Рішення

від 06.06.2024 по справі 916/610/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/610/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: адвокат Ткач С.А.

від позивача 1: ОСОБА_2

від відповідача 2: не з`явився

від відповідача 3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/610/24

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідачів: 1) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

2) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 )

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Аркадія" (вул. Генуезська, 24, м. Одеса, 65009)

про визнання недійсним договору купівлі продажу частки, визначення розміру статутного капіталу та визначення розміру часток учасників

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

1.1. Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Аркадія", в якому просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія", укладений 22.01.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- визначити наступні розміри статутного капіталу та часток учасників у статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія": загальний розмір статутного капіталу - 1008780 грн; ОСОБА_4 - 8510 грн; ОСОБА_5 - 2300 грн; ОСОБА_6 - 2300 грн; ОСОБА_2 - 995670 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відчуження Відповідачкою 1 Спірної частки у статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" в супереч приписам Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, порушує право власності Позивача, в тому числі, право розпорядження майном (майновими правами), яке є спільною сумісною власністю Позивача та Відповідачки-1 яким є частка у статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія", що належала Відповідачці-1.

Тому укладення між Відповідачкою 1 та Відповідачкою 2 оспорюваного договору щодо розпорядження спільним майном подружжя без згоди Позивача може бути підставою для визнання такого договору недійсним при цьому Відповідачка 2 (контрагент за оспорюваним договором) діяла недобросовісно, зокрема знала про те, що майно належить Позивачу та Відповідачці 1 на праві спільної сумісної власності і що Відповідачка 1 укладаючи оспорюваний договір, не отримала згоди на це Позивача.

А відновлення складу учасників товариства із визначенням розміру їх часток в статутному капіталі Товариства, який існував до порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з Відповідачів спірної частки (частини частки) у статутному капіталі Відповідача 3 в силу приписів частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та сталої практики Верховного Суду, буде належним та ефективним способом захисту порушеного права Позивача.

2. Аргументи учасників справи.

2.1. Аргументи Позивача.

2.1.1. Як зазначає Позивач, укладений між Відповідачкою 1 та Відповідачкою 2 оспорюваний договір порушує його права як співвласника частки у статутному капіталі Відповідача 3, оскільки як вказує Позивач в процесі розірвання шлюбу та поділу спільного майна подружжя із Відповідачкою 1, йому стало відомо про те, що 22.01.2018 остання продала Відповідачці 2 частку у статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" у розмірі 98,7004% вартість якої становила 995670 грн і яка була придбана Відповідачкою 1 під час перебування у шлюбі з Позивачем, тобто є спільною сумісною власністю подружжя.

2.1.2. Отже, Позивач вважає, що оспорюваний договір не відповідає законодавству України, яке діяло на момент його укладання та грубо порушує право власності Позивача, а тому має бути визнаний недійсним. При цьому в обґрунтування своєї правової позиції Позивач посилається на приписи ч 1 стю 355, ст. 368, ЦК України, ст. 60 СК України.

2.1.3. Позивач вказує, що зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

2.1.4. При цьому Позивач посилається на правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), а також у постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18.

2.1.5. На переконання Позивача, відповідно до приписів ст. 116 ЦК України п "д» ч. 1 ст. 10 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Тобто, при укладенні оспорюваного договору Відповідачка 1 мала отримати від Позивача згоду, яка не мала бути вираженою обов`язково у письмовій формі з нотаріальним посвідченням, але її отримання в будь-якій іншій формі було обов`язковим.

2.1.6. Проте, як стверджує, Позивач, він ніколи не давав Відповідачці 1 ані усної, ані письмової згоди на відчуження спірної частки.

2.1.7. Тобто, Позивач, зауважує, що зазначаючи у п. 8 оспорюваного договору що на оспорювану частку відсутні права третіх осіб, Відповідачка 1 діяла недобросовісно, порушуючи вимоги п.6 частини 1 ст.3 ЦК України (принцип добросовісності) та ст.13 ЦК України.

2.1.8. За ствердженням Позивача, про відсутність його згоди на відчуження оспорюваної частки також було відомо й Відповідачці 2, оскільки вона знаходилась у дружніх відносинах з Позивачем та Відповідачкою 1, і, більш того, деякий час, в тому числі в період укладення оспорюваного договору, її місце проживання було зареєстровано в квартирі АДРЕСА_2 , тобто у квартирі, яка є спільною сумісною власністю Позивача та Відповідачки 1.

2.1.9. Позивач зазначає, що наприкінці 2017 Відповідачка 1 виявила бажання допомогти своєму старшому сину від першого шлюбу, який мешкає окремо від родини Позивача та Відповідачки 1, у зв`язку з чим, у присутності Відповідачки 2, запропонувала Позивачу різні варіанти продажу якихось спільних сімейних активів, в тому числі було запропоновано продати оспорювану частку у ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія".

2.1.10. За ствердженням Позивача, саме тоді, в присутності Відповідачки 2 він чітко висловив Відповідачці 1 свою незгоду з такою пропозицією і більше з цього приводу своє відношення до вказаного питання не змінював.

2.1.11. Отже, Позивач вважає, що Відповідачка 2, знаючи про те, що Позивач та Відповідачка 1 перебувають у шлюбі, про те, що оспорювана частка є їх спільною сумісною власністю, про те, що Позивач не згоден був відчужувати цю частку, уклала з Відповідачкою 1 оспорюваний договір, не вимагаючи від неї письмової згоди на те Позивача, та не звертаючись до останнього напряму для з`ясування його позиції по вказаному питанню.

2.1.12. На переконання Позивача, така поведінка Відповідачок 1 та 2 має кваліфікуватись як недобросовісна, що тягне за собою певні правові наслідки.

2.1.13. За ствердженням Позивача оспорюваний договір суперечить ст. 41 Конституції України, ст ст. 3, 13, 317, 321, 369 ЦК України, 65 Сімейного кодексу України. Відповідачки 1 та 2 діяли всупереч вимогам пункту 6 частини першої ст. 3 та ст.13 ЦК України, якими передбачені засади цивільного законодавства, зокрема добросовісність, встановлено зобов`язання утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб та заборону вчиняти дії, з наміром завдати шкоди іншій особі.

2.1.14. Позивач зауважує, що відповідно до сталих висновків Великої Палати Верховного Суду, вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських ", норми якого є спеціальними для зазначених товариств, а тому, у разі, якщо Позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (пп. е п. 3 ч.5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пп. д п. 3 ч.5 ст. 17 наведеного Закону).

2.1.14. Таким чином, на переконання Позивача поновлення його порушених прав може відбуватися шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу оспорюваної частки у статутному капіталі Відповідача 3, а також визначення розміру його статутного капіталу та розмірів часток учасників у цьому товаристві.

2.2. Аргументи Відповідачки 1.

2.2.1. Із заявленими Позивачем вимогами Відповідачка 1 не згодна та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

2.2.2. Як вказує Відповідачка 1, вона не спростовує ствердження Позивача щодо належності спірної частки у статутному капіталі Відповідача 3 до спільного майна подружжя.

2.2.3. Також Відповідачка 1 вказує, що Відповідачка 2 дійсно деякий час була зареєстрована в квартирі, що належить Відповідачці 1 на праві власності, за адресою: АДРЕСА_3 , проте ніколи в цій квартирі фактично не проживала, а в подальшому Відповідачка 2 була знята 18.01.2023 Відповідачкою 1 з реєстрації за указаною адресою і де на цей час проживає ОСОБА_3 , Відповідачці 1 не відомо.

2.2.4. Відповідачка 1 також підтверджує той факт, що її старший син (від іншого шлюбу) з 2015 постійно проживає в Іспанії і має там власний бізнес, на відкриття якого вона надала йому кошти з сімейних заощаджень, проти чого, за ствердженням Відповідачки 1, Позивач не заперечував.

2.2.5. Крім того Відповідачка 1 стверджує, що Позивач також не заперечував проти продажу Відповідачці 2 частки у статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія". При цьому Відповідачка 1 посилається на приписи ст. 65 СК України, якими встановлена презумпція згоди другого з подружжя при укладенні договорів одним із подружжя і договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

2.2.6. Із посиланням на приписи ст. 74 ГПК України та сталу практику ВП ВС, Відповідачка 1 вважає, що Позивач не довів існування підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки статутного капіталу у ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" від 22.01.2018 року, укладеного між Відповідачкою 1 та Відповідачкою 2, а тому просить суд у позові відмовити.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

3.1. Позивач 19.02.2024 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 635/24). Разом із позовною заявою Позивач надав до суду клопотання (вх. № 6844/24) про витребування доказів з метою підтвердження викладених у позові обставин (а.с. 92-94).

3.2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 635/24 від 19.02.2024) залишено без руху, встановлено Позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду.

3.3. Від ОСОБА_1 04.03.2024 надійшла заява про усунення недоліків позову (вх.№ 9158/24), із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 26.02.2024 та додані відповідні документи.

3.4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 позовна заява (вх.№ 635/24 від 19.02.2024) прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі № 916/610/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11:00 год 16.04.2024.

3.5. Через систему "Електронний суд" 26.03.2024 від Відповідачки 1 надійшло клопотання (вх. № 12671/24) про продовження їй строку для подання відзиву на позов, яке обґрунтоване масованою ракетною атакою з боку держави-агресора рф, яка відбулася 22.03.2024 у зв`язку із чим у місті відбуваються тривалі стабілізаційні відключення електроенергії, що перешкоджало Відповідачці 1 підготувати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

3.6. Відповідачка 1 через систему "Електронний суд" 02.04.2024 надала до суду відзив на позовну заяву (вх. № 13710/24 від 03.04.2024), який разом із доданими доказами долучений судом до матеріалів справи.

3.7. В підготовчому засіданні 16.04.2024 судом було задоволено клопотання Відповідачки 1 про продовження строку на надання відзиву на позов, відзив на позов долучений до матеріалів справи, а також судом, після розгляду клопотання Позивача про витребування доказів та її обговорення з учасниками справи, було частково задоволено клопотання Позивача про витребування доказів, витребувано від управління державної реєстрації Юридичного департаменту ОМР копії документів, щодо оспорюваного правочину, протоколу загальних зборів Відповідача 2 від 22.01.2018. Решта клопотання залишена судом на розгляді. В цьому ж засіданні судом за власною ініціативою був продовжений термін підготовчого засідання на 30 днів та проголошена перерва в підготовчому засіданні до 14:00 год 14.05.24 про що судом була постановлена протокольна ухвала.

3.8. Ухвалою суду від 17.04.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України Відповідачка 2 та Відповідач 3 були повідомлені про час та дату наступного підготовчого засідання.

3.9. Того ж дня, суд звернувся із запитом № 916/610/24/2602/2024 до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеської області та з запитом № 916/610/24/2603/2024 до ОМР щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) Відповідачки 2.

3.10. Ухвалою суду від 18.04.2024 від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради були витребувані належним чином завірені копії, які містяться в реєстраційній справі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія", а саме: договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" від 22.01.2018 та протоколу № 1/18 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" від 22.01.2018. А також був встановлений строк для надання витребуваних судом доказів.

3.11. Від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеської області 26.04.2024 (вх № 17145/24) надійшла довідка № Г1-87528-ю/о від 22.04.2024 (а.с.165) про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 , яка судом долучена до матеріалів справи.

3.12. Від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради 03.05.2024 (вх № 17988/24) разом із супровідним листом від 25.04.2024 за № вх 1571-24 надійшли витребувані ухвалою суду від 18.04.2024 копії документів (п.3.10 рішення), які судом долучені до матеріалів справи.

3.13. Від Позивача 14.05.2024 до канцелярії суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 19434/24), в якому він просив поновити строк для надання доказів та долучити до матеріалів справи заяву свідка - ОСОБА_1 від 01.05.2024 та докази медичного стану Позивача.

3.14. В підготовчому засіданні 14.05.2024 судом було розглянуте клопотання Позивача (п.3.13. рішення), після заслуховування думки учасників судового процесу, суд залишив клопотання на розгляді та запропонував усунути недоліки заяви свідка, також судом, протокольною ухвалою було відмовлено у задоволені решти клопотання Позивача про витребування доказів (вх. № 6844/24 від 19.02.2024), оскільки Відповідачем визнані обставини, які мали бути підтверджені доказами, які просив витребувати Позивач у своєму клопотанні.

3.15. В цьому ж підготовчому засіданні, з урахуванням думки учасників судового процесу, враховуючи те, що всі питання, передбачені ст. 182 ГПК України, судом в підготовчому засіданні вирішені, була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 14:30 год 28.05.2024, а також судом була призначена резервна дата судового розгляду справи по суті на 09:40 год 30.05.2024.

3.16. Ухвалою суду від 15.05.2024, постановленою в порядку ст.120 ГПК України Відповідачка 2 та Відповідач 3 були повідомлені про час та дату розгляду справи по суті.

3.17. Від Позивача 28.05.2024 через систему "Електронний суд" надійшли два клопотання про долучення доказів (вх.№№ 21258/24, 21258/24) та до канцелярії суду було подане клопотання про долучення доказів (вх.№ 21286/24), в яких Позивач просив суд долучити до матеріалів справи заяву свідка - ОСОБА_1 .

3.18. В судовому засіданні з розгляду справи по суті 28.05.2024 судом були розглянуті подані Позивачем клопотання (п.3.17. рішення), у задоволенні клопотань про долучення доказів (вх.№№ 21258/24, 21258/24), що надійшли через систему "Електронний суд" судом було відмовлено, у зв`язку із тим, що до зазначених клопотань був наданий ордер не підписаний адвокатом Позивача, клопотання про долучення доказів (вх.№ 21286/24) судом було розглянуто та задоволено, заява свідка - ОСОБА_1 від 15.05.2024 долучена о матеріалів справи.

3.19. У зв`язку із неявкою в судове засідання Відповідачів, з метою надання їм можливості реалізувати свої права на захист, суд протокольною ухвалою оголосив перерву у розгляді справи по суті із призначенням судового засідання на резервну дату.

3.20. У судовому засіданні 30.05.2024, у зв`язку із неявкою Позивача з об`єктивних підстав (технічна поломка транспортного засобу під час прямування на судове засідання), суд за згодою Відповідача, постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у розгляді справи по суті до 10:00 год 06.06.2024.

3.21. Того ж дня ухвалою суду, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, Позивач, Відповідачка 2 та Відповідач 3 були повідомлені про час та дату розгляду справи по суті.

3.22. В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

3.23. Під час розгляду справи по суті присутні в засіданні сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи.

3.24. Позивач у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у заявах по суті спору, письмових поясненнях та наданими суду доказами.

3.25. Відповідачка 1 у своїй вступній промові та судових дебатах проти позовних вимог заперечувала, просила суд у задоволені позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у відзиві на позов та усних поясненнях наданих суду.

3.26. Відповідачка 2 ( ОСОБА_7 ) та Відповідач 3 (ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія") про час та дату судового розгляду справи по суті повідомлялися судом належним чином поштою на адресу Відповідачки 2 та в електронний кабінет Відповідача 3 шляхом направлення копій відповідних ухвал, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні довідки та поштові повідомлення, проте в судове засідання з розгляду справи по суті їх представники жодного разу не з`явилися, про поважність підстав неявки суд не повідомили, своїм правом на захист не скористались.

Стосовно повідомлення ОСОБА_3 про розгляд даної справи суд зазначає наступне.

3.27. Як вбачається з матеріалів справи, надіслані Відповідачці 2 рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвали суду у справі були повернуті поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «за закінченням терміну зберігання».

3.28. При цьому, з отриманих судом відповідей на запити вбачається, що Відповідачка 2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте з 18.01.2023 остання значиться знятою з реєстрації місця проживання за даною адресою без подальшої реєстрації місця проживання на території міста Одеси.

3.29. Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

3.30. Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

3.31. Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

3.32. Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

3.33. Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

3.34. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

3.35 Крім того пунктом сьомим статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

3.36. При цьому, враховуючи неотримання Відповідачкою 3 поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом протягом розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення її про розгляд даної справи судом, а саме секретарем судового засідання здійснено невдалу спробу передати телефонограму за відомим суду номером телефону.

3.37. Згідно до ч. 4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається у суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщено не пізніше, ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені у частині першій статті 121 цього Кодексу.

3.38. 17.05.2024 та 31.05.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (розділ «Оголошення про виклик») про повідомлення ОСОБА_3 про розгляд справи №916/610/24.

3.39. Щодо повідомлення Відповідача 3 суд зазначає, що відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач - ТОВ «Готельний комплекс «Аркадія» є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в «Електронному суді» та має власний «кабінет» в «Електронному суді».

3.40. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

3.41. Таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення Відповідачів 2 та 3 за всіма відомими суду засобами зв`язку; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з Відповідачами.

3.42. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

3.43. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

3.44. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Саме до таких висновків прийшов КГС ВС у своїй постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018.

3.45. Враховуючи належне повідомлення Відповідачів 2, 3 про час, дату та місце судових засідань з розгляду справи по суті, а також враховуючи строки розгляду справи, суд дійшов висновку про їх належне повідомлення та можливість розглянути справу за відсутності представників Відповідачки 2 та Відповідача 3.

3.46. В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання (заяви) були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

3.47. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

3.48. Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

3.49. Враховуючи наведене, 06.06.2024 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

4.1. Між Відповідачкою 1 та Позивачем 02.10.2002 був укладений шлюб, зареєстрований Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис №1272 та видане Свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 02.10.2002. Прізвища подружжя після реєстрації шлюбу не змінювали (а.с.65).

4.2. Під час перебування у шлюбних стосунках з Позивачем, Відповідачка 1 у 2012 набула у власність акції ПрАТ "Аркадія".

4.3. На підставі рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Аркадія", оформлених протоколом від 05.08.2015 (а.с. 53-60) було вирішено припинити ПрАТ "Аркадія" шляхом перетворення у ТОВ з попередньою назвою "Аркадія"; визначено розмір статутного капіталу Товариства-правонаступника, що створюється шляхом перетворення ПрАТ "Аркадія", на дату його створення має дорівнювати розміру статутного капіталу ПрАТ "Аркадія", що перетворюється зменшеному на загальну номінальну вартість акцій, що не підлягають обміну; затвердити порядок, умови та строки обміну акцій на частки у статутному капіталі ТОВ-правонаступника тощо.

4.4. Рішенням загальних (установчих) зборів учасників ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія", оформленим протоколом № 1 від 04.12.2015 (а.с. 61-64) було вирішено створити ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія"; затвердили статут товариства, затвердили склад учасників товариства і розподіл часток між ними у наступному вигляді: ОСОБА_8 : розмір частки - 2300 грн, що складає 0,2280 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_6 : розмір частки - 2300 грн, що складає 0,2280 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_4 : розмір частки - 8510 грн, що складає 0,8436 % статутного капіталу товариства та ОСОБА_2 : розмір частки - 995670 грн, що складає 98,7004 % статутного капіталу товариства; затвердили передавальний акт станом на 04.12.2015, згідно якого ТОВ приймає майно, права та обов`язки ПрАТ та затвердили перелік майна що передається з балансу ПрАТ на баланс ТОВ, тощо.

4.5. Розпорядженням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28.12.2015 за № 269-КФ-С-А було скасовано реєстрацію випуску акцій ПрАТ "Аркадія" та анульовано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 60/15/1/01 від 14.09.2001, дата видачі 14.06.2012, на загальну суму 1 008 780 грн, у кількості 4 386 шт простих іменних акцій, номінальною вартістю 230 грн кожна, форма існування - бездокументарна, у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства у ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" (лист НКЦПФР № 10/02/16577 від 18.12.2023) (а.с. 72, 73).

4.6. Державним реєстратором 02.09.2016 на підставі заяви про державну реєстрацію створення юридичної особи, протоколу № 1 загальних (установчих) зборів учасників ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія", статуту, передавального акту, розпорядження НКЦПФР та довіреності проведено державну реєстрацію створення юридичної особи ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" в результаті перетворення ПрАТ "Аркадія" (лист Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР від 02.11.2023 за № з-334-23). (а.с. 46, 47).

4.7. Рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія", оформленим протоколом № 1/18 від 22.01.2018 (а.с.171-173) надана згода на продаж ОСОБА_2 своєї частки у статутному капіталі товариства, яка складає 98,7004% і у грошовому еквіваленті становить 995 670,00 грн ОСОБА_3 шляхом укладання договору купівлі-продажу; виведена зі складу учасників товариства ОСОБА_2 та прийнята до складу учасників товариства ОСОБА_3 ; частки у статутному капіталі товариства розподілені наступним чином: ОСОБА_7 володіє 98,7004 % статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 995670 грн,; складає; ОСОБА_8 володіє 0,2280 % статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 2300 грн; ОСОБА_6 володіє 0,2280 % статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 2300 грн; ОСОБА_4 володіє 0,8436 % статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 8510 грн; затверджений статут товариства у новій редакції.

4.8. Під час проведення загальних зборів товариства оголошувалася перерва для укладання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" (а.с. 170) між ОСОБА_2 як Продавцем та ОСОБА_3 як Покупцем, від імені та в інтересах якої діяв Штець І.А. (на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. 22.12.2017 та зареєстрованої в реєстрі за № 1784) (надалі - оспорюваний договір).

4.9. У преамбулі оспорюваного договору сторони визначили, зокрема, що вони попередньо ознайомлені з загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, повністю усвідомлюють свої дії, тощо.

4.10. Відповідно до пункту 1. оспорюваного договору Продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передає Покупцю належну йому на праві власності частку у статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" у розмірі 98,7004%, а Покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймає та оплачує вищеозначену частку. З моменту набуття права власності на частку статутного капіталу товариства, до Покупця переходять всі майнові права та обов`язки Продавця як учасника товариства.

4.11. Відповідно до умов оспорюваного договору, на дату його укладання статутний капітал товариства сплачений у повному обсязі в сумі 1 008 780 грн (п.3. договору); продаж частки статутного капіталу товариства здійснюється відповідно до вимог ЦК та ГК України (п.4. договору).

4.12. У п.6 оспорюваного договору зазначено, сума договору за згодою сторін становить 995 670 грн і на момент укладання цього договору розрахунки між сторонами виконані в повному обсязі (п.7 договору).

4.13. Як вказано у п.8. договору Продавець підтверджує, зокрема, що прав у третіх осіб, як у межах так і за межами України, не має, а також що Продавець запевняє, що повідомив Покупця про всі істотні обставини, які мають відношення до вищезазначеного товариства та можуть вплинути на волю Покупця щодо укладення цього договору.

4.14. Пунктом 10 оспорюваного договору визначено, що він укладений на підставі рішення позачергових загальних зборів учасників товариства від 22.01.2018, оформленого протоколом № 1/18 та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.11. договору).

4.15. Обов`язок щодо забезпечення державної реєстрації змін до статуту товариства, зумовлених зміною складу учасників покладається на товариство і такі зміни мають бути внесені та зареєстровані протягом трьох днів з дня укладання договору (п.12. договору).

4.16. У п.16. договору визначено, зокрема, що сторони свідчать, що на момент укладання цього договору вони усвідомлювали значення своїх дій і могли керувати ними; розуміли природу цього правочину, свої права та обов`язки за ним; при укладанні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними, тощо. А також сторони свідчать, що у тексті договору зафіксовано всі істотні умови, які стосуються купівлі-продажу частки статутного капіталу товариства.

4.17. 26.01.2018 відбулась державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" у зв`язку із зміною складу засновників товариства (а.с. 35).

4.18. Як встановлено судом, у серпні 2022 ОСОБА_2 подала до Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 .

4.19. Згідно з інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114615757), ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2023 відкрите провадження у справі № 522/16477/23-Е про розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і на час розгляду справи № 916/610/24 рішення у справі № 522/16477/23-Е Приморським районним судом м. Одеси ще не прийняте.

4.20. Враховуючи поданий ОСОБА_2 позов, Позивач звернувся до адвоката для вирішення питання про поділ спільного майна, від якого дізнався про укладення Відповідачкою 1 з Відповідачкою 2 оспорюваного договору.

4.21. Позивач зазначає, що оспорюваний договір був укладений Відповідачками без його згоди як чоловіка на його укладення та на розпорядження часткою в статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія", що є спільною сумісною власністю як подружжя Позивача та Відповідачки 1, а тому порушує його права як співвласника зазначеного майна та відповідно до ст. 369 Цивільного кодексу України та ст. 65 Сімейного кодексу України підлягає визнанню недійсним. У зв`язку із чим Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

5. Висновки суду за результатами вирішення спору.

5.1. Як зазначено в Конституції України - кожному гарантується право на судовий захист (ст. 55 Конституції).

5.2. Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

5.3. Частина 1 ст. 6. "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

5.4. Стаття 13 Конвенції визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

5.5. Частина 6 п.1 ст. 3 Цивільного кодексу України визначає що справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства

5.6. Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.7. Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб… Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах… У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

5.8. Частина 1 ст.15 ЦК України вказує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

5.9. Частиною першою ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.10. Відповідно до частини першої ст. 4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

5.11. Саме Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

5.12. Звернення особи до Господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного оспорюваного або невизнаного права та охоронюваних законом інтересів.

5.13. Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право чи охоронюваний інтерес та його спосіб захисту.

5.14. Отже, суд зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет позову та підстава позову.

5.15. Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

5.16. Предметом позову є матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, стосовно якої Позивач просить постановити судове рішення. Вона безпосередньо пов`язана із спірними правовідносинами та суб`єктивним правом і обов`язком Відповідача.

5.17. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

5.18. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права заявника, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовані заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

5.19. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Щодо визнання оспорюваного договору недійсним, суд зазначає наступне.

5.20. Згідно з ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

5.21. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України).

5.22. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

5.23. Предметом спору у цій справі є позовні вимоги Позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Відповідача 3 від 22.01.2018, укладеного між Відповідачкою 1 та Відповідачкою 2.

5.24. Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

5.25. Згідно з ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

5.26. Згідно з ч. 2,3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.27. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

5.28. Отже, Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання оспорюваного договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

5.29. Як вбачається з матеріалів справи, позов у цій справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Відповідача 3 від 22.01.2018, був заявлений Позивачем, який не є стороною спірного договору, а станом на дату його укладення був чоловіком продавця за договором - ОСОБА_2 .

5.30. В якості правового обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що оспорюваний договір був укладений Відповідачкою 1 (його дружиною) без отримання згоди Позивача на його укладення та на розпорядження часткою в статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія", що є їх спільною сумісною власністю як подружжя, та відповідно до ст. 369 ЦК України та ст. 65 Сімейного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

5.31. Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

5.32. Згідно з ч.1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

5.33. Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

5.34. Згідно зі ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

5.35. Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

5.36. Згідно з частиною першою ст. 61 Сімейного кодексу України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

5.37. Зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку.

5.38. Як встановлено судом, Відповідачка 1 проти ствердження Позивача, що частка у статутному капіталі Відповідача 3 у розмірі 995670 грн, що складає 98,7004 % статутного капіталу товариства, є спільною сумісною власністю їх подружжя, не заперечує та погоджується із зазначеним ствердженням Позивача, про що нею зазначено у відзиві на позов.

5.39. В силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини справи, що визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню.

5.40. За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

5.41. Згідно з п 1 ч 1 ст 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

5.42. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 916/2813/18, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу до статутного капіталу господарського товариства таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Майно господарського товариства належить йому на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику) товариства та його подружжю (колишньому подружжю). Тобто в разі передання подружжям свого майна як вкладу до статутного капіталу господарського товариства для участі одного з них у товаристві, зазначене майно стає власністю такого товариства, а подружжя набуває право на частку в статутному капіталі такого товариства. Якщо майно передано у власність господарського товариства, то саме частка в статутному капіталі такого господарського товариства, а не його майно, може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю.

5.43. Верховний Суд зазначає про те, що часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації.

5.44. Право на частку в статутному капіталі є майновим та є різновидом майна в розумінні ст. 190 ЦК України.

5.45. Як встановлено судом, Відповідачка 1 з 02.09.2016 (дата державної реєстрації ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" у зв`язку із перетворенням ПрАТ "Аркадія") до 22.01.2018 (дата укладення спірного у цій справі договору) була учасником ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" з часткою у статутному капіталі цього товариства у розмірі 98,7004% статутного капіталу, що була нею сформована за рахунок придбаних у 2012 акцій ПрАТ "Аркадія", яке в подальшому було перетворено у ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія".

5.46. Станом на час придбання акцій ПрАТ "Аркадія", формування статутного капіталу ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" та станом на дату укладення оспорюваного у цій справі договору Відповідачка 1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з Позивачем. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що внесені Відповідачкою 1 до статутного капіталу ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія", як її вклад, акції належали їй на праві особистої приватної власності.

5.47. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що на час укладення оспорюваного договору частка Відповідачки 1 у статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" у розмірі 98,7004 % була спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка є різновидом майна в розумінні ст. 190 ЦК України.

5.48. За змістом п. 4 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі;

5.49. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

5.50. Відповідно до ч. 1,2,4 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

5.51. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

5.52. Згідно із ч. 1-3 ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

5.53. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

5.54. За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику.

5.55. Отже, якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники (подружжя), на вчинення правочину.

5.56. Аналіз наведених положень законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст 65 Сімейного кодексу України, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, часткою в статутному капіталі господарського товариства, дозволяє дійти висновку про те, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.

5.57. Презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

5.58. Положення ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України з урахуванням п. 6 ст. 3 ЦК України спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним.

5.59. Такі висновки Верховного Суду викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18, від 22.09.2022 у справі №125/2157/19.

5.60. Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.06.2024 у справі № 523/14489/15-ц, сама по собі відсутність письмової згоди одного з подружжя на відчуження спільного сумісного майна не є достатньою підставою для визнання відповідного правочину недійсним. Необхідно, щоб той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та кінцева набувачка - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема щоб кінцева набувачка знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладав договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

5.61. Як встановлено судом, Відповідачка 2 ( ОСОБА_7 ) перебуває у дружніх стосунках з Позивачем та Відповідачкою 1, тривалий час, а саме, з 21.12.2017 по 18.01.2023 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_4 .

5.62. Як зазначено Позивачем та не спростовано Відповідачкою 1 та Відповідачкою 2 у грудні 2017 на спільній вечері, на якій були присутні Позивач, Відповідачки 1 та 2 обговорювалося варіанти допомоги старшому сину Відповідачки 1 (від іншого шлюбу), який мешкає в Іспанії, одним з цих варіантів був продаж частки у статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія". Проти зазначеної пропозиції Позивач відмовився категорично, оскільки, як зазначив Позивач, в нього з Відповідачкою 1 є спільний син, який також потребує допомоги. Як стверджує Позивач та не спростовує Відповідачка 1 більше до цього питання вони не поверталися.

5.63. У свою чергу, Відповідачка 1 стверджує, що Позивач проти відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" їх подрузі ОСОБА_3 не заперечував. І що дійсно вона надала кошти своєму сину із сімейних заощаджень, проти чого Позивач також не заперечував. Проте, належних доказів на підтвердження своїх стверджень Відповідачка 1 суду не надала.

5.64. Як вбачається з матеріалів справи, у п. 8 оспорюваного договору Продавець (Відповідачка 1) підтвердила, що прав у третіх осіб, як у межах так і за межами України, на відчужувану частку у статутному капіталі товариства не має, а також що вона запевняє що повідомила Покупця (Відповідачку 2) про всі істотні обставини, які мають відношення до вищезазначеного товариства та можуть вплинути на волю Покупця (Відповідачки 2) щодо укладення цього договору.

5.65. Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує зокрема такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

5.66. Згідно з п.п. 2 - 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

5.67. Отже процесуальне законодавство визначає чіткі стандарти мотивування судових рішень. Зокрема, п.п. 4 та 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України імперативно зобов`язують суд господарської юрисдикції надати в мотивувальній частині судового рішення мотивовану оцінку кожному наявному в матеріалах справи доказу щодо обставин, які є предметом доказування у справі, з урахуванням правил вірогідності доказів та кожному наведеному учасниками справи аргументу щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

5.68. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

5.69. Згідно зі статтю 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.70. Доказування в господарському процесі здійснюється відповідно до стандартів доказування, визначених у статтях 76 - 79 ГПК України, а саме: належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів.

5.71. З огляду на викладене, суд зазначає про те, що при дослідженні та оцінці доказів наявних у матеріалах справи, докази були оцінені з урахуванням усіх передбачених господарським процесуальним законом стандартів, а саме: належності, допустимості, достовірності, вірогідності. При цьому, докази судом були оцінені як окремо, так і в сукупності з іншими доказами у справі.

5.72. Судом під час розгляду справи надана належна правова оцінка відносинам, що склалися між Позивачем та Відповідачкою 1, умовам оспорюваного договору щодо відсутності в ньому відомостей про надання Позивачем, як чоловіком Продавця (Відповідачки 1) за договором згоди на відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія", як спільного сумісного майна подружжя.

5.73. При цьому, судом також враховано знаходження Відповідачки 1 та Відповідачки 2 у дружніх стосунках, реєстрацію Відповідачки 2 у квартирі подружжя Позивача та Відповідачки 1, також суд надав належну правову оцінку умовам оспорюваного договору щодо наявності в ньому відомостей про відсутність будь-якої згоди Позивача на відчуження спірної частки ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія", саме у сукупності з усіма іншими доводами Позивача, зокрема, доводами Позивача про те, що Відповідачка 2 була обізнана про перебування Відповідачки 1 за договором у шлюбі з Позивачем, з урахуванням того, що сам Позивач заперечує факт надання ним згоди на укладення спірного договору, про що Відповідачці 2 було відомо, а Відповідачка 2 за спірними договором в судові засідання не з`являлась, своїм правом на захист не скористалась та не може надати пояснень щодо цих обставин.

5.74. Також судом була надана оцінка доводам Позивача про те, що отримані Відповідачкою 1 за спірним договором кошти не були використані в інтересах сім`ї, а витрачені Відповідачкою 1 для облаштування бізнесу сину Відповідачки 1 від іншого шлюбу, який мешкає в Іспанії, проти чого Відповідачка 1 у судових засіданнях не заперечувала.

5.75. Окрім наведеного, судом також надано оцінку тому, що довіреність, на підставі якої Штець Іван Антонович діяв в інтересах ОСОБА_3 під час проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" та укладання оспорюваного договору купівлі-продажу від 22.01.2018, була оформлена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. саме 22.01.2018.

5.76. Також судом враховано, що згоду на укладення оспорюваного договору надано рішенням позачергових загальних зборів, які відбулися 22.01.2018 і в яких приймала участь лише Відповідачка 1 та запрошений представник Відповідачки 2, а інші учасники Відповідача 3 у позачергових загальних зборах ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" участь не приймали.

5.77. В свою чергу, Відповідачка 1 не надала суду жодного належного та допустимого доказу надання Позивачем згоди на укладення оспорюваного договору та відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія".

5.78. Отже, дослідивши усі доводи та аргументи учасників справи та наявні в матеріалах справи докази, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновків що оспорюваний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Готельний комплекс "Аркадія" порушує права Позивача, як співвласника зазначеної частки, та про недобросовісність Відповідачки 2, як набувачки за спірним договором, та наявність всіх законних підстав для визнання недійсним спірного договору.

Щодо позовної вимоги про визначення розміру статутного капіталу та визначення розміру часток учасників суд зазначає наступне.

5.79. Стаття 41 Конституції України визначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

5.80. Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

5.81. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.82. Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

5.83. Відчуження спірної частки у статутному капіталі Відповідача 3 без згоди Позивача, порушує його право власності, в тому числі право розпорядження майном (майновими правами), яке є спільною сумісною власністю Позивача та Відповідачки 1.

5.84. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.85. Стаття 16 ЦК України визначає способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

5.86. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

5.87. Відповідно ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.88. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

5.89. На переконання суду, оспорюваний договір суперечить ст.. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 13, 317, 321, 369 ЦК України, ст. 65 Сімейного кодексу України.

5.90. За висновками суду, Відповідачка 1 та Відповідачка 2 діяли всупереч вимогам п. 6 ч.1 ст. 3 та ст.13 ЦК України, якими визначені засади цивільного законодавства, зокрема добросовісність, встановлено зобов`язання утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб та заборону вчиняти дії, з наміром завдати шкоди іншій особі.

5.91. Згідно з абз. 1 ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

5.92. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5.93. Так, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 18.03.20 у справі №466/6221/16-а, від 22.10.19 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 р. у справі № 927/97/19 зробила висновок щодо способу захисту прав акціонерів, учасників товариств та третіх осіб у спорах щодо відновлення складу учасників товариства, який існував до порушення.

5.94. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю міститься у ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

5.95. Крім того, згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду у вказаних справах, у разі, якщо Позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (п.п. "е" п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (п.п. "д" п. 3 ч. 5 ст. 17 цього Закону).

5.96. Так, відповідно до ч. 5 ст. 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю подаються такі документи, зокрема: д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

5.97. Отже, поновлення прав Позивача може відбуватися шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної частки, а також визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників у цьому товаристві.

5.98. Враховуючи те, що станом на 22.01.2018, тобто на день укладення оспорюваного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Відповідача 3 та наступній реєстрації змін у ЄДРЮОФО та ГО статутний капітал Відповідача 3 складав 1 008 780, 00 грн та був розподілений між учасниками наступним чином: ОСОБА_2 володіє 98,7004 % статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 995670 грн; ОСОБА_8 володіє 0,2280 % статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 2300 грн; ОСОБА_6 володіє 0,2280 % статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 2300 грн; ОСОБА_4 володіє 0,8436 % статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті складає 8510 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача щодо визначення розміру статутного капіталу Відповідача 3 та визначення розміру часток його учасників, є законною, обґрунтованою, а тому такою що підлягає задоволенню.

5.99. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

5.100. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

5.101. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

5.102. За умовами пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

5.103. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

5.104. У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

5.105. За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5.106. Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

5.107. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

5.108. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

5.109. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

5.110. Враховуючи наведене, судом відхиляються доводи та арґументи Відповідачки 1, що Позивач надавав згоду на укладення оспорюваного договору і що лише на Позивача покладається тягар доказування відсутності його згоди на продаж частки у статутному капіталі Відповідача 3, яка є спільною сумісною власністю подружжя.

5.111. Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

5.112. З урахуванням викладеного, судом вжиті всі можливі заходи для надання учасникам справи можливості для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції по суті спору.

5.113. У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п. 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", заява № 49684/99; від 27.09.2001, п. 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі "Руіс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

5.114. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.115. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

5.116. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.117. У рішенні ЄСПЛ у справі "Ван деГурк проти Нідерландів" зазначено, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.

5.118. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України"). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

5.119. Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

5.120. Оцінивши подані учасниками справи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, є обґрунтованими та законними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

5.121. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на Відповідачів.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Аркадія» (вул. Генуезська, № 24, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 20932941), укладений 22 січня 2018 року між ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

3. Визначити статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Аркадія» (вул. Генуезська, № 24, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 20932941) в розмірі 1 008 780 (один мільйон вісім тисяч сімсот вісімдесят) грн.

4. Визначити розміри часток учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Аркадія» (вул. Генуезська, № 24, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 2093294): ОСОБА_4 - розмір частки учасника 8510 грн; ОСОБА_5 - розмір частки учасника 2300 грн; ОСОБА_6 - розмір частки учасника 2300 грн; ОСОБА_2 - розмір частки учасника 995670 грн.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 018 (дві тисячі вісімнадцять) грн 67 коп.

6. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 018 (дві тисячі вісімнадцять) грн 67 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Аркадія» (вул. Генуезська, № 24, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 20932941) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 018 (дві тисячі вісімнадцять) грн 66 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17 червня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський