Ухвала

від 17.05.2024 по справі 369/7300/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7300/23

Провадження №2/369/1220/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А.Я., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Числовської Ірени Вітольдівни про забезпечення позову у цивільній справі №369/7300/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

01.05.2024 представникомпозивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 повторноподано досуду заявуза вх.№ 21066про забезпеченняпозову відповіднодо якоїпросили:вжити заходівзабезпечення позову,а саменакласти в порядкузабезпечення позовуарешт наоб'єкти нерухомогомайна,що належатьправі власності ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_1 ),а саме: приміщення,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ;гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку за кадастровим номером 3222485800:02:010:5067.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що 12 грудня 2018 року на підставі Договору доручення від 22 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , було передано ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 525 285 гривень, які Відповідачем мали бути протягом 180 робочих днів внесені на банківські рахунки ТОВ «Петрівський квартал 2» та ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген» в якості оплати майнових прав за Договором №35/ТШ14-Д купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22 грудня 2018 року та Договором №76560-А/2 купівлі-продажу деривативу від 22 грудня 2022 року.

25 квітня 2023 року в процесі ознайомлення з матеріалами справи №369/11907/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген» та ТОВ «Петрівський квартал2»про розірваннядоговорів тастягнення грошових коштів, що розглядається Києво-Святошинськимрайонним судом Київської області, представником ОСОБА_1 було виявлено,що банківськівиписки порахункам ТОВ«КУА «Андере Ріхтінген» таТОВ «Петрівськийквартал 2»не містятьінформації про зарахування грошових коштів на користь вказаних юридичних осіб від ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .

З огляду на вище викладені обставини, на враховуючи те, що починаючи з 22 грудня 2018 року ОСОБА_2 так і не було внесено грошові кошти, одержані від ОСОБА_1 на рахунки ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген» та ТОВ «Петрівський квартал 2», відкриті в АТ КБ «Приватбанк» підтвердженням чого є надані до матеріалів позовної заяви виписки по рахунках вказаних юридичних осіб. ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з неї привласнених нею грошових коштів.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 525 285 гривень привласнених нею за Договором грошових коштів.

У наданій до позову в якості доказу Договір доручення від 22 грудня 2018 року, з якого вбачається, що Відповідач як Повірений зобов`язувався внести на розрахункові рахунки юридичних осіб грошові кошти: 262 650 гривень на рахунок ТОВ «КУА «Андере Ріхтінген» та 262 635 гривень - на рахунок ТОВ «Петрівський квартал 2». Пунктом 1.2. Договору доручення конкретно визначено номери банківських рахунків вказаних вище юридичних осіб, на які мали здійснюватися перерахування одержаних ОСОБА_2 грошових коштів.

Згідно з п. 2.2, Договору доручення Повірений зобов`язувався виконати доручення Позивача не пізніше 180 робочих днів з дати підписання даного Договору.

Підписанням нього Договору ОСОБА_2 підтвердила, що грошові кошти, необхідні для виконання договору доручення, були отримані від ОСОБА_1 у повному обсязі (п.3.1. Договору доручення).

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 525 285 гривень привласнених нею за Договором грошових коштів.

З огляду на вище викладені обставини, з метою забезпечення реальної можливості виконання у майбутньому можливого рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 525 285 гривень, вважають за доцільне в порядку забезпечення позову, арешт наоб'єкти нерухомогомайна,що належатьправі власності ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_1 ),а саме: приміщення,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ;гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку за кадастровим номером 3222485800:02:010:5067.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно позивач не довів, що заявлені вимоги є співмірними даному виду забезпечення позову, враховуючи те, що, очевидно, вартість нерухомого майна є більшою ніж сума відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Водночас, у даному випадку не вбачається співмірності між заходом забезпечення позову, який позивач просить застосувати та позовними вимогами, оскільки матеріали заяви не містять грошової оцінки майна, на яке висунуто вимогу про накладення арешту.

Суд відхиляє як доказ підтвердження вартості майна надану позивачем роздруківку оголошень з інтернет-ресурсу «ОЛХ» та додатку «DIM.RIA» щодо вартості майна, оскільки вказані оголошення не підтверджують факту вартості майна, яка визначена не фахівцем, а на особистий розсуд позивача, що ґрунтується на припущеннях.

Вказане позбавляє можливості суд оцінити співмірність заявленої ціни позову із заходами забезпечення позову шляхом дослідження ціни майна, на яке необхідно накласти арешт, та зіставивши її з ціною позову.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ними заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано доказів забезпеченння позову, є співмірним із заявленими позивачем вимогам. Суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження, а тому безпідставне вжиття заходів забезпечення позову порушить права інших осіб.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленомуЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову, та співмірності відносно заявлених вимог ціні позову.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 258, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Числовської Ірени Вітольдівни про забезпечення позову у цивільній справі №369/7300/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Андрій ВОЛЧКО