Рішення

від 12.06.2024 по справі 920/551/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.2024м. СумиСправа № 920/551/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/551/23

за позовом Акціонерного товариства Науково-дослідний і проектно-

конструкторський інститут атомного та енергетичного

насособудування (вул. 2-га Залізнична, 2, м. Суми, 40003,

код ЄДРПОУ 00220477),

до відповідача Акціонерного товариства Сумський завод насосного та

енергетичного машинобудування Насосенергомаш

(пл.. Привокзальна, 1, м. Суми, 40011, код ЄДРПОУ 05785448),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Фонд державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9,

м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 00032945).

2) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та

управління активами, одержаними від корупційних та інших

злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1,

код ЄДРПОУ 41037901).

про стягнення 11 531 493 грн 51 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача: Кузченко Т.М., Денисенко Р.В.,

від відповідача: Скубира О.М.,

від третьої особи 1: не прибув,

від третьої особи 2: не прибув,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 24.05.2023 позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 531 493 грн 51 коп, з яких 8055822 грн 735 коп. сума основного боргу, 2 255 520 грн 45 коп пені, 471288 грн 88 коп штрафу, 137501 грн 96 коп. 3% річних, 611359 грн 49 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна від 15.09.2009 № 5771; а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2023, справу розподілено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою від 29.05.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/551/23; призначив підготовче засідання на 29.06.2023, 10:00; встановив сторонам строк для надання процесуальних документів (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив).

14.06.2023 до суду надійшов відзив № 26-07/00861 від 14.06.2023 на позовну заяву (вх. № 3632 від 14.06.2023), відповідно до якого відповідач вказує, що згідно ухвал Зарічного районного суду м. Суми від 01.11.2022 та від 09.02.2023 у справі № 591/5295/22 на нематеріальні активи, основні засоби та інвестиційну нерухомість позивача було накладено арешт і вказані активи, для здійснення заходів з управління, були передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління. Таким чином, з 01.11.2022 позивач позбавлений права розпорядження орендованим майном, у зв`язку з чим нарахування орендної плати з 01.11.2022 є незаконним.

15.06.2023 Акціонерне товариство Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш направило до суду зустрічний позов № 26-07/00887 від 15.06.2023 до Акціонерного товариства Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009 № 5771. (вх. № 2134 від 15.06.2023).

21.06.2023 позивач подав до суду:

- Клопотання про повернення зустрічної позовної заяви (вх. № 3779/23 від 21.06.2023), у зв`язку з тим, що зустрічний позов не пов`язаний з первісним;

- відповідь на відзив (вх. № 3778/23 від 21.06.2023).

27.06.2023 Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив № 26-07/00979 від 27.06.2023 (вх. № 3902 від 27.06.2023), в якому вказує, що юридичні наслідки стосовно оплати орендних платежів по Договору у відповідача не виникли, у зв`язку з тим, що 47,4687% акцій підприємства позивача належить юридичній особі, створеній відповідно до законодавства Російської Федерації та дією мораторію, встановленого Постановою КМУ Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації від 03.03.2022 № 187.

29.06.2023 позивач надав до суду Заяву про виправлення технічної помилки (вх.. № 3948/23 від 29.06.2023), відповідно до змісту якої просить, у зв`язку з технічною помилкою, вважати правильним у прохальній частині позовної заяви договір оренди нерухомого майна № 5771 від 15.09.2009 року.

Розгляд справи 29.06.2023 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці з 26.06.2023 по 14.07.2023.

11.07.2023 відповідачем надано до суду Клопотання про залучення доказів до матеріалів справи від 11.07.2023 № 26-07/01043 (вх. № 4288/23 від 11.07.2023), відповідно до змісту якого просить залучити до матеріалів справи сертифікат про форс-мажорні обставини від 07.07.2023 № 5900-23-3149.

Ухвалою суду від 17.07.2023 призначено підготовче засідання у справі на 27.07.2023,10:40.

Ухвалою суду від 17.07.2023 зустрічний позов від 15.06.2023 № 26-07/00887 (вх. № 2134 від 15.06.2023) і додані до нього документи повернуто позивачу за зустрічним позовом Акціонерному товариству Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш.

27.07.2023 Позивач подав суду:

- відповідь на заперечення (вх. № 4718 від 27.07.2023), в якому вказує, що позовна заява у цій справі подана в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, оскільки 50+1% акцій у статутному капіталі позивача належить державі Україна;

- Клопотання про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача (вх. № 2786 від 27.07.2023), відповідно до змісту якого просить залучити Фонд державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 00032945);

- Правові позиції по справі щодо застосування сертифікату ТПП (вх. № 4719/23 від 27.07.2023).

Ухвалою суду від 27.07.2023 задоволено усне клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи в підготовчому засіданні. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 26.08.2023. Клопотання позивача (вх. № 2786 від 27.07.2023 про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача задоволено. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонд державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 00032945) та Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 41037901). Відкладено підготовче засідання на 17.08.2023, 11:10.

17.08.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці.

11.08.2023 на адресу Господарського суду Сумської області надійшла Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 (ел. п.) з витребуванням з Господарського суду Сумської області матеріалів оскарження ухвали від 17.07.2023 по справі № 920/551/23 в зв`язку з надходженням на їх адресу апеляційної скарги Акціонерного товариства Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш.

Ухвалою суду від 21.08.2023 зупинено провадження у справі № 920/551/23 до закінчення апеляційного провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш на ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.07.2023 у справі № 920/551/23 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.07.2023 у справі № 920/551/23 залишено без змін. Матеріали справи № 920/551/23 повернуто до суду першої інстанції.

09.02.2024 матеріали справи № 920/551/23 повернуті на адресу Господарського суду Сумської області.

Ухвалою суду від 12.02.2024 поновлено провадження у справі № 920/551/23; призначено підготовче засідання у справі на 22.02.2024, 10:20.

15.02.2024 представником третьої особи Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів через електронну пошту надіслано до суду Заяву від б/н, б/д (вх.№878 від 15.02.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №920/551/23, відповідно до якого зазначений представник просить судове засідання призначене на 22.02.2024, 10:20 та всі подальші судові засідання провести за участю представника відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи ВКЗ; в судовому засіданні як представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача братиме участь ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 19.02.2024 задоволено заяву представника третьої особи Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про проведення судового засідання в режимі відеоконференцз`язку (вх.№878 від 15.02.2024) у справі №920/551/23.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/551/23 до судового розгляду по суті на 14.03.2024, 11:30.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 11 год. 31 хв. до 13 год. 26 хв. 14.03.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 14.03.2024 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.03.2024 призначено розгляд справи по суті на 18.03.2024, 10:00.

У судовому засіданні 18.03.2024, за участю представників позивача та представника Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи №920/551/23 по суті до 28.03.2024, 12:30, із занесенням зазначеної ухвали до протоколу судового засідання від 18.03.2024 згідно з ч. 5 ст. 233 ГПК України.

27.03.2024 на адресу Господарського суду Сумської області надійшла Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2024 (ел. п.) з витребуванням з Господарського суду Сумської області матеріалів справи № 920/551/23 в зв`язку з відкриттям касаційного провадження у справі № 920/551/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш на ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 920/551/23.

Ухвалою суду від 27.03.2024 зупинено провадження у справі № 920/551/23 до закінчення касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2024 Касаційну скаргу Акціонерного товариства Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 920/551/23 без змін.

16.05.2024 матеріали справи № 920/551/23 повернуті на адресу Господарського суду Сумської області.

Ухвалою суду від 04.06.2024 поновлено провадження у справі № 920/551/23, призначено розгляд справи по суті на 11.06.2024, 11:40.

Протокольною ухвалою від 11.06.2024 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 12.06.2024, 10:30.

В судовому засіданні 12.06.2024 представник позивача просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.06.2024 просив суд клопотання про зменшення штрафних санкцій, викладене у відзиві на позовну заяву, не приймати до уваги та не розглядати під час ухвалення рішення, оскільки доводи відповідача ґрунтуються на інший правовій позиції, в свою чергу просив у позові відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12.06.2024 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.09.2023 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір № 5771 оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно, найменування, кількість, вартість, якого вказано у додатку № 1 до цього договору. Майно знаходиться за адресою: вулиця 2-га Залізнична, будинок № 2 у місті Суми. Загальна вартість майна згідно звіту про оцінку на 31.03.2009 становить 9287 062 грн. (п. 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.5. договору одночасно з правом оренди нерухомого майна орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети оренди площею 2,7703 га.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2009 року 120267 грн 45 коп. Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень 2009 року.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата сплачується у безготівковому вигляді щомісячно, на підставі виставленого рахунку, в строк не пізніше 10 банківських днів з дати завершення попереднього місяця, в гривнях України шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця, зазначений в статті цього договору Платіжні та поштові реквізити Сторін.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.7 договору).

Відповідно до пункту 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує також штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1 договору).

Орендодавець не відповідає за зобов`язаннями орендаря. Орендар не відповідає за зобов`язаннями орендодавця. Орендар відповідає за своїми зобов`язаннями і за зобов`язаннями, за якими він є правонаступником, виключно власним майном. Стягнення за цими зобов`язаннями не може бути звернене на орендоване державне майно (п. 9.2 договору).

Спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку (п. 9.3 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, договір укладено строком на 10 років, що діє з 15 вересня 2009 року до 30 червня 2019 року включно.

Умови договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань (п. 10.2 договору).

Зміни до умов договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3 договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 10.4 договору).

01.10.2009 року за актом прийому-передачі до договору оренди нерухомого майна № 5771 від 15.09.2009 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно згідно з переліком.

06.07.2010 між сторонами укладено договір № 1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5771, яким викладено пункт 3.6 договору в новій редакції: 3.6 «Орендна плата сплачується у безготівковому вигляді щомісячно, на підставі виставленого рахунку-фактури, в строк не пізніше 10 банківських днів з дати завершення попереднього місяця, в гривнях України шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця, зазначений в статті цього договору Платіжні та поштові реквізити Сторін».

02.09.2010 між сторонами укладено договір № 2 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 5771, пунктом 1 якого сторони дійшли згоди змінити додатки №4 «Розрахунок частини податку на землю, що підлягає компенсації орендарем за користування земельною ділянкою» та 4.1. «Схема земельної ділянки ВАТ «ВНДІАЕН» до договору №5771 від 15.09.2009 року виклавши їх в новій редакції додатки додаються до цього договору.

13 травня 2019 року між сторонами укладено договір №3 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна №5771 пунктом 1 якого встановлено, що пункт 10.1 договору №5771 від 15.09.2009 року викласти в новій редакції: 10.1 «цей договір укладено строком на 20 років, що діє з дня державної реєстрації 15 вересня 2009 року до 30 червня 2029 року включно». Також сторони у пункті 3 дійшли згоди про зміну додатку № 4 «Розрахунок частини орендної плати за землю, що підлягає компенсації орендарем за користування земельною ділянкою», виклавши його в новій редакції.

Позивач надав відповідачу послуги з оренди нерухомого майна на загальну суму 8 055 822 грн 73 коп., що підтверджується наступними актами, що підписані та скріплені печатками сторін:

-у січні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9067 від 28 лютого 2022 року на суму 531 680,98 грн.;

-у березні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9097 від 31 березня 2022 року на суму 555 606,62 грн.;

-у квітні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9114 від 30 квітня 2022 року на суму 572 830,43 грн.;

-у травні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9129 від 31 травня 2022 року на суму 588 296,84 грн.;

-у червні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9137 від 30 червня 2022 року на суму 606 534,05 грн.;

-у липні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9150 від 31 липня 2022 року на суму 610 779,79 грн.;

-у серпні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9169 від 31 серпня 2022 року на суму 617 498,36 грн.;

-у вересні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9177 від 30 вересня 2022 року на суму 629 230,84 грн.;

-у жовтні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9186 від 31 жовтня 2022 року на суму 644 961,61 грн.;

-у листопаді 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9194 від 30 листопада 2022 року на суму 649 476,35 грн.;

-у грудні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9202 від 30 грудня 2022 року на суму 654022,68 грн.;

-у січні 2023 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9213 від 31 січня 2022 року на суму 659254,86 грн.;

-у лютому 2023 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9220 від 28 лютого 2023 року на суму 663 869,64 грн.;

Послуги використання земельної ділянки (компенсація частини орендної плати за землю), що визначенні в договорі № 5771 надані в повному обсязі, що підтверджується актом: у лютому 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9068 від 28 лютого 2022 року на суму 71 779,68 грн.

Відповідно до листа АТ Сумський завод Насосенергомаш № 26-07/02763 від 01.11.2022, відповідач, приймаючи до уваги законодавчі обтяження, які унеможливлюють сплату орендної плати, а також значне погіршення фінансово-економічної ситуації, скорочення тривалості робочого тижня на підприємстві, інформує позивача про те, що не має наміру використовувати з 01.11.2022 орендоване майно згідно договору № 5772, № 6353, № 6352 та 5771, у зв`язку з чим пропонує розглянути можливість розірвання вказаних договорів або зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування) (а. с. 77-81, том І).

У відповіді на лист відповідача щодо розірвання (призупинення) договорів оренди № 0594/юб від 08.11.2022, позивач зазначив, що згідно умов діючих договорів оренди нерухомого майна від 15.09.2009 № 5771, від 01.07.2019 № 6352 та договорів оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009 № 5772, від 19.02.2019 № 6353, та чинного законодавства України, відсутні підстави для розірвання (припинення) вказаних договорів або зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування). Договір № 5772 від 15.09.2009 укладений на строк до 30.06.2019 та пролонговано до 30.06.2029 включно (а. с. 82-84, том І).

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за договором № 5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь боргу в сумі 8055822 грн 73 коп., пені в сумі 2255520 грн 45 коп., штрафу (7%) в сумі 471288 грн 88 коп., 3% річних в сумі 137501 грн 96 коп., інфляційних втрат в сумі 611359 грн 49 коп.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під виконанням зобов`язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов`язків, що випливають з договору.

Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За змістом ч. 1 ст. 773 Цивільного кодексу України, на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок негайно повернути наймодавцеві річ.

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо суми основного боргу:

Спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009 в частині оплати.

Суд установив, що згідно актів виконаних робіт (наданих послуг), позивач надав відповідачу послуги з оренди окремого індивідуально визначеного майна в січні 2022 року лютому 2023 року на загальну суму 8055822 грн 73 коп. Акти підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін без зауважень.

Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач вказує, що згідно ухвал Зарічного районного суду м. Суми від 01.11.2022 та від 09.02.2022 у справі № 591/5295/22 на нематеріальні активи, основні засоби та інвестиційну нерухомість позивача накладено арешт і вказані активи, для здійснення заходів з управління були передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління. У зв`язку з вказаним, нарахування орендної плати з 01.11.2022 є незаконним. Крім того Відповідач вказує на обмеження, встановлені постановою КМУ від 03.03.2022 № 187 та постановою НБУ від 24.02.2022 № 18.

Разом з цим, пунктом 10.2 договору сторони передбачили, що умови договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань.

Пунктом 10.5 договору сторони визначили, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі Національне агентство, АРМА) в письмових поясненнях зазначає, що Національним агентством здійснюється процедура щодо підготовки активу до передачі та пошук управителя. Під час проведення зазначених заходів, АРМА не перешкоджала АТ Сумський завод Насосенергомаш у користуванні орендованим майном за договором оренди нерухомого майна № 5772 від 15.09.2009.

Доказів на спростування доводів позивача та Національного агентства відповідачем не подано.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає про наявність надзвичайних і невідворотніх обставин, що унеможливили виконання Відповідачем свого обов`язку по Договору від 15.09.2009 № 5771 та не залежать від волі АТ «Сумський завод «Насосенергомаш».

З цього приводу суд зазначає наступне:

Відповідачем на адресу суду було надіслано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 07.07.2023 року №5900-23-3149, виданий Сумською торгово-промисловою палатою.

У сертифікаті ТПП зазначено, що Сумська торгово-промислова палата цим сертифікатом засвідчує форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) у зв`язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України, а також зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки білорусь, за рахунками юридичних наслідків і крім банків), кінцевим бенефеціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь відповідно до п. 15 постанови правління НБУ від 24.02.2022 року №18, що фактично унеможливило виконання зобов`язань по оплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна №5771 від 15.09.2009 року, форс-мажорні обставини тривають з 24.02.2022 року по 07.07.2023 року.

Відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор (він же - обставини непереборної сили) звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання.

Тобто, форс-мажор не дозволяє уникнути виконання зобов`язань, в тому числі фінансових (наприклад, орендних платежів).

Введений воєнний стан на території України, прийняття постанови КМУ від 03.03.2022 року №187 та постанови правління НБУ від 24.02.2022 №18, не означає, що АТ «Насосенергомаш» не здійснювало підприємницьку діяльність, доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом та прийнятими вище постановами, що всі працівники не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями матеріали справи не містять.

Крім того, Верховним Судом сформована правова позиція, що наявність форс- мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (постанова Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21), при цьому Верховний Суд вказує, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

У постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 Верховний Суд зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

А у постанові від 21.08.2022 року у справі № 910/15264/21 Верховний Суд вказує що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Таким чином, відповідач на підтвердження дії форс-мажорних обставин повинен був надати підтвердження їх впливу на права та обов`язки сторін, які передбачені договором.

Оскільки АТ «Насосенергомаш» посилається на настання для нього форс - мажорних обставин з моменту початку воєнних дій (з 24.02.2022), тому з урахуванням принципів цивільного законодавства добросовісності та розумності був зобов`язаний невідкладно (ще у лютому-березні 2022 року) повідомити АТ «ВНДІАЕН» про неможливість виконання зобов`язань за договором.

АТ «Насосенергомаш» не повідомляв АТ «ВНДІАЕН» про неможливість виконання зобов`язань за договором (матеріали справи не містять таких доказів), а тому відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання зобов`язання за договором в зв`язку з форс-мажорними обставинами.

За приписами частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною першою статті 286 ГК України також визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Орендна плата з урахуванням є однією з істотних умов договору оренди (частина перша статті 284 ГК України).

В даному випадку відповідач при укладенні спірного договору оренди, підписавши його, погодився на викладені в ньому умови щодо порядку внесення орендної плати. В свою чергу ці умови договору є істотними і підлягають виконанню обома сторонами.

Відповідно до частин 1-3 статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією: з сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В даному випадку договір оренди має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 221 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором.

В даному спорі відповідачем з позивачем були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг) а тому вказані акти виступають доказом користування відповідачем орендованим приміщенням за відповідний період.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі N 910/7495/16, правовідносини у якій виникли з орендних відносин, зазначено, що згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Як зазначається Великою Палатою Верховного Суду, відсутність у ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі N910/14244/20.

А тому, зазначення у сертифікаті ТПП про настання форс-мажорних обставин через широкомасштабну військову агресію російської федерації проти України та прийняття постанови правління НБУ від 24.02.2022 року №18, що фактично унеможливило виконання зобов`язань по оплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна №5771 від 15.09.2009 року, не є підставою для застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України. Наведена норма права вимагає одночасного доведення відповідачем й неможливості використання ним орендованого майна саме через настання вказаних форс-мажорних обставин.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за договором № 5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009, відсутність доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором, враховуючи підтвердження заборгованості наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за договором оренди нерухомого майна в сумі 8055822 грн 73 коп.

Щодо стягнення нарахованої пені та 7% штрафу.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом (п. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною четвертою статті 231 Цивільного кодексу України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 3.8 договору сторони визначили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує також штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

У постанові від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 Верховний Суд зазначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд установив, що позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 2 255 520 грн 45коп. та штраф в сумі 471288 грн 88 коп.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд установив, що він є арифметично неправильним. За розрахунками суду розмір пені становить 1579 125 грн 25 коп.

Розрахунок 7 % штрафу є арифметично правильним, сума штрафу становить 471288 грн 88 коп.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2024.

Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором № 5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1579125 грн 25 коп. пені та 471288 грн 88 коп. 7% штрафу. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в іншій частині суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховані 137501 грн 96 коп. 3% річних та 611359 грн 49 коп. інфляційних втрат.

За розрахунком суду розмір 3% річних становить 135 428 грн 51 коп, розмір інфляційних втрат є арифметично правильним.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2024.

Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009, суд, згідно ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 135428 грн 51 коп. 3% річних та 611359 грн 49 коп. інфляційних втрат.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 2 073 грн 45 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 5, 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; Лавентс проти Латвії від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що 02.05.2023 між адвокатом Кузченко Тетяною Миколаївною та AT "ВНДІАЕН" укладено договір про надання правової допомоги № 1, за яким надається правова допомога в господарській справі, а саме: підготувати та подати до суду позовну заяву до AT Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 5771 від 15 вересня 2009 року в розмірі 8055822 грн 73 коп. та штрафних санкцій, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги.

Відповідно до п. 3 вказаного договору, гонорар адвоката за підготовку та подання позовної заяви до АТ Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 5771 від 15 вересня 2009 року та штрафних санкцій, а також ведення справи у суді складає 15000 грн 00 коп.

Зобов`язання клієнта з оплати гонорару та фактичних витрат виникає після підписання цього договору, шляхом перерахування коштів на банківські реквізити адвоката, які вказані у цьому договорі.

AT "ВНДІАЕН", згідно договору про надання правової допомоги № 1 від 02.05.2023, перераховано на рахунок адвоката Кузченко Т.М. 12.05.2023 року 15000 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 19 від 12.05.2023 AT Кредо Банк, у якому відкрито рахунок адвоката.

18.03.2024 між адвокатом Кузченко Тетяною Миколаївною та AT "ВНДІАЕН" підписано акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг, згідно якого клієнтом оплачено адвокату у повному обсязі вказані роботи та надані послуги згідно договору про надання правової допомоги № 1 від 02.05.2023 року, претензій немає.

Адвокат Кузченко Т.М. надала детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі № 920/551/23:

- надання правової інформації та консультування клієнта щодо стягнення заборгованості за договором - 30 хв;

- підготовка позовної заяви до суду про стягнення з AT Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш заборгованості за надані послуги за договором оренди нерухомого майна № 5771 від 15 вересня 2009 року в розмірі 8055822,73 грн., пені в розмірі 2255520,45 грн., штраф у розмірі 7% у розмірі 471288,88 грн., 3 % річних в розмірі 137501,96 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 611359,49 грн., що становить загальну суму 11531493,51 грн. - 10 год;

- оформлення та копіювання документів для суду та для відповідача - 2 год;

- направлення позовної заяви замовною кореспонденцією на адресу відповідача -30 хв;

- опрацювання відзиву на позовну заяву у справі № 920/551/23 та підготовка на нього відповіді, направлення відповіді на відзив відповідачу та до суду - 5 год;

- підготовка відповіді на заперечення AT Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш у справі № 920/551/23 - 1 год;

- підготовка клопотання про залучення у справу № 920/551/23 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд державного майна України - 30 хв;

- направлення позовної заяви у справі № 920/551/23 з додатками, відповіді на відзив, на адресу третьої особи: Фонду державного майна України - 30 хв.;

- вчинення процесуальних дій, пов`язаних з розглядом справи;

- участь у судових засіданнях в якості представника позивача - 1 год.

Загалом адвокатом у справі № 920/551/23 витрачено 21 годину робочого часу, адвокат та клієнт погодили, що оплата послуг адвоката проводиться не погодинно, а у фіксованому розмірі і складає 15000 грн 00 коп.

Про подання відповідних доказів позивач заявив безпосередньо у позовній заяві.

Позивач вказав, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу адвоката становить 15000 грн 00 коп.

Згідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано поняття ціни договору. Так, за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач у запереченні (вх. № 911 від 27.03.2024) зазначаючи про відсутність документального підтвердження наданих правових послуг просив суд зменшити витрати на правову допомогу до 1 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

В рішенні Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (щодо справедливої сатисфакції) від 01.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" суд послався на те, що угоди про виплату адвокату частки від виграшу об`єднують лише заявника і його адвоката. Проте така угода не є обов`язковою для ЄСПЛ, який має не лише оцінити розмір судових витрат з точки зору їх дійсності, але й дати оцінку умові розумності їх розміру. Внаслідок цього, ЄСПЛ зробив висновок про те, що він буде ґрунтуватися на інших доказах, зокрема на кількості годин, витрачених на роботу, кількість адвокатів, які знадобилися для ведення справи, а також на розмірах їх гонорарів.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб (постанови від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 у справі № 826/13270/16).

Відповідно до ст. 59 Конституції України та правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні № 13-рп/2000 від 16.11.2000, кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Таким чином, положення статті 59 Конституції України слід розуміти, як право людини/юридичної особи вибирати захисником своїх інтересів фахівця у галузі права, який відповідно до закону може надавати правову допомогу.

Дослідивши подані позивачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений час та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до ст. 59 Конституції України та ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правничу допомогу у цій справі є обґрунтованим, відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності, тому, з урахуванням усіх встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача - АТ "Насосенергомаш" на користь позивача АТ "ВНДІАЕН" - витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн 00 коп.

Також відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 162 795 грн 37 коп.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш (40011, м. Суми, пл. Привокзальна, 1, код ЄДРПОУ 05785448) на користь Акціонерного товариства Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування (40003, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 2, код ЄДРПОУ 00220477) 8 055 822 грн 73 коп. боргу, 1 579 125 грн 25 коп. пені, 471288 грн 88 коп. 7% штрафу, 135 428 грн 51 коп. 3% річних, 611359 грн 49 коп. інфляційних втрат, 162 795 грн 37 коп. витрат зі сплати судового збору, 15 000 витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 18.06.2024.

СуддяС.В. Заєць