Рішення

від 03.05.2024 по справі 910/769/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.05.2024Справа № 910/769/24

за позовом Приватного підприємства «Ефект»

до Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти»

про стягнення 7 323,75 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Ефект» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №37/2-2019 про закупівлю послуг з доставки навчально-методичної літератури від 16.12.2019 у розмірі 7 323,75 грн, що складається з суми інфляційних втрат у розмірі 6 214,70 та 3% річних у розмірі 1 109,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

20.03.2024 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив, в якому заперечує проти позову та проти заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 між Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти» (замовник) та Приватним підприємством «Ефект» (виконавець) укладено договір №37/2-2019 про закупівлю послуг з доставки навчально-методичної літератури, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику в повному обсязі послуги з поставки навчально-методичної літератури відповідно до цього договору та укладених додаткових договорів до цього договору, в яких зазначається назва, тираж (наклад) і ціна навчально-методичної літератури, а замовник - прийняти і оплатити зазначені послуги.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.01.2023 у справі №910/12101/22 за позовом Приватного підприємства «Ефект» до Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» про стягнення заборгованості за договором №37/2-2019 про закупівлю послуг з доставки навчально-методичної літератури від 16.12.2019, позов задоволено повністю та стягнуто з Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» на користь Приватного підприємства «Ефект» борг у розмірі 23 264 грн 64 коп., 3% річних у розмірі 961 грн 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 929 грн 46 коп., судовий збір у розмірі 2 481 грн. 00 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.

01.03.2023 у справі №910/12101/22 видано відповідний наказ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.02.2022 по 26.09.2023, у зв`язку із неналежним виконанням грошового зобов`язання за договором №37/2-2019 про закупівлю послуг з доставки навчально-методичної літератури від 16.12.2019, заборгованість за яким встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі №910/12101/22, яке набрало законної сили 28.02.2023.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що нарахування інфляції та 3% річних за договором є необґрунтованим, оскільки сплив строк позовної давності для звернення до суду з такими вимогами та рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі №910/12101/22, яке набрало законної сили 28.02.2023, не встановлює строк стягнення (виконання) даного зобов`язання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, правові відносини між сторонами виникли на підставі договору №37/2-2019 про закупівлю послуг з доставки навчально-методичної літератури від 16.12.2019.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.01.2023 у справі № 910/12101/22 за позовом Приватного підприємства «Ефект» до Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» про стягнення заборгованості за договором №37/2-2019 про закупівлю послуг з доставки навчально-методичної літератури від 16.12.2019, позов задоволено повністю та стягнуто з Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» на користь Приватного підприємства «Ефект» борг у розмірі 23 264 грн 64 коп., 3% річних у розмірі 961 грн 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 929 грн 46 коп., судовий збір у розмірі 2 481 грн. 00 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.

01.03.2023 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 10.01.2023 у справі №910/12101/22 видано відповідний наказ.

Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, від 22.04.2020 у справі №922/795/19.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ч.2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі №910/12101/22 фактично виконане 27.09.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №41824 від 27.09.2023.

Перевіривши наданий розрахунок інфляційних втрат за період з 24.02.2022 по 26.09.2023, суд встановив, що наданий розрахунок є арифметично вірним, а відтак вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6 214,70 грн та 3% річних у розмірі 1 109,05 грн підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 4 200 грн витрат на правничу допомогу.

У відповідності до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору №02092020 про надання правничої допомоги від 02.09.2020 з додатками №1,2, копію додаткової угоди від 30.08.2023 до договору, копії актів прийому-передачу документів від 15.12.2023 та від 22.12.2023, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000560 та копію ордеру серії АІ №1197103 від 15.02.2022.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі, судом враховано, що розмір гонорару визначено за погодженням адвоката з клієнтом і є фіксованим, послуги адвоката було реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 ГПК України та не вбачає підстав для його зменшення.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Ефект» - задовольнити.

2. Стягнути з Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 36, код ЄДРПОУ - 39736985) на користь Приватного підприємства «Ефект» (07543, Київська обл., м. Березань, вул. Березанський Шлях, буд. 42, код ЄДРПОУ - 30334673) 6 214 (шість тисяч двісті чотирнадцять) грн 70 коп. - інфляційних втрат, 1 109 (одну тисячу сто дев`ять) грн 05 коп. - 3% річних, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн - витрат зі сплати судового збору та 4 200 (чотири тисячі двісті) грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна