Постанова

від 09.05.2024 по справі 911/1851/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. Справа№ 911/1851/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

прокурор: Стовбчатий А.Ю.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: ОСОБА_3., Головко О.С.;

від третьої особи 1: Крикунов Д.О.;

від третьої особи 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мрія"

на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 (повний текст складено 17.12.2021)

у справі № 911/1851/19 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до 1. Комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області

2. Фермерського господарства "Мрія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про скасування рішень про державну реєстрацію права простійного користування земельними ділянками,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У липні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області, позивач) до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (далі - КП "Реєстрація бізнесу", відповідач 1) та Фермерського господарства "Мрія" (далі - ФГ "Мрія", відповідач 2) про:

- скасування рішення від 24.10.2018, індексний номер: 43650143, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 8,75 га з кадастровим номером 3221487300:02:012:0168 за ФГ "Мрія";

- скасування рішення від 24.10.2018, індексний номер: 43651147, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 21,609 га з кадастровим номером 3221487300:02:008:0007 за ФГ "Мрія".

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю захисту інтересів держави у сфері використання та охорони земель, ефективного і раціонального використання земельних ресурсів, бездіяльністю органу державної влади через нездійснення покладених на нього повноважень. Прокурор зазначив, що державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками здійснена всупереч вимогам законодавства, оскільки земельні ділянки виділялися ОСОБА_1 , проте були зареєстровані за ФГ "Мрія" без розроблення проектної документації із землеустрою та її затвердження, за відсутності відповідного розпорядчого рішення органу виконавчої влади про надання земель у постійне користування. Крім того, прокурор наголошував, що положеннями статті 92 Земельного кодексу України не передбачено можливості набуття ФГ "Мрія" права постійного користування земельними ділянками.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2019 залучено до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа 2).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2019 залучено до участі у справі №911/1851/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рославичівську сільську раду Васильківського району Київської області, яку ухвалою суду першої інстанції від 10.08.2021 замінено на її правонаступника - Феодосіївську сільську раду Обухівського району Київської області (далі - Феодосіївська сільська рада, третя особа - 1).

Короткий зміст судових рішень та мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі № 911/1851/19 позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області до ФГ "Мрія" про скасування рішень про державну реєстрацію за ФГ "Мрія" права постійного користування земельними ділянками задоволено в повному обсязі.

Скасовано рішення КП "Реєстрація бізнесу" від 24.10.2018, індексний номер: 43650143, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 8,75 га з кадастровим номером 3221487300:02:012:0168 за ФГ "Мрія".

Скасовано рішення КП "Реєстрація бізнесу" від 24.10.2018, індексний номер: 43651147, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 21,609 га з кадастровим номером 3221487300:02:008:0007 за ФГ "Мрія".

Закрито провадження у справі № 911/1851/19 в частині позовних вимог за позовом прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області до КП "Реєстрація бізнесу".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що право постійного користування, яке оспорюється прокурором, у ФГ "Мрія" не виникло і відсутнє, а реєстрація за ФГ "Мрія" права постійного користування земельними ділянками є незаконною, та такою, що здійснена без жодних правових підстав. Крім того, місцевий господарський суд установив, що земельна ділянка, надана згідно з Державним актом на право постійного користування землею, площею 42,9 га серії Б № 085080, була неодноразово поділена, внаслідок чого її площа зменшилась до 29,45 га. Водночас Державний акт серії Б № 085080 зареєстровано як самостійну підставу набуття права постійного користування на дві окремі земельні ділянки, площа яких в сумі (30,359 га) перевищує площу, яка фактично залишилась за цим Державним актом.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі №911/1851/19 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що ФГ "Мрія" було здійснено інвентаризацію тих земельних ділянок, які з 1992 року перебували в його постійному користуванні на законних підставах, на підставі матеріалів інвентаризації було встановлено фактичні площі, межі та характеристики цих земельних ділянок із присвоєнням їм відповідних кадастрових номерів. За таких встановлених обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оспорювані реєстраційні дії не порушують прав та охоронюваних законом інтересів держави, а внесення у 2018 році відповідних відомостей було здійснено з метою приведення документів у відповідність до норм чинного законодавства.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2023 касаційні скарги Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області та заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі № 911/1851/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, обмежившись посиланням на відсутність доказів того, що оформлені земельні ділянки не входять до складу земель отриманих у користування фермерським господарством у 1992 році, а тому оформлення права постійного користування у 2018 році лише на частину земель, які були у законному користування ФГ "Мрія" з 1992 року, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача чи держави, належним чином не дослідив докази та не встановив суттєві фактичні обставини справи.

Так, зокрема, апеляційний господарський суд не дослідив обставини поділу земельної ділянки та проведеної інвентаризації, в результаті якої, як зазначає Феодосіївська сільська рада, площа земельної ділянки (яку поділено на дві частини) фактично збільшилась на 0,909 га без жодного правовстановлюючого документа.

Крім того, Феодосіївська сільська рада у відзиві на апеляційну скаргу ФГ "Мрія" зазначала, що земельна ділянка площею 42,98 га була неодноразово поділена, зокрема, в 2001, 2004 та 2006 роках, а тому ця земельна ділянка припинала існувати як об`єкт цивільних прав, а Державний акт на право постійного користування серії Б № 085080 втратив юридичне значення документа, який є правовстановлюючим для державної реєстрації речових прав.

Разом з тим зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що апеляційним господарським судом не надано належної правової оцінки наведеному.

Таким чином, за вказівкою суду касаційної інстанції, апеляційному господарському суду, під час нового апеляційного розгляду цієї справи, необхідно врахувати наведене та дослідити докази, на які посилається Феодосіївська сільська рада, зокрема, наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 08.06.2018 № 10-5263/15-18-сг; відомості з Державного земельного кадастру від 24.10.2018 № 4889131 та відомості з Державного земельного кадастру від 19.10.2018 № 4819120; технічну документацію щодо інвентаризації; рішення Виконавчого комітету Рославичівської сільської ради від 27.12.2001 № 86 та розпорядження Васильківської районної державної адміністрації від 20.09.2004 № 576 та від 06.10.2006 № 617.

Також суд касаційної інстанції звернув увагу на доводи касаційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури, які аргументовані тим, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд не врахував наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 368/54/17 висновку про те, що право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою може успадковуватися і не переходить до селянського (фермерського) господарства після його створення, а залишається у користуванні громадянина.

Крім того, заступник керівника Київської обласної прокуратури в касаційній скарзі наголошував, що рішенням Виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 25.01.1992 ОСОБА_1 надано земельну ділянку в довічне успадковане землеволодіння для організації фермерського господарства.

Ураховуючи наведене, колегія суддів касаційного господарського суду у постанові від 04.07.2023 констатувала, що зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не свідчить про встановлення судом обставин надання ОСОБА_1 земельної ділянки саме у довічне успадковане землеволодіння для організації фермерського господарства.

Водночас матеріали цієї справи свідчать про те, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 вирішено оголосити перерву в судовому засіданні у справі № 911/1851/19, а ФГ "Мрія" - надати суду копію рішення, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею площею 42,9 га серії БМ №085080 1992 року.

При цьому в описовій частині оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в розділі "Процесуальні дії", суд зазначив, що 08.02.2023 на виконання ухвали від ФГ "Мрія" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу з рішення Гвоздівської сільської ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 25.01.1992, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею площею 42,9 га серії БМ № 085080 1992 року

Однак апеляційний господарський суд, витребувавши зазначений доказ, всупереч положенням процесуального законодавства не вирішив питання щодо його дослідження.

Таким чином, суд касаційної інстанції у постанові від 04.07.2023 вказав на те, що апеляційному господарському суду, під час нового апеляційного розгляду цієї справи, необхідно вирішити питання щодо дослідження рішення Гвоздівської сільської ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 25.01.1992, та установити, на якому правовому титулі надавалася земельна ділянка ОСОБА_1., і з урахуванням цього вирішити справу.

Крім того, під час нового апеляційного розгляду цієї справи, апеляційному господарському суду необхідно достеменно встановити, за захистом чиїх інтересів прокурор звернувся до суду, та оцінити, чи є ефективним спосіб захисту, обраний прокурором, виходячи з того, чи призведе задоволення таких позовних вимог до захисту прав держави без необхідності повторного звернення до суду.

З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів у постанові від 04.07.2023 зазначила, що доводи касаційних скарг про неврахування апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови зазначених висновків є обґрунтованими, а тому під час нового апеляційного розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно розглянути цю справу з урахуванням правових висновків, на які посилаються скаржники, та які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваної постанови, та дослідити докази, про які зазначають учасники справи, і ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Отже, предметом апеляційного перегляду у справі №911/1851/19 є новий розгляд апеляційної скарги ФГ "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2021 після скасування постановою суду касаційної інстанції від 04.07.2023 постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у цій справі.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги, що за приписами частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФГ "Мрія" звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі №911/1851/19 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, що є підставою для його скасування.

Так, скаржник стверджує, що суд першої інстанції:

- не надав належної оцінки повноваженням прокурорів, які подавали заперечення, пояснення, клопотання та приймали участь у судових засіданнях, оскільки такими повноваженнями, на думку відповідача 2, наділений лише особисто заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який звернувся до суду з позовом у даній справі на підставі частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру";

- здійснив розгляд позовних вимог за заявою особи, яка втратила відповідні повноваження на вчинення самопредставництва у даному провадженні у зв`язку з проведеною реформою в органах прокуратури за якою, зокрема, ліквідовані місцеві та створені окружні прокуратури;

- неправомірно застосував до спірних правовідносин законодавство, яке виникло вже після виділення земельних ділянок, оскільки не врахував доведеності відповідачем того факту, що ФГ "Мрія" було створено ще у 1992 році, безпосередньо після відведення та надання голові фермерського господарства відповідної земельної ділянки, тобто спір мав розглядатися за законодавством 1992 року та усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації;

- дійшов неправильного висновку про те, ФГ "Мрія" набуло прав постійного користування на землю саме за фактом оскаржуваної реєстрації такого права, одночасно неправомірно застосувавши до спірних правовідносин норми статей 125, 126 Земельного кодексу України, оскільки приведення документації у відповідність до діючого законодавства, проведення інвентаризації земельної ділянки не є підставою виникнення права на земельну ділянку.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги з урахуванням постанови Верховного Суду від 04.07.2023, що надійшли 08.08.2023 до суду апеляційної інстанції від ФГ "Мрія", останній акцентував увагу на зазначених у постанові Верховного Суду доказах, які не були належним чином досліджені та оцінені при первісному апеляційному перегляді ухваленого у даній справі рішення суду першої інстанції, та зазначив про наявність всіх підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції від 17.12.2021 і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки:

- твердження Феодосіївської сільської ради про те, що за наслідками проведеної інвентаризації земельної ділянки (яку поділено на дві частини) її площа фактично збільшилася на 0,909 га без жодного правовстановлюючого документа спростовується шляхом простих арифметичних розрахунків: різниця між площею за Державним актом (42,9 га) і загальною площею, на яку за відповідними рішеннями її було зменшено (12,45 га), становить не помилкові 29,45 га, а 30,45 га, що у порівнянні з загальною площею двох земельних ділянок зареєстрованих за результатами інвентаризації 30,359 га (8,75+21,609) свідчить про зменшення загальної площі цих земельних ділянок на 0,091 га від розрахункової величини загальної площі земельної ділянки за Державним актом після її зменшення на 12,45 га (30,45-30,359);

- застосування до спірних правовідносин норми частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок, є безпідставним так як зазначена норма закону не існувала ні на момент виникнення спірних правовідносин, ні на момент пред`явлення позову у даній справі;

- суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями досліджувати такий доказ як рішення Гвоздівської сільської ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 25.01.1992 з огляду на положення частини 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що вказаний доказ не був предметом дослідження у суді першої інстанції і жодна із сторін не посилалася на нього ні в апеляційній скарзі, ні у відзивах на апеляційну скаргу;

- розгляд даної справи має вирішуватися на підставі права постійного користування спірними земельними ділянками з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18, питання отримання ОСОБА_1 земельної ділянки для організації фермерського господарства на праві довічного успадковуваного землеволодіння не є предметом розгляду у даній справі і в суді першої інстанції не досліджувалося.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.07.2023 справу № 911/1851/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Владимиренко С.В., Гончарова С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 прийнято до провадження апеляційну скаргу ФГ "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі № 911/1851/19, справу № 911/1851/19 призначено до розгляду на 10.08.2023 о 09 год 30 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. на лікарняному.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 справу № 911/1851/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Владимиренко С.В., Станіка С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2023 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФГ "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі № 911/1851/19, справу призначено до розгляду на 27.09.2023 о 09 год 30 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відрядженні.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023 справу № 911/1851/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Владимиренко С.В., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФГ "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі № 911/1851/19, справу призначено до розгляду на на 19.10.2023 о 10 год 10 хв.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 справу № 911/1851/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФГ "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі № 911/1851/19, розгляд справи призначено на 23.11.2023 об 11 год 40 хв.

У судовому засіданні 23.11.2023, 21.12.2023, 16.01.2024, 08.02.2024 у даній справі колегією суддів апеляційного господарського суду оголошено перерву до 21.12.2023, 16.01.2024, 08.02.2024, 14.03.2024 про що винесено відповідні ухвали.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 09.03.2024 по 18.03.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 справу № 911/1851/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 вказаною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФГ "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі №911/1851/19, розгляд зазначеної апеляційної скарги призначено на 11.04.2024 о 09 год 40 хв.

Однак, у зв`язку з підготовкою для підтримання кваліфікації у НШСУ судді Тищенко А.І. з 08.04.2024 по 12.04.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 розгляд апеляційної скарги ФГ "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі № 911/1851/19 призначено на 09.05.2024 о 14 год 30 хв.

Позиції інших учасників справи.

11.11.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу (надісланий поштою 09.11.2022), відповідно до якого останній просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ФГ "Мрія" без задоволення.

Заперечуючи доводи відповідача 2 у поданій апеляційній скарзі, прокурор посилається на частину 5 статті 7 Закону України "Про прокуратуру", якою передбачена єдність системи прокуратури України, яка в порядку визначеному чинним законодавством здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства і держави.

Також у відзиві на апеляційну скаргу прокурор, мотивуючи відсутність у ФГ "Мрія" права постійного користування землею та незаконність рішень про державну реєстрацію зазначеного права, вказав на такі обставини та доводи:

- державний акт, який було використано державним реєстратором як підставу для державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками за ФГ "Мрія", видано громадянину ОСОБА_1 , а не фермерському господарству, отже такий документ не створював, не підтверджував та жодним чином не наділяв останнє правами та обов`язками щодо зазначеної земельної ділянки (ділянок);

- при реєстрації 19.10.2018 права постійного користування за відповідачем 2 на земельну ділянку площею 21,609 га державним реєстратором однією із підстав були використані відомості з ДЗК №4889131 датовані пізніше, а саме 24.10.2018;

- реєстрацію речового права на дві окремі земельні ділянки площею 21,609 га та 8,75 га (загальною площею 30,359 га) здійснено на підставі одного Державного акта, який видано на одну земельну ділянку площею 42,9 га, тобто зареєстровані земельні ділянки не були сформовані як об`єкти цивільних прав, оскільки у відомостях про їх реєстрацію не наведено даних про затверджену технічну документацію щодо їх формування;

- земельна ділянка за Державним актом серії Б №085080 площею 42,9 га була неодноразово поділена, внаслідок чого її площа змінилась до 29,45 га, однак зазначений Державний акт зареєстровано як самостійну підставу набуття права постійного користування на дві окремі земельні ділянки, площа яких (30,359 га) перевищує площу, яка фактично залишилась за цим актом.

У відзиві на апеляційну скаргу, надісланому до суду апеляційної інстанції 03.11.2022, Феодосіївська сільська рада заперечила проти доводів апеляційної скарги з огляду на її необґрунтованість і невідповідність фактичним обставинам справи та просила залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ФГ "Мрія" без задоволення.

За доводами третьої особи 1, аргументи апелянта про відсутність у прокурора повноважень на представництво в суді інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області спростовуються висновками, зазначеними у постанові Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у цій же справі, якою визнано право прокурора на звернення до суду з даним позовом.

Крім того, третя особа 1 стверджує, що державним реєстратором внесено недостовірні відомості до Реєстру речових прав на нерухоме майно в частині правових підстав виникнення речового права (у тому числі щодо правовстановлюючих документів) та зареєстровано за ФГ "Мрія" право постійного користування земельними ділянками фактично без наявності жодного правовстановлюючого документа, який може бути підставою для таких реєстраційних дій у розумінні Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що є грубим порушенням вимог чинного законодавства, а отже така реєстрація речових прав підлягає визнанню незаконною та скасуванню.

На підтвердження вказаних доводів, третя особа 1 посилається на такі обставини:

- Державний акт серії Б №085080 видано виконавчим комітетом Васильківської районної (міської) Ради депутатів трудящих, а не виконавчим комітетом Рославичівської сільської ради народних депутатів, як вказано державним реєстратором в Реєстрі;

- реєстраційні процедури вчинено 19.10.2018 об 13:06 та 13:03 у Сумській області, а тому відомості з ДЗК №4889131 від 24.10.2018, як підстави для реєстрації речового права щодо земельної ділянки площею 21,609 га, не могли фізично існувати;

- реєстрацію речового права на дві різні земельні ділянки площею 21,609 га та 8,75 га (загальною площею 30,359 га), що є окремими об`єктами цивільного права здійснено на підставі одного Державного акта, який нібито було надано на одну земельну ділянку площею 42,9 га (один об`єкт цивільного права);

- земельна ділянка площею 42,9 га була неодноразово поділена (2001, 2004 та 2006 роки - зазначено у поясненнях прокурора та підтверджено доказами), тому вона перестала існувати як об`єкт цивільних прав, а отже, як наслідок, Державний акт серії Б №085080 втратив юридичний статус документа, який є правовстановлюючим для державної реєстрації речових прав на будь-яку земельну ділянку;

- відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав підставою виникнення права власності зазначено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який не регулює спірних питань та не може бути застосований при реєстрації речового права за суб`єктом господарювання;

- на підставі рішення виконавчого комітету Рославичівської сільської ради №86 від 27.12.2001 та розпоряджень Васильківської районної державної адміністрації №576 від 20.09.2004 та №617 від 06.10.2006 площу виділеної у 1992 році ОСОБА_1 земельної ділянки у розмірі 42,9 га було зменшено на 12,45 га, отже вона має становити 29,45 га. Проте, за результатами інвентаризації визначено дві земельні ділянки (поділено на дві частини) загальною площею 30,359 га, яка фактично збільшена на 0,909 га без жодного правовстановлюючого документа.

Феодосіївська сільська рада у поданих до суду апеляційної інстанції 26.09.2023 додаткових письмових поясненнях у справі з урахуванням постанови Верховного Суду від 04.07.2023 підтвердила свої заперечення проти вимог апеляційної скарги ФГ "Мрія", стверджуючи про незаконність оспорюваних рішень державного реєстратора, які прийняті всупереч положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", без наявності жодного правовстановлюючого документа на підставі поданих заявником документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на спірні земельні ділянки.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

05.04.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Феодосіївської сільської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення виконавчого комітету Гвоздівської міської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 25.01.1992, копії рішення виконавчого комітету Васильківської міської Ради народних депутатів від 18.02.1992 №48, копії рішення дванадцятої сесії міської Ради народних депутатів ХХІ скликання від 28.04.1992 "Про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_2 ".

Зазначене клопотання мотивоване виконанням вказівок Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.07.2023 у даній справі, щодо необхідності вирішення судом апеляційної інстанції при новому розгляді питання про дослідження рішення Гвоздівської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 25.01.1992 та установити, на якому правовому титулі надавалася земельна ділянка ОСОБА_1., і з урахуванням цього вирішити справу.

При цьому заявник вказує, що рішення Гвоздівської сільської ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 25.01.1992 та рішення виконавчого комітету Васильківської міської Ради народних депутатів від 18.02.1992 №48 до суду апеляційної інстанції вже надавалося представником ФГ "Мрія", проте в якості, яка не дозволяла прочитати зміст вказаних документів.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частинами 1, 5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на підстави подання третьою особою 1 зазначених додаткових доказів, зважаючи на вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2023, щодо необхідності вирішення апеляційним господарським судом при новому розгляді цієї справи питання про дослідження зазначених доказів, які (вказівки) у відповідності до вимог частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими, враховуючи пов`язаність поданих доказів із з`ясуванням обставин титульного володіння ОСОБА_1 земельними ділянками наданими йому для ведення селянського (фермерського) господарства у 1992 році, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що клопотання Феодосіївської сільської ради підлягає задоволенню в частині долучення до матеріалів справи копій рішень виконавчого комітету Гвоздівської міської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 25.01.1992 та виконавчого комітету Васильківської міської Ради народних депутатів від 18.02.1992 №48, зазначені додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду та долучаються до матеріалів даної справи. В іншій частині у задоволенні клопотання судом апеляційної інстанції відмовлено.

Явка представників сторін.

У судове засідання 09.05.2024 з`явилися прокурор, представники відповідача 2 та третьої особи 1.

Відповідач 1 та третя особа 2 не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представників у судове засідання не зверталися.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Представник відповідача 2 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні прокурор заперечив вимоги апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи 1 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з позовної заяви, Васильківським відділом Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факт порушення вимог земельного законодавства та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при внесенні записів про проведену державну реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221487300:02:008:0007 та 3221487300:02:012:0168.

Згідно з наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номерами 174772002 від 23.07.2019 та 174771190 від 23.07.2019 державним реєстратором Київської обласної філії Комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Хабібудіною К.В. прийнято два рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), відповідно:

1) індексний номер: 43650143 від 24.10.2018, яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 8,75 га з кадастровим номером 3221487300:02:012:0168 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1674673532214) за Фермерським господарством "Мрія", про що вчинено запис про державну реєстрацію іншого речового права за номером 28516145 від 19.10.2018;

2) індексний номер: 43651147 від 24.10.2018, яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 21,609 га з кадастровим номером 3221487300:02:008:0007 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1674720532214) за Фермерським господарством "Мрія", про що вчинено запис про державну реєстрацію іншого речового права за номером 28516666 від 19.10.2018.

Відомості із зазначених Інформаційних довідок свідчать про проведення державним реєстратором реєстрації (з відкриттям розділу) права власності на зазначені земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, формою власності яких зазначено - державна, власник - Головне управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ: 39817550).

Реєстрація іншого речового права (права постійного користування) вказаними двома земельними ділянками за ФГ "Мрія, як убачається із зазначених Інформаційних довідок, здійснена на підставі:

1) Державного акта на право постійного користування землею площею 42,9 га серії Б №085080, який було видано 01.02.1992 Виконавчим комітетом Рославичівської сільської ради народних депутатів;

2) наказу Головного управління Державного земельного кадастру від 08.06.2018 № 10-5263/15-18-сг;

3) відомостей з Державного земельного кадастру від 24.10.2018 № 4889131 - при реєстрації права користування на земельну ділянку площею 21,609 га та відомостей з Державного земельного кадастру від 19.10.2018 № 4819120 - при реєстрації права користування на земельну ділянку площею 8,75 га.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення з 22.01.2021 КП "Реєстрація бізнесу".

Досліджуючи документи, на підставі яких здійснено державну реєстрацію за ФГ "Мрія" права постійного користування вказаними земельними ділянками, та виконуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2023 у цій справі, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено таке.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Гвоздівської сільської Ради народних депутатів Васильківського району від 25.01.1992, витяг з якого міститься в матеріалах справи (а.с. 2 том 7, а.с. 163 том 8), ОСОБА_1 у відповідності до поданої ним заяви надано земельну ділянку розміром 50 га орної та 25 га неугідь у довічне успадковане землеволодіння для організації фермерського господарства, земельна ділянка підлягає наданню в районі с. Рославичі з запасів земель сільської Ради народних депутатів виділених для організації фермерських господарств (пункти 1, 2, 3 рішення).

За змістом пункту 4 цього рішення виконавчий комітет Гвоздівської сільської Ради народних депутатів Васильківського району вирішив просити Васильківську міську Раду народних депутатів затвердити дане рішення.

Виконавчий комітет Васильківської міської Ради народних депутатів, за результатами розгляду заяв громадян за поданням Гвоздівської сільської Ради народних депутатів та пропозицій атестаційної комісії міськвиконкому прийняв рішення від 18.02.1992 №48 "Про погодження відведення земель для організації селянських (фермерських) господарств" (а.с. 2 (на звороті), 3 том 7, а. с. 161- 162 том 8), згідно з яким погодив надання земель для організації селянських (фермерських) господарств громадянами на території Гвоздівської сільської Ради народних депутатів, в тому числі ОСОБА_1 , жителю с. Гвоздів, на площі 50 га сільськогосподарських угідь біля с. Рославичі із земель запасу (пункт 1) та пропонував землевпорядним організаціям Інституту УкрНДІземпроект розробити проекти відведення земельних ділянок за рахунок коштів Українського державного фонду сприяння розвитку селянських (фермерських) господарств і після відповідного їх погодження винести на розгляд чергової сесії міської Ради народних депутатів (пункт 3).

У 1992 році виконавчим комітетом Васильківської міської Ради народних депутатів гр. ОСОБА_2 видано Державний акт на право користування землею серії Б №085080, яким посвідчено, що за вказаним землекористувачем закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 42,9 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля видана для організації селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 331 (а. с. 42-45 том 1).

14.07.1992 ОСОБА_2 звернувся до Васильківської районної державної адміністрації Київської області про реєстрацію створеного ним селянського (фермерського) господарства "Мрія".

За результатами розгляду зазначеної заяви у відповідності до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 23.07.1992 №183 зареєстровано селянське (фермерське) господарство "Мрія" та зобов`язано комісію по індивідуальній трудовій діяльності та підприємництву провести необхідну реєстрацію селянського (фермерського) господарства "Мрія" в державних органах статистики, податкової інспекції і фінансів (а. с. 12 том 20).

У податковому органі селянське (фермерське) господарство "Мрія" як підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вперше взято на облік у 1992 році (а. с. 20-21 том 2).

Свідоцтво № 62203191 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - селянського (фермерського) господарства "Мрія" (фермер ОСОБА_2 ) видано органом державної реєстрації 11.11.1994 за реєстраційним № 4 (а. с. 14 том 2).

За повідомленням Рославичівської сільської ради (правонаступником якої є Феодосіївська сільська рада) (а.с. 198-221 том 2) згідно з рішенням виконавчого комітету Рославичівської сільської ради № 57 від 28.09.2001 надано дозвіл ОСОБА_1 на приватизацію земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель селянського (фермерського) господарства, які перебувають у його користуванні, а рішенням виконавчого комітету Рославичівської сільської ради №86 від 27.12.2001 передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, наданих йому в користування.

У подальшому, за розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації №576 від 20.09.2004 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) членам ФГ "Мрія" ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на території Рославичівської сільської ради" членам ФГ "Мрія" ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передано безоплатно у власність для ведення фермерського господарства земельні ділянки в розмірі по 1,9600 га кожному.

У 2005 році до складу ФГ "Мрія" увійшли нові члени господарства: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яким на підставі розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 617 від 06.10.2006 передано у власність за рахунок земель ФГ "Мрія" земельні ділянки для ведення фермерського господарства у таких розмірах: ОСОБА_5 -1,9600 га, ОСОБА_8 -1,9600 га, ОСОБА_7 - 2,0116 га.

ФГ "Мрія" зазначених обставин не спростовано.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-5263/15-18-сг від 08.06.2018 за клопотанням гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Рославичівської сільської ради Васильківського району Київської області, які знаходяться в користуванні гр. ОСОБА_1 , що посвідчується державним актом на право користування землею серії Б №085080, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право користування землею від 1992 року за №331 (а. с. 16 том 1, а. с. 33 том 2).

При цьому у зазначеному наказі на керівника Відділу у Васильківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області покладено обов`язок забезпечити при надходженні технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель в установленому законодавством порядку розгляд технічної документації на предмет погодження та внесення даних, отриманих в результаті інвентаризації до Державного земельного кадастру.

Як убачається з листа №32-10-0.24-2246/167-18 від 30.08.2018, адресованого ТОВ "Виробничий Центр ДЗК", Відділом у Васильківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області надано висновок, яким погоджено розроблену на підставі наказу №10-5263/15-18-сг від 08.06.2018 технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення фермерського господарства, загальною площею 30,3590 га: 21, 6090 га та 8,7500 га, гр. ОСОБА_1 на території Рославичівської сільської ради Васильківського району Київської області (а. с. 34 том 2).

У відповідь на звернення ОСОБА_1 . ГУ Держгеокадастру у Київській області листом №16626/0-8603/0/17-18 від 20.09.2018 повідомило заявника з посиланням на приписи частини 13 статті 186 Земельного кодексу України про те, що подана ним документація не підлягає затвердженню ГУ Держгеокадастру у Київській області, а затверджується замовником технічної документації.

Матеріали справи доказів затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації спірних земель її замовником не містять.

Вважаючи, що державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками проведена всупереч вимогам законодавства, оскільки земельні ділянки на праві постійного користування виділялися ОСОБА_1 , проте були зареєстровані за ФГ "Мрія" без розроблення проектної документації із землеустрою та її затвердження, за відсутності відповідного розпорядчого рішення органу виконавчої влади про надання земель у постійне користування, прокурор звернувся до Господарського суду Київської області з цим позовом з огляду на нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом - ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Спір у даній справі виник у зв`язку з незаконною, на думку прокурора, державною реєстрацією ФГ "Мрія" за собою права постійного користування двома земельними ділянками.

З метою захисту порушених інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області прокурором пред`явлені у даній справі вимоги до КП "Реєстрація бізнесу" та ФГ "Мрія" про скасування рішень про державну реєстрацію права постійного користування спірними земельними ділянками за ФГ "Мрія".

Досліджуючи питання правомірності/неправомірності державної реєстрації за відповідачем 2 права постійного користування земельними ділянками площами 8,75 га (кадастровий номер 3221487300:02:012:0168) та 21,609 га (кадастровий номер 3221487300:02:008:0007), суд апеляційної інстанції зважає на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 182 Цивільного кодексу України (у редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок реєстрації права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і надалі - у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою їх набуття, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права, що унеможливлює ототожнення факту набуття відповідного права з фактом його державної реєстрації. Тобто, державна реєстрація речового права на нерухоме майно, яким у даному спорі є право постійного користування земельною ділянкою, є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення цього речового права, а самостійного значення щодо підстав його виникнення немає.

Згідно із частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

З наведеного слідує, що право постійного користування на земельні ділянки передані на такому титулі в користування до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (03 серпня 2004 року) набувається в порядку, який існував на час їх передачі власником у таке користування, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації такого права на ці земельні ділянки в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що згідно із нормами Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина 2 статті 6); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19). Тобто, у цих законодавчих нормах втілено принцип обмеження дискреційних повноважень органів державної влади (дозволено лише те, що передбачено законом).

Пунктом 3 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

ФГ "Мрія", обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, стверджує, що йому на праві постійного користування належать зареєстровані оспорюваними рішеннями державного реєстратора дві земельні ділянки як складові земельної ділянки загальною площею 42,9 га, переданої засновнику і голові селянського (фермерського) господарства "Мрія" ОСОБА_1., що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б № 085080, виданому у 1992 році для організації селянського (фермерського) господарства землекористувачу ОСОБА_1., яким було створено ФГ "Мрія", зареєстроване в установленому законодавством порядку 23.07.1992.

Дослідженням змісту Державного акта на право користування землею серії Б № 085080 (далі - Державний акт) судом апеляційної інстанції встановлено, що останній видано гр. ОСОБА_1 виконавчим комітетом Васильківської міської Ради народних депутатів у тому, що за вказаним землекористувачем закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 42,9 га землі в межах згідно з планом землекористування для організації селянського (фермерського) господарства.

Зазначений Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 331 та підписано головою виконавчого комітету Васильківської міської Ради народних депутатів В. Попович та головним (старшим) інженером-землевпорядником В. Шестак у 1992 році.

У Державному акті відсутні конкретні дати його реєстрації та видачі, а також посилання на рішення уповноваженого органу у відповідності до якого його видано.

Водночас, відповідно до вказівки Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2023 у даній справі, на апеляційний господарський суд покладено обов`язок вирішити питання щодо дослідження рішення Гвоздівської сільської ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 25.01.1992 (копія витягу з якого міститься в матеріалах справи), та установити, на якому правовому титулі надавалася земельна ділянка ОСОБА_1., і з урахуванням цього вирішити справу при новому розгляді.

Вказане рішення разом з копією рішення виконавчого комітету Васильківської міської Ради народних депутатів №48 від 18.02.1992 надано до суду апеляційної інстанції ФГ "Мрія" як докази, на підставі яких видано ОСОБА_1 . Державний акт та які, за твердженням ФГ "Мрія", підтверджують його право постійного користування земельними ділянками, в тому числі спірними.

Зі змісту рішення Гвоздівської сільської ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 25.01.1992 убачається, що ОСОБА_1 звертався до сільської Ради із заявою про надання йому земельної ділянки у довічне спадковане землеволодіння для організації та ведення фермерського господарства, відповідно сільська Рада вирішила надати ОСОБА_1 земельну ділянку у довічне успадковуване землеволодіння для організації фермерського господарства та просити Васильківську міську Раду народних депутатів затвердити дане рішення.

Станом на дату прийняття рішення виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради народних депутатів, земельні відносини щодо передачі земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства регулювалися Земельним кодексом Української РСР у редакції від 18.12.1990 № 561-ХІІ (набрав чинності 15.03.1991) та Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-ХІІ.

Статтею 5 Земельного кодексу Української РСР (тут і надалі - у редакції, чинній на момент прийняття досліджуваних рішень) встановлено, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції надають земельні ділянки у володіння або користування та вилучають їх.

Згідно з положеннями Земельного кодексу Української РСР законодавець передбачив "володіння землею" (стаття 6) та "користування землею" (статі 7, 8). Володіння землею поділялось на довічне успадковуване та постійне, користування - на постійне і тимчасове (в тому числі на умовах оренди).

Для ведення саме селянського (фермерського) господарства відповідно до приписів статті 6 Земельного кодексу Української РСР земля надається громадянам Української РСР у довічне успадковуване володіння, а відповідно до статті 8 цього кодексу у тимчасове користування на умовах оренди.

У постійне користування земля у відповідності до вимог статті 7 Земельного кодексу Української РСР надається:

- громадянам Української РСР для городництва, сінокосіння і випасання худоби;

- промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, установам і організаціям;

- для потреб оборони організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу;

- сільськогосподарським державним, кооперативним і громадським підприємствам, установам і організаціям для використання у несільськогосподарських цілях;

- релігійним організаціям;

- спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю радянських та іноземних юридичних осіб.

Отже, з наведеної норми зазначеного Кодексу убачається, що на момент прийняття досліджуваних рішень виконавчих комітетів Гвоздівської сільської та Васильківської міської Рад народних депутатів не передбачалось надання громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства земельних ділянок у постійне користування.

Щодо правомочностей Рад народних депутатів приймати відповідні рішення про надання земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує таке.

Відповідно до положень статті 9 Земельного кодексу Української РСР до відання сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема: надання відповідно до статті 18 цього Кодексу земельних ділянок у володіння або користування, в тому числі на умовах оренди (пункт 1); подання до районної або міської Ради народних депутатів пропозицій про надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства (пункт 10).

До компетенція міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин у відповідності до статті 11 Земельного кодексу Української РСР серед іншого належить: 1) надання відповідно до статті 18 цього Кодексу земельних ділянок у володіння або користування, в тому числі на умовах оренди, а також для ведення селянського (фермерського) господарства; 2) реєстрація права землеволодіння, права землекористування і договорів на оренду землі; 3) вилучення земель відповідно до статті 31 цього Кодексу.

За приписами статті 18 Земельного кодексу Української РСР сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення, сільськогосподарського використання, ведення особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва і традиційних народних промислів.

Районні, а також міські Ради народних депутатів, в адміністративному підпорядкуванні яких є райони, згідно зі статтею 18 зазначеного Земельного кодексу надають земельні ділянки за межами населених пунктів: - із земель запасу; - із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; - для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до статті 50 Земельного кодексу Української РСР громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Членам колгоспів та інших сільськогосподарських кооперативів, працівникам сільськогосподарських підприємств (крім дослідних господарств), які побажали вийти з їх складу і вести селянське (фермерське) господарство, за рішенням районної, міської Ради народних депутатів надаються ділянки, що вилучаються із земель зазначених колгоспів, кооперативів і підприємств.

Іншим громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства земельні ділянки надаються із земель запасу відповідно до статті 18 цього Кодексу.

Громадяни, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть додатково орендувати земельні ділянки для виробничих цілей.

Порядок надання земель для ведення селянського (фермерського) господарства було встановлено у статті 51 цього Кодексу, який передбачав, що таке надання провадиться на підставі їх заяв та за поданням відповідної сільської, селищної Ради народних депутатів за рішенням районної, міської Ради народних депутатів. Земельні ділянки виділяються громадянам, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами і лісовими угіддями.

Положення Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (тут і надалі - у редакції, чинній на дату прийняття досліджуваних рішень) передбачали, що земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду. Право приватної власності на земельну ділянку селянським (фермерським) господарством може набуватись після шести років володіння нею. Надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у порядку, визначеному у пункті 1 статті 7 цього Закону. У тимчасове користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів (частина 1 статті 5 Закону).

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, у власність або в оренду подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцеположенням земельної ділянки заяву, яку підписує голова селянського (фермерського) господарства, що створюється.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, у власність або в оренду за поданням сільської, селищної Ради народних депутатів розглядає виконавчий комітет районної, міської Ради народних депутатів у місячний строк і у разі згоди замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств землевпорядній організації розробку проекту її відведення (частина 5 статті 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство").

Рішення про надання земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства або про відмову у наданні землі районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Наведені норми Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", чинні у період прийняття рішень, які за твердженням ФГ "Мрія" є підставою для видачі Державного акта, також не передбачали надання громадянам для ведення селянського фермерського господарства земельних ділянок у постійне користування.

Таким чином, станом на момент прийняття досліджуваних рішень, громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, могли одержати земельні ділянки у довічне успадковуване володіння, приватну власність або оренду за рішенням відповідної Ради народних депутатів на умовах і в порядку, визначеному Земельним кодексом Української РСР та Законом України "Про селянське (фермерське) господарство".

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що за встановленим зазначеними законодавчими актами порядком обов`язковою умовою для прийняття рішення, у даному випадку, міською Радою народних депутатів є попередній розгляд поданої громадянином відповідної заяви виконавчим комітетом цієї Ради при наявності подання сільської, селищної Ради народних депутатів.

З матеріалів даної справи убачається, що виконавчий комітет Гвоздівської сільської Ради народних депутатів (рішення від 25.01.1992), розглянувши звернення ОСОБА_1 , звернувся до Васильківської міської Ради народних депутатів для затвердження рішення про надання, зокрема, ОСОБА_1 земельної ділянки у довічне успадковуване землеволодіння в районі с. Рославичі із запасів земель сільської Ради народних депутатів, виділених для організації фермерських господарств.

Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської Ради народних депутатів від 18.02.1992 №48 "Про погодження відведення земель для організації селянських (фермерських) господарств" (копію якого надав відповідач 2 для підтвердження підстави видачі Державного акта) за результатами розгляду заяв громадян за поданням Гвоздівської та Пологівської сільських Рад народних депутатів погоджено надання земель для організації селянських (фермерських) господарств громадянам, зокрема на території Гвоздівської сільської Ради народних депутатів, в тому числі ОСОБА_1 , жителю с. Гвоздів, на площі 50,0 га сільськогосподарських угідь біля с. Рославичі із земель запасу.

Також у зазначеному рішенні виконавчий комітет Васильківської міської Ради народних депутатів звернувся до землевпорядної організації з проханням розробити проекти відведення земельних ділянок за рахунок коштів Українського державного фонду сприяння розвитку селянських (фермерських) господарств і після відповідного їх погодження винести на розгляд чергової сесії міської Ради народних депутатів.

Феодосіївською сільською радою до клопотання про долучення документів до матеріалів цієї справи додавалась копія рішення дванадцятої сесії ХХІ скликання Васильківської міської Ради народних депутатів від 28.04.1992 про надання у довічне успадковуване володіння громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 45,7 га для організації селянського (фермерського) господарства, у прийнятті якого судом апеляційної інстанції відмовлено.

Водночас, із матеріалів даної справи убачається, що ФГ "Мрія" посилається як на підставу видачі громадянину ОСОБА_1 у 1992 році Державного акта серії Б №085080 саме на рішення виконавчого комітету Гвоздівської міської Ради народних депутатів від 25.01.1992 та рішення виконавчого комітету Васильківської міської Ради народних депутатів від 18.02.1992 №48, копії яких подані ним на вимогу суду апеляційної інстанції.

При досліджені копій зазначених рішень судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка виділялась із земель запасу та погоджувалася для надання громадянину ОСОБА_1 за поданою ним заявою у довічне успадковуване володіння для ведення селянського (фермерського) господарства.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що прийняттю рішення виконавчого комітету Васильківської міської Ради народних депутатів від 18.02.1992 №48 слугувала подана громадянином ОСОБА_1 заява та подання виконавчого комітету Гвоздівської сільської Ради народних депутатів (рішення від 25.01.1992).

Відповідно до пункту 3 рішення від 18.02.1992 №48 виконавчий комітет Васильківської міської Ради народних депутатів замовив за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств землевпорядній організації розробку проекту її відведення.

За приписами статті 51 Земельного кодексу Української РСР та статті 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" прийняття досліджуваних рішень є необхідною передумовою для прийняття відповідною Радою (у даному випадку міською) народних депутатів рішення про надання землі громадянину для ведення селянського (фермерського) господарства.

Інших рішень Васильківської міської Ради народних депутатів одночасно з попереднім рішенням виконкому цієї Ради про надання громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, зокрема, у постійне користування чи взагалі у користування, які були прийняті у 1992 році, матеріали справи не містять, ФГ "Мрія" ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції таких доказів не надано.

З огляду на приписи частини 4 статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" у разі надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння землею або у приватну власність на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідний Державний акт.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наслідком прийнятих виконавчими комітетами Васильківської міської та Гвоздівської сільської Рад народних депутатів, на які посилається ФГ "Мрія" та які є обов`язковою передумовою для прийняття Васильківською міською Радою народних депутатів на черговій сесії відповідного рішення, є видача на ім`я голови селянського (фермерського) господарства Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею.

Таким чином, ФГ "Мрія" не доведено належними доказами та не обґрунтовано нормами чинного законодавства правових підстав для набуття ОСОБА_1 права постійного користування на підставі виданого йому Державного акта на право користування землею для організації селянського (фермерського) господарства площею 42,9 га, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 331.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до положень статті 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", статей 17, 18 Земельного кодексу Української РСР (у досліджуваних редакціях) право довічного успадковуваного володіння, приватної власності та оренди на земельні ділянки громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, набувають за рішенням, зокрема, міської Ради народних депутатів, в межах наданих їй повноважень у галузі регулювання земельних відносин відповідно до статті 11 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу Української РСР право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

За приписами статті 23 Земельного кодексу Української РСР право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів. Форми державних актів встановлюються Верховною Радою Української РСР.

Отже, правовою підставою набуття права володіння, права власності чи права користування на землю громадянами, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, є відповідне рішення міської Ради народних депутатів, яке є правовстановлюючим документом, а державний акт є похідним від такого рішення документом, яким посвідчується відповідне право володільця, власника чи користувача земельної ділянки. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформлюється відповідним договором.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.1991 №889-XII було затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 №2201-XII "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею", на підставі якої попередня постанова втратила чинність, вже не передбачалося форми державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, оскільки Земельний кодекс України у редакції Закону №2196-XII від 13.03.92, який набрав чинності з 16.05.1992, не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

Проте, наявний в матеріалах справи Державний акт на право користування землею серії Б №085080 не відповідає як затвердженій формі державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, так і формі державного акта на право постійного користування землею.

З огляду на встановленні у даній справі обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства була надана земельна ділянка на праві довічного успадковуваного володіння, а не на праві постійного користування, як стверджує відповідач 2; останнім не надано належних доказів та не доведено наявність рішення Васильківської міської Ради народних депутатів, як правовстановлюючого документа, про надання громадянину ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельної ділянки площею 42,9 га. Без зазначеного рішення Державний акт на право користування землею, виданий ОСОБА_1 , не може бути належним доказом посвідчення набуття ОСОБА_1 саме права постійного користування земельною ділянкою площею 42,9 га для ведення селянського фермерського господарства, а тому не може слугувати підставою для здійснення державної реєстрації такого речового права як за ОСОБА_1 , так і за створеним ним селянським (фермерським) господарством.

Оскільки за встановленими у даній справі обставинами ОСОБА_1 , як засновник і голова створеного ним ФГ "Мрія", набув не у постійне користування, а на праві довічного успадковуваного володіння земельну ділянку площею 42,9 га, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє твердження ФГ "Мрія" в апеляційній скарзі та поданих ним поясненнях про те, що з дня державної реєстрації фермерського господарства у 1992 році відбулась фактична заміна у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою й перехід обов`язків землекористувача від ОСОБА_1 до створеного ним селянського фермерського господарства.

Вказане твердження спростовується висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц, яка ухвалена за позовом ОСОБА_9 до Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання в порядку спадкування прав засновника селянського (фермерського) господарства та права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства, відповідно до якого:

"60. За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першою статті 55 цього кодексу у тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство. Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило."

Правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18, на які посилається скаржник, не підлягають застосуванню у даній справі у зв`язку з їх нерелевантністю до даних спірних правовідносин, оскільки вони стосуються права постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними доводи ФГ "Мрія", наведені у додаткових поясненнях, про те, що предметом розгляду у даній справі є право постійного користування земельною ділянкою, а не право довічного успадковуваного володіння нею, ні позов прокурора, ні будь-яка інша його заява у справі не містять жодного обґрунтування не лише щодо наявності у держави права довічного успадковуваного володіння спірними земельними ділянками, а й щодо порушення інтересів держави.

Безпідставність зазначених доводів полягає у помилковому визначенні відповідачем 2 предмету доказування у даній справі, до якого, з огляду на заявлені позовні вимоги та заперечення до них, входить необхідність з`ясування та встановлення обставин правового титулу, на якому надавалась земельна ділянка громадянину ОСОБА_1 для організації та ведення селянського фермерського господарства за наявними у справі доказами.

Предмет доказування у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України не є тотожним предмету розгляду (предмету і підставам позову). А тому дослідження доказів і встановлення обставин, які входять в предмет доказування, не можна вважати зміною підстав позову, на чому помилково наполягає відповідач 2, прийняття і розгляд яких судом апеляційної інстанції забороняється приписами частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якщо вони не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що як передача земельної ділянки у постійне користування, так і у довічне успадковуване володіння не припиняє права власності, у даному випадку, держави на відповідну земельну ділянки. Отже, встановивши на момент пред`явлення позову належність державі права власності на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, прокурор правильно визначив орган уповноважений здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах та неналежне виконання ним своїх функцій, що підтверджується обставинами, встановленими Північним апеляційним господарським судом у постанові від 16.03.2021 у даній справі при перегляді в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції від 08.10.2020 про залишення без розгляду позову прокурора на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо дослідження обставин поділу земельної ділянки та проведеної інвентаризації, внаслідок якої сформовані спірні у даній справі земельні ділянки, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, наявними у справі доказами підтверджується, що наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-5263/15-18-сг від 08.06.2018 за клопотанням гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Рославичівської сільської ради Васильківського району Київської області, які знаходяться в користуванні гр. ОСОБА_1 , що посвідчується державним актом на право користування землею серії Б №085080, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право користування землею від 1992 року за №331; обов`язок погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та внесення даних, отриманих в результаті інвентаризації, до Державного земельного кадастру покладено на керівника Відділу у Васильківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Відділом у Васильківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області погоджено розроблену на підставі вказаного наказу технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення фермерського господарства, загальною площею 30,3590 га: 21, 6090 га та 8,7500 га, гр. ОСОБА_1 на території Рославичівської сільської ради Васильківського району Київської області, що підтверджується наданим висновком у листі №32-10-0.24-2246/167-18 від 30.08.2018, адресованому ТОВ "Виробничий Центр ДЗК".

Проте, матеріали справи доказів затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації спірних земель її замовником - ОСОБА_1 , не містять.

Зі змісту наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-5263/15-18-сг від 08.06.2018, листа-погодження №32-10-0.24-2246/167-18 від 30.08.2018, а також наданої позивачем відповіді у листі від 20.09.2018 №16626/0-8603/0/17-18 ОСОБА_1 на його звернення з клопотанням від 19.09.2018 не вбачається, що ОСОБА_1 звертався до позивача від імені ФГ "Мрія" як його голова чи як представник за довіреністю.

Отже, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель за наказом позивача розроблялася та згідно з висновком Відділу у Васильківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області погоджувалася саме ОСОБА_1 , а не ФГ "Мрія". Зазначених обставин відповідач 2 не спростував, копії зазначеної технічної документації до матеріалів справи не надав.

Поряд з цим, відомості з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номерами 174772002 від 23.07.2019 та 174771190 від 23.07.2019 підтверджують державну реєстрацію права постійного користування за ФГ "Мрія" на дві земельні ділянки площею 8,75 га (кадастровий номер 3221487300:02:012:0168) та площею 21,609 га (кадастровий номер 3221487300:02:008:0007) на підставі Державного акта серії Б №085080, за яким громадянину ОСОБА_1 для організації селянського (фермерського) господарство надано 42,9 га землі, отже зазначене свідчить, що в процесі проведення інвентаризації земельної ділянки, яка перебуває у володінні ОСОБА_1 , здійснено її поділ на дві земельні ділянки.

Проте, відповідно до чинного законодавства на момент проведення такого поділу земельної ділянки згоди власника земельної ділянки, яку відповідно для земель державної власності повинен надати орган, уповноважений здійснювати розпорядження земельною ділянкою, матеріали справи не містять.

У спірних правовідносинах таким органом є саме позивач. Однак, останній у поданих до матеріалів справи поясненнях не підтверджував такого факту, іншими учасниками справи також не надано належних доказів наявності згоди позивача на поділ земельної ділянки за зверненням ОСОБА_1 .

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що згода власника земельної ділянки, а для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ земельної ділянки користувачем (володільцем) є складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що передбачено статтею 56 Закону України "Про землеустрій".

За клопотанням ОСОБА_1 наказом позивача №10-5263/15-18-сг від 08.06.2018 надався дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, за результатами якої розробляється технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у відповідності до приписів статті 57 Закону України "Про землеустрій", яка не включає згоди органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою державної власності на поділ.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги положення частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що ані наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-5263/15-18-сг від 08.06.2018, ані розроблена відповідно до нього за замовленням ОСОБА_1 технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель не могли слугувати підставою для здійснення державної реєстрації за ФГ "Мрія" права постійного користування сформованими земельними ділянками, внаслідок поділу належної на праві довічного успадковуваного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 42,9 га.

Досліджуючи на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 04.07.2023, обставини фактичного збільшення, за твердженням Феодосіївської сільської ради, за результатами інвентаризації площі земельної ділянки (яка поділена на дві частини) на 0,909 га без жодного правовстановлюючого документа, суд апеляційної інстанції зважає на таке.

Наявними в матеріалах справи доказами, не спростованими ФГ "Мрія", підтверджується, що голові та членам цього господарства у 2001, 2004, 2006 роках передано у приватну власність за рахунок земель ФГ "Мрія", які перебувають у його користуванні, для ведення фермерського господарства земельні ділянки у розмірах: ОСОБА_10 - площею 2,65 га; ОСОБА_4 - площею 1,9600 га; ОСОБА_3 - площею 1,9600 га; ОСОБА_5 - площею 1,9600 га; ОСОБА_8 - площею 1,9600 га; ОСОБА_7 - площею 2,0116 га. Загальна площа переданих земельних ділянок складає 12,5016 га.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що із наявних в матеріалах справи доказів, а саме: рішення виконавчого комітету Рославичівської сільської ради № 57 від 28.09.2001, розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації №576 від 20.09.2004 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) членам ФГ "Мрія" ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на території Рославичівської сільської ради", державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 убачається, що земельні ділянки у власність голові та членам ФГ "Мрія" надавалися із земель розташованих на території Рославичівської сільської ради Васильківського району Київської області. Доказів надання голові цього господарства чи господарству як юридичній особі інших земельних ділянок матеріали справи не містять.

За таких обставин, різниця між наданою ОСОБА_1 земельною ділянку на праві довічного успадковуваного володіння (42,9 га) та переданими у власність членів ФГ "Мрія" земельними ділянками (12,5016 га) складає 30,3984 га.

За оспорюваними рішеннями державного реєстратора за ФГ "Мрія" зареєстровані дві земельні ділянки площею 8,75 га та 21,609 га відповідно, що загалом становить 30,359 га. Тобто, площа зареєстрованих на праві постійного користування за ФГ "Мрія" двох земельних ділянок є меншою від залишку, визначеного після передачі її частин членам господарства в процесі приватизації (30,3984 га) на 0,0394 га, а не більшою на 0,909 га як стверджує третя особа 1.

Однак, зазначені обставини не впливають на висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав вважати наявним у ФГ "Мрія" права постійного користування спірними земельними ділянками, оскільки ОСОБА_1 , як голові створюваного селянського (фермерського) господарства, земельна ділянка надавалася на іншому правовому титулі - у довічне успадковуване володіння, що підтверджується наявними у справі доказами, тобто державна реєстрація права постійного користування за ФГ "Мрія" на дві земельні ділянки площею 8,75 га (кадастровий номер 3221487300:02:012:0168) та площею 21,609 га (кадастровий номер 3221487300:02:008:0007) здійснена державним реєстратором за відсутності правовстановлюючих документів, які можуть бути підставою для вчинення таких реєстраційних дій у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що є порушенням чинного законодавства, а рішення державного реєстратора є незаконними.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами прокурора, що саме державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками за ФГ "Мрія", без наявності на то законних підстав, стала фактично єдиною підставою для набуття останнім такого речового права, що прямо суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими, зокрема у статті 2, зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Щодо звернення прокурора з позовом у даній справі за захистом інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області, суд апеляційної інстанції враховує, що станом на момент пред`явлення позову спірна земельна ділянка (як до поділу, так і після) належала державі в особі позивача, саме до повноважень позивача у відповідності до вимог статті 122 Земельного кодексу України належало розпорядження спірною земельною ділянкою (ділянками).

В процесі розгляду даної справи зареєстровані за ФГ "Мрія" на праві постійного користування земельні ділянки передані з державної та прийняті у комунальну власність Рославичівською сільською радою (правонаступником якої є Феодосіївська сільська рада) на підставі рішення Васильківської районної ради Київської області від 17.09.2020 №459-39-VII "Про встановлення (зміни) меж населеного пункту села Рославичі Васильківського району Київської області" та рішення Рославичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 29.09.2020 №1099-L-VII "Про реєстрацію права власності земельних ділянок, розташованих на території Рославичівської сільської ради в мажах населеного пункту с. Рославичі Васильківського району Київської області".

В матеріалах справи наявна Інформаційна довідка від 23.06.2021 за номером 262784142 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якою підтверджується здійснення 21.10.2020 (номер запису 38823136) державної реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221487300:02:012:0168 площею 8,75 га за Рославичівською сільською радою. Відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3221487300:02:008:0007 площею 21,609 га така інформація відсутня. Згідно з відомостями Інформаційної довідки від 23.06.2021 за номером 262781598 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначена земельна ділянка належить на праві власності державі в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області (номер запису 28516592 від 19.10.2019).

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

ГУ Держгеокадастру у Київській області та Феодосіївська сільська рада не зверталися до суду про залучення до участі справі правонаступника позивача, Федосіївська сільська рада, будучи учасником цієї справи (третьою особою), підтримала позов прокурора.

З огляду на те, що зміна в процесі розгляду справи уповноваженого органу здійснювати функції розпорядження однією спірною земельною ділянкою (за наявними в матеріалах справи доказами - органом місцевого самоврядування) не змінює обґрунтованості підстав звернення прокурора у даних спірних правовідносинах за захистом інтересів держави. При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що залучення до участі у справі правонаступника з метою заміни позивача за вимогами чинного процесуального законодавства можлива на будь-якій стадії судового процесу (в тому числі на стадії виконання судового рішення), усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Щодо обраного прокурором способу захисту інтересів держави у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

У практиці Великої Палати Верховного Суду закріплено принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутись до суду за захистом порушеного права. Способами захисту є, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу положень статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права держави необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) передбачалося, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

На момент ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі зазначений порядок змінено. Так, зокрема, абзацом 1 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

При цьому абзацом 2 частини 3 зазначеної норми Закону визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (абзац 3 частини 3 статті 26 Закону).

Відмінність зазначених норм полягає, зокрема, в тому, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у даній справі в абзаці 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлювалося, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що зазначене положення Закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою відповідних речових прав, а є офіційним засвідченням державою набуття особою такого права. Крім того, ці положення Закону адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

Під час перегляду в апеляційної порядку даної справи, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції встановив обставини щодо неправомірності дій КП "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області та ФГ "Мрія", яке зазначене у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як постійний землекористувач, без наявності у нього правовстановлюючих документів на таке речове право (саме ці дії відповідача 2 призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей).

При цьому зазначені протиправні дії не були здатні призвести до набуття ФГ "Мрія" права постійного користування на дві спірні земельні ділянки, які ще й крім того сформовані з порушенням чинного законодавства внаслідок поділу земельної ділянки, що надавалась громадянину ОСОБА_10 на іншому правовому титулі у 1992 році.

Проте, незважаючи на встановлені обставини у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме ФГ "Мрія" позначено як особа, за якою зареєстровано право постійного користування спірними земельними ділянками, яке у нього відсутнє. Держава, якій належить право власності на спірну земельну ділянку (поділену на дві частини), вправі усунути перешкоди, що виникли внаслідок неправомірної реєстрації неіснуючого речового права за ФГ "Мрія".

Оскільки порушення прав користування і розпорядження земельною ділянкою позивача відбулось у результаті державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку державної власності, заявлені прокурором в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора від 24.10.2018, індексний номер: 43650143, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 8,75 га з кадастровим номером 3221487300:02:012:0168 за ФГ "Мрія" та від 24.10.2018, індексний номер: 43651147, про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 21,609 га з кадастровим номером 3221487300:02:008:0007 за ФГ "Мрія" опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

Отже, враховуючи встановлені у даній справі обставини, вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не можуть бути розцінені судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей, які відновлюють становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваних рішень. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частині 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань.

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував позовні вимоги наявністю у держави в особі позивача права власності на спірну земельну ділянку та протиправністю дій відповідачів щодо проведення державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування на спірну земельну ділянку (поділену на дві частини) за відсутності правовстановлюючого документа, що порушує права та інтереси держави.

Поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливість використовувати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю неможливе.

На підставі аналізу наведених норм та дослідження наявних в матеріалах справи доказів колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування на спірні земельні ділянки площею 8,75 га (кадастровий номер 3221487300:02:012:0168) та площею 21,609 га (кадастровий номер 3221487300:02:008:0007) зареєстровано за ФГ "Мрія" без правових підстав, тому права держави в особі позивача підлягають захисту шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками за відповідачем 2 від 24.10.2018 за індексним номером 43650143 та від 24.10.2018 за індексним номером 43651147.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує, що вирішивши наявний між сторонами спір про право на користь держави в особі позивача, суд першої інстанції тим самим в мотивувальній частині оскаржуваного рішення виснував, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, правильно застосувавши положення абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення).

Зважаючи на досліджені та встановлені у даній справі обставини, здійснивши їх оцінку у відповідності до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог прокурора.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Мрія" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі №911/1851/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2021 у справі №911/1851/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1851/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 17.06.2024

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

А.І. Тищенко