Рішення

від 13.06.2024 по справі 372/5647/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5647/23

Провадження № 2-447/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Тиханського О.Б.,

за участю секретаря: Бойко В.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна придбаного у шлюбі особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання майна особистою приватною власністю. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що з 14.08.2020 по 18.10.2023 перебував в зареєстрованому шлюбу з відповідачем. Під час шлюбу позивачем було придбано за власні кошти дачний будинок та земельну ділянку. Відповідач не надавала коштів на придбання нерухомого майна, протягом перебування у шлюбі не працювала, доходів не мала. В зв`язку з цим, просить визначити спірне нерухоме майно його особистою приватною власністю.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву та письмові пояснення, відповідно до якого, відповідач заперечує щодо задоволення позову, оскільки працювала до одруження протягом тривалого часу, мала власні кошти на накопичення. Крім того, саме позивач наполіг, щоб відповідач звільнилась з роботи. Спільних коштів їм не вистачало для придбання будинку та земельної ділянки, тому частину коштів позичали у рідних та близьких. Тому, твердження позивача, що нерухоме майно придбано лише за кошти позивача не відповідає дійсності. Майно були придбано в інтересах сім`ї за спільні кошти в період шлюбу, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

Представником позивача надано відповідь на відзив, та зазначено, що відповідач не надала жодного доказу щодо наявності у неї коштів та їх витрату на придбання нерухомого майна. Крім того інші твердження відповідача про нестачу коштів у позивача, спільне їх проживання з 2016 року не підтвердженні доказами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково зазначив, що позивач мав намір придбати спірне майно за власні кошти через два місяці після одруження. Проте, земельна ділянка не мала кадастрового номеру, тому сторони уклали попередній договір і після виготовлення належної документації було укладено договори купівлі-продажу. Позивач придбав спірне майно за власні кошти, що підтверджується документами при його доходи. Відповідач не працювала, коштів не мала і доказів протилежного не надала. В зв`язку з чим, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях. Додатково зазначив, що відповідач до шлюбу працювала, мала дохід та власні заощадження. Звільнилась з роботи на вимогу позивача після укладення шлюбу, щоб вести сімейне господарство, Позивачу коштів на придбання нерухомого майна не вистачала, а тому вона надала власні кошти. Крім того частину коштів вони позичили у близьких. Позивач не довів позовні вимоги а надані довідки про доходи не підтверджують, що саме позивач витрати саме ці кошти на придбання нерухомого майна. Крім того, позивач витрачав кошти на інші цілі і тому вказаного доходу йому не вистачило би. В зв`язку з цим, задоволенні пощо рву просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягаютьдо задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.12 ЦПК України ,цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.77ЦПК України, належнимиє докази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення . Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до ч. 5,6ст. 263 ЦПК Україниобґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Як встановлено судом, 14.08.2020 між позивачем та відповідачем Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано шлюб.

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області 18.10.2023 року шлюб між сторонами було розірвано.

В період шлюбу 15.10.2020 року позивачем було укладено попередній договір купівлі-продажу дачного будинку та земельної ділянки.

Згідно п.1.1., розділу 1 даного Договору, предметом даної угоди було нерухоме майно: дачний будинок, загальною площею 90 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка на якій розташований цей будинок.

- Згідно п.2.1,, розділу 2 даного Договору, сторони домовились укласти основні договори купівлі продажу не пізніше 2-х тижнів з дати присвоєння кадастрового номеру та реєстрації права власності на земельну ділянку на якій розташовано дачний будинок в строк до 15.10.2022року.

- Згідно п.2.2., розділу 2 даного Договору продаж дачного будинку загальною площею 90 м.кв. та земельної ділянки, відбудеться разомціною.еквівалентною 39500.00доларів США. з наступним порядком розрахунків.

-Згідно пп.2.2.1.,розділу 2даного Договору,при підписанніцього Договорудруга сторона(покупець)(Позивач)передала,а перша(продавець) отримала забезпечувальний платіж врозмірі 710000(сімсотдесять тисяч)гри.00коп.то закурсом НБУстаном надату укладанняцього договору(1долар СІІІА = 28,40 грн.) еквівалентно 25 000, 00 (двадцять п`ять тисяч) доларів США 00 центів, які будуть враховані під час розрахунків між сторонами в момент укладання основних договорів.

- Згідно п.п. 2.2.2, розділу 2 даного Договору, сторони погодили, що не пізніше ніж через 5 (п`ять місяців з дати укладення цього попереднього договору, друга сторона (покупець) збільшує забезпечувальний платіж та передає першій стороні (продавцю) грошові кошти, що є еквівалентом 5 000 (п`яти тисяч доларів США).

- Згідно п.п.2.2.3., даного Договору, остаточний розрахунок за основним договором, а саме оплата в сумі що є еквівалентом 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) доларів США має відбутися не пізніше 2 (двох) тижнів з дати присвоєння кадастрового номеру та реєстрації права власності на земельну ділянку, на якій розташований дачний будинок.

В подальшому, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договори купівлі-продажу земельної ділянки та дачного будинку від 12.08.2021.

Згідно п.1 договору купівлі продажу земельної ділянки від 12.08.2021, Продавець передає у власність (продає), а Покупець приймає (купує) земельну ділянку площею 0,0154 га, кадастровий номер 3223155400:03:007:0030, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, ГООГ «Заплава-2».

Згідно п.2.1. договору, продаж земельної ділянки вчиняється за 386000 грн.

Згідно п.4.5. договору, цей договір вчиняється за згоди дружини Покупця ОСОБА_4 .

Згідно п.1, договору купівлі-продажу дачного будинку від 12.08.2021, Продавець, передає у власність (продає), а Покупець приймає (купує) дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (вісім дріб двадцять дев`ять). Зазначений вище дачний будинок, загальною площею 90,0 кв.м.

Згідно п. З договору купівлі-продажу дачного будинку від 12.08.2021 року, продаж зазначеного дачного будинку вчиняється за 676 550 (шістсот сімдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок. Зазначену суму Покупець повністю сплатив Продавцю до підписання цього договору.

Згідно п.10 договору, цей договір вчиняється за згоди дружини Покупця ОСОБА_4 .

Згідно витягів з державної реєстрації речових прав від 12.08.2021 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку та дачний будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру фізичних осіб платників податків, ОСОБА_6 за період 2018-2022 роки, отримав дохід у розмірі 1920797,25 грн.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2018 рік, згідно якої Позивач отримав за2018рік дохіду розмірі411437,82грн.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2019 рік згідно якої позивач отримав за 2019 рік дохід у розмірі 214834,93 гри.

Відповідно доподаткової деклараціїплатника єдиногоподатку фізичної особи підприємця за 2020 рік згідно якої позивач отримав за 2020 рік дохід у розмірі 1 082283,32 грн.

Відповідно доподаткової деклараціїплатника єдиногоподатку фізичної особи підприємця за 2021 рік згідно якої позивач отримав за 2021 рік дохід у розмірі 1 335988,08 грн.

Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.02.2024, ОСОБА_4 отримувала доходи у вигляді заробітної плати та інших виплат за період 2017 травень 2022 рік.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсястаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно доч. 3 ст. 368 ЦК України,майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені устатті 57 СК України.

Відповідно до п. п. 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до вимогст. 69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Устатті 60 СК Українизакріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить істаття 368 ЦК України.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.Застосовуючинормуст. 60 СК Українита визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні коштиабо спільна праця подружжя.

Частиною першоюстатті 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені нормизаконусвідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Постановою Пленуму Верхового Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»роз`яснено судам, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою, до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувались за рахунок коштів, що бути особистою власністю кожного з них. Вирішуючи спори між подружжям про майно, повинні встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до п. 22 вказаної вище постанови, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями 69 - 72 СКтаст. 372 ЦКУкраїни. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що спірний будинок та земельна ділянка придбані сторонами під час шлюбу.

Разом з тим, інформація про доходи позивача та відсутність офіційного доходу у відповідача не змінюють правового статусу майна, як об`єкта спільної сумісної власності подружжя та не дають право позивачу на визнання його особистою власністю, що підтверджується положеннями ст. 60 СК України.

Також не є підставою для визнання особистою власністю особи період який минув з часу одруження та набуття права власності, оскільки такі умови не передбачені чинним законодавством та не спростовують участь відповідача у його придбанні спільної працею та коштами.

Також суду не неждано достатніх доказів, що спірне майно придбано за особисті кошти позивача, оскільки лише наявність доходу, не доводить що саме ці кошти булим використані на його придбання. Також позивачем не доведено, що відповідач не приймала ніякої участі у придбанні майна.

Тому, суд приходить до висновку, що позивачем не спростовано презумпцію спільного майна подружжя та не надано жодного достатнього та належного доказу.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.57,60,61,63,69,70,71 Сімейного Кодексу України, ст.ст.16, 319,321,358,368 ЦК України, п.п. 22-24постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 223, 259, 263-265, 268, 273, 282,Цивільного процесуальногокодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна придбаного у шлюбі особистою приватною власністю відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.06.2024.

Суддя: О.Б. Тиханський