Рішення

від 17.06.2024 по справі 910/3334/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2024Справа № 910/3334/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом заступника Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, 01001, м. Київ; ідентифікаційний код 00034051) в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київська міська військова адміністрація) (вул. Дегтярівська, 31, корп. 2, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 00022527)

до Національної академії наук України (вул. Володимирська, 54, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 00019270)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вадим Рогач (вул. Червоноткацька, 20, кв. 44, м. Київ, 02094)

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена Національної академії наук України (вул. Богдана Хмельницького, буд. 15, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 05416975)

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора,

Представник сторін:

прокурор: Кравчук Оксана

від позивача: Геращенко Вікторія

від відповідача: Подлящук Оксана

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: Гордієць Сніжана, Дерев`янко Микола

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Прокурора

До Господарського суду міста Києва звернувся заступник Генерального прокурора (далі за текстом - Прокурор) з позовом в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київська міська військова адміністрація) (далі за текстом - Позивач) до Національної академії наук України (далі за текстом - НАН України, Відповідач), в якому просить суд скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. від 26.11.2020 № 55372492, а також здійснену на його підставі державну реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Національної академії наук України на складові об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1311999380000 - лабораторні корпуси: літ. Г площею 3 852, 2 кв.м., літ. Е площею 2 465, 4 кв.м., літ. И площею 2 465, 9 кв.м, літ. М площею 2 467, 8 кв.м., літ. Н площею 4 041, 3 кв.м., літ. О площею 2 467, 1 кв.м., літ. Р. площею 2 466, 6 кв.м., літ. С площею 2 465, 9 кв.м, а також павільйон літ. В площею 426, 1 кв.м. - шляхом виключення записів про їх реєстрацію.

В обґрунтування поданого позову Прокурор зазначає, що в ході досудового розслідування отримано матеріали, які свідчать про порушення вимог чинного законодавства при реєстрації речових прав НАН України щодо зазначеного вище переліку нерухомого майна площею 23 100, 3 кв.м., яке згідно доводів Позивача відсутнє на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855.

Прокурор стверджує, що оскаржувана реєстраційна дія змін про об`єкт нерухомого майна проведена на неіснуючі об`єкти матеріального світу, а документи, які вимагаються пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 в матеріалах реєстраційної справи відсутні та не зазначалися як підстава реєстрації таких змін.

У поданій відповіді на відзив зазначено, що дії Прокурора здійснюються в ході реалізації конституційної функції та зумовлені потребою захисту державного, суспільного інтересу в забезпеченні законності при користуванні та розпорядженні землями державної власності, недопущення створення штучних умов для отримання таких земель у власність чи в оренду поза встановленою законодавством процедурою.

Крім того, Прокурор зазначає, що в силу вимог закону власником земельної ділянки на просп. Академіка Глушкова, 65 у м. Києві є держава в особі КМДА, яка відповідно має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду на території міста Києва.

Враховуючи те, що такі заходи Позивачем не вжито саме Прокурором подано даний позов до суду в інтересах держави.

При обґрунтування належно визначеного складу учасників даної справи Прокурор посилається на практику Верховного Суду у справі № 909/835/18, а щодо підсудності даного спору саме Господарському суду міста Києва на практику Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/2350/18.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позову з наступних причин.

По-перше, Прокурором обрано неналежного Відповідача оскільки поданий позов не містить вимог до НАН України та не містить жодних доказів щодо порушення нею будь яких прав Позивача.

По-друге, Позивачем у позові не вказано, які саме права та охоронювані інтереси порушені Відповідачем оскаржуваним реєстраційним рішенням, при тому що воно стосувалося лише виправлення помилки.

По-третє, даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного судочинства оскілки при вирішенні спірних правовідносин необхідно дослідити виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер даного спору.

Також Відповідач звертає увагу суду на те, що станом на дату розгляду даної справи Позивач не є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855, а такий спір в свою чергу розглядається Господарським судом міста Києва у справі № 910/17599/23.

Відтак, на переконання Відповідача, задоволення даного позову жодним чином не призведе до відновлення порушених прав Позивача, оскільки Відповідач уповноважений самостійно розпоряджатися об`єктами державної власності, які входять до її майнового комплексу.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 08.04.2024.

27.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Прокурора про прийняття доказу.

05.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивача по суті спору.

05.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

08.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України про залучення його до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена Національної академії наук України. Підготовче засідання відкладено на 29.04.2024.

17.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

29.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи.

Підготовче засідання 29.04.2024 відкладено на 06.05.2024.

29.04.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява третьої особи, у якій остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача та заява третьої особи про закриття провадження у справі.

03.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення Прокурора на пояснення Відповідача.

У підготовчому засідання 06.05.2024 судом оголошено перерву до 15.05.2024.

10.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Позивача на клопотання третьої особи про закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні 15.05.2024, заслухавши пояснення представників та розглянувши клопотання третьої особи про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 15.05.2024.

Також у підготовчому засіданні 15.05.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27.05.2024.

27.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення третьої особи-2.

У судовому засіданні 27.05.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи-2 про поновлення процесуального строку та залишено без розгляду подані додаткові пояснення на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в силу порушенням стадійності подання такого клопотання. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 27.05.2024.

У судовому засіданні 27.05.2024 судом оголошено перерву до 17.06.2024.

17.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Прокурора.

У судовому засіданні 17.06.2024 представник третьої особи-2 повідомив про подачу заяви про виклик свідка, розглянувши яку суд залишив без розгляду на підстав частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) та зазначив про подання останнього з порушенням стадійності судового процесу. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 17.06.2024.

Крім того суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (частина 1 статті 89 ГПК України), проте представником третьої особи-2 заява свідка у встановленому чинним процесуальним законодавством порядку не подавалась.

Прокурор надав пояснення по суті наданого позову, просив суд його задовольнити.

Представник Позивача підтримав вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову.

Представник третьої особи - 2 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - 1 у дане засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи.

Таким чином, заслухавши вступне слово представників, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 17.06.2024 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно витягу з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку 22.06.2021 у місті Києві, на просп. Академіка Глушкова, 65 у Голосіївському р-ні сформовано та зареєстровано земельну ділянку площею 5,6901 га кадастровим номером 8000000000:79:713:0855.

Згідно постанови № 352 Бюро Президії НАН України «Про закріплення за Державною установою «Інститут еволюційної екології НАН України» від 17.11.2021 земельних ділянок в урочищі «Теремки» вбачається, що Постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 22.08.1944 № 1055 «Про надання права на використання 350 га лісу для організації наукових робіт по лісознавству та розведенню дубового шовкопряда» НАН України надано у безстрокове використання земельні ділянки площею 150 та 200 га. Із зазначених земель в 1949 році Інституту зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України для проведення наукових робіт по розведенню дубового шовкопряда передано чотири квартали лісового масиву в урочищі «Теремки» площею 92 га. Відтоді Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України є незмінним користувачем земельних ділянок в лісовому урочищі «Теремки».

Зокрема, земельна ділянка 8000000000:79:719:0026) має № 1 (кадастровий номер 8000000000:79:718:0026) має площу 8,0297 площу га, земельна ділянка № 2 (кадастровий номер 8000000000:79:713:0014) - 82,9966 га та земельна ділянка № 3 (кадастровий номер 8000000000:79:713:0855) - 5,6901 га.

Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 «Про створення Національного природного парку «Голосіївський» земельні ділянки № 1 та № 2 увійшли до складу Національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача (охоронне зобов`язання від 29.01.2008 № 1-1-5). З метою забезпечення належного утримання земельних ділянок, що розташовані в межах лісового масиву «Теремки» і входять до складу Національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача - Інституту зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України, а також зважаючи на звернення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.07.2021 № 100-10743, листи Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України від 10.08.2021 № 114/374, 11.11.2021 № 114/534/1 та Державної установи «Інститут еволюційної екології НАН України» від 20.10.2021 № 196, Бюро Президії НАН України постановлено, зокрема, Інститут зоології ім.. І.І. Шмальгаузен НАН України провести відповідну роботу з державної реєстрації об`єктів нерухомості, що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:713:0855) - 5,6901 га, яка залишається у користуванні інституту та державної реєстрації права постійного користування цією ділянкою.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.07.2017 № 93062647 за рішенням державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори В.Я. від 27.07.2017 № 36347815 за державою в особі НАН України зареєстровано право власності на комплекс будівель та споруд на просп. Академіка Глушкова, 65 у м. Києві, який складався із будівель загальною площею 1 977,3 кв. м. (реєстраційний номер 1311999380000).

Зокрема, зареєстровано право власності на такі будівлі і споруди: конюшня-склад (літ. А) площею 50, кв. м, господарський будинок (літ. Б) площею 29,2 кв. м, майстерня (літ. Д) площею 29,3 кв. м, лабораторний корпус (літ. Є) площею 345,7 кв. м, лабораторний корпус (літ. Є) площею 345,7 кв. м, оранжерея для бджіл (літ. Ж) площею 159,8 кв. м, павільйон П72А (літ. 3) площею 363,2 кв. м, віварій утеплений (літ. 1) площею 123,3 кв. м, склад (літ. 1) площею 137,1 кв. м, лабораторний корпус (літ. К) площею 67,5 кв. м, гаражний бокс (літ. Л) площею 146 кв. м, лабораторний корпус (літ. П) площею 194,9 кв. метрів.

Підставою для реєстрації речових прав став витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна від 06.04.2017 №10-15-6996, видавник Фонд державного майна України.

03.12.2021 правокористування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га. оформлено Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України.

У подальшому рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. від 26.11.2020 № 55372492 внесено виправлення щодо кількості об`єктів нерухомості та їх площі: додано ще 8 об`єктів нерухомості (лабораторних корпусів), а також павільйон і зазначено загальну площу майнового комплексу - 24 764,3 кв. м., зокрема, зареєстровано право власності на такі лабораторні корпуси: літ. Г площею 3 852,2 кв. м, літ. Е площею 2 465,4 кв. м, літ. И площею 2 465,9 кв.м, літ. М площею 2 467, 8 кв.м, літ Н площею 4 041,3 кв.м., літ. О площею 2 467, 1 кв.м., літ. Р площею 2 466, 6 кв.м., літ. С. площею 2 465, 9 кв.м.

Як вбачається із документів, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесення змін здійснювалося за заявою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. від 26.11.2020 № 42769007. У цій заяві вказано опис змін, які необхідно внести в запис: «Виправлення помилки державного реєстратора, а саме, в складовій частині об`єкта нерухомого майна вказано не все майно».

Підставою для реєстрації змін став технічний паспорт від 26.12.2018 № 8356/23, виданий ТОВ «Міжрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації», довідка вказаного товариства про технічні показники об`єкта нерухомого майна від 26.12.2018 № 361.1.

Зазначені обставини не заперечуються Відповідачем та визнаються всіма учасниками справи.

Прокурор зазначає, що всупереч частині 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без заяви НАН України та за ініціативою приватного нотаріуса внесено зміни до запису про нерухоме майно під виглядом виправлення помилки та зареєстровано за Відповідачем речові права на нерухоме майно, якого не існує.

Так, оглядом місця події від 18.08.2023, проведеним у ході досудового розслідування, установлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га на просп. Академіка Глушкова, 65 у м. Києві наявні зелені насадження майже на всій площі, фактично перебуває лише 11 об`єктів нерухомості.

На підтвердження наявності на спірній земельній ділянці лише 11 об`єктів нерухомості Прокурором до справи надано данні космічного знімання території земельної ділянки кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га на просп. Академіка Глушкова, 65 у м. Києві за період 2010-2023 років, наданими в листі Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України від 13.12.2023 № 3510-4-04.03-2023.

Також, за інформацією Фонду державного майна України, яка міститься в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності, на балансі Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України станом на 06.04.2017 обліковувалося нерухоме майно по просп. Академіка Глушкова, 65 у м. Києві, а саме 11 будівель і споруд загальною площею 1 631,9 кв. м.

При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що за період з 2017-2020 на земельній ділянці кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га відбувалося будівництво нових (окрім існуючих 11-ти) об`єктів нерухомості, відсутні документи, які відповідно засвідчували б прийняття в експлуатацію об`єктів площею, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна та інші документи згідно пункту 41 Порядку № 1127.

Відтак, Прокурор зазначає, що такі складові об`єкта нерухомого майна із реєстраційним номером 1311999380000, як лабораторні корпуси: літ. Г площею 3 852,2 кв. м, літ. Е площею 2 465,4 кв. м, літ. И площею 2 465,9 кв. м, літ. М площею 2 467,8 кв. м, літ. И площею 4 041,3 кв. м, літ. О площею 2 467,1 кв. м, літ. Р площею 2 466,6 кв. м, літ. С площею 2 465,9 кв. м, а також павільйон літ. В площею 426,1 кв. м, не існують як предмети матеріального світу.

Гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження належать до загальних засад державної реєстрації прав (стаття 3 Закону № 1952-IV). Внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про об`єкт нерухомого майна, дев`ять складових якого попри вимоги статті 179 ЦК України не існують як предмети матеріального світу, суперечить принципу достовірності державної реєстрації прав, а відтак реєстрація змін про об`єкт нерухомого майна, у результаті якої за НАН України зареєстровано право власності на нерухоме майно, право власності на лабораторні корпуси: літ. Г площею 3 852,2 кв. м, літ. Е площею 2 465,4 кв. м, літ. И площею 2 465,9 кв. м, літ. М площею 2 467,8 кв. м, літ. Н площею 4 041,3 кв. м, літ. О площею 2 467,1 кв. м, літ. Р площею 2 466,6 кв. м, літ. С площею 2465,9 кв. м, а також павільйон літ. В площею 426,1 кв. м на просп. Академіка Глушкова, 65 у м. Києві відбулася з порушенням законодавства та є незаконною.

Окрім зазначеного вище, Прокурором до суду 27.03.2024 надано клопотання про долучення доказу - наказу Міністерства юстиції України від 19.03.2024 № 741/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В.» та акту від 19.03.2024, які судом беруться до уваги при вирішенні спору по суті, оскільки згідно обґрунтувань Прокурора такі докази надійшли на адресу останнього вже після направлення позову до суду, що відповідно унеможливило їх одночасне подання та є відповідно поважною причиною подачі таких доказів згодом.

Із наказу Міністерства юстиції України від 19.03.2024 № 741/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В.» та акту за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. вбачається, що комісією встановлено, що приватним нотаріусом Рогачем В.В. порушено вимоги статей 3, 10, 23, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12, 43 Порядку № 1127, пункту 21 Порядку № 1141 оскільки проведено державну реєстрацію:

- за відсутності заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містили технічну помилку;

- без подання документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

- без здійснення пошуків відомостей Державного реєстру прав та його невід`ємних архівних складових частин.

За результатами камеральної перевірки до приватного нотаріуса Рогача В.В. застосовано захід відповідальності у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць.

Згідно листа Фонду державного майна України від 06.09.2023 № 12/1/1-7387вих-23 та наданої ним інформації, на балансі третьої особи перебуває нерухоме майно, а саме приміщення у кількості 11 будівель, як це зазначалося судом вище.

Як зазначалося судом вище, заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач стверджує про неналежність обраного Відповідача оскільки фактично даним позовом оскаржується рішення приватного нотаріуса, прийняте на підставі його заяви від 26.11.2020 № 42769007 про внесення змін до запису, а відтак порушення з боку Відповідача відсутні, а спір не є підсудним Господарському суду міста Києва оскільки є публічно - правовим.

Згідно доводів Відповідача, Прокурором у справі не вказано, які саме права та інтереси Позивача порушені державним реєстратором оскаржуваним рішенням про внесення змін до запису.

Із поданих Позивачем пояснень вбачається, що останній підтримує правову позицію Прокурора.

Із поданих пояснень третьою особою вбачається, що остання стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га не є у власності Позивача, оскільки рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. від 06.12.2021 № 62062628 зареєстровано право власності на вказану земельну діяльну за НАН України.

Вказане рішення, а також і рішення про реєстрацію права постійного користування такою земельною ділянкою за третьою особою є предметом розгляду у справі № 910/17599/23, в якій станом на моменту вирішення спору у справі № 910/3334/24 рішення не ухвалено.

Так, третя особа зазначає, що оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га не є у власності Позивача права останнього шляхом внесення змін щодо нерухомого майна на такій земельній ділянці жодним чином не порушуються.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення оскаржуваного рішення) (далі за текстом - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно з нормами частин 1, 3 статті 12 цього закону державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, і картографічні (графічні) дані. Невід`ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи.

Частиною 2 статті 17 Закону № 1952-IV передбачено, що реєстраційна справа включає заяви на проведення реєстраційних дій, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, запити державного реєстратора та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1.01.2013.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1952-IV передбачено порядок проведення державної реєстрації прав, першим пунктом якої є прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви.

Отже в силу положень Закону № 1952-IV всі реєстраційні дії, рішення та записи, які здійснюються чи приймаються державними реєстраторами, по суті носять технічний характер, направлений на виконання встановленого Законом та іншими нормативно-правовими актами порядку здійснення такої державної реєстрації, проте, не носять самостійного правовстановлюючого характеру та здійснюються на підставі наданих державному реєстратору відповідних правовстановлюючих документів, що містяться в реєстраційній справі.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 922/1266/19.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Дана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції чинній на момент вчинення відповідної реєстраційної дії) (далі за текстом - Порядок № 1127) визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктом 44 Порядку № 1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1.01.2013, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);

3) документ, що підтверджує факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);

4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування об`єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

З матеріалів справи вбачається, що підставою проведення 11.07.2017 реєстраційної дії щодо об`єкта нерухомого майна № 1311999380000 вказано витяг з єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна №10-15-6996 від 06.04.2017.

Також в матеріалах міститься технічний паспорт на громадський будинок № 65 на проспекті Академіка Глушкова, м. Київ станом на 02.02.2017 на замовлення третьої особи.

З матеріалів справи вбачається за можливе встановити, що вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:713:0855 площею 5,6901 га, правокористування якою з 03.12.2021 зареєстровно за Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України.

В подальшому, приватним нотаріусом Рогачем В.В. прийнято рішення про внесення змін від 26.11.2020 № 55372492, на підставі якого в розділі Державного реєстру прав № 1311999380000 на об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель, розташований за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 65 внесено зміни, а саме:

тип складової частини лабораторний корпус (літ. Є), загальна площа 345,4 кв. м змінено на лабораторний корпус (літ. Є), загальна площа 345,7 кв. м;

оранжерея для бджіл (літ. Ж), загальна площа 146,1 кв. м змінено на оранжерея для бджіл (літ. Ж), загальна площа 159,8 кв. м.;

гаражний бокс (літ. Л), загальна площа 145,9 кв. м змінено на гаражний бокс (літ. Л), загальна площа 146 кв. м;

додано складові частини: павільон, літ. «В», загальна площа 426,1 кв. м; лабораторний корпус, літ «Г», загальна площа 3 852,2 кв. м; лабораторний корпус, літ «Е», загальна площа 2 465,4 кв. м; лабораторний корпус, літ «И», загальна площа 2 465,9 кв. м; лабораторний корпус, літ «М», загальна площа 2 467,8 кв. м; лабораторний корпус, літ «Н», загальна площа 4 041,3 кв. м; лабораторний корпус, літ «О», загальна площа 2 467,1 кв. м; лабораторний корпус, літ «Р», загальна площа 2 466,6 кв. м; лабораторний корпус, літ «С», загальна площа 2 465,9 кв. м. Зазначено загальну площу об`єкта нерухомого майна 24 764,3 кв. м.

Згідно з відомостями Державного реєстру прав до Заяви додано: довідку від 26.12.2018 № 361.1, видану товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації» (про технічні показники об`єкта нерухомого майна) та технічний паспорт № 8356/23, виготовлений станом на 26.12.2018 товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний сервіс-центр технічної інвентаризації».

Зазначені обставини також встановлено при проведенні камеральної перевірки згідно Акту з результатами такої перевірки від 19.03.2024.

Пунктом 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV, пункту 12 Порядку № 1127 державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV у разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.

У разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів.

У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.

Із врахуванням встановленого вище та з огляду на надані сторонами пояснення, суд дійшов висновку, що приватним нотаріусом КМНО Рогачем В.В. самостійно 26.11.2020 внесено зміни до запису про нерухоме майно Відповідача, який міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чим порушено пункт 2 частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV оскільки право власності на спірний об`єкт загальною площею 1 977, 3 кв.м зареєстровано за Відповідачем 11.07.2017 на підставі, зокрема, технічного паспорта від 07.02.2017, виготовленого ТОВ «БТІ Сервіс».

Так, суд вказує, що в результаті проведених 26.11.2020 нотаріусом оскаржуваних змін допущено реєстрацію за Відповідачем майна, яке фактично не існує площею 23 118, 3 кв.м. при тому, що в реєстрі нотаріусом відображено загальну площу 24 764, 3 кв.м., яка міститься у довідці від 26.12.2018 № 361.1. та технічному паспорті № 8356/23 від 26.12.2018.

Крім того, оскільки об`єкт нерухомого майна вже був сформований та оформлений за Відповідачем ще у 2017 році згідно підпункту 2 частини 3 пункту 43 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у результаті реконструкції такого об`єкта подаються документи, що відповідно до вимог законодавства засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, які станом на дату проведення реєстраційної зміни були відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. від 26.11.2020 № 55372492, а також здійснена на його підставі державна реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Національної академії наук України на складові об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1311999380000 - лабораторні корпуси: літ. Г площею 3 852, 2 кв.м., літ. Е площею 2 465, 4 кв.м., літ. И площею 2 465, 9 кв.м, літ. М площею 2 467, 8 кв.м., літ. Н площею 4 041, 3 кв.м., літ. О площею 2 467, 1 кв.м., літ. Р. площею 2 466, 6 кв.м., літ. С площею 2 465, 9 кв.м, а також павільйон літ. В площею 426, 1 кв.м. є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Пунктом 2 частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Так, рішення нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. від 26.11.2020 № 55372492 підлягає скасуванню, а права Відповідача повертаються у стан, що існували до відповідної державної реєстрації.

Враховуючи заперечення Відповідача щодо відсутності порушеного права Позивача та визначення ним неналежного Відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу НАН України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

НАН України, національні галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою НАН України є державною організацією (установою, закладом).

Статутом НАН України, ухваленим постановою загальних зборів НАН України від 27.05.2021 № 1 (далі - Статут), визначено, що НАН України є вищою науковою самоврядною організацією України, яка заснована на державній власності (пункт 1.1 Статуту).

НАН України є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа (пункт 1.11 Статуту).

Отже, НАН України є державною неприбутковою бюджетною організацією (установою).

Пунктами 1.12 та 1.13 Статуту встановлено, що НАН України наділена правом управління своєю діяльністю, відповідно до законодавства і цього Статуту володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та належить їх на правах господарського відання.

Державне майно передається НАН України у безстрокове користування без права зміни його форми власності та використовується відповідно до законодавства та цього Статуту.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» об`єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування НАН України, галузевим академіям наук.

Відповідно до статті 4 цього Закону суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, НАН України, галузеві академії наук.

Суд зазначає, що на підставі постанови Ради народних комісарів УРСР від 22.08.1944 № 1055 та укладених на її виконання угод НАН України має право безстроково використовувати державні лісові ділянки для організації наукових робіт із лісознавства та розведення дубового шовкопряда.

У статті 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що об`єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються НАН України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування. НАН України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» об`єкти майнового комплексу НАН України та об`єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно НАН України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання НАН України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

З аналізу викладених вище норм законодавства та Статуту, суд дійшов висновку, що НАН України здійснює повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами майнового комплексу в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відтак, фактично все майно Відповідача є власністю держави.

Те саме стосується і земельної ділянки кадастровий номер № 8000000000:79:713:0855 площею 5, 6901 га за адресою: м. Київ, пр.-т Академіка Глушкова, буд. 65, за якою зареєстровано об`єкт нерухомості з реєстраційним номером № 1311999380000 (власник держава в особі НАН України) та стосовно якого приватним нотаріусом Рогачем В.В. внесено запис про внесення змін 26.11.2020, який судом скасовано.

Статтею 120 ЗК України закріплено про принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розміщені, користування земельною ділянкою під об`єктом нерухомості не може здійснювати ніхто, окрім власника нерухомості.

Так, законодавець прямо пов`язує момент набуття права власності на нерухомість новим власником із моментом припинення землекористувачем права користування земельною ділянкою під нерухомістю.

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

За приписами ст. 118 Конституції України, виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до ст. ст. 13, 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцевими державними адміністраціями вирішуються, зокрема, питання використання землі, а також здійснюється державний контроль за їх використанням та охороною.

Крім того, згідно зі статтею 21 цього Закону місцеві державні адміністрації в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля розпоряджаються землями державної власності.

Положеннями пункту 24 Перехідних положень ЗК України передбачено, що у державній власності залишаються земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

За частиною 2 статті 84 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 статті 122 ЗК України Київська міська державна адміністрація є розпорядником земель державної форми власності на території м. Києва.

Відтак, реєстрація за Відповідачем права власності на неіснуючі будівлі, які розміщені на земельній ділянці державної форми власності порушує права та інтереси саме Позивача як виконавчого органу влади та розпорядника такої землі в особі, оскільки неправомірна реєстрація змін до об`єкту нерухомого майна (шляхом його збільшення) може призвести до незаконного порядку оформлення права користування землею державної форми власності із врахуванням статті 120 ЗК України.

При цьому суд зазначає, що при вирішенні даного спору важливим є те, що земельна ділянка кадастровий номер № 8000000000:79:713:0855 площею 5, 6901 га за адресою: м. Київ, пр.-т Академіка Глушкова, буд. 65 в будь якому разі є державною власністю в силу зазначених вище висновків суду, а відтак посилання Відповідача та третьої особи на наявність провадження у справі № 910/17599/23 щодо оскарження рішення приватного нотаріуса № 62062628 від 06.12.2021 щодо оформлення права власності такої ділянки за НАН України жодним чином не спростовує факт порушення порядку реєстраційних дій, які є предметом розгляду даної справи, та не спростовує можливість порушення інтересів держави в подальшому, задля недопущення чого і звернувся Прокурор з даним позовом.

Суд погоджується з обґрунтуванням Прокурора щодо наявності підстав для звернення до суду з даним позовом, оскільки згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Кожний громадян має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Право власності Українського народу є публічною власністю. Такі властивості об`єктів права власності Українського народу, як загальнодоступність, життєва необхідність зумовлюють особливі риси цього виду права власності.

Особливість статусу цих земель потребує від органів, які здійснюють i розпорядження контроль за цільовим їх використанням, забезпечення максимальної захищеності від протиправних посягань, недопущення погіршення їхнього стану.

У статті 1 Земельного Кодексу України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», забезпечення сталого використання та охорони земель належить до основних стратегічних цілей на поточне десятиліття.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Відповідно до частини 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Разом з тим, згідно з частиною 4 статті 23 Закону «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Із врахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що Прокурором належним чином обґрунтовано підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі Позивача, а обраний Прокурором спосіб захисту є належним та ефективним.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК України).

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина перша статті 45 ГПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Відповідно до статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом, зокрема визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором щодо третьої особи, є особа, щодо якої вчинялися відповідні реєстраційні дії, а не державний реєстратор.

Державний реєстратор може бути відповідачем у суді у випадку звернення особи з позовом до такого державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов`язків з внесення записів до ЄДР, що не пов`язана з діями інших суб`єктів цивільних правовідносин.

Із врахуванням зазначеного доводи та заперечення Відповідача є спростованими.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, за сукупністю наданих сторонами доказів та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що Прокурором доведено незаконність та безпідставність проведеної державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. реєстраційної дії від 26.11.2020 № 55372492 щодо Відповідача, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київська міська військова адміністрація) - задовольнити.

2. Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. від 26.11.2020 № 55372492, а також здійснену на його підставі державну реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 00019270) на складові об`єкти нерухомого майна з реєстраційним номером 1311999380000 - лабораторні корпуси: літ. Г площею 3 852, 2 кв.м., літ. Е площею 2 465, 4 кв.м., літ. И площею 2 465, 9 кв.м, літ. М площею 2 467, 8 кв.м., літ. Н площею 4 041, 3 кв.м., літ. О площею 2 467, 1 кв.м., літ. Р. площею 2 466, 6 кв.м., літ. С площею 2 465, 9 кв.м, а також павільйон літ. В площею 426, 1 кв.м. - шляхом виключення записів про їх реєстрацію.

3. Стягнути з Національної академії наук України (вул. Володимирська, 54, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 00019270) на користь Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 00034051) судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 18.06.2024

Суддя Антон ПУКАС