача про витребування від відповідача майна, а саме будівель та споруд майнового комплексу, загальною площею 3`705,8 кв.м, нежитлових приміщень загальною площею 494,1 кв.м та нежитлових приміщень загальною площею 297,5 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставами позовних вимог є те, що спірне нерухоме майно було передане ТОВ «Львівморепродукти» в іпотеку на забезпечення виконання кредитних зобов`язань, які згодом були ним виконані належним чином. Відтак, договір іпотеки, предметом якого було спірне майно, припинився, а тому, ТОВ «Фінанс Траст Груп», а далі ТОВ «Оптимум фактор» не могли відступити права вимоги за ним на користь ОСОБА_2 . У свою чергу, ОСОБА_2 не міг передати спірне майно у статутний капітал ТОВ «Львівморепродукти-Львів».

Ухвалою від 20.09.2023 суд першої інстанції прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; ухвалою від 04.12.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2023 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Львівморепродукти», в якій було викладено заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3`705,8 кв.м., нежитлові приміщення загальною площею 494,1 кв.м. та нежитлові приміщення загальною площею 297,5 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також про заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо обтяження та зміни власника цього майна.

11.09.2023 на адресу суду першої інстанції від позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення позову, аналогічні тим, що були зазначені в позовній заяві.

В день засідання (14.09.2023) адвокатом ТОВ «Львівморепродукти-Львів» Максимишин І.Б. подано письмові заперечення на заяву про вжиття заходів забезпечення позову, до яких було додано ряд доказів, зокрема рішень судів загальної та господарської юрисдикції у справах №910/13081/15, №910/31174/15, №914/777/17, №463/3577/17, №463/1204/19, стороною котрих був позивач і в котрих, за словами адвоката, було встановлено преюдиційні факти щодо обставин вибуття з власності позивача спірного нерухомого майна. Також до заперечень було додано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №346406854 від 13.09.2023, з котрої вбачається, що нерухоме майно, котре виступає предметом спору, знаходилося у власності відповідача. Водночас, перед засіданням (14.09.2023) аналогічні за змістом заперечення на заяву про вжиття заходів забезпечення позову надійшли від гр. ОСОБА_2 , який станом на 14.09.2023 не був учасником справи №914/2626/23, оскільки суд лише ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.09.2023 залучив його до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В засіданні 20.09.2023 місцевий господарський суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову (повний текст якої складено 25.09.2023), мотивуючи своє рішення таким:

- доводи ТОВ «Львівморепродукти» про те, що забезпечення позову є необхідним, оскільки майно, про витребування якого воно просить, вже двічі змінювало власника, є безпідставними, позаяк ним не надано доказів того, що відповідач вчиняє будь-які дії щодо розпорядження спірним майном або має намір їх здійснити. Відповідні доводи ґрунтуються на припущеннях позивача та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду заяви про забезпечення позову;

- взяв до уваги доводи адвоката Максимишин І.Б., що підтвердженням безпідставності доводів позивача є те, що з часу внесення ОСОБА_2 до статутного капіталу відповідача спірного майна, а саме у березні 2023 року, ТОВ «Львівморепродукти-Львів» не вчиняє жодних дій спрямованих на розпорядження цим майном;

- судовими рішеннями у справі №463/3577/17, якими відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Львівморепродукти» до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення, які є предметом спору у цій справі.

Однак, з клопотання ТОВ «Львівморепродукти» від 19.02.2024 та долученої до нього Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №366053258 від 15.02.2024, суду першої інстанції стало відомо, що шляхом ненадання йому повної та правдивої інформації адвокатом Максимишин І.Б., яка діяла як представник ТОВ «Львівморепродукти-Львів» та ОСОБА_2 , суд було введено в оману щодо дійсних обставин справи, які мали місце при розгляді заяви про забезпечення позову.

Так, в період з 14.09.2023 по 20.09.2023 відповідачем, ОСОБА_2 та іншим учасником товариства ОСОБА_3 було вчинено дії, щодо відчуження спірного нерухомого майна.

Зокрема, 15.09.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано заяви про вихід зі складу учасників ТОВ «Львівморепродукти-Львів».

18.09.2023 відповідачем прийняті рішення про передачу майна у власність вказаних осіб, які виходять зі складу товариства та складено відповідні акти приймання-передачі. Як вбачається з інформаційної довідки, цього ж дня (18.09.2023) право власності на нерухоме майно, що виступає предметом спору було зареєстроване за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках (по 1/2).

Таким чином, спірне нерухоме майно вибуло із власності відповідача за два дні до вирішення судом заяви про забезпечення позову. Однак, цієї інформації адвокат Максимишин І.Б. суду не надала.

Крім цього, ТОВ «Львівморепродукти-Львів» вже не було власником цього майна, станом на момент відкриття провадження в даній справі (20.09.2023).

Суд першої інстанції зазначив, що після відкриття провадження у справі адвокатом Максимишин І.Б. було подано дві заяви по суті спору, зокрема, відзив на позовну заяву від імені ТОВ «Львівморепродукти-Львів» та пояснення щодо позову про витребування майна від імені третьої особи ОСОБА_2 ; 25.10.2023 представницею відповідача було подано заяву про застосування позовної давності.

Не зважаючи на ту обставину, що факт відсутності у відповідача нерухомого майна, яке просить витребувати позивач, істотно впливає на своєчасність та правильність розгляду судом справи, зокрема в частині вирішення питання щодо належності/неналежності відповідача у справі, адвокатом Максимишин І.Б. в заявах по суті спору жодним чином не зазначено про обставини вибуття з власності ТОВ «Львівморепродукти-Львів» приміщень, що є предметом спору. Зміст цих заяв зводився лише до безпідставності позовних вимог, з огляду на попередні рішення, які ухвалювали суди за позовами ТОВ «Львівморепродукти». Більше того, до цих заяв було долучено Інформаційну довідку №346406854 від 13.09.2023 з котрої прослідковувалося, що спірне нерухоме майно перебуває у власності відповідача.

Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 , як представниця ТОВ «Львівморепродукти-Львів» та ОСОБА_2 , взяла участь лише в одному підготовчому засіданні, яке відбулося 16.10.2023. Далі вказана представниця участі в засіданнях не брала. Зокрема, в підготовчих засіданнях 06.11.2023 та 04.12.2023, а також в засіданнях з розгляду даної справи по суті (11.01.2024 та 23.02.2023) інтереси відповідача представляв адвокат Юрчак В.В. Натомість представник третьої особи - ОСОБА_2 у вказані засідання не з`являвся.

Враховуючи викладені обставини, суд вважав за необхідне постановити 23.02.2024 щодо ОСОБА_1 окрему ухвалу, яку направити до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області для перевірки в діях адвоката Максимишин Ірини Богданівни (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1085 від 06.07.2005, видане Львівською обласною КДКА на підставі рішення №4 від 06.07.2005) таких дисциплінарних проступків при представленні інтересів ТОВ «Львівморепродукти-Львів» та ОСОБА_2 у справі №914/2626/23:

1) порушення вимог ПАЕ та ГПК України щодо добросовісності виконання своїх професійних обов`язків, сприяння суду в повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, надання всіх доказів та достовірних пояснень (в частині неповідомлення представницею такої істотної обставини справи, яка має/мала важливе значення для правильного вирішення справи по суті та розгляду заяви про забезпечення позову, як вчинення особами, які вона представляє дій щодо відчуження нерухомого майна, що є предметом спору та сам факт такого відчуження);

2) порушення вимог ПАЕ та ГПК України щодо добросовісності виконання своїх професійних обов`язків (в частині нез`явлення 06.11.2023, 04.12.2023, 11.01.2024, 01.02.2024 та 23.02.2023 в судові засідання за викликом суду, неповідомлення суду причин такої неявки та ненадання інформації про наявність підстав для припинення здійснення представництва ТОВ «Львівморепродукти-Львів» та ОСОБА_2 у справі №914/2626/23).

Відповідно до ч. 9 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України, окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Частиною 1 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 171/2124/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі № 521/18287/15-ц, постанові Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 906/344/21.

За положеннями ст. 61 Господарського процесуального кодексу України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за ордером - законодавством про адвокатуру. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 8 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ч. 1 ст. 9 Правил адвокатської етики конфлікт інтересів визначається як суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Місцевий господарський суд в оскаржуваній окремій ухвалі обмежився лише припущеннями про те, що адвокат Максимишин Ірина Богданівна, здійснюючи правовий супровід та діючи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти-Львів» та ОСОБА_2 була обізнана про факт відчуження нерухомого майна, що є предметом цього спору, та не повідомила про це суду. Крім цього, суд вказує, що адвокат не повідомила суду підстави припинення здійснення представництва інтересів ТОВ «Львівморепродукти-Львів» та ОСОБА_2 і причини її неявки в судові засідання 06.11.2023, 04.12.2023, 11.01.2024, 01.02.2024 та 23.02.2023. Інших правових норм, які на думку суду, порушила адвокат, ні змісту порушення, місцевий господарський суд не навів.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти-Львів» Максимишин І.Б. є адвокатом та не є штатним працівником товариства, відповідно не має доступу до внутрішньої діяльності відповідача.

В розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», представництво як вид адвокатської діяльності полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта, зокрема в господарському судочинстві, під час здійснення якої адвокат зобов`язаний діяти виключно в інтересах та волі свого клієнта та не використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 12.10.2018 року у справі №922/4083/17.

Водночас, згідно з п. 18 Основних положень про роль адвокатів, прийнятих VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам 01.08.1990 року, адвокати не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їх справами у зв`язку з виконанням професійних обов`язків.

Крім того, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» також передбачено, що професійні права, честь та гідність адвоката гарантуються і охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, забороняється ототожнення адвоката з клієнтом.

Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі №9901/388/20.

Судова колегія оцінює критично доводи, наведені місцевим господарським судом в окремій ухвалі щодо адвоката Максимишин І.Б., позаяк під час реалізації прав і обов`язків клієнта, адвокат діє виключно в інтересах свого клієнта, на підставі наданого клієнтом обсягу доказів та оперує доводами і фактами, в межах повноважень адвоката, визначених укладеним між сторонами договором. Водночас, адвокат не вправі використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта. Вказане свідчить про відсутність підстав, передбачених ст. 246 Господарського процесуального кодексу України для винесення відносно адвоката Максимишин Ірини Богданівни окремої ухвали.

Крім цього, у даній справі суд першої інстанції встановив обставини, які, на його думку, можуть слугувати підставами для направлення окремої ухвали щодо інших учасників цієї справи та осіб, які не беруть участь в ній, до правоохоронних органів.

Так, суд встановиив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були бенефіціарними власниками ТОВ «Львівморепродукти-Львів», 15.09.2023 (тобто через 9 місяців з моменту створення ТОВ «Львівморепродукти-Львів» та менш ніж 6 місяців з моменту внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу товариства) вирішили вийти зі складу засновників ТОВ «Львівморепродукти-Львів» та отримати у власність нерухоме майно, що є предметом спору. Заслуговує на увагу те, що право часткової власності на відповідне майно вирішив набути ОСОБА_3 , котрий не вносив його до статутного капіталу товариства. 18.09.2023 ТОВ «Львівморепродукти-Львів» прийняло рішення про передачу майна у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і цього ж дня, на підставі актів приймання-передачі, право власності вказаних осіб було зареєстроване в рівних частках (по 1/2).

Суд першої інстанції зазначив, що відповідні дії засновники ТОВ «Львівморепродукти-Львів» вирішили вчинити після подання позовної заяви в даній справі і в період коли судом розглядалася заява ТОВ «Львівморепродукти» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно і заборони вчиняти дії щодо його розпорядження. Водночас, засновнику ( ОСОБА_2 ) та директору ( ОСОБА_5 ) ТОВ «Львівморепродукти-Львів» достеменно було відомо про наявність позовної заяви та розгляд судом заяви про забезпечення позову.

З огляду на вказані обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку, що невластиві для звичайної господарської діяльності юридичної особи дії, а саме: -позбавлення ТОВ «Львівморепродукти-Львів» (основним видом діяльності якого є здача в оренду нерухомого майна) права власності на нерухоме майно, яке становило його основний актив (в суду відсутні відомості про наявність іншого нерухомого майна); -здійснення відповідних дій менш ніж за 6 місяців з моменту внесення його до статутного капіталу та в період коли судом розглядалася і вирішувалася заява про забезпечення позову, було вчинено з метою перешкодити як належному вирішенню заяви про забезпечення позову (оскільки за змістом ст. 137 ГПК України арешт міг бути накладений лише на майно відповідача), так і належному розгляду справи №914/2626/23 та виконання кінцевого рішення в ній.

Вказане може свідчити про наявність у діях засновників ТОВ «Львівморепродукти-Львів» кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.

Відповідно до ч. 11 ст. 246 ГПК України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ним заходи у визначений в окремій ухвалі строк.

За змістом частин 5 статті 246 Господарського процесуального кодексу України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд постановив окрему ухвалу, зокрема, щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яку вирішив скерувати до Прокуратури Львівської області задля перевірки викладених у даній ухвалі обставин та вирішення питання щодо притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності, покликаючись на наявність в діях засновників кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України. Зі змісту вказаної норми Кримінального кодексу України вбачається, що така передбачає відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. Водночас, постановляючи щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 окрему ухвалу та зазначаючи наявність в їх діях кримінального правопорушення, передбаченого ст 382 КК України, місцевий господарський суд не конкретизував, яке саме рішення/ухвала, які набрали законної сили, залишились невиконаними вказаними особами, у зв`язку з чим судова колегія вважає окрему ухвалу місцевого господарського суду щодо вказаних осіб необґрунтованою.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

За таких обставин, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійшла висновку, що такі слід задоволити, оскаржувану окрему ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.02.2024 скасувати, а справу за № 914/2626/23 направити до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.

Керуючись ст. 269, 271, 275, 277, 282-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволити.

Окрему ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.02.2024 у справі № 914/2626/23 скасувати.

Справу № 914/2626/23 направити до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

повний текст постанови складено 17.06.2024

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік