Рішення

від 13.06.2024 по справі 910/4202/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2024Справа № 910/4202/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ФАНЕРНИЙ ЗАВОД" (35000, Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Бурова, будинок 9)

до Аграрної баржі (01001, місто Київ , вулиця БОРИСА ГРІНЧЕНКА, будинок 1; поштова адреса: 04073, місто Київ, вулиця Копилівська, 67, корпус 5)

про стягнення 38 175,00 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ФАНЕРНИЙ ЗАВОД" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Аграрної баржі (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про участь в аукціоні з продажу необробленої деревини на Аграрній біржі б/н від 04.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

18.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечив проти позовних вимог з огляду на те, що відповідач не отримував заяву про повернення гарантійного внеску, 24.11.2020 торги не оголошувались та не проводились, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення гарантійного внеску в розмірі 16 500,00 грн не відповідають дійсності. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем не подано до суду клопотання про поновлення строку позовної давності.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.11.2020 між Аграрною біржею (далі-організатор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ФАНЕРНИЙ ЗАВОД" (далі-учасник) укладено договір б/н про участь в аукціоні з продажу необробленої деревини на Аграрній біржі, до умов якого предметом цього Договору є врегулювання відносин сторін з питань допуску учасника до аукціонів, оголошених організатором, сплати реєстраційних та гарантійних внесків за таку участь, винагороди організатора, інших платежів з питань участі у аукціонах - у разі їх встановлення, а також дотримання вимог регламенту організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини на Аграрній біржі, затвердженого організатором (надалі - Регламент) (п.1.1).

Відповідно до п. 2.2.2. Договору, учасник зобов`язаний сплачувати реєстраційні та гарантійні внески за участь в аукціонах, винагороду організатора, а також інші платежі - при їх встановленні.

Вартість послуг за організацію та проведення кожного аукціону справляється з покупця, який визнаний переможцем аукціону по відповідному лоту (винагорода Організатора) (п. 3.1 Договору).

Сторони погодили п. 3.4 Договору, що винагорода організатора сплачується учасником не пізніше двох робочих днів з моменту закінчення аукціону, в якому його було визнаний переможцем, а у разі її несплати - може бути вирахувана Організатором із гарантійного внеску такого учасника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до « 31» грудня 2020 р. включно (п. 3.5 Договору).

Згідно до р. 4.3 Договору, поданням заявок та документів, передбачених регламентом, здійсненням оплати реєстраційного та гарантійного внесків, учасник погоджується з умовами участі в аукціоні, засвідчує свою безумовну згоду на обробку його персональних даних, виконання регламенту, підтверджує юридичну значимість своїх дій під час участі в аукціоні, зокрема, вчинених засобами електронної торгової системи, а також усвідомлює їх наслідки.

Відповідно до п. 2.3 Регламенту, з метою участі в аукціонах покупці укладають з організатором договір, предметом якого є участь у аукціоні (договір з покупцем), якщо інше не визначено організатором. З метою участі в електронних аукціонах, окрім договору з організатором, учасники зобов`язані отримати доступ до електронної торгової системи.

Особи, які бажають прийняти участь в аукціоні подають організатору заявки на купівлю або продаж. Форми заявок та порядок їх подачі визначаються організатором у залежності від форми аукціону. Заявка учасника підтверджується сплатою реєстраційного та гарантійного внесків за участь в аукціоні, а також інших платежів, якщо таке визначено організатором. Реєстраційні та гарантійні внески, а також інші платежі повинні бути зараховані на вказані організатором рахунки у визначені повідомленням про аукціон терміни (п. 4.1-4.3 Регламенту).

Відповідно до п.6-1-6-3 Регламенту, організатором встановлені наступні види платежів та зборів: реєстраційний та гарантійний внески, винагорода організатора (комісійний або реєстраційний збір). За потреби організатор може встановлювати додаткові фінансові зобов`язання учасників. Розмір реєстраційного, гарантійного внесків та винагороди організатора порядок та реквізити їх сплати затверджуються організатором. Реєстраційний внесок поверненню не підлягає.

Згідно до п. 10.1 Регламенту, за результатами проведення аукціону розрахунки щодо гарантійного внеску у грошовій формі здійснюються наступним чином:

- гарантійний внесок по непридбаним лотам - повертається організатором на рахунок такого учасника протягом трьох робочих днів з дати отримання організатором відповідної заяви, у якій зазначаються банківські реквізити учасника та сплати винагороди організатора.

Перерахування коштів на рахунок третіх осіб не допускається;

- гарантійний внесок по придбаним лотам - перераховується продавцю протягом трьох банківських днів після оплати винагороди організатора та отримання від продавця або покупця підтвердження про укладання з покупцем договору купівлі-продажу, якщо інше не узгоджено між продавцем та організатором.

На виконання умов участі в аукціонах з продажу необробленої деревини на Аграрній біржі позивачем були сплачені кошти на користь відповідача: 25887,50 грн. - згідно платіжної інструкції №33953 від 04.11.2020 р., як 5% гарантійного внеску за участь в торгах та 800,00 грн - згідно платіжної інструкції №33952 від 04.11.2020 р., як реєстраційний внесок за участь в торгах.

Надалі, сторони підписали акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №118 від 04.11.2020 р. на суму 800 грн. з ПДВ, яким визначено надання послуг з реєстраційного внеску.

За результатами аукціону, 09.11.2020 між ТОВ "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ФАНЕРНИЙ ЗАВОД" та ДП «Попільнянський лісгосп» укладено договір купівлі-продажу лісоматеріалів необроблених №48-20.

24.11.2020 сторони підписали та скріпили печатками акт надання послуг №216 (винагорода організатора торгів) на суму 825,00 грн.

На виконання положень Регламенту, 03.12.2020 Аграрна біржа перерахувала на реквізити ДП «Попільнянський лісгосп» гарантійний внесок у розмірі 3387,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9978 р.

Також, позивачем сплачено на рахунок відповідача гарантійний внесок за участь в торгах у розмірі 16 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №34256 від 23.11.2020 р. та реєстраційний внесок у розмірі 800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №34255 від 23.11.2020.

Надалі, сторони підписали акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №197 від 23.11.2020 р. на суму 800 грн. з ПДВ, яким визначено надання послуг з реєстраційного внеску.

20.01.2022 ТОВ "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ФАНЕРНИЙ ЗАВОД" скерувало на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків станом 01.01.2020-31.12.2020, відповідно до якого, кінцеве сальдо становить 38 175,00 грн. Факт направлення вказаного документа підтверджується фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №500102392276, з якого вбачається, що 24.01.2022 уповноваженою особою відповідача отримано акт звірки взаєморозрахунків станом 01.01.2020-31.12.2020.

30.01.2024 позивач засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» надіслав на адреси відповідача вимогу вих. №04-57, в якій просив повернути залишок гарантійного внеску в розмірі 38 175,00 грн.

Однак, поштові конверти з означеною вимогою повернулись відправнику з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».

30.01.2024 ТОВ "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ФАНЕРНИЙ ЗАВОД" звернулось до філії «Баранівське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» з вимогою вих. №04-56, в якій надати інформацію відносно сплачених позивачем гарантійних внесків.

19.03.2024 від філії «Баранівське лісомисливське господарство» надійшла відповідь на звернення позивача, в якій останній повідомив, що 06.11.2020 та 23.11.2020 відбулись додаткові аукціони, відповідач не перераховував на ДП «Банарівське ЛГМ» гарантійні внески за результатами додаткового аукціону з продажу необробленої деревини заготівлі 4 кварталу 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ТОВ "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ФАНЕРНИЙ ЗАВОД" звертався до відповідача з вимогою про повернення гарантійного внеску, який становить 38 175,00 грн, однак відповідач означену суму не поверну, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Оцінивши подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача суми гарантійного внеску у розмірі 38 175,00 грн.

Судом встановлено, що позивач перерахував на рахунок відповідача гарантійні внески для участі в аукціоні на загальну суму 42 387,50 грн. Також, означену обставину підтверджено платіжними інструкціями №33953 від 04.11.2020 р. та №34255 від 23.11.2020.

Враховуючи результати проведеного аукціону, залишок неповернутого відповідачем гарантійного внеску становить 38175,00 грн. (25887,50 - 825,00 - 3387,50) + 16500,00) = 38175,00 грн.).

Таким чином, доведенню у даній справі підлягає наявність або відсутність підстав для повернення відповідачем позивачу суми гарантійного внеску у розмірі 38175,00 грн, сплаченого позивачем з метою участі в аукціонах покупці.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (ч. 2). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч. 4).

Згідно до р. 4.3 Договору, поданням заявок та документів, передбачених регламентом, здійсненням оплати реєстраційного та гарантійного внесків, учасник погоджується з умовами участі в аукціоні, засвідчує свою безумовну згоду на обробку його персональних даних, виконання регламенту, підтверджує юридичну значимість своїх дій під час участі в аукціоні, зокрема, вчинених засобами електронної торгової системи, а також усвідомлює їх наслідки.

Відповідно до п. 2.3 Регламенту, з метою участі в аукціонах покупці укладають з організатором договір, предметом якого є участь у аукціоні (договір з покупцем), якщо інше не визначено організатором. З метою участі в електронних аукціонах, окрім договору з організатором, учасники зобов`язані отримати доступ до електронної торгової системи.

Особи, які бажають прийняти участь в аукціоні подають організатору заявки на купівлю або продаж. Форми заявок та порядок їх подачі визначаються організатором у залежності від форми аукціону. Заявка учасника підтверджується сплатою реєстраційного та гарантійного внесків за участь в аукціоні, а також інших платежів, якщо таке визначено організатором. Реєстраційні та гарантійні внески, а також інші платежі повинні бути зараховані на вказані організатором рахунки у визначені повідомленням про аукціон терміни (п. 4.1-4.3 Регламенту).

Відповідно до п.6-1-6-3 Регламенту, організатором встановлені наступні види платежів та зборів: реєстраційний та гарантійний внески, винагорода організатора (комісійний або реєстраційний збір). За потреби організатор може встановлювати додаткові фінансові зобов`язання учасників. Розмір реєстраційного, гарантійного внесків та винагороди організатора порядок та реквізити їх сплати затверджуються організатором. Реєстраційний внесок поверненню не підлягає.

Тобто, задля участі в аукціонах покупці позивачем були сплачені реєстраційний та гарантійний внески, що підтверджується матеріалами справи.

За результатами електронних торгів, які відбулись 06.11.2020, між ТОВ "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ФАНЕРНИЙ ЗАВОД" та ДП «Попільнянський лісгосп» укладено договір купівлі-продажу лісоматеріалів необроблених №48-20 від 09.11.2020.

24.11.2020 сторони підписали та скріпили печатками акт надання послуг №216 (винагорода організатора торгів) на суму 825,00 грн.

На виконання положень Регламенту, 03.12.2020 Аграрна біржа перерахувала на реквізити ДП «Попільнянський лісгосп» гарантійний внесок у розмірі 3387,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9978.

Також, позивачем сплачено на рахунок відповідача гарантійний внесок за участь в торгах у розмірі 16 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №34256 від 23.11.2020 р. та реєстраційний внесок у розмірі 800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №34255 від 23.11.2020.

19.03.2024 філія «Баранівське лісомисливське господарство» у відповідь на звернення позивача повідомили інформацію, що 06.11.2020 та 23.11.2020 відбулись додаткові аукціони, відповідач не перераховував на ДП «Банарівське ЛГМ» гарантійні внески за результатами додаткового аукціону з продажу необробленої деревини заготівлі 4 кварталу 2020 року.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У силу ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип допустимості доказів, закріплений ст. 77 ГПК України, полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 названого Кодексу).

У силу ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з аналізу наведених процесуальних норм слідує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (див. постанови Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 902/1038/21, від 25.06.2020 у справі N 924/233/18, від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). При цьому, важливим стає те, не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага, тобто домінування не у кількісному, а у якісному вимірі.

Положеннями п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принципи свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.

Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду у справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

Представник відповідача у відзив на позовну заяву заперечив проти позовних вимог з огляду на те, що відповідач не отримував заяву про повернення гарантійного внеску, оскільки позивачем неправильно зазначено найменування відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2022 ТОВ "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ФАНЕРНИЙ ЗАВОД" скерувало на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків станом 01.01.2020-31.12.2020, відповідно до якого, кінцеве сальдо становить 38 175,00 грн. Факт направлення вказаного документа підтверджується фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №500102392276, з якого вбачається, що 24.01.2022 уповноваженою особою відповідача отримано акт звірки взаєморозрахунків.

Таким чином, відповідач був обізнаний про наявність неповернутої суму гарантійного внеску, яка становить 38175,00 грн. та був зобов`язаний відреагувати на означений документ шляхом повернення даних коштів або надати позивачу обґрунтовану письмову відповідь.

Крім того, представник відповідача стверджує, що 24.11.2020 торги не оголошувались та не проводились, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення гарантійного внеску в розмірі 16 500,00 грн не відповідають дійсності.

Згідно до п. 10.1 Регламенту, за результатами проведення аукціону розрахунки щодо гарантійного внеску у грошовій формі здійснюються наступним чином:

- гарантійний внесок по непридбаним лотам - повертається організатором на рахунок такого учасника протягом трьох робочих днів з дати отримання організатором відповідної заяви, у якій зазначаються банківські реквізити учасника та сплати винагороди організатора.

Перерахування коштів на рахунок третіх осіб не допускається;

- гарантійний внесок по придбаним лотам - перераховується продавцю протягом трьох банківських днів після оплати винагороди організатора та отримання від продавця або покупця підтвердження про укладання з покупцем договору купівлі-продажу, якщо інше не узгоджено між продавцем та організатором.

Статтею 1212 ЦК України (глава 83 ЦК України) врегульовано випадки набуття, збереження майна без достатніх правових підстав.

Згідно з приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2).

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судом враховано висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду щодо заявлених на підставі статті 1212 ЦК України позовних вимог та належності (ефективності) обраного позивачем способу захисту, викладені у постанові від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22:

48. За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього. Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункти 45, 46), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 54)).

49. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

50. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.92.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Це означає, що захист має бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

51. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

52. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею статті 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

53. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52)).

Також, представник відповідача зазначив, що позивачем не подано до суду клопотання про поновлення строку позовної давності, посилаючись на статті 118,119 ГПК України, однак дані доводи судом до уваги не приймаються, у зв`язку з тим, що жодним чином не спростовують вимоги позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази у сукупності, суд доходить висновку, що станом на час розгляду даного спору відсутні правові підстави перебування у відповідача сплачених позивачем коштів гарантійного внеску у розмірі 38 175,00 грн, що не спростовано належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, а відтак відповідач зобов`язаний повернути позивачу сплачені останнім кошти гарантійного внеску у сумі 38 175,00 грн в силу приписів частини 1 статті 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ФАНЕРНИЙ ЗАВОД" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрної баржі (01001, місто Київ , вулиця БОРИСА ГРІНЧЕНКА, будинок 1, код ЄДРПОУ 33947314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ФАНЕРНИЙ ЗАВОД" (35000, Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Бурова, будинок 9, код ЄДРПОУ 35797190) 38 175 (тридцять вісім тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 00 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2024.

Суддя М.Є.Літвінова