Рішення

від 06.06.2024 по справі 911/86/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/86/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрікс»

про стягнення 49 310,00 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрікс» про стягнення 49 310,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про виконання робіт з ремонту приміщення, що був укладений у спрощений спосіб в частині виконання оплачених робіт. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 49 310,00 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/86/24 від 15.01.2024 позовну заяву Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» залишено без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду належним чином засвідчену копію рахунку № 74 від 02.07.2018; письмові пояснення, які підтверджуються відповідними доказами, на підтвердження обставин ненадання відповідачем послуг з ремонту приміщення.

22.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначив про відсутність в нього рахунку № 74 від 02.07.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/86/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Крім того, ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2024 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітрікс» надати до суду належним чином засвідчену копію рахунку № 74 від 02.07.2018.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням того, що у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.01.2024 була направлена відповідачу на його адресу-місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Гоголя, буд. 5, кімн. 9, м. Васильків, Обухівський район, Київська обл., 08601.

Однак, зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області з відміткою працівника поштовою установи «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку із цим, Господарський суд Київської області, з метою належного повідомлення відповідача судом, вдруге направив на адресу-місцезнаходження відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.01.2024 з позначкою «Судова повістка». Однак повторне поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою працівника поштовою установи «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, день проставлення у поштовому відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.01.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

19.02.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2024 розгляд справи № 911/86/24 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 15.05.2024. Зобов`язано позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду). Зобов`язано позивача надати до суду письмові пояснення щодо природи перерахованих на підставі платіжного доручення № 3640 від 11.07.2018 грошових коштів в сумі 49 310,00 грн з нормативно-правовим обґрунтуванням. Повторно зобов`язано ТОВ «Вітрікс» надати до суду належним чином засвідчену копію рахунку №74 від 02.07.2018. У разі неможливості подати до суду витребувані докази, повідомити суд про такі причини. Попереджено відповідача про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

З метою повідомлення сторін про дату та час призначеного судового засідання, ухвала суду від 24.04.2024 була направлена позивачу в його електронний кабінет, а відповідачу на його адресу-місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

26.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі на виконання вимог ухвали суду від 24.04.2024.

15.05.2024 в судове засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2024 відкладено судове засідання у справі № 911/86/24 на 06.06.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 15.05.2024 та направлено відповідачу на його адресу-місцезнаходження.

06.06.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

06.06.2024 в судове засідання представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзиви на позов, а відтак не скористались наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.06.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітрікс» (далі відповідач) було укладено договір про виконання робіт з ремонту приміщення у спрощений спосіб (в усній формі).

З ствердженням позивача, 02.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітрікс» виставило позивачу рахунок на оплату № 74 від 02.07.2018.

11.07.2018 позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в сумі 49 310,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 3640 від 11.07.2018 на суму 49 310,00 грн із призначенням платежу: «Оплата за ремонт приміщення зг. рах. № 74 від 02.07.2018. Тендер не передбачено, у т.ч. ПДВ 8218,33 грн.».

Згідно пояснень позивача, грошові кошти в сумі 49 310,00 грн є авансом, який сплачений ТОВ «Вітрікс» з метою здійснення ремонту нежитлового приміщення, яке позивач орендував на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 02.05.2018, що укладений між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та фізичною особою-підприємцем Анпілоговим С.М. (копія договору оренди наявна в матеріалах справи)

14.12.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості, в якій зазначив, що позивачем було перераховано відповідачу 49 310,00 грн за ремонт приміщення, проте у ДП «Укрспирт» відсутні документи на підтвердження здійснення ТОВ «Вітрікс» ремонту приміщення. У зв`язку з невиконанням ТОВ «Вітрікс» ремонту приміщення, позивач листом, керуючись ч. 2 ст. 530 та ст. 1212 ЦК України, просив відповідача в 7-денний строк сплатити грошові кошти в сумі 49 310,00 грн.

На підтвердження направлення вказаної вимоги, позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист та поштову накладну від 14.12.2023.

Проте, згідно пояснень позивача, відповіді на вимогу не надано.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що оскільки між ТОВ «Вітрікс» та ДП «Укрспирт» існували договірні відносини щодо виконання робіт з ремонту приміщення в усній формі, проте відповідач не виконав зобов`язання з ремонту приміщення та не розпочав ремонтні роботи, суму попередньої оплати не повернув, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 49 310,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення до суду із даним позовом, 19.01.2024 та 22.01.2024 позивач направляв відповідачу вимоги про відмову від послуг з ремонту та повернення коштів, в якому позивач зазначив, що оскільки ТОВ «Вітрікс» не розпочато ремонтні роботи, ДП «Укрспирт» відмовляється від послуг відповідача з ремонту приміщення та вимагає повернути кошти (аванс) в сумі 49 310,00 грн в 7-дениий строк.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

До предмета доказування у даній справі входить зокрема, факт укладання між сторонами договору про надання послуг та досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору про надання послуг (предмет договору, його ціну, права та обов`язки сторін).

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що між ТОВ «Вітрікс» та ДП «Укрспирт» існували договірні відносини, оскільки в платіжному дорученні № 3640 від 11.07.2018 в призначенні платежу вказано, що кошти сплачено за ремонт приміщення згідно рахунку № 74 від 01.07.2018, який, за ствердженням позивача, був виставлений відповідачем.

Проте суд наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутній та жодною із сторін до суду не надано рахунок № 74 від 02.07.2018, який зазначено в призначенні платежу в платіжному дорученні № 3640 від 11.07.2018.

Крім того суд звертає увагу, що стверджуючи про виставлення ТОВ «Вітрікс» рахунку № 74 від 02.07.2018, позивач не зазначає конкретну суму вказаного рахунку, а відтак суд позбавлений можливості встановити ціну договору з ремонту приміщення, укладеного у спрощений спосіб.

Отже позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження виставлення відповідачем рахунку, на який позивач посилається у позовній заяві.

Надане позивачем платіжне доручення № 3640 від 11.07.2018 не є належним доказом укладення між сторонами договору про виконання робіт з ремонту приміщення у спрощений спосіб, оскільки є одностороннім правочином та відхиляється судом як такий, що не може підтвердити факт виникнення відповідних зобов`язань сторін.

Також суд зазначає, що надана позивачем копія платіжного доручення № 3640 від 11.07.2018 не встановлює вимоги щодо типу робіт, які підлягають виконанню відповідачем, та строки виконання таких робіт.

Суд зазначає, що позивачем не доведено досягнення згоди з відповідачем у будь-якій формі щодо істотних умов договору про виконання робіт, зокрема предмета, ціни робіт, строків виконання робіт, строку дії договору про виконання робіт, прав та обов`язків сторін тощо.

З огляду на наведене, суд зауважує, що сторони не надали доказів про фактичне укладення та виконання договору, про який стверджує позивач у позові, а матеріали справи не містять доказів укладення договору між сторонами у письмовій формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що стверджуючи у позові про неналежне виконання ТОВ «Вітрікс» зобов`язань перед позивачем з ремонту приміщення, позивач не зазначає про узгоджені сторонами роботи, адресу приміщення, в якому відповідач зобов`язаний був здійснити ремонт приміщення, та строки виконання таких робіт, зокрема їх початок та кінцевий строк виконання.

Суд критично ставиться до посилань позивача щодо перерахування відповідачу грошових коштів з метою здійснення ремонту в орендованому позивачем нежитловому приміщенні згідно договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 02.05.2018, оскільки жодних належних та допустимих доказів того, що договір про виконання робіт з ремонту приміщення, про який позивач стверджує у позові, був укладений саме щодо нежитлового приміщення, яке позивач орендував згідно договору оренди приміщення № 1 від 02.05.2018, в матеріалах справи відсутні.

Посилання відповідача на вимогу про сплату заборгованості від 14.12.2023, вимогу про відмову від послуг та сплату заборгованості від 19.01.2024 та від 22.01.2024, як на підтвердження існування між сторонами договору про виконання робіт у спрощений спосіб та факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем з ремонту приміщення, за умови відсутності в матеріалах справи доказів про фактичне укладення та виконання договору, про який стверджує позивач у позові, суд відхиляє як необґрунтовані.

Отже, за наявних в матеріалах справи доказів та обставин справи, суд позбавлений можливості встановити факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання перед позивачем з ремонту приміщення.

З огляду на наведене вище, твердження позивача про те, що відповідачем порушено перед позивачем зобов`язання з ремонту приміщення та не розпочато ремонтні роботи не підтверджується належними доказами, які можуть підтвердити зобов`язання відповідача перед позивачем з ремонту приміщення.

Крім того, наявність у відповідача господарсько-правового зобов`язання з ремонту приміщення позивача не підтверджується жодним належним доказом.

Суд наголошує на тому, що за відсутності факту виникнення певного зобов`язання неможливо стверджувати про його порушення.

Суд не може приймати до уваги при винесені рішення непідтверджені доказами твердження чи припущення одного з учасників розгляду спору.

Згідно з приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, твердження позивача щодо укладення сторонами спору відповідного правочину про надання послуг, в тому числі у спрощений спосіб, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Надані позивачем докази укладення договору про виконання робіт з ремонту приміщення не містять даних, що рахунок № 74 від 02.07.2018 був направлений відповідачем у якості пропозиції укласти цей договір. Інших доказів укладення між сторонами договору про виконання робіт у спрощений спосіб сторони до суду не надали. Протилежного суду не доведено.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивач в установленому порядку обставини, які ним повідомлені, не довів та не надав належних та допустимих доказів за наявністю яких можливо встановити обставини, які входять до предмета доказування у справі, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, а відтак такими, що задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко