Постанова

від 16.10.2024 по справі 916/2666/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2666/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Богацької Н.С.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Ісмаілова А.Н.,

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Кривельова Т.М., за посвідченням;

від позивача: Зайченко Ю.В., у порядку самопредставництва;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Одеської області про відмову у забезпеченні позову

від 17 червня 2024 року (повний текст складено 17.06.2024)

у справі № 916/2666/24

за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА"

про стягнення 23 692 880,02 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.,

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 16.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі також позивач, Комісія) з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА" (далі також відповідач, Товариство), якими просить суд стягнути з відповідача 22 257 000,00 грн. у якості заборгованості з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, 717 553,21 грн. інфляційних втрат та 718 326,81 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив про недотримання відповідачем свого обов`язку щодо щорічної оплати отриманих ним ліцензій з організації та проведення азартних ігор, у зв`язку з чим у ТОВ "БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА" виникла заборгованість на загальну суму 22 257 000,00 грн., на яку позивачем нараховано, в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, 3% річних та інфляційні втрати, у визначеній до стягнення сумі.

Разом з позовною заявою прокурором було подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти ТОВ БГГ ТЕХИОЛОДЖІЗ УКРАЇНА як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ БГГ ТЕХИОЛОДЖІЗ УКРАЇНА, у межах суми позовних вимог на загальну суму 23 692 880,02 гривні;

- заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ БГГ ТЕХИОЛОДЖІЗ УКРАЇНА та/або державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ БГГ ТЕХИОЛОДЖІЗ УКРАЇНА, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

Необхідність вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову прокурор та позивач обґрунтовують наступним:

- незважаючи на інформацію, отриману від Головного управління ДПС в Одеській області (лист від 02.05.2024 №10425/5/15-32-04-06-05), згідно з якою ТОВ БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА у 2022 та 2023 отримувало значні прибутки від здійснення господарської діяльності, відповідач не сплатив до державного бюджету кошти за ліцензії з організації та проведення азартних ігор;

- Комісія повідомляла ТОВ БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА про необхідність виконання ним зобов`язання щодо внесення щорічної плати за отримані ліцензії (листи від 27.10.2023 №12-8/2371, від 26.01.2023 №12-8/175, 09.02.2023 №12-8/300, від 05.04.2023 №12-8/718), проте, відповідач ігнорує ці повідомлення та ухиляється від виконання свого грошового зобов`язання;

- оскільки сума простроченої заборгованості є значною, то існують ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що відповідач взагалі може не виконати наявні перед позивачем грошові зобов`язання, про що свідчить, зокрема, його свідоме протиправне ігнорування виконання таких зобов`язань;

- подальше зволікання із забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача призведе до утворення безнадійної заборгованості, натомість вжиття заходів забезпечення позову є необхідним мінімумом задля забезпечення збалансованості інтересів сторін, оскільки це дасть можливість хоча б у якійсь частині виконати рішення суду у разі задоволення позову;

- засновником відповідача є БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ Н.В. Країна резидентства та рееєстрації: Нідерландські Антильські острови (Карибські Нідерланди). Адреса засновника: Нідерландські Антильські острови, Кюрасао, Геельсумстраат, 51, Е-Коммерс Парк, (входить у перелік офшорів), а тому є ризик відчуження власних коштів;

- відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у ТОВ БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА відсутнє у власності нерухоме майно, за рахунок якого в подальшому можливо забезпечити погашення утвореної значної заборгованості перед Державним бюджетом України.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 у справі №916/2666/24 (суддя Літвінов С.В.) у задоволенні заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі № 916/2666/24 відмовлено.

Вказана ухвала мотивована відсутністю доказів щодо обґрунтування заяви щодо вжиття заходів забезпечення позову, яка ґрунтується лише на припущеннях заявника щодо потенційної можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження коштів та можливого ухилення боржника від виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, у разі задоволення позову судом.

Крім того, місцевий господарський суд звернув увагу на те, що жодного належного доказу на підтвердження того факту, що грошові кошти відповідача можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, позивачем не надано. Також, заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення ТОВ БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову, зокрема доказів вчинення відповідачем будь-яких реєстраційних дій. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що згідно з ч.ч. 9, 10 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони на проведення реєстраційних дій допускається при вирішенні корпоративних спорів, до категорії яких спір за позовом прокурора не належить.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 року у справі №916/2666/24 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву обласної прокуратури про забезпечення позову. При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат у цій справі стягнути на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги за наступними реквізитами: Одеська обласна прокуратура, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, ЄДРПОУ 03528552, р/р UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ.

Доводи апеляційної скарги є цілком аналогічними доводам позовної заяви прокурора та заяви останнього про забезпечення позову у справі №916/2666/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 у справі № 916/2666/24; продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк; розгляд апеляційної скарги призначено на 16 жовтня 2024 року о 13:45 год. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких клопотань.

06.09.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга безпідставною, у зв`язку з чим просить залишити вищезгадану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Суть відзиву відповідача полягає у тому, що фактично, єдиною обставиною, яка, за переконанням прокурора, обґрунтовує необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, є наявність простроченої заборгованості відповідача перед державним бюджетом щодо внесення щорічної плати за ліцензії в значному розмірі в сумі 22 257 000 грн. із посиланням на припущення, що ТОВ "БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА" може вчинити дії, направлені на ухилення від виконання зобов`язань за рішенням суду у випадку його ухвалення на користь позивача.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.10.2024 задоволено заяву представника Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей Зайченко Юлії Валеріївни щодо надання їй можливості взяти участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon. Вирішено здійснювати розгляд справи №916/2666/24 в режимі відеоконференції.

16.10.2024, до початку судового засідання, від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі №916/2666/24 з посиланням на те, що представник ТОВ "БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА" - адвокат Крушенівський Р.О. приймає участь у судовому засіданні в іншій справі (№ 484/3578/24), що має відбутися в приміщенні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області 16.10.2024 року о 13:30 год. Враховуючи значну відстань між судами, представник відповідача не має змоги взяти участь у судовому засіданні по справі №916/2666/24.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Посилаючись на участь у розгляді іншої справи, представник апелянта будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надає.

Зазначаючи про значну відстань між судами, в яких представник має бути присутнім 16.10.2024, останній не скористався можливістю, передбаченою процесуальним законодавством, як раз для виходу із відповідної ситуації у таких випадках, та клопотання про учать у судовому засіданні поза межами суду не заявив.

Крім цього, апеляційний суд констатує, що відповідач був завчасно (з 05.09.2024) повідомлений про дату, час і місце розгляду даної справи і, відповідно, мав достатньо часу забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.

Судова колегія відзначає, що відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено жодних об`єктивних причин, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності його представника, з урахуванням того, що правова позиція ТОВ "БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА" викладена останнім у відзиві на апеляційну скаргу прокурора.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливість явки представника апелянта не позбавляє суд права вирішити спір, з урахуванням того, що судом апеляційної інстанції присутність сторін в судових засіданнях не визнавалась обов`язковою.

Таким чином, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки повідомлені ним причини неявки судом поважними не визнаються.

У судове засідання 16.10.2024 з`явились прокурор та представник позивача, які підтримала вимоги апеляційної скарги та просили суд апеляційної інстанції їх задовольнити, а ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 16.10.2024, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали оскарження, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову (аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належними згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту ст. 137 Господарського процесуального кодексу вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18).

Тому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Для позову майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.03.2021 у справі №921/302/20.

Крім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Апеляційна колегія звертається до правової позиції Верховного Суду, яка наведена у постанові від 03.04.2020 у справі №904/4511/19 та якою визначено, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 15.09.2021 у справі №903/704/20, від 08.11.2021 у справі №916/1533/21, від 04.11.2021 у справі №907/416/21, від 16.05.2022 у справі 920/1034/21.

Також, виходячи із розуміння Верховним Судом (Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) правових висновків, що викладені у постановах від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та від 06.10.2022 у справі №905/446/22, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, заявник (особа, яка ініціює питання вжиття заходів до забезпечення позову) не звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, у випадку ініціювання накладення арешту на майно та/або грошові кошти відповідача у спорах про стягнення цих коштів. Навпаки, відповідні постанови підтверджують необхідність доказування заявником наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Разом з тим процесуальний закон встановлює і систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову тощо.

Тобто законодавець збалансував права як особи, яка ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, від 25.09.2020 №921/40/20.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення суми боргу розмірі стягнення 23 692 880,02 грн.

Відтак, в даному випадку, виконання в майбутньому судового рішення з даної справи, в разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів для погашення заборгованості.

Разом з цим судова колегія наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.09.2019 у справі №917/137/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 21.01.2021 у справі № 924/881/16 (924/811/20), від 17.09.2021 у справі №910/3547/21.

Як вбачається з позовної заяви, заяви про забезпечення позову, та на чому наполягає апелянт в апеляційній скарзі, в обґрунтування відповідних вимог покладено невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати вартості ліцензій з організації та проведення азартних ігор. Однак, судова колегія не враховує відповідні аргументи прокурора стосовно ухилення ТОВ "БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА" від виконання вказаних зобов`язань, оскільки, дане твердження є предметом розгляду спору по-суті.

Оцінка такої правової позиції заявника може бути надана судом виключно за наслідками вирішення даної справи по суті вимог та підстав позову і не може бути покладена в підґрунтя необхідності забезпечення позову.

Твердження позивача щодо значної суми заявлених позовних вимог до відповідача само по собі не може свідчити про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.

Посилання прокурора на те, що єдиним учасником (засновником) ТОВ "БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА" є іноземна юридична особа із офшорною зоною реєстрації не свідчить про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки жодний акт законодавства не пов`язує необхідність вжиття заходів до забезпечення позову або ризиковість здійснення операцій юридичною особою, якщо її засновник зареєстрований у офшорних зонах.

Інформація стосовно того, що у власності відповідача відсутнє нерухоме майно, за рахунок якого можливо забезпечити погашення утвореної заборгованості, з урахуванням вищевказаних обставин, також не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Саме лише посилання прокурора на ймовірність відчуження відповідачем майна (без конкретизації якого) не береться судом до уваги, оскільки сам же прокурор зазначає про відсутність нерухомого майна у боржника.

Отже, стверджуючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє дії, які ускладнюють або призведуть до неможливості виконання судового рішення і порушення прав заявника як позивача, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, судова колегія цілком погоджується із судом першої інстанції, який зазначив про те, що вказані прокурором інші способи забезпечення позову, зокрема, у вигляді заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій, також не спираються на жодний належний доказ на підтвердження необхідності їх застосування.

При цьому, апеляційна колегія звертає увагу на те, що фактично всі доводи апеляційної скарги прокурора зводяться із незгодою з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у формі накладення арешту на грошові кошти відповідача. Доводів, що спростовують правильність та правомірність висновків місцевого суду із посиланням на ч.ч. 9, 10 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України щодо несвірмірності та неадекватності запропонованих заходів до забезпечення позову у вигляді заборони на вчинення реєстраційних дій відносно ТОВ "БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА" із предметом спору, прокурором в апеляційній скарзі взагалі не наведено.

Таким чином, дослідивши заяву про забезпечення позову, судова колегія зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів про забезпечення позову, та, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів.

По суті, доводи заявника ґрунтуються виключно на його припущеннях та сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, відтак заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, ураховуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зазначені заявником обставини самі по собі та в сукупності жодним чином не обґрунтовують його припущення про наявність ризику вчинення дій ТОВ "БГГ ТЕХНОЛОДЖІЗ УКРАЇНА" задля уникнення примусового стягнення заборгованості та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи прокурора про наявність підстав для забезпечення позову є необґрунтованими та передчасними.

При цьому, необхідно також зауважити, що у разі існування належного підтвердження, обставини, на які посилається скаржник, він не обмежений у праві повторно звернутись до суду із відповідною заявою про забезпечення позову у вказаній справі.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 у справі №916/2666/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури без задоволення.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у даному випадку покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 у справі №916/2666/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.10.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяБогацька Н.С.

СуддяКолоколов С.І.