Рішення

від 06.06.2024 по справі 915/1565/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року Справа № 915/1565/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: Горбач А.М.,

представника відповідача: Іноземцева Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,

до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»,

про: стягнення заборгованості у розмірі 8949310,73 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» заборгованості у розмірі 8949310,73 грн, з яких: 8110923,76 грн основний борг по договору транспортування природного газу №2002000111 від 04.02.2020 за перевищення договірної потужності в період січень березень 2021 року, 533924,69 грн пеня, 195889,88 грн інфляційні втрати, 108572,40 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.12.2021.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:

- позивачем, до матеріалів позовної заяви додано копію спірного договору разом із додатками, але додатки 1 та 2 ані в момент підписання договору, ані в подальшому сторонами не підписувались;

- оскільки обов`язковість та невід`ємність додатків 1 та 2 до спірного договору визначена самим договором в прямій залежності від надання послуги, їх не підписання/неузгодження/відсутності між сторонами спорів, в т.ч. і судових, з приводу їх укладення, свідчить про неузгодження сторонами всіх суттєвих умов договору щодо цих послуг, які мають надаватися за таким договором, у т.ч. щодо отримання та оплати за послугу договірної потужності, таким чином, між сторонами не погоджено розміру договірної потужності, яку позивач зобов`язаний забезпечити для відповідача за договором;

- відповідач впродовж спірного періоду не подавав позивачу заявок на розподіл потужності, оскільки, послуг транспортування не замовляв;

- позивачем до позову не надано доказів подання відповідачем номінацій і їх підтвердження Оператором ГТС протягом спірного періоду;

- слід звернути увагу, що умовами договору не передбачено підписання звітів про використання замовленої потужності та рахунку на оплату електронним цифровим підписом;

- оскільки Оператором ГТС послуги договірної потужності для відповідача не надавалися, із урахуванням змісту п.8.3 спірного договору та факту не укладення сторонами додатків 1 та 2 до такого договору, вимога позивача про оплату заборгованості за перевищення замовленої (договірної) потужності є неправомірною та не підлягає оплаті, в зв`язку з чим не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

До того ж, відповідач просить суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення суми пені.

У підготовчому засіданні 01.12.2021 судом оголошено перерву до 11.01.2022.

Ухвалою від 11.01.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 27.01.2022.

Ухвалою суду від 27.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.02.2022.

09.03.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022 були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

З початку військової агресії Російської Федерації проти України активні бойові дії ведуться на території Миколаївської області та міста Миколаєва, тому Господарський суд Миколаївської області, працюючи з обмеженнями у здійсненні правосуддя, не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду даної справи, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

Також тривалий час Господарський суд Миколаївської області вимушений вживати заходи з пошуку та упорядкування господарських справ, які знаходились у провадженні суду до припинення здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, ракетного обстрілу та руйнування будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якій знаходився Господарський суд Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється триваючою військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану.

Ухвалою суду від 12.06.2022 справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.07.2023.

26.07.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 26.07.2023 розгляд справи призначено на 16.08.2023.

16.08.2023 судом відкладено розгляд справи на 11.09.2023 за відповідним клопотанням відповідача.

У судовому засіданні 11.09.2023 судом оголошено перерву до 04.10.2023.

04.10.2023 та 31.10.2023 судом відкладався розгляд справи на 31.10.2023 та 27.11.2023 за відповідним клопотанням відповідача.

У судовому засіданні 27.11.2023 судом оголошено перерву до 20.12.2023 у зв`язку з оголошенням у Миколаївській області та місті Миколаєві повітряної тривоги.

20.12.2023 судом відкладено розгляд справи на 25.01.2024 у зв`язку з неявкою сторін.

25.01.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання по даній справі, головуючий суддя Мавродієва М.В. перебувала у нарадчій кімнаті по справі №915/713/22.

Ухвалою суду від 26.01.2024 розгляд справи призначено на 15.02.2024.

15.02.2024 та 05.03.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалами суду від 15.02.2024 та 05.03.2024 розгляд справи призначався відповідно на 05.03.2024 та 27.03.2024.

У судовому засіданні 27.03.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача б/н від 25.01.2024 про зупинення розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням суду у справі №915/1270/20 та клопотання Приватного акціонерного товариства «Газтек» б/н від 02.02.2024 про вступ у дану справу як третьої особи на стороні відповідача, і оголошено перерву до 18.04.2024 у зв`язку з оголошенням у Миколаївській області та місті Миколаєві повітряної тривоги.

18.04.2024 та 17.05.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 17.05.2024 розгляд справи призначено на 06.06.2024.

В ході розгляду справи сторони підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 06.06.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Керуючись Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС), 04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», як оператором, та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», як замовником, було укладено договір транспортування природного газу №2002000111 (далі - Договір), за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п.2.1 Договору).

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що такий договір відповідає умовам типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2497 від 30.09.2015.

Згідно п.2.2 Договору, послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.5 Договору зокрема встановлено, що замовник має оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.

Відповідно до п.2.8 Договору, взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.

Згідно п.4.1 Договору, замовник зокрема зобов`язаний не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю.

Відповідно до п.3.2 Договору, оператор зокрема має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності.

Вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою наведеною в п.8.4 Договору.

Згідно умов Договору позивач, як оператор, за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача, як замовника, здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідних розрахункових місяцях, зокрема:

- за січень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 12493,72676 тис.куб.м всього на загальну суму 1861465,33 грн;

- за лютий 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 16071,74394 тис.куб.м всього на загальну суму 2394561,28 грн;

- за березень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 27215,53610 тис.куб.м всього на загальну суму 4054897,15 грн.

Згідно п.8.4 Договору, замовник, який є оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.

Відповідно до умов Договору у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності Замовником (Оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.

У відповідності до приписів п.8.4 Договору позивачем було направлено в інформаційній платформі відповідачу звіти про використання замовленої потужності відповідачем за газові місяці січень - березень 2021 року (т.1 а.с.71-73) та рахунки на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності №01-2021-2002000111/1000121 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1861465,33 грн, №02-2021-2002000111/1000221 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 2394561,28 грн, №03-2021-2002000111/1000321 від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 4054897,15 грн (т.1 а.с.74-76).

Також, позивачем направлено відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) №01-2021-2002000111/1000121 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1861465,33 грн, №02-2021-2002000111/1000221 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 2394561,28 грн, №03-2021-2002000111/1000321 від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 4054897,15 грн (т.1 а.с.77-79), які підписані відповідачем без зауважень.

Позивач вказує, що у встановлені п.8.4 Договору строки відповідач у повному обсязі не оплатив на користь позивача вартість перевищення договірної потужності за січень - березень 2021 року в загальній сумі 8310923,76 грн, та поза межами строків оплати визначених умовами Договору відповідачем було проведено оплату за перевищення договірної потужності за січень 2021 року лише в загальній сумі 200000,0 грн, що підтверджується реєстром платежів АБ «Укргазбанк» (т.1 а.с.144-147).

Позивач стверджує, що відповідачем до цього часу не здійснено оплати своїх зобов`язань за перевищення замовленої потужності за період січень-березень 2021 року на загальну суму 8110923,76 грн, чим порушив умови п.п.2.5, 8.4 Договору, а також порушив права та інтереси позивача як кредитора у спірних правовідносинах.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача нарахованої до стягнення суми заборгованості за перевищення договірної потужності по спірному договору транспортування природного газу в період січень березень 2021 року та нарахованих на суму основного боргу пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За приписами пункту 2 розділу 1 глави IV Кодексу ГТС, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.

Згідно пункту 5 розділу 1 глави 1 Кодексу ГТС, розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу, а розподілена (договірна) потужність - це частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування.

Абзац 2 пункту 1 розділу 1 глави IX Кодексу ГТС визначає, що розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.

Відповідно до пункту 15 розділу 1 глави IX Кодексу ГТС, величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Згідно пункту 3 розділу 2 глави XI Кодексу ГТС, у випадку якщо замовник послуг транспортування природного газу не надасть оператору газотранспортної системи номінацію згідно з положеннями пункту 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу.

Пунктом 2 розділу 3 глави XV Кодексу ГТС, встановлено, що оператор газотранспортної системи з метою уникнення можливості виникнення перевантажень вчиняє дії, зокрема, по стягненню із замовника послуг транспортування додаткової оплати за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.

Укладений між сторонами спірний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до приписів ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст.ст.626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.ст.509, 526 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.8.4 Договору, замовник, який є оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.

Відповідно до умов Договору у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності Замовником (Оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.

Як вище встановлено судом у відповідності до приписів п.8.4 Договору позивачем було направлено в інформаційній платформі відповідачу звіти про використання замовленої потужності відповідачем за газові місяці січень - березень 2021 року (т.1 а.с.71-73) та рахунки на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності №01-2021-2002000111/1000121 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1861465,33 грн, №02-2021-2002000111/1000221 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 2394561,28 грн, №03-2021-2002000111/1000321 від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 4054897,15 грн (т.1 а.с.74-76).

Згідно п.п.11.1-11.3 Договору, послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг. Оператор до 15-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг.

Судом встановлено, що відповідачем без жодних зауважень підписано та скріплено печаткою акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) №01-2021-2002000111/1000121 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1861465,33 грн, №02-2021-2002000111/1000221 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 2394561,28 грн, №03-2021-2002000111/1000321 від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 4054897,15 грн (т.1 а.с.77-79), а всього на загальну суму 8310923,76 грн.

Відповідачем 20.07.2021 проведено оплату за перевищення договірної потужності по спірному договору за січень 2021 року лише в загальній сумі 200000,0 грн, що підтверджується реєстром платежів АБ «Укргазбанк» (т.1 а.с.144-147).

Наведені у заяві від 27.03.2024 доводи відповідача про погашення суми основного боргу у повному обсязі судом відхиляються, оскільки з доданого до такої заяви реєстру оплат вбачається, що такі оплати за перевищення договірної потужності по спірному договору транспортування природного газу №2002000111 від 04.02.2020 здійснювалися за 2022 рік, а не за січень - березень 2021 року, тобто такі оплати не стосуються предмету спору.

Інші доводи відповідача також судом відхиляються, оскільки акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) за спірний період відповідачем підписано без жодних зауважень, відповідачем здійснено часткову оплату за перевищення договірної потужності у спірний період та з наданого відповідачем реєстру оплат вбачається, що у 2022 році договірні зобов`язання з оплати за перевищення договірної потужності по спірному договору відповідачем виконувались належним чином без порушення договірних зобов`язань.

За змістом ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності оплати за перевищення договірної потужності по спірному договору закон покладає на відповідача.

Водночас, судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов спірного договору, вартість перевищення договірної потужності у спірному періоді на користь позивача в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем в розмірі 8110923,76 грн (8310923,76 грн - 200000,0 грн).

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про своєчасність виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності здійснення розрахунків за перевищення розміру договірної потужності, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за перевищення розміру договірної потужності у сумі 8110923,76 грн є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані окремо на кожну суму щомісячних грошових зобов`язань 108572,40 грн - 3% річних за загальний період з 23.02.2021 по 06.09.2021 та 195889,88 грн збитків від інфляції за загальний період з березня 2021 року по липень 2021 року.

Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 13.5 Договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача 533924,69 грн пені.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірними та правильними, виконаним з урахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України, відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Проте, судом прийнято до уваги, що відповідач в письмовому клопотанні від 27.03.2024 просить суд зменшити розмір стягуваної пені на 90%.

В обгрунтування такого клопотання відповідач вказує наступне:

- з 01.10.2023 року відповідач не є оператором газорозподільної системи, не здійснює розподіл природного газу на території Миколаївської області, а тому не отримує жодних надходжень від основної діяльності, та наразі відповідач знаходиться у критичному фінансово-господарському стані, у зв`язку з тим, що постановою №1773 від 29.09.2023 НКРЕКП зупинила АТ «Миколаївгаз» дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 29 червня 2017 року №853;

- однією з головних причин прострочення виконання зобов`язання є обставини непереборної сили (початок бойових дій). Починаючи з лютого 2022 року територія м.Миколаєва та Миколаївської області знаходилася під постійними обстрілами з боку агресора. Внаслідок цього практично всі підприємства області призупинили свою роботу та, відповідно, кошти за розподіл природного газу основне джерело надходжень відповідача припинили надходити. В свою чергу більшість побутових споживачів природного газу також з початку бойових дій масово покинули свої оселі та припинили споживання природного газу й оплату за його розподіл відповідачу;

- станом на дату звернення до суду з цим клопотанням, загальна сума заборгованості за розподіл природного газу побутових та непобутових споживачів складає понад 153 млн.грн, з яких: 104 млн.грн - заборгованість населення, 24 млн.грн - вартість донарахованих обсягів за порушення споживачами Кодексу ГРМ; 14 млн.грн - заборгованість підприємств ТКЕ, 9 млн.грн - заборгованість промислових споживачів;

- відповідачем вживаються заходи зі стягнення заборгованості споживачів, але з причин наведених вище, цей процес є досить повільним;

- значна частина коштів, які все ж таки надходили на рахунок відповідача, направлялася на ліквідацію аварійних ситуацій, проведення ремонтно-відновлювальних робіт пошкоджених внаслідок обстрілів газорозподільних мереж на території м.Миколаєва та Миколаївської області, а також на реконструкцію знищених ворогом міжселищних газопроводів, зокрема на південному та південно-східному напрямку області яка знаходилася під тимчасовою окупацією.

Позивач заперечує проти задоволення такого клопотання відповідача посилаючись на наступне:

- зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань; таке зменшення не є обов`язком суду;

- приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер;

- при вирішенні питання щодо зменшення пені суди не повинні допускати фактичного звільнення від їх сплати;

- зменшення розміру штрафних санкцій на 90% є не зменшенням, а фактично відмовою у стягненні пені та звільненням відповідача від виконання обов`язку щодо необхідності своєчасної сплати наданих послуг.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, суд приходить до такого.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

У відповідності до ст.233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов?язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов?язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов?язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі № 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини прострочки здійснення платежів, необхідність судового захисту майнових прав позивача, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов?язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів позивача, існують об`єктивні підстави для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру стягуваної пені на 50%.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 266962,35 грн (533924,69 грн 50%).

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 3108572,40 грн 3% річних, 195889,88 грн інфляційних втрат та 266962,35 грн пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язання.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 8110923,76 грн основного боргу за перевищення розміру договірної потужності, 266962,35 грн пені, 108572,40 грн 3% річних, 195889,88 грн інфляційних втрат.

3. В решті позовних вимог, - відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 134239,66 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 17.06.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва