Рішення

від 10.06.2024 по справі 914/1303/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 Справа № 914/1303/23

За позовом: Приватного акціонерного товариства ВФ Україна, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Енерсет, м. Львів,

про повернення майна.

Суддя Манюк П.Т.

за участю секретаря Амбіцької І.О.

від позивача: Ліпенко Ю.К. представник,

від відповідача: Гірник О.О. представник.

На розгляд Господарського суду Львівського області надійшов позов Приватного акціонерного товариства ВФ Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерсет про повернення майна.

Ухвалою суду від 26.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 22.05.2023.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема, ухвалою суду від 10.10.2023 призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі № 914/1303/23 зупинено до закінчення проведення судової експертизи і отримання висновку цієї експертизи судом. Проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

28.02.2024 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 18.03.2024, оскільки на адресу Господарського суду Львівської області з експертної установи повернулися матеріали справи № 914/1303/23 разом із висновком експерта від 21.02.2024 № 5034-Е.

Ухвалою суду від 22.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.05.2024.

Ухвалою суду від 13.05.2024 судове засідання призначено на 27.05.2024. Ухвалою суду від 27.05.2024 судове засідання відкладено на 10.06.2024.

У судове засідання 10.06.2024 представник позивача з`явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та в письмових поясненнях.

У судове засідання 10.06.2024 представник відповідача з`явився, заперечив щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 10.06.2024 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Приватне акціонерне товариство ВФ Україна (надалі позивач, замовник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерсет (надалі - відповідач виконавець) про повернення майна, а саме 8 акумуляторних батарей АБ 12 МVR 180, 180 А/год.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що 25 травня 2018 року між Приватним акціонерним товариством ВФ Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерсет було укладено договір № ЄX-2018-ENERSET (надалі - договір) на виконання робіт та надання послуг з технічного обслуговування енергогосподарства замовника, а саме: роботи та послуги з планово-періодичного обслуговування, аварійно-відновлювальні роботи, нестандартні роботи, передбачені умовами договору (надалі - роботи/послуги або роботи). Згідно з умовами договору виконавець зобов`язувався надавати послуги та виконувати роботи в адміністративних границях регіону захід замовника, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи та надані послуги на умовах цього договору.

Відповідно до умов договору, позивач передає відповідачу для виконання робіт щодо заміни акумуляторних батарей на об`єктах замовника акумуляторні батареї. Невикористане обладнання/матеріали замовника підлягає поверненню на склад замовника за рахунок виконавця на підставі акту повернення обладнання/матеріалів (п. 2.13 договору).

13.09.2018 представником виконавця було отримано зі складу замовника акумуляторні батареї АБ 12 MVR 180, 180 А/год. у кількості 8 одиниць, для виконання робіт із монтажу на об`єкті замовника LVI LVI ССЕ, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 50/52.

Вказані обставини підтверджуються актом № TD-3978/07-09-2018 приймання-передачі обладнання/матеріалів на видачу зі складу, у якому також зазначено, що акумуляторні батареї АБ 12 MVR 180, 180 А/год. у кількості 8 одиниць передані для монтажу на об`єкті LVI LVI ССЕ, актом приймання-передачі обладнання для монтажу від ПрАТ ВФ Україна підприємству ТОВ Енерсет.

Сторони не підписували акти виконаних робіт, які б містили вищевказані батареї у списку використаного обладнання на об`єкті позивача LVI LVI ССЕ або на будь-якому іншому та відповідачем не було повернуто 8 акумуляторних батарей АБ 12 MVR 180, 180 А/год.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем обов`язків щодо повернення 8 акумуляторних батарей АБ 12 MVR 180, 180 А/год, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом до відповідача про їх повернення.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що позивач звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, тому наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строку на звернення до суду з цим позовом.

Також відповідач заперечує належність підпису директору Товариства з обмеженою відповідальністю Енерсет на акті № TD-3978/07-09-2018 приймання-передачі обладнання/ матеріалів на видачу зі складу від 07.09.2018 року та на акті № Р08-4918091496 приймання-передачі обладнання для монтажу від ПрАТ ВФ Україна ТзОВ Енерсет від 13.09.2018 року.

Відповідач вказує, що ним було отримано 120 акумуляторних батарей, а змонтовано на об`єктах позивача 156, тому, на його думку, у нього відсутній обов`язок повертати 8 акумуляторних батарей.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що 25 травня 2018 року між Приватним акціонерним товариством ВФ Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерсет було укладено договір № ЄX-2018-ENERSET на виконання робіт та надання послуг з технічного обслуговування енергогосподарства замовника, а саме: роботи та послуги з планово-періодичного обслуговування, аварійно-відновлювальні роботи, нестандартні роботи, передбачені умовами договору (надалі - роботи/послуги або роботи). Згідно з умовами договору виконавець зобов`язувався надавати послуги та виконувати роботи в адміністративних межах регіону захід замовника, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи та надані послуги на умовах цього договору.

Пунктом 2.12 договору передбачено, що для виконання робіт, які обумовлені в додатку № 6 п. 3 Додаткові види робіт даного договору приймання-передавання обладнання, у разі його надання замовником, здійснюється на складі замовника по акту приймання передачі-матеріалів. Транспортування, навантаження, складування, збереження та доставка до місця використання такого обладнання здійснюється за рахунок виконавця.

Відповідно до п. 2.13 договору, невикористане обладнання/матеріали замовника підлягає поверненню на склад замовника за рахунок виконавця на підставі акту повернення обладнання/матеріалів.

Пунктом 3 Додаткові види робіт додатку № 6 до договору передбачено виконання робіт щодо заміни акумуляторних батарей на об`єктах замовника.

Судом встановлено, що 13.09.2018 представником виконавця було отримано зі складу замовника акумуляторні батареї АБ 12 MVR 180, 180 А/год у кількості 8 одиниць, для виконання робіт із монтажу на об`єкті замовника LVI LVI ССЕ, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 50/52.

Вказані обставини підтверджуються актом від 07.09.2018 № TD-3978/07-09-2018 приймання-передачі обладнання/матеріалів на видачу зі складу, у якому також зазначено, що акумуляторні батареї АБ 12 MVR 180, 180 А/год. у кількості 8 одиниць передані для монтажу на об`єкті LVI LVI ССЕ, актом від 13.09.2018 приймання-передачі обладнання для монтажу від ПрАТ ВФ Україна підприємству ТзОВ Енерсет.

Крім того, між позивачем та відповідачем підписано акт звірки обладнання та матеріалів, що передані підряднику для монтажу станом на 01.10.2018. Зокрема, пунктом 1 Акту звірки підтверджується наявність у ТзОВ Енерсет акумуляторних батарей АБ 12 МVR 180, 180 А/год. у кількості 8 одиниць, що передані для виконання робіт із монтажу на об`єкті замовника LVI LVI ССЕ. Суд зазначає, що відповідачем не заперечується та обставина, що акт звірки обладнання та матеріалів, що передані підряднику для монтажу, було підписано директором ТзОВ Енерсет ОСОБА_1 .

Матеріали справи не місять доказів заперечень зі сторони відповідача з приводу вищевказаного акту звірки, про те, що акумуляторні батареї у кількості 8 одиниць, що були передані для виконання робіт із монтажу на об`єкті LVI LVI ССЕ, не отримувались представником виконавця та включені до акту звірки помилково.

Суд звертає увагу, що згідно з актом № TD-3978/07-09-2018 приймання-передачі обладнання/матеріалів на видачу зі складу, крім акумуляторних батарей АБ 12 MVR 180, 180 А/год. у кількості 8 одиниць (передані для монтажу на об`єкті LVI LVI CCE) представником ТзОВ Енерсет також прийняті акумуляторні батареї АБ 12 MVR 180, 180 А/год. у кількості 16 одиниць (передані для монтажу на об`єкті LVI M17 NIK).

При цьому, інша партія батарей отриманих згідно з даним актом була змонтована на об`єкті LVI M17 NIK, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 24 вересня 2018 року № 33.

Підпунктом 6.1.2. пункту 6.1 договору передбачено, що виконані роботи приймаються по факту їх виконання, шляхом підписання сторонами акту здачі-приймання робіт/послуг. У пункті 6.4 договору сторонами погоджено вимоги до акту здачі-приймання виконаних робіт у випадку використання в процесі виконання робіт в рамках цього договору матеріалів та/або обладнання замовника.

Зокрема, як зазначається в п. 6.4. договору, у випадку використання в процесі виконання робіт матеріалів та/або обладнання замовника, Акт приймання-передачі має включати найменування обладнання, що використане в процесі виконання робіт.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази підписання такого акту здачі-прийняття із зазначенням використання батарей АБ 12 МVR 180, 180 А/год. у кількості 8 одиниць на об`єкті замовника LVI LVI ССЕ, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 50/52.

Як встановлено судом, позивачем неодноразово надсилались акти звірки обладнання та матеріалів, а саме листом від 03.11.2020 № ТД-20-11430, листом від 28.10.2021 № ТД-21-11660, листом від 08.11.2022 № ТД-22-08102, проте відповідачем вказані акти підписані не були.

З метою спростування або підтвердження тверджень відповідача щодо питання належності підпису директора товариства з обмеженою відповідальністю Енерсет на акті від 07.09.2018 № TD-3978/07-09-2018 приймання-передачі обладнання/матеріалів на видачу зі складу та на акті від 13.09.2018 № Р08-4918091496 приймання-передачі обладнання для монтажу від ПрАТ ВФ Україна ТзОВ Енерсет судом у даній справі, за клопотанням відповідача, було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 21 лютого 2024 року № 5034-Е зазначено, що після візуального огляду та дослідження підписів із застосування мікроскопічних методів встановлено, що ознак, які б свідчили про їх виконання з попередньою технічною підготовкою або із застосуванням технічних засобів, немає. Здійснюючи подальше порівняння, в жодному випадку не було встановлено такої сукупності збігів чи розбіжностей, яка була б достатньою для будь-якого (позитивного чи негативного) висновку щодо виконавця. Це пояснюється малим об`ємом графічного (буквеного) матеріалу, що входить до складу досліджуваних підписів, їх конструктивною простотою, штриховою будовою.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази, які могли би підтвердити твердження відповідача про виконання підпису в акті приймання-передачі обладнання іншою особою, а не директором ТзОВ Енерсет, також дане твердження не знайшло свого відображення в ході проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Щодо аргументів відповідача про те, що кількість замінених акумуляторних батарей перевищує кількість переданих, суд їх відкидає, оскільки представником відповідача помилково прийнято для розрахунку кількість батарей, що вказані у акті звірки, як загальна кількість переданих відповідачу акумуляторних батарей на виконання всіх робіт за договором, проте у такому акті вказані лише ті АКБ, що були передані, проте не змонтовані/повернуті на момент підписання акту звірки.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладено договір підряду, за умовами якого відповідач зобов`язується виконати підрядні роботи, а позивач їх прийняти та оплатити.

При цьому за умовами укладеного між сторонами договору позивач забезпечує відповідача необхідним обладнанням та матеріалами.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Підсумовуючи вищевказане, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було передано відповідачу акумуляторні батареї АБ 12 МVR 180, 180 А/год у кількості 8 одиниць для здійснення монтажних робіт на об`єкті замовника LVI LVI ССЕ, проте відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт їхнього використання на вищевказаному об`єкті або на будь-якому іншому об`єкті позивача, також матеріали справи не містять доказів їх повернення позивачу, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд зауважує наступне.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також, відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2 (зі змінами та доповненнями), а також постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами та доповненнями), в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.

У той же час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, враховуючи викладене вище, позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану.

Оскільки станом на дату ухвалення рішення у даній справі правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, то позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було отримано акумуляторні батареї АБ 12 МVR 180, 180 А/год. у кількості 8 одиниць для виконання робіт із монтажу на об`єкті позивача та до цього часу їх не повернуто, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 124, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Енерсет (79022, місто Львів, вул. Городоцька, буд. 174, код ЄДРПОУ 38558056) повернути на користь Приватного акціонерного товариства ВФ Україна (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937) 8 (вісім) акумуляторних батарей АБ 12 МVR 180, 180 А/год.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енерсет (79022, місто Львів, вул. Городоцька, буд. 174, код ЄДРПОУ 38558056) на користь Приватного акціонерного товариства ВФ Україна (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937) 2 684, 00 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 18 червня 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.