Ухвала

від 17.06.2024 по справі 916/2666/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"17" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2666/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В., розглянувши заяву ( вх. 2-1004/24 від 14.06.2024) Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову по справі № 916/2666/24

за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3,м. Одеса, Одеська обл., Одеський р-н, 65026) в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (вул. Бориса Грінченка, 3,Київ 1,01001)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА" (вул. Маршала Говорова, буд.18. оф 15) про стягнення 23 692 880,02грн.

В С Т А Н О В И В: Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА", в якому просить господарський суд про стягнення коштів за несплачену щорічну плату за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у загальній сумі 22 25 7 000 грн, інфляційних втрат в розмірі 717 553,21грн. та трьох процентів річних в розмірі 718 326,81 грн.

Разом з позовом, від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до Господарського суду Одеської області надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти ТОВ «БГГ ТЕХИОЛОДЖІЗ УКРАЇНА» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «БГГ ТЕХИОЛОДЖІЗ УКРАЇНА», у межах суми позовних вимог на загальну суму 23 692 880,02 гривні; заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «БГГ ТЕХИОЛОДЖІЗ УКРАЇНА» та/або державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «БГГ «ТЕХИОЛОДЖІЗ УКРАЇНА», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що відповідач всупереч вимогам закону не сплатив до спеціального фонду Державного бюджету України плату за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, з огляду на що очевидним є порушення майнових інтересів держави в бюджетній сфері. При цьому прокурор зазначає, що відповідно до інформації, отриманої від Головного управління ДПС в Одеській області від 02.05.2024 № 10425/5/15-32-04-06-05, ТОВ «БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА» до податкових органів подало фінансову звітність, відповідно до якої доходи підприємства за 2022 рік становили 12 660,5 тис. грн та 3 7 480,5 тис. грн за 2023 рік., водночас, отримуючи значні прибутки від здійснення господарської діяльності, відповідач не сплатив до бюджету кошти за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Також прокурор вказує, що КРАІЛ надала інформацію, що у листах від 27.10.2023 № 12-8/2371, від 26.01.2023 № 12-8/175, 09.02.2023 №12-8/300, від 05.04.2023 №12-8/718 повідомляла ТОВ «БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА» про необхідність виконання ним зобов`язання щодо внесення щорічної плати за отримані ліцензії, проте останній не здійснив такої оплати та протягом тривалого часу не вжив жодних заходів до погашення заборгованості і продовжує ухилятися від виконання грошового зобов`язання за законом, унаслідок чого утворилась значна заборгованість, стягнення якої є предметом спору у цій справі. Така бездіяльність та протиправна поведінка відповідач, за ствердженнями прокурора, негативно впливає на фінансовий стан позивача, оскільки сума простроченої заборгованості є значною, а відтак існують ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що відповідач взагалі може не виконати наявні перед позивачем грошові зобов`язання, про що свідчить, зокрема, його свідоме протиправне ігнорування виконання таких зобов`язань. Також заявник вказує, що наявне навмисне ухилення відповідача від погашення простроченої заборгованості та подальше зволікання із забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача призведе до утворення безнадійної заборгованості, натомість вжиття заходів забезпечення позову є необхідним мінімумом задля забезпечення збалансованості інтересів сторін, оскільки це дасть можливість хоча б у якійсь частині виконати рішення суду у разі задоволення позову.

Разом з тим прокурор зазначає, що звернення ним із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення зазначених державних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів із організатора азартних ігор до Державного бюджету України сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже і укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору. При цьому прокурор наголошує, що недотримання організатором азартних ігор зобов`язань перед державою в умовах воєнного стану щодо внесення плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, а також безпідставне утримання коштів, які підлягають сплаті до державного бюджету, протягом тривалого часу не відповідає суспільному інтересу.

Між тим заявник додає, що відповідно до відкритих даних мережі Інтернет, статутний капітал ТОВ «БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА» становить 80 000 000,00 гривень. Засновником є БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ Н.В. Країна резидентства та рееєстрації: Нідерландські Антильські острови (Карибські Нідерланди). Адреса засновника: Нідерландські Антильські острови, Кюрасао, Геельсумстраат, 51, Е-Коммерс Парк, (входить у перелік офшорів). З посиланнями на п. 1 ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 140 ЦК України, ст. 3 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, п. 1.1, 6.1 Статуту ТОВ Шторм Юкрейн, заявник вказує, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у ТОВ «БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА» відсутнє у власності нерухоме майно, за рахунок якого в подальшому можливо забезпечити погашення утвореної значної заборгованості перед Державним бюджетом України.

Таким чином, прокурор вважає, що тільки вжиття заходів до забезпечення позову є реальною гарантією ефективного захисту порушених інтересів держави. Також, на думку прокурора, запропоновані ним заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, на забезпечення яких вони вживаються, та не матимуть наслідком припинення господарської діяльності ТОВ БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА .

На виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України заявник повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову ТОВ БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА можуть бути спричинені збитки, немає.

Розглянувши заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову та дослідивши матеріали позову, господарський суд зазначає наступне.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Забезпечення позову врегульовано главою 10 Господарського процесуального кодексу України. Статтею 136 цього кодексу передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наведена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19.

Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 р. у справі № 917/1390/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Накладення арешту на грошові кошти повинні узгоджуватися з предметом позову.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20 та від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20, неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Так, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості яка складається із заборгованості зі сплати за ліценції на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у розмірі 22 257 000 грн, інфляційних втрат в розмірі 717 553,21грн. та трьох процентів річних в розмірі 718 326,81 грн.

Зі змісту заяви вбачається, що прокурор припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду з даного спору у разі задоволення позову з підстав невиконання відповідачем ТОВ БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА зобов`язань зі сплати до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів що, за ствердженнями заявника, свідчить про його ухилення від сплати таких щорічних платежів у розмірі 22257000 грн.

Між тим, на думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову, зокрема доказів вчинення відповідачем дій з виведення грошових коштів з рахунків в банківських та інших фінансово-кредитних установах і т.п. Так, обов`язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено чинним ГПК на заявника. Однак, заявником наявність цих обставин не доведено суду.

Щодо вказаних прокурором в заяві про забезпечення позову інших способів такого забезпечення у вигляді заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «БГГ ТЕХИОЛОДЖІЗ УКРАЇНА» та/або державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «БГГ «ТЕХИОЛОДЖІЗ УКРАЇНА», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників, слід зазначити наступне.

Більш того, відповідно до частини 10 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Згідно ч. 9 ст. 137 ГПК України суд може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу у випадку, якщо вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, що в межах даного спору відсутнє.

Суд зазначає, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018). Поряд з цим, на думку суду, наведені прокурором обставини не є достатньою підставою вважати імовірним ускладнення або унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача в разі невжиття судом запропонованих заявником двох інших заходів. Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення ТОВ БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову, зокрема доказів вчинення відповідачем реєстраційних дій.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 ГК України), а тому заявлений захід забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на частки та заборони здійснювати реєстраційні дії не є співмірними та логічно пов`язаними з предметом спору, адже може призвести до обмеження корпоративних прав засновників відповідача та може мати для товариства негативні наслідки, в тому числі заважатиме здійсненню господарської діяльності, зокрема, з метою отримання прибутку.

Вказане свідчить про порушення співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Також суд наголошує, що для застосування певного виду забезпечення позову не достатньо лише зазначення в заяві про забезпечення позову лише про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є саме підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Між тим, у поданій заяві прокурором, крім обставин зміни виду господарської діяльності відповідачем, не зазначається про жодні дії відповідача, які свідчитимуть про неможливість виконання рішення суду у разі його задоволення. Прокурором в заяві про забезпечення позову не наведено достатньо обґрунтованого припущення, що кошти (майно), наявні у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитися за на момент виконання рішення. Відтак, на переконання суду, прокурором не доведено, що наразі існують ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що відповідач взагалі не зможе виконати наявні перед позивачем грошові зобов`язання власними коштами, оскільки зменшення розміру прибутку (на що звертає увагу прокурор) та зміна виду господарської діяльності не свідчить про недостатність у відповідача коштів для погашення заявленої до стягнення заборгованості, що на думку суду, свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви.

Згідно частин 2, 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд вважає, що з урахуванням наведених прокурором в заяві обставин, предмету спору за заявленим позовом, відсутня ймовірність того, що невжиття обраних заявником заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За таких обставин, господарський суд вважає заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову по справі № 916/2666/24 необґрунтованою, у зв`язку з чим така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову по справі № 916/2666/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя С.В. Літвінов