Рішення

від 21.05.2024 по справі 926/5558/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2024Справа № 926/5558/23

За позовом Чернівецької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент"

до ОСОБА_1

про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Секретар: с/з Інна Шейгець

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівці Девелопмент» та до ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого актом приймання-передачі нерухомого майна ТОВ «Чернівці Девелопмент» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (серія та номер: 2951, 2952, виданий 02.11.2023, видавник: Куніцина І.Є., приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу) та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 70081757 від 06.11.2023, прийнятого приватним нотаріусом Чернівцекого міського нотаріального округу Куніцина І.Є. на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі, що розташовані адресою: АДРЕСА_1 , складові частини об`єкта нерухомого майна: Адміністративна будівля літ. «А» заг. пл. 378,50 кв. м., котельня літ. «А» заг. пл. 8,30 кв. м., прохідна літ. «Б» заг. пл. 14,40 кв. м., майстерня літ «В» заг. пл. 191,90 кв. м., склад літ. «Ж» заг. пл. 249,70 кв. м., майстерня літ. «М» заг. пл. 121,50 кв. м., гараж літ. «Р» заг. пл. 248,10 кв. м., (реєстраційний номер 1735591673101).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний правочин, яким було відчужено єдине нерухоме майно Відповідача-1, призвів до неможливості задовольнити вимоги позивача (стягувача) під час примусового виконання рішення суду за рахунок такого майна у виконавчому провадженні де Відповідач-1 є боржником, а також тим, що Відповідач-1 вчинив правочин на шкоду кредитору - позивачеві, маючи на меті ухилитися від виконання рішення суду, що набрало законної сили, тому наявні підстави для визнання такого правочину недійсним відповідно до 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.12.2023 позовну заяву Чернівецької міської ради передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.02.2024.

Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що власник майна має право вчиняти будь-які дії щодо належного йому майна, позивач не має законного права заявляти вимогу про визнання такого правочину недійсним.

Відповідач-2 відзив на позов не надав.

У судовому засідання 21.05.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівці Девелопмент» (далі Відповідач 1 або боржник) про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 380 276,61 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2023 у справі №926/552/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, позов задоволено та вирішено стягнути з ТОВ «Чернівці Девелопмент» на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в сумі 380 276,61 грн та 5 704,15 гри витрат зі сплати судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2023 з. урахуванням ухвали Господарського суду Чернівецької області від 31.05.2023 по справі №926/552/23, яке набрало законної сили 03.10.2023 згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, та на підставі пункту 19.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України Господарським судом Чернівецької області 08.11.2023 видано наказ.

На підставі вищевказаного наказу Господарського суду Чернівецької області Чернівецька міська рада звернулась із заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни (далі Приватний виконавець), якою 28.11.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73451701.

В ході перевірки, проведеної Приватним виконавцем щодо виявлення зареєстрованого за Відповідачем-1 майна встановлено, що у боржника відсутнє будь-яке рухоме те нерухоме майно, рух грошових коштів по рахунках відбувався до листопада 2023 р, тобто до відкриття виконавчого провадження, наразі на рахунках активи відсутні. Одночасно приватний виконавець встановив, що згідно з інформаційною довідкою з ДРРІНМ від 16.12.2023 №358744227 ТОВ «Чернівці Девелопмент» 03.11.2023 здійснило відчуження належних йому об`єктів нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735591673101, адміністративна будівля літ. «А» заг. пл. 378,50 кв. м., котельня літ. «А» заг. пл. 8,30 кв. м., прохідна літ. «Б» заг. пл. 14,40 кв. м., майстерня літ. «В» заг. пл. 191,90 кв. м., склад літ. «Ж» заг. пл. 249,70 кв. м., майстерня літ. «М» заг. пл. 121,50 кв. м., гараж літ. «Р» заг. пл. 248,10 кв. м., які знаходяться за адресою Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Жасминна, буд. 5А на користь бенефіціарного власника ТОВ «Чернівці Девелопмент» ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2).

Так, приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Купіциною Іриною Євгенією, на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2951, 2952, виданого 02.11.2023, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, інлексций номер: 70081757 від 06.11.2023 та внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно №52411855 про право власності ОСОБА_1 на адміністративцу будівлю літ. «А» заг. пл. 378,50 кв. м., котельно літ. «А» заг. пл. 8,30 ки м., прохідну літ. «Б» заг. пл. 14.40 кв. м., майстерня літ. «В» заг. пл. 191,90 кв. м., склад літ. «Ж» заг. пл. 249,70 кв. м., майстерня літ. «М» заг. пл. 121,50 кв. м., гараж літ. «Р» заг. пл. 248,10 кл. м.

Із вищевикладеного вбачається, що даний правочини призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок майна, яке належало Відповідачу 1 - боржнику у виконавчому провадженні, а також те, що його вчинено 02.11.2023, тобто орієнтовно через місяць після набрання рішенням Господарського суду Черпівецької області від 23.05.2023 у справі №926/552/23 законної сили. Крім того, набувачем об`єктів перухомого майна за таким актом є бенефіціарний власник (засновник) Відповідача 1.

Вищевикладені обставини вказують на те, що Відповідач-1 вчинив правочин на шкоду кредитору, маючи на меті ухилитися від виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Іншого майна, окрім зазначених вище об`єктів нерухомості, у боржника ТОВ «Чернівці Девелопмент», на яке можна було б звернути стягнення з метою виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2023 у справі №926/552/23, виконавцем не виявлено, в т.ч. відсутні і грошові кошти на рахунках підприємства.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Відтак, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тлумачення як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Частинами першою, другою, третьою та шостою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема, гідно з частиною першої цієї статті зміст правочину пе може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 Цивільного кодексу України, зокрема, частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-и (провадження № 61- 287610818) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.

При цьому, у своїй постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц Верховним Судом України зроблено висновок про те, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61- 17511св19) зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».

Відповідно до постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження №61-17966св19) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно- правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус осіб і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення.».

Так, з урахуванням практики Верховного Суду, під час розгляду судових справ з аналогічних спірних правовідносин, у суду є необхідність визначити, чи діяв відповідач добросовісно та розумно, чи не має наміру, реалізуючи власні повноваження, завдати шкоди іншій особі, безоплатно або платно відчуживши єдине вартісне майно, за рахунок якого могло бути виконане його боргове зобов`язання перед позивачем у цій справі.

Отже, в контексті вище викладеного, важливо зауважити, що Відповідач 2 є кінцевим бенефіціарним власником товариства Боржника, який має прямий вирішальний вплив тa відсоток частки статутного капіталу якого в юридичній особі становить 100%, а відтак основне право голосу в юридичній особі належить саме Відповідачу 2.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідачем-1, «використовуючи своє право на зло» проведено односторонній правочин (оформлений оскаржуваним актом прийому-передачі нерухомого майна) для переходу права власності на об`єкти нерухомого майна на свого бенефіціарного власника з метою неможливості звернення стягпения на нього в межах виконавчого провадження, спрямованого на виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з Відновідача-1.

Відтак, Відповідач-1 формально (здійснив односторонній правочин, оформлений актом прийому-передачі нерухомого майна від 02.11.2023 №2951,2952) передав об`єкти нерухомого майна, а саме: адміністративна будівля літ. «А» заг. пл. 378.50 кв. м., котельня літ. «А» заг. пл. 8,30 кв. м., прохідна літ. «Б» заг. пл. 14,40 кв. м., майстерня літ. «В» заг. пл. 191,90 кв. м., склал літ. «Ж» заг. пл. 249,70 кв. м., майстерня літ. «М» заг. пл. 121,50 кв. м., гараж літ. «Р» заг. пл. 248,10 кв. м., які знаходяться за адресою Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Жасминна, буд. 5А до свого бенефіціарного власника, що не несе собою зміни прав та обов`язків Відповідача 1 і має ознаки фіктивності, виходячи з того, що єдиним власником відповідача-1 є Відповідач 2.

Зазначений вище оспорюваний правочин має всі ознаки фраулаторності, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, зокрема:

- відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості, що виникла, внаслідок набрания законної сили рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2023;

- №926/552/23 щодо стягнення з ТОВ «Чернівці Деволопмент» заборгованості;

- майно відчужено на підставі безвідплатного правочину: майно відчужене на користь пов`язаної особи (бенефіціарного власника боржника);

- після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед стягувачем, тобто Чернівецькою міською радою;

- дії боржника унеможливлюють виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення.

Згідно з частиною першою та другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд постановах від 14.07.2020 у справі № 754/2450/18; від 24.03.2020 року у справі № 704/1410/18; від 14.01.2020 у справі № 489/5148/18 зробив наступний висновок: «будь-який правочин, який вчиняється боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, який спрямований на обмеження його платоспроможності, має ставитися під сумнів та сам по собі набуває ознак фраудаторного правочину».

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутств (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-зробила наступний висновок: «дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане, як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора».

Відповідно до частини першої статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)" припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) школи; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Абзацом 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

На підставі вищевикладених норм права вбачається, що належним способом захисту порушених прав Позивача є скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що тягне за собою відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом поновлення права власності Відповідача-1 на об`єкти нерухомого майна.

Посилання відповідача-1 на те, що власник майна має право вчиняти будь-які дії щодо належного йому майна, позивач не має законного права заявляти вимогу про визнання такого правочину недійсним, не беруться судом до уваги, оскільки того факту, що на сьогоднішній день рішення суду про стягнення з Відповідача-1 заборгованості не виконане, він не спростував.

З огляду на викладене, позовні вимоги Чернівецької міської ради підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 231, ст. ст. 236 - 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним правочин щодо передання нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент" та ОСОБА_1 , оформлений актом № 2951, №2952 приймання-передачі нерухомого майна від 02.11.2023, виданим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Куніциною І.Є.

3. Скасувати рішення (індексний номер: 70081757 від 06.11.2023) приватного нотаріуса Чернівцекого міського нотаріального округу Куніциної І.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно (реєстраційний номер 1735591673101), а саме: нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складові частини об`єкта нерухомого майна: Адміністративна будівля літ. «А» заг. пл. 378,50 кв. м., котельня літ. «А» заг. пл. 8,30 кв. м., прохідна літ. «Б» заг. пл. 14,40 кв. м., майстерня літ «В» заг. пл. 191,90 кв. м., склад літ. «Ж» заг. пл. 249,70 кв. м., майстерня літ. «М» заг. пл. 121,50 кв. м., гараж літ. «Р» заг. пл. 248,10 кв. м.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, 64, код 42705779) на користь Чернівецької міської ради (58000, Чернівецька область, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) 3355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58000, Чернівецька область, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) 3355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Дата складання тексту рішення: 17.06.2024