Постанова

від 11.06.2024 по справі 910/19211/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 910/19211/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Жигадло С.П. за довіреністю;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 (повний текст складено 01.04.2024)

у справі №910/19211/23 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач"

до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне Управління по утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД"

про розірвання договору, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне Управління по утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м.Києва" (далі - відповідач), та просило суд:

- розірвати договір на закупівлю товарів за державні кошти №242 від 27.09.2021, укладений між позивачем та відповідачем;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу бланки дозволи (талони) бензину А-92 в кількості 8 970 літрів та бензину А-95 у кількості 6 340 літрів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір підлягає розірванню у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили, з поверненням позивачу невикористаних бланків дозволів (талонів) на підставі ст. 1212 ЦК України, як такі, що зберігаються у відповідача без достатньої правової підстави, оскільки вказані бланки у позивача вимагає повернути їх емітент - ТОВ "ВЕСТ КАРД" (далі - третя особа).

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що відповідач не має зобов`язання перед позивачем повернути недійсні бланки дозволів (невикористані бланки дозволів (талонів), які відповідач не зміг використати через невиконання позивачем зобов`язань по договору; договір припинив дію 31.12.2021, тому розірвати його неможливо; відповідач не має ні якого відношення до зобов`язань, які мають один перед одним позивач та третя особа.

Третя особа у письмових поясненнях підтримала позовні вимоги і просила розглядати справу без участі її представника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у зобов`язанні відповідача повернути позивачу бланки дозволів (талони) бензину А-92 в кількості 8970 літрів та бензину А-95 у кількості 6340 літрів та ухвалити нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідачі після отримання коштів в сумі 443 849,74 грн бланки дозволи (талони) позивачу не повернув, жодних причин неможливості повернення не навів, отже зберігає майно за рахунок іншої особи (позивача) без достатньої правової підстави, оскільки договір припинив свою дію, тобто відпала правова підстава для набуття (збереження) майна.

Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвали суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін і третьої особи.

06.06.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника та підтримання апеляційної скарги в повному обсязі.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційних скарг за відсутності представників позивача і третьої особи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27.09.2021 між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач " (постачальник) укладено договір №242 на закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2021 році на підставі письмових заявок поставити замовнику товар А-92, А-95, дизельне паливо (талонна система), дизельне паливо (постачання бензовозом) (код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти).

Згідно з пунктами 2.7, 2.8 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити паливо рідинне та газ; оливи мастильні, а саме: А-92, А-95, дизельне паливо у відпускних облікових картках (талонах) відповідно до умов договору. З моменту переходу до покупця права власності на продукцію та до моменту його фактичного отримання на АЗС, продукція перебуває на відповідальному безкоштовному зберіганні постачальника.

Строк поставки товару - до 31.12.2021 року (п. 5.1 договору).

Згідно з пунктом 5.4 договору постачальник зобов`язується, зокрема: надавати замовнику відпускні облікові картки (талони) протягом 1 календарного дня з дня отримання письмової заявки від замовника; забезпечити заправку автомобілів замовника після закінчення строку дії Договору по відпускних облікових картках (талонах), якщо вони були оплачені покупцем, але залишились не реалізованими.

Відповідно до п. 8.2, 8.4 договору сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше 180 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір. У разі попередньої оплати постачальник повертає замовнику кошти протягом 3 днів з дня розірвання цього Договору.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року, а в частині фінансових зобов`язань та поставки товару - до повного їх виконання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі №910/12300/22 за позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач" про стягнення 739102,90 грн, позов задоволено частково, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач" на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" вартість бензину А-92 у кількості 8970 літрів у сумі 256183,20 грн, вартість бензину А-95 у кількості 6340 літрів у сумі 187666,54 грн, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з вартості бензину А-92 у розмірі 173 210,70 грн. та вартості бензину А-95 у розмірі 122 042,46 грн. відмовлено.

У рішенні від 17.04.2023 року в справі № 910/12300/22 встановлено, що 19.08.2022 ТОВ "ПК Укрпромпостач" звернулося до RG "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району м. Києва" з листом №19/08, в якому зазначило, що емітент бланків-дозволів (талонів) - ТОВ "ВЕСТ КАРД", повідомило відповідача про форс-мажорні обставини, зумовлені військовою агресією російської федерації, і що вказані обставини впливають на можливість виконання зобов`язань. З огляду на зазначене, ТОВ "ПК Укрпромпостач" повідомило замовника про можливість повернути кошти, оплачені за бланки-дозволи, які наразі заблоковані. До цього листа постачальником долучено повідомлення про форс-мажор від ТОВ "ВЕСТ КАРД" і лист ТПП України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1.

Крім того, судом у справі 910/12300/22 встановлено, що листом від 14.11.2022 року № 56/9-Т ТОВ "ПК Укрпромпостач" звернулося до замовника та зазначило про готовність повернути вартість пального по не використаних талонах. Також постачальник вказав, що повернення коштів може бути здійснено в обмін на оригінали облікових карток (талонів).

Оскільки постачальник не передав замовнику всього обсягу оплаченого останнім товару, Господарський суд міста Києва у рішенні від 17.04.2023 року в справі № 910/12300/22 дійшов висновку про те, що постачальник зобов`язаний повернути отриману за нього попередню оплату, загалом вартість оплаченого та не отриманого товару становить 443 849,74 грн., яка і була стягнута за результатами розгляду справи №910/12300/22.

З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти, стягнуті з позивача на користь відповідача в рамках справи № 910/12300/22 (у тому числі судовий збір у розмірі 6 657,68 грн.), були сплачені постачальником на рахунок замовника за платіжним документом від 19.06.2023 року № 9581853 на загальну суму 450 507,42 грн.

Позивач зазначає, що строк дії бланків дозволів, які не використані, закінчився 30.09.2022.

Листом від 17.05.2023 вих. № 523 відповідач повідомив позивача, що для повернення оригіналів бланків дозволі (талонів) необхідно звернутись до ШЕУ Голосіївського району за адресою проспект Науки, 53.

07.07.2023 позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" лист з проханням повернути оригінали талонів (бланків-дозволів) бензину А-92 в кількості 8 970 літрів та бензину А-95 у кількості 6 340 літрів, які були поставлені позивачу згідно видаткової накладної № 96401 від 29.09.2021.

Зі змісту вказаної видаткової накладної №96401 від 29.09.2021 вбачається, що позивач отримав від третьої особи відпускні облікові картки (талони) на отримання пального (дизельне пальне - 400 шт. по 10 л., 800 шт. по 20 л., бензин А-95 - 400 шт. по 20 л., 200 шт. по 10 л., бензин А-92 - 600 шт. по 20 л., 300 шт. по 10 л.

У накладній вказано, що картки на пальне дійсні для вибірки товару по даній видатковій накладній протягом 12 місяців з дати підписання даної видаткової накладної Картки на пальне не пред`явлені оператору АЗС для отримання товару протягом 12 місяців з моменту підписання даної видаткової накладної анулюються (втрачають свою чинність і не є дійсними).

11.07.2023 позивач звернувся до відповідача з листом від 10.07.2023 вих. № 78, у якому повідомив, що з метою отримання оригіналів бланків дозволів (талонів) має намір приїхати до відповідача 17.07.2023 об 11:00 год та просив забезпечити участь свого представника в прийомі-передачі оригіналів бланків-дозволів.

Позивач зазначає, що прибувши 17.07.2023 на територію відповідача, йому в телефонному режимі було відмовлено у поверненні талонів.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить розірвати договір на закупівлю товарів за державні кошти №242 від 27.09.2021, укладений між позивачем та відповідачем та зобов`язати відповідача повернути позивачу бланки дозволи (талони) бензину А-92 в кількості 8 970 літрів та бензину А-95 у кількості 6 340 літрів, які зберігаються у відповідача без достатньої правової підстави.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір не підлягає розірванню, оскільки розірвати можна лише чинний договір, а укладений сторонами договір діяв до 31.12.2021, також відсутні підстави для зобов`язання відповідача повернути позивачу бланки дозволу (талони) на бензин.

Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у зобов`язанні відповідача повернути позивачу бланки дозволів (талони) бензину А-92 в кількості 8970 літрів та бензину А-95 у кількості 6340 літрів.

Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині відмови у позові щодо розірвання договору, судом не встановлено неправильного їх застосування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачу бланки дозволів (талони), апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Отже, звертаючись з позовом, позивач повинен довести наявність у нього порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також довести, що ці права порушені саме відповідачем.

Позивач вказує, що невикористані бланки дозволів (талонів) підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України, як такі, що зберігаються у відповідача без достатньої правової підстави, оскільки вказані бланки у позивача вимагає повернути їх емітент - ТОВ "ВЕСТ КАРД"

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

За приписами статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, умовами укладеного між сторонами договору на закупівлю товарів за державні кошти №242 від 27.09.2021 не передбачено обов`язку відповідача після закінчення дії або в будь-якому іншому випадку повертати позивачу бланки дозволи (талони).

Такий обов`язок для відповідача не встановлений і чинним законодавством України.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Встановлення відповідачу вимог щодо повернення бланків дозволів (талонів) суперечить вимогам статті 14 ЦК України, згідно з якою особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про те, що умовами договору та чинним законодавством України не передбачено права позивача на повернення бланків дозволів (талонів), а відсутність права свідчить про неможливість його захисту.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, вимога третьої особи до позивача не може породжувати для відповідача зобов`язань, які не обумовлені у спірному договорі.

З матеріалів справи також вбачається, що картки на пальне, не пред`явлені оператору АЗС для отримання товару протягом 12 місяців з моменту підписання видаткової накладної №96401 від 29.09.2021, анулюють (втрачають свою чинність і є недійсними) і позивачем не зазначено, яким чином не повернення недійсних бланків дозволів (талонів) порушує права позивача та які саме права позивача є порушеними.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено правових підстав для зобов`язання відповідача повернути позивачу бланки дозволи (талони) бензину А-92 в кількості 8970 літрів та бензину А-95 у кількості 6340 літрів, тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Укрпромпостач" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21 березня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.06.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова