Постанова

від 30.10.2024 по справі 920/551/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. Справа№ 920/551/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 30.10.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»

на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 (повний текст рішення складений та підписаний суддею 18.06.2024)

у справі №920/551/23 (суддя С.В. Заєць)

за позовом Акціонерного товариства «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування»

до Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Фонд державного майна України;

2) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про стягнення 11 531 493,51 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» (далі, позивач або АТ «ВНДІАЕН») звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (далі, відповідач або АТ «Сумський завод «Насосенергомаш») про стягнення 11 531 493 грн 51 коп, з яких 8 055 822 грн 73 коп. сума основного боргу, 2 255 520 грн 45 коп пені, 471 288 грн 88 коп штрафу, 137 501 грн 96 коп. 3% річних, 611 359 грн 49 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна від 15.09.2009 №5771.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.07.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонд державного майна України (далі, третя особа-1) та Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі, третя особа-2).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за Договором оренди нерухомого майна від 15.09.2009 №5771 за період з січня 2022 року по лютий 2023 року.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 у справі №920/551/23 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на користь Акціонерного товариства «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» 8 055 822,73 грн боргу, 1 579 125,25 грн пені, 471 288,88 грн 7% штрафу, 135 428,51 грн 3% річних, 611 359,49 грн інфляційних втрат, 162 795,37 грн витрат зі сплати судового збору, 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання за Договором оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009 №5771 в частині здійснення своєчасної оплати за послуги з оренди майна в січні 2022 року - лютому 2023 року. Суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині нарахованих позивачем відповідачеві 471 288 грн 88 коп. 7% штрафу, 135 428 грн 51 коп. 3% річних та 611 359 грн 49 коп. інфляційних втрат, а також 1 579 125 грн 25 коп. пені з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 04.07.2024 через підсистему «Електронний суд» Акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом судового рішення у вказаній справі; скасувати повністю рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 у справі №920/551/23 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 8 055 822,73 боргу, 1 579 125,25 грн пені, 471 288,88 грн 7% штрафу, 135 428,51 грн 3% річних, 611 359,49 грн інфляційних втрат, 162 795,37 грн витрат зі сплати судового збору, 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- договором №1 від 06.07.2020 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна №5771 внесено зміни до пункту 3.6. Договору та встановлено, що орендна плата сплачується у безготівковому вигляді щомісячно, на підставі виставленого рахунку-фактури, в строк не пізніше 10 банківських днів з дня отримання рахунку-фактури, в гривнях України шляхом перерахування на банківський рахунок Орендодавця, зазначений в статті цього договору «Платіжні та поштові реквізити Сторін». У період з 28.02.2022 по 28.02.2023 між позивачем та відповідачем були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг) по Договору. Однак, матеріали справи №920/551/23 не містять жодного рахунку-фактури на оплату орендної плати за відповідний місяць користування нерухомим майном, а також доказів їх виставлення позивачем та одержання відповідачем, у зв`язку з чим твердження суду, викладене на 13 аркуші рішення про встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за договором №5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009, є таким, що не відповідає дійсності та не підтверджене матеріалами справи;

- при прийнятті рішення суд не врахував введений законодавчий мораторій (заборону) на оплату орендних платежів на адресу позивача, що призвело до прийняття незаконного рішення. Так, юридичні наслідки стосовно оплати орендних платежів по Договору у відповідача не виникли у зв`язку з тим, що 47,4687% акцій підприємства позивача належить юридичній особі, створеній відповідно до законодавства російської федерації (ТОВ «Компанія з управління майновим комплексом») та пов`язані з дією мораторію, встановленого постановою КМУ «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» від 03.03.2022 №187. З огляду на це в силу приписів Указу Президента України від 12.05.2023 №279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України», яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», п.п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 за №187 (далі - Постанова №187), враховуючи встановлений мораторій на виконання, в тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, наявні правові підстави для обмеження права позивача на отримання грошових коштів від відповідача за договором оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009 №5771. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 09.08.2023 у справі №922/1589/22, від 28.09.2023 у справі №904/3057/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23 та від 21.11.2023 у справі №910/14552/22;

- суд не надав належної оцінки доказам на підтвердження настання для відповідача обставин непереборної сили, зокрема, сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 07.07.2023 №5900-23-3149, який підтвердив, що саме вплив дії органів державної влади у вигляді прийняття постанови Правлінням Національного Банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 №18 став підставою для неможливості своєчасного та в повному обсязі виконання відповідачем зобов`язання по оплаті орендної плати по Договору з 24.02.2022. Крім того, листом від 28.02.2022 № 26-07/01519, розміщеним на офіційному сайті АТ «Сумський завод «Насосенергомаш», відповідач заявив про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) по договорам (контрактам), так як зробити це засобами поштового або будь-якого іншого зв`язку не було можливості. Неможливість здійснення орендних платежів по Договору також підтверджується листом Акціонерного товариства «Акцент Банк» від 08.08.2023 №20.1.0.0.0/7-20230808/802, відповідно до якого банк зазначив, що операція з перерахунку коштів на рахунки юридичних осіб за договорами оренди відсутні у дозвільному переліку видаткових операцій, визначених пунктом 15 Постанови №18;

- при розгляді питання про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат суд повинен був перевірити період, за який вони нараховуються, тобто період прострочення виконання зобов`язання по оплаті відповідачем. Однак, оскільки матеріали справи №920/551/23 не містять жодного рахунку-фактури на оплату орендної плати за відповідний місяць користування нерухомим майном, а також доказів їх одержання відповідачем, то неможливо і встановити періоди прострочення виконання зобов`язань відповідачем по оплаті орендних платежів, так як умови Договору визначили, що саме з дати отримання рахунків-фактур починає перебіг строк оплати відповідачем. Водночас, приймаючи до уваги, що належне виконання зобов`язання відповідачем по оплаті орендних платежів виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, що підтверджені належним документом, а саме сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 07.07.2023 №5900-23-3149, то у суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат;

- позивач провів розрахунок пені поза межами строків позовної давності та з порушенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України;

- суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій повністю або зменшення їх розміру на 90%.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

29.07.2024 від третьої особи-1 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві третя особа-1 наголосила на тому, що судом першої інстанції вірно встановлено, що АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» не виконує умови договору щодо сплати орендної плати, невиконання договірних зобов`язань призвело до виникнення дебіторської заборгованості у АТ «ВНДІАЕН», що в свою чергу негативно позначається на фінансовому стані інституту та в кінцевому підсумку призводить до неможливості виплати заробітної плати та обов`язкових платежів у бюджет.

У поданому відзиві ФДМУ просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Позивач та третя особа-2 письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 у справі №920/551/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 №09.1-14/606/24 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/551/23.

15.07.2024 матеріали справи №920/551/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 у справі №920/551/23 залишено без руху; роз`яснено Акціонерному товариству «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 207 566,88 грн.

31.07.2024 через відділ документального забезпечення від Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжне доручення №30862 від 29.07.2024 про сплату судового збору на суму 207 566,88 грн.

У період з 29.07.2024 по 30.08.2024 головуючий суддя Михальська Ю.Б. та суддя Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебували у відпустці.

У період з 08.08.2024 по 30.08.2024 суддя Іоннікова І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відпустці.

Після виходу членів колегії суддів з відпусток ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 у справі №920/551/23, призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 у справі №920/551/23 на 01.10.2024.

У судове засідання, призначене на 01.10.2024, з`явився представник Акціонерного товариства «Сумський завод «Насосенергомаш».

Представники Акціонерного товариства «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування», Фонду державного майна України та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 розгляд справи №920/551/23 відкладено на 30.10.2024.

24.10.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» надійшла заява про участь його представника Скубири Олександра Миколайовича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 заяву Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» про участь його представника Скубири Олександра Миколайовича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

25.10.2024 електронною поштою до Північного апеляційного господарського суду від представника Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеконференції для забезпечення представництва Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у судовому засіданні, призначеному на 30.10.2024, та в подальших засіданнях у справі №920/551/23 з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 клопотання представника Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про проведення судового засідання у режимі відеоконференції залишено без розгляду на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України в зв`язку з недотриманням вимог щодо порядку його подання.

У судовому засіданні 30.10.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 30.10.2024, з`явився представник відповідача.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що у матеріалах справи містяться довідки про доставку ухвали суду від 01.10.2024 до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі «Електронний суд».

ФДМУ у поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників позивача та третіх осіб, які про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись судом належним чином та неявка яких не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

15.09.2023 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір №5771 оренди нерухомого майна (далі, Договір), відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно, найменування, кількість, вартість якого вказано у додатку № 1 до цього договору. Майно знаходиться за адресою: вулиця 2-га Залізнична, будинок № 2 у місті Суми. Загальна вартість майна згідно звіту про оцінку на 31.03.2009 становить 9287 062 грн (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.5. Договору одночасно з правом оренди нерухомого майна орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети оренди площею 2,7703 га.

Відповідно до пункту 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2009 року 120 267 грн 45 коп. Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень 2009 року.

Згідно з пунктом 3.6. Договору орендна плата сплачується у безготівковому вигляді щомісячно, на підставі виставленого рахунку, в строк не пізніше 10 банківських днів з дати завершення попереднього місяця, в гривнях України шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця, зазначений в статті цього договору «Платіжні та поштові реквізити Сторін».

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7. Договору).

Відповідно до пункту 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує також штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 9.1. Договору).

Орендодавець не відповідає за зобов`язаннями орендаря. Орендар не відповідає за зобов`язаннями орендодавця. Орендар відповідає за своїми зобов`язаннями і за зобов`язаннями, за якими він є правонаступником, виключно власним майном. Стягнення за цими зобов`язаннями не може бути звернене на орендоване державне майно (пункт 9.2. Договору).

Спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку (пункт 9.3. Договору).

Відповідно до пункту 10.1. Договору його укладено строком на 10 років, що діє з 15 вересня 2009 року до 30 червня 2019 року включно.

Умови договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань (пункт 10.2. Договору).

Зміни до умов договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (пункт 10.3. Договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (пункт 10.4. Договору).

01.10.2009 за актом прийому-передачі до Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно згідно з переліком.

06.07.2010 між сторонами укладено Договір №1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5771, яким викладено пункт 3.6. Договору в новій редакції: « 3.6. Орендна плата сплачується у безготівковому вигляді щомісячно, на підставі виставленого рахунку-фактури, в строк не пізніше 10 банківських днів з дня отримання рахунку-фактури, в гривнях України шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця, зазначений в статті цього договору «Платіжні та поштові реквізити Сторін».

02.09.2010 між сторонами укладено Договір №2 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна №5771, пунктом 1 якого сторони дійшли згоди змінити додатки №4 «Розрахунок частини податку на землю, що підлягає компенсації орендарем за користування земельною ділянкою» та 4.1. «Схема земельної ділянки ВАТ «ВНДІАЕН» до договору №5771 від 15.09.2009, виклавши їх в новій редакції: Додатки додаються до цього договору.

13.05.2019 між сторонами укладено Договір №3 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна №5771, яким викладено в новій редакції пункт 10.1. Договору - «Цей договір укладено строком на 20 років, що діє з дня державної реєстрації 15 вересня 2009 року до 30 червня 2029 року включно». Також сторони дійшли згоди про зміну додатку №4 «Розрахунок частини орендної плати за землю, що підлягає компенсації орендарем за користування земельною ділянкою», виклавши його в новій редакції.

Позивач надав відповідачу послуги з оренди нерухомого майна на загальну суму 8 055 822 грн 73 коп., що підтверджується наступними актами, що підписані та скріплені печатками сторін:

- у січні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9067 від 28 лютого 2022 року на суму 531 680,98 грн;

- у березні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9097 від 31 березня 2022 року на суму 555 606,62 грн;

- у квітні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9114 від 30 квітня 2022 року на суму 572 830,43 грн;

- у травні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9129 від 31 травня 2022 року на суму 588 296,84 грн;

- у червні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9137 від 30 червня 2022 року на суму 606 534,05 грн;

- у липні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9150 від 31 липня 2022 року на суму 610 779,79 грн;

- у серпні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9169 від 31 серпня 2022 року на суму 617 498,36 грн;

- у вересні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9177 від 30 вересня 2022 року на суму 629 230,84 грн;

- у жовтні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9186 від 31 жовтня 2022 року на суму 644 961,61 грн;

- у листопаді 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9194 від 30 листопада 2022 року на суму 649 476,35 грн;

- у грудні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9202 від 30 грудня 2022 року на суму 654 022,68 грн;

- у січні 2023 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9213 від 31 січня 2022 року на суму 659 254,86 грн;

- у лютому 2023 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9220 від 28 лютого 2023 року на суму 663 869,64 грн;

Послуги використання земельної ділянки (компенсація частини орендної плати за землю), що визначені в Договорі №5771, надані в повному обсязі, що підтверджується актом: у лютому 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9068 від 28 лютого 2022 року на суму 71 779,68 грн.

Відповідно до листа АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» №26-07/02763 від 01.11.2022, відповідач, приймаючи до уваги законодавчі обтяження, які унеможливлюють сплату орендної плати, а також значне погіршення фінансово-економічної ситуації, скорочення тривалості робочого тижня на підприємстві, інформує позивача про те, що не має наміру використовувати з 01.11.2022 орендоване майно згідно договору №5772, №6353, №6352 та №5771, у зв`язку з чим пропонує розглянути можливість розірвання вказаних договорів або зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування) (том 1, а. с. 77-81).

У відповіді на лист відповідача щодо розірвання (призупинення) договорів оренди №0594/юб від 08.11.2022 позивач зазначив, що згідно умов діючих договорів оренди нерухомого майна від 15.09.2009 №5771, від 01.07.2019 №6352 та договорів оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009 №5772, від 19.02.2019 №6353, та чинного законодавства України, відсутні підстави для розірвання (припинення) вказаних договорів або зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування). Договір №5771 від 15.09.2009 укладений на строк до 30.06.2019 та пролонговано до 30.06.2029 включно (том 1, а. с. 82-84).

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач зазначає, що відповідачем були порушені його зобов`язання за Договором №5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009 в частині повної та своєчасної оплати послуг з оренди за період з січня 2022 року по лютий 2023 року на суму 8 055 822 грн 73 коп. У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання позивач також нарахував і просив стягнути з відповідача 2 255 520 грн 45 коп пені та 471 288 грн 88 коп штрафу на підставі пунктів 3.6., 3.7. Договору та 137 501 грн 96 коп. 3% річних і 611 359 грн 49 коп. інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 14.06.2023 кінцевим бенефіціарним власником АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» є Лук`яненко Володимир Володимирович, який проживає в російській федерації, водночас, 47,4687% акцій підприємства позивача належить юридичній особі, створеній відповідно до законодавства російської федерації.

Зазначене, як стверджує відповідач, унеможливлює здійснення оплати наданих послуг оренди у встановлений Договором строк, оскільки такі дії підпадають під дію мораторію, встановленого постановою КМУ від 03.03.2022 за №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» та під заборону, встановлену постановою правління НБУ від 24.02.2022 за №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», відповідно до пункту 15 якої зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь.

Відповідач вказує на настання для нього форс-мажорних обставин, які спричинені військовою агресією російської федерації проти України та, як наслідок, прийняття зазначених постанови КМУ та постанови правління НБУ, на підтвердження чого надав суду сертифікат Сумської торгово-промислової палати №5900-23-3149 від 07.07.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву ФДМУ на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частин 1, 4-6 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За змістом частин 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Так, згідно з пунктом 3.1.1. Договору плата, яка справляється з орендаря, складається з плати за користування майном (орендної плати) і плати за користування земельною ділянкою. Розрахунок наведений у додатку №4 до Договору.

Договором №2 від 02.09.2010 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна №5771 сторони дійшли згоди, зокрема, змінити додаток №4 «Розрахунок частини податку на землю, що підлягає компенсації орендарем за користування земельною ділянкою», виклавши його в новій редакції.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що на підставі Договору між позивачем та відповідачем були підписані та засвідчені печатками Акти виконаних робіт (наданих послуг) за період з січня 2022 року по лютий 2023 року на загальну суму 8 055 822 грн 73 коп, якими сторони засвідчили факт оренди приміщення відповідачем.

Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції вказував на те, що згідно ухвал Зарічного районного суду м. Суми від 01.11.2022 та від 09.02.2022 у справі №591/5295/22 на нематеріальні активи, основні засоби та інвестиційну нерухомість позивача накладено арешт і вказані активи для здійснення заходів з управління були передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління, у зв`язку чим нарахування орендної плати з 01.11.2022 є незаконним.

Разом із цим, як вірно наголосив суд першої інстанції, пунктом 10.2. Договору сторони передбачили, що умови договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань.

Пунктом 10.5. Договору сторони визначили, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі Національне агентство, АРМА) в письмових поясненнях, поданих до суду першої інстанції (том 2, а.с. 148-150), зазначало, що Національним агентством здійснюється процедура щодо підготовки активу до передачі та пошук управителя. Під час проведення зазначених заходів АРМА не перешкоджала АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» у користуванні орендованим майном за Договором оренди нерухомого майна №5771 від 15.09.2009.

Доказів на спростування зазначених доводів позивача та Національного агентства відповідачем суду не надано.

Згідно з пунктом 5.3. Договору орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсувати плату за користування земельною ділянкою.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.6. Договору (у редакції Договору №1 від 06.07.2010 про внесення змін до Договору) орендна плата сплачується у безготівковому вигляді щомісячно, на підставі виставленого рахунку-фактури, в строк не пізніше 10 банківських днів з дня отримання рахунку-фактури, в гривнях України шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця, зазначений в статті цього договору «Платіжні та поштові реквізити Сторін».

Колегія суддів враховує доводи скаржника з приводу того, що місцевий господарський суд в оскаржувану рішенні навів зміст пункту 3.6. Договору у редакції Договору №1 від 06.07.2010 про внесення змін до Договору, який не відповідає дійсному змісту даного пункту, продублювавши пункт 3.6. у початковій редакції Договору.

Зазначене, втім, не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції про настання строку оплати для відповідача за Договором та наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу.

У даному контексті колегія суддів звертає увагу на те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку сплати платежів.

Дана правова позиція є усталеною у практиці Верховного Суду та відображена, зокрема, у постановах від 26.02.2020 у справі №915/400/18 (предмет спору - стягнення заборгованості за договором оренди техніки), від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що майно за договором оренди в порядку, визначеному договором, було отримано відповідачем і ним здійснювалося орендне користування цим майном, доказів повернення майна позивачу матеріали справи не містять, тому нездійснення відповідачем сплати орендних платежів за спірний період є порушенням договірних зобов`язань.

Відповідач був обізнаний про суми оплат, які мав здійснити за надані йому послуги згідно Договору в спірному періоді, оскільки ним підписувались без заперечень акти виконаних робіт (наданих послуг) у цьому періоді. У свою чергу реквізити для оплати зазначені у розділі 11 Договору «Платіжні та поштові реквізити сторін» і саме до них міститься відсилка у пункті 3.6. Договору. Отже, відповідач не був позбавлений можливості здійснити такі оплати, адже був обізнаний про вартість послуг та рахунки, на які такі оплати мали бути здійснені.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.11.2019 у справі №910/124484/18, від 14.05.2020 у справі №910/7515/19, від 19.02.2020 у справі №915/411/19).

Так, у даному випадку поведінка відповідача у спірних правовідносинах є дещо суперечливою, адже у відзиві на позовну заяву від 14.06.2023, запереченнях на відповідь на відзив, поданих до суду першої інстанції 27.06.2023 (том 1, а.с. 149-154), поясненнях від 04.08.2023 (том 1, а.с. 218-224) АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» не заперечувало факту настання для нього обов`язку з оплати за Договором через відсутність виставлених позивачем рахунків-фактур у спірному періоді. Більш того, в запереченнях на відповідь на відзив та поясненнях від 04.08.2023 сам відповідач, з огляду на підписані сторонами у двосторонньому порядку акти виконаних робіт (наданих послуг), вказував на строки, в які такі акти мали бути оплачені (для прикладу, акт від 28.02.2022 №9067 на суму 531 680,98 грн повинен був бути сплачений в строк до 14.03.2022 включно, акт від 28.02.2022 №9068 на суму 71 779,68 грн повинен був бути сплачений в строк до 14.03.2022 включно, тощо).

Однак у подальшому відповідач зайняв протилежну позицію, стверджуючи про відсутність у нього обов`язку з оплати за Договором через невиставлення йому позивачем рахунків-фактур.

Сам же позивач, визначаючи дату настання строку оплати по спірним актам виконаних робіт (наданих послуг), у розрахунку заборгованості, доданому до позову (том 1, а.с. 58-60), у стовпчику «Примітка» вказує дати передачі відповідачу рахунків-фактур згідно спірних актів й, відповідно, обраховує визначені пунктом 3.6. Договору строки для оплати виходячи саме з цих дат, які до того ж є пізнішими ніж дати, які визнавались самим відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив та поясненнях від 04.08.2023 як дати, в які настав обов`язок відповідача з оплати, а тому точно не розширюють фактичний період прострочення орендаря.

Відповідач не надав суду жодних пояснень з приводу дат отримання рахунків, вказаних позивачем у розрахунку, обмежившись лише посиланнями на їх неотримання, попередньо сам визнаючи та вказуючи на дати настання строків з оплати.

Такі дії відповідача не відповідають принципу добросовісності його як учасника господарських правовідносин.

З огляду на вказане, підтверджений факт користування відповідачем нерухомим майном, переданим в оренду згідно Договору, правову природу рахунку-фактури як документа, який фактично лише містить платіжні реквізити для оплати, суперечливість поведінки відповідача, наявність підписаних актів виконаних робіт (наданих послуг) по Договору за період з січня 2022 року по лютий 2023 року, колегія суддів приймає до уваги дати настання строків з оплати по кожному з актів, вказані у розрахунку саме позивачем (по акту №9067 від 28.02.2022, акту №9068 від 28.02.2022, акту №9097 від 31.03.2022 - прострочення з оплати настало з 28.04.2022; по акту №9114 від 30.04.2022 - з 30.05.2022; по акту №9129 від 31.05.2022 - з 28.06.2024; по акту №9137 від 30.06.2022 - 26.07.2022; по акту №9150 від 31.07.2022 - з 25.08.2022; по акту №9169 від 31.08.2022 - з 27.09.2022; по акту №9177 від 30.09.2022 - з 27.10.2022; по акту №9186 від 31.10.2022 - з 29.11.2022; по акту №9194 від 30.11.2022 - з 06.01.2023; по акту №9202 від 30.12.2022 - з 26.01.2023; по акту №9213 від 31.01.2023 - з 28.02.2023; по акту №9220 від 28.02.2023 - з 28.03.2023).

Таким чином, суд відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про ненастання для нього обов`язку з оплати орендної плати, встановленої Договором та підтвердженої сторонами в актах, через відсутність виставлених рахунків-фактур.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Позивачем належними та допустимими доказами доведений суду факт користування відповідачем орендованим майном у спірному періоді з січня 2022 року по лютий 2023 року, відповідач, у свою чергу, не надав суду доказів на підтвердження здійснення оплати платежів за Договором у спірному періоді на загальну суму 8 055 822 грн 73 коп., а отже порушив господарське зобов`язання, встановлене для нього Договором.

Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційній скарзі посилався на те, що на зобов`язання відповідача з оплати за Договором розповсюджується мораторій (заборона), встановлений постановою КМУ від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації», а також заборона, встановлена пунктом 15 постанови правління НБУ від 24.02.2022 за №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Оцінивши такі доводи відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

В умовах збройної агресії російської федерації проти України та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є допустимим.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Постанова КМУ «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» №187 від 03.03.2022, якою накладено мораторій, набрала чинності з дня її опублікування 04.03.2022 та діє до набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, але не більше одного місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Колегією суддів установлено, що ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 09.02.2023 у справі №591/5295/22 (провадження №1-кс/591/490/23) (том 1, а.с. 119-133) передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління шляхом передачі їх в управління у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», нематеріальні активи, основні засоби, інвестиційну нерухомість (перелік наведено у резолютивній частині ухвали), які належать АТ «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування», що прямо належать ТОВ «Компанія з управління майновим комплексом» (ІНН; 1137232068, російська федерація, м. Тюмень, вул. Новаторів, б.12/3), загальний розмір балансової (залишкової) вартості яких становить 37 385 215,52 грн.

Відповідно до інформації, наведеної в даній ухвалі, згідно матеріалів кримінального провадження №22022200000000106 від 03.08.2022 встановлено, що цінні папери (акції), емітентом яких є АТ «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» (код ЄДРПОУ 00220477, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, б. 2), належать наступним фізичним та юридичним особам:

- держава в особі керуючого рахунком Фонду державного майна України (00032945) - 50+1%;

- ТОВ «Компанія з управління майновим комплексом» (ІНН: 1137232068, російська федерація, м. Тюмень, вул. Новаторів, б. 12/3)», у кількості 21330168 штук (номінальна вартість за одиницю 0,25), що дорівнює 47,4687 %;

- АО «Сумський завод «Насосенергомаш» (Україна, 05785448, місто Суми, площа Привокзальна, будинок 1) - 0,2255%;

- громадянину російської федерації ОСОБА_1 у кількості 0,004967%;

- громадянину України ОСОБА_2 у кількості 0,177410%;

- громадянину України ОСОБА_3 у кількості 0,164147%;

- громадянину України ОСОБА_4 у кількості у кількості 0,142932%;

- громадянину України ОСОБА_5 у кількості 0,000002%;

- акції по яких НДУ не розкриває інформацію, у зв`язку із ліквідацією зберігачів.

Також в ухвалі від 09.02.2023 міститься посилання на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 01.11.2022, якою накладено арешт на майно, а саме: на прості бездокументарні іменні акції, номінальною вартістю 0,25 грн у кількості 21330168 штук (47,4687% від загальної кількості акцій) міжнародний ідентифікаційний номер UA1800301004, емітентом яких є АТ «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» (код ЄДРПОУ 00220477, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, б. 2), що прямо належать ТОВ «Компанія з управління майновим комплексом» (ІНН: 1137232068, російська федерація, м. Тюмень, вул. Новаторів, б. 12/3).

Отже, виходячи із встановлених у названих ухвалах обставин того, що 47,4687% акцій підприємства позивача належить юридичній особі, створеній відповідно до законодавства російської федерації - ТОВ «Компанія з управління майновим комплексом», на діяльність позивача та спірні правовідносини розповсюджується дія постанови КМУ від 03.03.2022 №187.

Дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 09.08.2023 у справі №922/1589/22, від 28.09.2023 у справі №904/3057/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно підпункту 1 пункту 1 в редакції Постанов КМУ №466 від 19.04.2022, №480 від 19.04.2022 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №719 від 24.06.2022, унормовано, що зазначене у пункті 1 Постанови КМУ №187 обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Згідно пункту 2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою. Банкам забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню.

Пунктом 15 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь, за винятком здійснення на території України операцій, перелічених у цьому пункті.

У свою чергу пунктом 15-2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 встановлено, що Національний банк України приймає рішення щодо здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб, зазначених у пункті 15 цієї постанови, на підставі відповідних звернень (клопотань) державних органів України, які надаються у зв`язку зі здійсненням такими юридичними особами важливих функцій та/або надання важливих послуг, підписаних керівником державного органу/особою, яка виконує його обов`язки, або заступником керівника державного органу, уповноваженим керівником цього державного органу підписувати такі звернення (клопотання).

У зверненні (клопотанні) зазначаються:

1) найменування юридичної особи;

2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

3) найменування банку, в якому відкритий рахунок юридичній особі;

4) структура власності юридичної особи із зазначенням її кінцевих бенефіціарних власників та власників істотної участі (за наявності), які є резидентами Російської Федерації/Республіки Білорусь;

5) обґрунтування/підстави для проведення видаткових операцій під час дії воєнного стану з огляду на важливість діяльності юридичної особи з урахуванням критичної важливості такої діяльності.

До звернення (клопотання), підписаного особою, яка виконує обов`язки керівника державного органу, або заступником керівника державного органу, уповноваженого цим керівником підписувати таке звернення (клопотання), додатково надається документ, що підтверджує відповідні повноваження цієї особи/цього заступника.

Судом установлено, що позивач відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України є суб`єктом господарювання державного сектора економіки (Державі Україна в особі керуючого рахунком Фонду державного майна України належить 50%+1 акція статутного капіталу відповідача).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 позивач включений до переліку суб`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Отже, позивач у розумінні пункту 15-2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 є тією юридичною особою, яка здійснює надання важливих послуг.

Водночас, як зазначає відповідач та підтверджується відомостями з ЄДРПОУ та вказано самим позивачем у протоколі наради з проблемних питань діяльності АТ «ВНДІАЕН» від 17.01.2023 (том 1, а.с. 194-196), кінцевим бенефіціарним власником АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» є громадянин російської федерації - Лук`яненко Володимир Володимирович, а тому на діяльність відповідача поширюється дія пункту 15 постанови НБУ від 24.02.2022 №18.

На нараді з проблемних питань діяльності АТ «ВНДІАЕН» від 17.01.2023, яка була проведена за участі директора Департаменту корпоративних прав держави Фонду державного майна України, заступника директора Департаменту корпоративних прав держави Фонду державного майна України - начальника Управління корпоративними правами промислових підприємств ФДМУ, головного спеціаліста відділу машинобудування підприємств Управління корпоративними правами промислових підприємств Департаменту корпоративних прав держави Фонду державного майна України, генерального АТ «ВНДІАЕН», корпоративного секретаря АТ «ВНДІАЕН» було вирішено Фонду державного майна України розглянути можливість внесення змін до постанови КМУ №187, зокрема встановлення обмеження щодо суб`єктів державного сектору економіки, щодо яких застосовується мораторій (заборона) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією росії; Фонду державного майна України із залученням АТ «ВНДІАЕН» відповідно до пункту 15-2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 підготувати клопотання до НБУ щодо прийняття рішення стосовно здійснення обслуговуючим банком видаткових операцій за рахунками АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» на користь АТ «ВНДІАЕН» згідно із договорами оренди.

Листом від 02.02.2023 №10-71-2571 (том 1, а.с. 193) ФДМУ за результатами проведеної 17.01.2023 зустрічі звернувся до АТ «ВНДІАЕН» з проханням направити до ФДМУ копії діючих договорів оренди, укладених між АТ «ВНДІАЕН» та АТ «Сумський завод «Насосенергомаш».

Листом від 09.02.2023 №18/р (том 1, а.с. 192) АТ «ВНДІАЕН» звернулось до АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» про надання інформації щодо найменування банку, в якому відкритий рахунок юридичній особі, структури власності юридичної особи із зазначенням її кінцевих бенефіціарних власників та власників істотної участі (за наявності), які є резидентами російської федерації/республіки білорусь. В якості додатку до даного листав позивачем долучено лист ФДМУ від 02.02.2023 №10-71-257.

Матеріали справи не містять відповідей відповідача на вказані запити ФДМУ та АТ «ВНДІАЕН».

Водночас, яку вказує відповідач у поясненнях від 04.08.2023 (том 1, а.с. 224), схематичне зображення структури власності АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» було надане позивачу листом від 01.09.2022 за вих.№26-07/02407 (том 1, а.с. 237) у відповідь на лист АТ «ВНДІАЕН» від 29.09.2022 за вих. №0539/ЮБ (том 1, а.с. 236).

Як вбачається з матеріалів справи, за зверненням (клопотанням) Фонду державного майна України від 26.04.2022 №10-71-4668 щодо надання дозволу на здійснення видаткових операцій за рахунками АТ «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудувания», зупинених згідно постанови НБУ від 24.02.2022 №18, Правлінням Національного банку України прийнято рішення щодо здійснення обслуговуючим банком видаткових операцій за рахунками АТ «ВНДІАЕН» (рішення Правління Національного банку України від 02.05.2022 року №212-рш «Про здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб»), що підтверджується листами НБУ від 06.05.2022 №25-0005/32612 (том 1, а.с. 198) та Фонду державного майна України від 11.05.2022 №10-71-5326 (том 1, а.с. 197).

Враховуючи викладене у сукупності, наданий дозвіл на здійснення видаткових операцій за рахунками АТ «ВНДІАЕН», постанова КМУ від 03.03.2022 №187 не позбавляла (не забороняла) АТ «ВНДІАЕН» права на звернення до відповідача з вимогою про погашення заборгованості та до суду про стягнення заборгованості за надані послуги за договорами оренди, а обмеження, які передбачені постановою КМУ від 03.03.2022 №187, до АТ «ВНДІАЕН» не застосовуються та не позбавляють відповідача можливості здійснити оплату по Договору від 15.09.2009 №5771.

Посилання скаржника на те, що навіть при наявності дозволу на здійснення видаткових операцій рішення НБУ не скасовує мораторій (заборону), встановлену постановою КМУ від 03.03.2022 №187, судом відхиляються, оскільки даною постановою КМУ, як уже зазначалося, унормовано, що зазначене у пункті 1 постанови КМУ №187 обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій, що й відбулося у спірному випадку.

Отже, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за Договором №5771 оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009, відсутність доказів виконання відповідачем зобов`язань за Договором, враховуючи підтвердження розміру заборгованості наявними в матеріалах справи доказами, відсутність законодавчої заборони на здійснення розрахунків, на яку посилався відповідач, у зв`язку з наданням дозволу на розрахунки НБУ, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за Договором оренди індивідуально визначеного майна в сумі 8 055 822 грн 73 коп. Строк виконання зобов`язання з оплати станом на дату вирішення спору в даній справі є таким, що настав.

Стосовно посилань скаржника на відсутність його вини у невиконанні зобов`язань за Договором №5771 оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009 у зв`язку з настанням для відповідача форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту вищезазначених норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України за наявності форс-мажорних обставин можливе звільнення боржника саме від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання такого зобов`язання в цілому. Тобто, форс-мажор не дозволяє уникнути виконання зобов`язань, в тому числі фінансових (наприклад, орендних платежів).

На особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 08.02.2025.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини (військову агресію проти України), повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем на адресу суду першої інстанції на підтвердження факту настання для нього обставин непереборної сили у спірних правовідносинах було надіслано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 07.07.2023 №5900-23-3149, виданого Сумською торгово-промисловою палатою (том 1, а.с. 162-164).

У сертифікаті ТПП зазначено, що Сумська торгово-промислова палата цим сертифікатом засвідчує форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) у зв`язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України, а також зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки білорусь, за рахунками юридичних наслідків і крім банків), кінцевим бенефеціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь відповідно до пункту 15 постанови правління НБУ від 24.02.2022 №18, що фактично унеможливило виконання зобов`язань по оплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна №5771 від 15.09.2009, форс-мажорні обставини тривають з 24.02.2022 по 07.07.2023.

Верховним Судом сформована правова позиція, що наявність форс- мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (постанова Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21), при цьому Верховний Суд вказує, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (постанови Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №911/589/21, від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 суд касаційної інстанції зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Так, оцінюючи наданий відповідачем сертифікат ТПП як доказ у справі, колегія суддів зазначає таке.

По-перше, як уже встановлено судом апеляційної інстанції, 02.05.2022 Правлінням національного банку України було прийнято рішення №212-рш щодо здійснення обслуговуючим банком видаткових операцій за рахунками АТ «ВНДІАЕН», а тому доводи скаржника та висновки ТПП про те, що постанова правління НБУ від 24.02.2022 №18 унеможливила виконання зобов`язань по оплаті орендної плати за Договором оренди №5771 від 15.09.2009 (по спірним актам) є помилковими.

По-друге, сам по собі введений 24.02.2022 воєнний стан на території України не означає, що АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» не здійснювало підприємницьку діяльність, доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом та прийнятою вище постановою, що всі працівники не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, матеріали справи не містять.

Більш того, оскільки АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» посилається на настання для нього форс-мажорних обставин з моменту початку воєнних дій (з 24.02.2022), тому з урахуванням таких принципів цивільного законодавства як добросовісність та розумність відповідач зобов`язаний був невідкладно повідомити АТ «ВНДІАЕН» про неможливість виконання зобов`язань за Договором.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» невідкладно повідомив АТ «ВНДІАЕН» про неможливість виконання зобов`язань за Договором через настання для нього обставин непереборної сили. Вперше про таку обставину відповідач повідомив позивача листом від 10.07.2023 №26-07/01039, до якого долучив сертифікат ТПП (том 1, а.с. 165), тобто майже через 1 рік та 5 місяців від дати введення на території України воєнного стану.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач був позбавлений можливості раніше повідомити позивача про обставини, на які він посилається як на форс-мажорні, або звернутися до ТПП за отриманням сертифікату раніше, ніж 28.06.2023 (дата звернення, вказана у самому сертифікаті).

Стосовно посилань скаржника в апеляційній скарзі на те, що про настання для нього форс-мажорних обставин він повідомив на своєму офіційному сайті, колегія суддів встановила, що дійсно за посиланням https://nempump.com/pro-vvedennya-voyennogo-stanu-v-ukrayini-2/ міститься повідомлення від 28.02.2022 №26-07/01519 «Всім, кого це стосується» про настання для відповідача форс-мажорних обставин у зв`язку з введенням на території України воєнного стану. На підтвердження настання форс-мажорних обставин за вказаним посиланням розміщено лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, адресований «Всім кого це стосується», в якому Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». ТПП України у даному листі підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Однак, колегія суддів зазначає, що розміщене відповідачем на офіційному сайті повідомлення не може бути належним доказом повідомлення позивача як сторони Договору №5771 про настання форс-мажорних обставин для відповідача саме за цим договором, оскільки лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання, а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22). Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання, однак таких обставин відповідачем у даному спорі не доведено.

Отже, суд не приймає до уваги доводи скаржника про відсутність його вини у невиконанні зобов`язань з оплати за Договором №5771 від 15.09.2009 через дію форс-мажорних обставин.

Крім того, як вірно наголосив суд першої інстанції, зазначення у сертифікаті ТПП від 07.07.2023 №5900-23-3149 про настання форс-мажорних обставин через широкомасштабну військову агресію російської федерації проти України та прийняття постанови правління НБУ від 24.02.2022 №18, також не є підставою для застосування до спірних правовідносин приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Так, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає, при цьому саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Однак у даному випадку факт користування відповідачем орендованим майно у спірному періоді підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, у зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань за Договором в частині сплати платежів за період з січня 2022 року по лютий 2023 року позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 2 255 520 грн 45 коп пені, 471 288 грн 88 коп штрафу, 137 501 грн 96 коп. 3% річних та 611 359 грн 49 коп. інфляційних втрат.

Щодо стягнення нарахованих пені та 7% штрафу суд зазначає таке.

Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.8. Договору сторони визначили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує також штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 у справі №917/194/18 зазначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судом установлено, що позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 2 255 520 грн 45 коп. та штраф у сумі 471 288 грн 88 коп.

Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, дійшов висновку, що він є арифметично неправильним. За розрахунками суду розмір пені становить 1 579 125 грн 25 коп.

Розрахунок 7% штрафу за висновками суду є арифметично правильним, сума штрафу становить 471 288 грн 88 коп, що відповідачем не спростовано.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач провів розрахунок пені поза межами строків позовної давності та з порушенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Господарський суд Сумської області, перевіряючи здійснені позивачем розрахунки пені, врахував ту обставину, що нарахування пені здійснювалось без урахування положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України й саме з огляду на це здійснив її арифметично вірний перерахунок.

Зазначене вбачається із долучених судом до матеріалів справи розрахунків, здійснених судом за допомогою програми «ЛІГА:ЗАКОН» (том 3, а.с. 1-14).

Стосовно доводів скаржника про пропуск позивачем строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, то такі також судом відхиляються.

При нарахуванні пені у даному випадку позивачем не були порушені вимоги щодо строків для її нарахування та стягнення, оскільки відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (C0VID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з Прикінцевими положеннями Цивільного кодексу України (пункти 12 та 19), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (C0VID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором №5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 579 125 грн 25 коп. пені та 471 288 грн 88 коп. 7% штрафу. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в іншій частині судом обґрунтовано відмовлено.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховані 137 501 грн 96 коп. 3% річних та 611 359 грн 49 коп. інфляційних втрат.

За арифметично вірним перерахунком суду першої інстанції розмір 3% річних становить 135 428 грн 51 коп, розмір інфляційних втрат є арифметично правильним.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна №5771 від 15.09.2009, не виходячи за межі позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 135 428 грн 51 коп. 3% річних та 611 359 грн 49 коп. інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 2 073 грн 45 коп. судом обґрунтовано відмовлено.

Відносно доводів скаржника про необґрунтоване відхилення судом клопотання відповідача про зменшення заявленої позивачем до стягнення суми штрафних санкцій, апеляційним судом встановлено наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, мотивоване запровадженими законодавчими обмеженнями в діяльності відповідача, які не залежали від його волі, через що товариство втратило значну кількість замовлень та має великі труднощі з обіговими коштами, оскільки контрагенти в Україні призупинили виконання як грошових, так і товарних зобов`язань за укладеними договорами; зменшилась середньооблікова кількість штатних працівників у 2022 році (у січні 2022 року - 2 118 осіб; у грудні 2022 року - 1 423); збиток підприємства за 2022 рік склав 261 247 139,00 грн, на підтвердження чого надано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2022 рік; зменшення обсягу виготовлення насосних агрегатів. За доводами відповідача позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення відповідачем зобов`язань за договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов??язанні: не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов?язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з?ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об?єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов?язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначність прострочення у виконанні зобов?язання, невідповідність розміру пені та штрафу наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов?язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафу і пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов?язань, кореспондується з обов?язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

Однак, з огляду на встановлені в межах даної справи обставини, відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів про наявність виняткових обставин та поважності причин прострочення та невиконання спірних договірних зобов?язань.

У постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №914/3203/21 суд касаційної інстанції щодо питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій зазначив (пункт 23), що суд не зобов?язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення таких санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

У справах №910/10334/21, №910/8396/20, №924/633/20, №902/538/18, №910/7256/20, №910/11889/20, №902/417/18, №922/266/20 Верховний Суд зазначив, що зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, є правом, а не обов?язком суду. Дане право реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів, а довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов?язане з цим клопотання.

При цьому, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені, штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до чинного законодавства скрутний матеріальний стан підприємства не є сам по собі достатнім та безумовним доказом виключних обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а є звичайним ризиком господарської діяльності.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану.

Введений воєнний стан на території України, прийняття постанови КМУ від 03.03.2022 №187 та постанови правління НБУ від 24.02.2022 №18 не означають, що АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» не здійснювало підприємницьку діяльність.

Так, у матеріалах справи міститься, зокрема лист відповідача, наданий у відповідь на адвокатський запит адвоката АТ «ВНДІАЕН» Кузченко Т.М. (том 2, а.с. 113-119), в якому відповідач повідомляє, що АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» у період з 01.01.2021 по 23.02.2022 здійснював поставку насосного обладнання за конструкторською документацією, розробленою АТ «ВНДІАЕН» протягом 2021-2022 років, розмір оплати, отриманої за поставку насосного обладнання склав приблизно 69 млн.грн..

Враховуючи зазначене, обставини, на які скаржник посилається в обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об`єктивних обставин, що виключали б можливість відповідача належним чином виконати свої зобов`язання за Договором, враховуючи дату їх виникнення.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки у даній справі скаржником не наведено та не доведено здійснення ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов`язання згідно Договору, не доведено поважності причин прострочення та невиконання договірних зобов`язань перед позивачем та не наведено інших виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, суд, враховуючи баланс інтересів сторін та їх фінансовий стан, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов`язання, доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90%. На переконання суду апеляційної інстанції, розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з допущеним порушенням.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідача на користь позивача 8 055 822,73 грн боргу, 1 579 125,25 грн пені, 471 288,88 грн 7% штрафу, 135 428,51 грн 3% річних та 611 359,49 грн інфляційних втрат.

Відповідач зазначених висновків суду першої інстанції належними та допустимими доказами не спростував.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Усі інші доводи учасників справи по суті спору, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Також оскаржуваним рішенням суду було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд, дослідивши подані позивачем до суду разом із клопотанням про стягнення судових витрат докази понесених витрат на професійну правничу допомогу (договір про надання правової допомоги від 02.05.2023 №1, укладений між адвокатом Кузченко Тетяною Миколаївною та AT «ВНДІАЕН», пунктом 3 якого встановлено фіксовану суму гонорару адвоката - 15 000 грн 00 коп.; меморіальний ордер №19 від 12.05.2023 AT «Кредо Банк», у якому відкрито рахунок адвоката, яким позивач сплати адвокату за адвокатські послуги згідно договору 15 000 грн 00 коп; акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг, в якому наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі № 920/551/23, та згідно якого клієнтом оплачено адвокату у повному обсязі вказані роботи та надані послуги згідно договору про надання правової допомоги № 1 від 02.05.2023, претензій немає), перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений час та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до статті 59 Конституції України та частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правничу допомогу у цій справі є обґрунтованим, відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності, тому, з урахуванням усіх встановлених вище обставин, вирішив, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача - АТ «Насосенергомаш» на користь позивача АТ «ВНДІАЕН» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн 00 коп.

Мотивів незгоди з рішенням суду в частині стягнення з відповідача 15 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить. Скаржником в апеляційній скарзі не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено, що розмір присуджених до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн 00 коп. є неспівмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Враховуючи зазначене, а також відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог, рішення суду в частині стягнення правничої допомоги з відповідача також підлягає залишенню без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову в даній справі.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 у справі №920/551/23 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 у справі №920/551/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 у справі №920/551/23 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш».

Матеріали справи №920/551/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.12.2024 після повернення судді Іоннікової І.А. з відрядження, навчання в Національній школі суддів України та виходу з лікарняного.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко