Рішення

від 12.06.2024 по справі 914/55/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024 Справа № 914/55/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Бернацької Л. В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Червоноградської окружної прокуратури (далі Прокурор) в особі Державного агентства водних ресурсів України (далі Держводагенство або Позивач),до відповідача 1:Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (далі БУВР Західного Бугу та Сяну або Відповідач-1),відповідача 2:Сокальського управління водного господарства (далі Сокальське УВГ або Відповідач-2),про:визнання права власності.У судовому засіданні взяли участь представники:

прокурора:Кульчицький Є. Г.,позивача:не з`явився,відповідача 1:Фарйон Т. С.,відповідача 2:не з`явився.I.ПРОЦЕДУРИ.

1.Прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача про визнання права власності.

2.Ухвалою від 26.01.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

3.Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

4.Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їх обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решта завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 15.05.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.06.2024.

5.У судовому засіданні 12.06.2024 суд ухвалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.

II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція Прокурора.

6.Держводагенство є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління об`єктами державної власності. БУВР річок Західного Бугу та Сяну є правонаступником Сокальського управління водного господарства (далі Сокальське УВГ) та підпорядковане Держводагенству. Майно Сокальського УВГ та БУВР річок Західного Бугу та Сяну є державною власністю та закріплене за ними на праві оперативного управління.

7.В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (надалі ДРРП) за Сокальським УВГ зареєстровано право державної власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Червоноградському районі Львівської області в місті Белз по вулиці Міцкевича, 59:

7.1.Адмінбудинок, поз. 1, А-1, площею 153 м2.

7.2.Склад, поз. 2, Б-1, площею 94,7 м2.

7.3.Гараж, поз. 3, В-1, площею 424,6 м2.

8.Однак спірне нерухоме майно є державним, управління ним здійснює Держводагенство як власник, а Сокальське УВГ (БУВР Західного Бугу та Сяну) має лише право оперативного управління.

9.Предметом позову є визнання за Держводагенством права державної власності на будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: Львівська область, Червоноградський район, місто Белз, вулиця Міцкевича, 59, а саме: адмінбудинок, поз. 1, А-1, площею 153 м2; склад, поз. 2, Б-1, площею 94,7 м2; гараж, поз. 3, В-1, площею 424,6 м2 (далі Нерухоме майно) з одночасним припиненням права власності Сокальського УВГ.

10.Підставою позову є визнання права державної власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України).

11.Позивач зазначив у позові, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складається з 10'850,28 грн витрат на оплату судового збору.

Позиція Відповідача.

12.Відповідач визнав позовні вимоги.

13.Право власності на спірне нерухоме майно було неправомірно зареєстровано за Сокальським УВГ.

III.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Фактичні обставини справи.

14.Пунктом 1 Положення про Державне агентство водних ресурсів України (затверджене постановою КМУ № 393 від 20.08.2014) встановлено, що Держводагенство є центральним органом виконавчої влади…

15.Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.12.2004 Сокальське УВГ (колишня назва Сокальське управління осушних систем) на праві державної власності володіє спірним Нерухомим майном (том 1, а. с. 140). Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації" 21.03.2005 зареєструвало право державної власності на це майно за Сокальським УВГ (том 1, а. с. 141). 30.10.2019 право державної власності Сокальського УВГ на Нерухоме майно зареєстровано у ДРРП (том 1, а. с. 142-143).

16.Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (том 2, а. с. 12-19) Сокальське УВГ є державною організацією (установою, закладом).

17.Положенням про Сокальське УВГ, затвердженим Держводагенством від 19.06.2020 № 558 (том 2, а. с. 60-70), передбачено, що Сокальське УВГ належить до сфери управління Держводагенства. Пунктом 4.2 цього положення встановлено, що майно управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління. Наказом Держводагенства від 08.07.2020 № 641 "Про реорганізацію Сокальського УВГ" (том 1, а. с. 105-107) Сокальське УВГ реорганізовано шляхом приєднання до БУВР річок Західного Бугу та Сяну. Останнє є правонаступником Сокальського УВГ.

18.Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (том 2, а. с. 1-11) БУВР річок Західного Бугу та Сяну є державною організацією (установою, закладом). Згідно з положенням про БУВР річок Західного Бугу та Сяну, затвердженого наказом Держводагенства від 17.11.2023 № 157 (том 2, а. с. 71-84) (аналогічні положення містяться у новій редакції Положення від 09.02.2024 том 2, а. с. 143-155) Відповідач-1 є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів Держводагенства. Пунктом 13 цього положення встановлено, що майно БУВР річок Західного Бугу та Сяну складається з майна, переданого йому Держводагенством на праві оперативного управління…

19.На підставі акта № 2 приймання-передачі Сокальське УВГ передало БУВР річок Західного Бугу та Сяну Нерухоме майно (том 1, а. с. 134-139). Крім того, БУВР річок Західного Бугу та Сяну фактично володіє цим майном.

Право.

20.Проаналізувавши матеріали справи та позиції сторін цієї справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на два основні аргументи, кожен з яких є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог: фактично позов заявлено в інтересах держави та спрямований проти держави; прокурор обрав неправильний спосіб захисту.

Позов держави до держави.

21.Частинами 1-3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи…, державні органи… мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

22.Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах, розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава (зокрема цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-160гс18, пункти 6.21, 6.22; від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (провадження №12-245гс18, пункти 4.19, 4.20).

23.Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що і в судовому процесі (зокрема цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35). Аналогічний висновок застосовується і до господарського процесу (див. пункт 6.3 постанови Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 914/84/22).

24.Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 6.4 постанови Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 914/84/22).

25.Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді у 2 випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Тобто в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

26.Частинами 1, 3-4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

27.Отже, за змістом вказаних норм, один і той самий суб`єкт не може бути одночасно позивачем і відповідачем. Тому за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17 (пункт 35); позов, пред`явлений прокурором до державного органу, фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі державного органу) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 7.6).

28.Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у пунктах 24-27 постанови від 08.05.2024 у справі № 914/2635/22:

"У справі, яка переглядається, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що прокурор, діючи в інтересах держави в особі уповноваженого органу державної влади, просить скасувати державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, припинивши речове право, а саме право державної власності, спрямовуючи вимоги держави проти неї самої в особі іншого органу, який, хоч і зареєстрував речове право, однак в цьому випадку власних прав та обов`язків щодо спірної земельної ділянки не набув.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи, у тому числі незмінність форми власності земельної ділянки - державної, а також те, що позивач є державним органом, а відповідач - державною установою, суди у цій справі дійшли обґрунтованих висновків про те, що у даному випадку по суті має місце спір держави з державою щодо майна, яке перебуває у державній власності.

Отже, у цій справі позов прокурора в інтересах держави звернутий до держави, що суперечить положенням статті 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібні висновки щодо неможливості збігу в одній особі позивача і відповідача у спорах за участю органів державної влади наведено у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, від 16.09.2020 у справі № 922/708/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19".

29.Так, БУВР річок Західного Бугу та Сяну та Сокальське УВГ належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади (Держводагентства) та є державними організаціями (установами, закладами).

30.Цей спір за своєю правовою природою є спором між державним органом та державною організацією (установою, закладом) щодо державного майна. Прокурор, діючи в інтересах держави в особі уповноваженого органу державної влади (Держводагенство), просить визнати за Держводагенством (держава) право державної власності на нерухоме майно, припинивши право державної власності. Тобто прокурор спрямовує позовні вимоги держави проти неї самої.

31.Зазначене унеможливлює задоволення позову. Адже відсутній реальний правовий конфлікт між сторонами, що є необхідною умовою для судового розгляду. Подібні ситуації повинні вирішуватись у межах адміністративних процедур, а не через судовий процес.

Щодо способу захисту.

32.Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно Господарський процесуальний кодекс України у частині 2 статті 4 визначає право на звернення до господарського суду за захистом саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (див. пункт 20 цього рішення).

33.Частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

34.Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

35.Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі № 907/742/16 зазначив таке:

"Зі змісту 392 вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності. Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин".

36.З цього приводу суд звертає увагу, що право державної власності на нерухоме майно не оспорюється іншою особою.

37.Прокурор звернувся до суду для захисту права власності держави на нерухоме майно. Однак таке майно перебувало та продовжує перебувати у власності держави. Таким чином, права та законні інтереси держави визнані, не порушені та не оспорені.

38.Звертає на себе увагу принцип "реєстраційного підтвердження володіння", який використовує Верховний Суд (див. напр., п. 124 постанови ВП ВС від 01.03.23 у справі 522/22473/15-ц). Він означає, що володіння майном підтверджують відомості ДРРП. Зважаючи на встановлені судом обставини цієї справи, БУВР річок Західного Бугу та Сяну володіє спірним майно. Як відомо, належним та ефективним способом захисту права власності власника, позбавленого володіння, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

39.Крім того, згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у пунктах 28-29 постанови від 08.05.2024 у справі № 914/2635/22:

"Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду в разі, якщо позивач вважає, що право власності на нерухомість має бути зареєстроване за ним, а фактично воно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту позивача відповідає позовна вимога про витребування від (стягнення з) відповідача нерухомого майна (див. наприклад постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (пункт 63).

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними; для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.27), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38) та інші). Визнання недійсним державного акта не е необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого незаконного володіння (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 94), від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц (пункт 76)). Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем також не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100)).

При цьому рішення суду про витребування нерухомого майна з володіння відповідача у володіння позивача є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 97-98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115-116, 143-144), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункти 10.29-10.30), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 64), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункти 118,122), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 85-86). від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункти 38, 50), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.38), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 57). від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункти 95-96), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункти 125- 126)).

Отже, належному способу захисту у справі, що переглядається, є вимога про витребування спірної земельної ділянки з володіння Академії. Задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, якщо право господарського відання зареєстроване в цьому реєстрі саме за відповідачем, а не за іншою особою".

40.На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими.

IV.СУДОВІ ВИТРАТИ.

Розподіл витрат на оплату судового збору.

41.На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за прокурором.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2024.

СуддяРим Т.Я.