Ухвала

від 17.06.2024 по справі 910/19592/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/19592/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024

у складі колегії суддів: Тарасенко К. В. - головуючий, Тищенко А. І., Тищенко О. В.

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.01.2024

суддя: Ващенко Т. М.

у справі № 910/19592/23

за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент-центр Дніпро»

про стягнення 2 280,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент-центр Дніпро» (далі - ТОВ «Інструмент-центр Дніпро», відповідач) про стягнення 2 280,00 грн збитків, завданих порушенням строків реєстрації податкових накладних.

2. Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків, а саме - шляхом подання належних доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

3. Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/19592/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024, позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент-центр Дніпро» про стягнення 2 280,00 грн ухвалено вважати неподаною та повернуто заявнику.

4. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не було усунуто недоліків, допущених при поданні позовної заяви щодо надання суду доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, а тому позовна заява підлягає поверненню на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

5. Суди попередніх інстанцій вказують на те, що положення ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України мають імперативний характер, що відповідно свідчить про обов`язковість надсилання позовної заяви з додатками до моменту звернення до суду з позовом чи то через електронний кабінет, чи то засобами поштового зв`язку у випадку відсутності такого кабінету.

6. Також суди наголошують на тому, що національним законодавством України (ст. 172 Господарського процесуального кодексу України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов`язку позивача, особи, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, надіслати учасникам справи відповідні копії позовної заяви та доданих до неї документів до відкриття провадження у справі.

7. Крім того, суди зазначають, що неповідомлення сторони у справі про звернення з позовною заявою до суду порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

8. Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 та на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 910/19592/23, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу № 910/19592/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

9. Касаційну скаргу подано з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

10. Позивач наголошує на відсутності у нього обов`язку направлення копії позовної заяви відповідачеві, з огляду на приписи абз. 2 ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким, якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

11. Позивач зазначає, що нормами ст. 164, 172 ГПК України визначено обов`язок позивача додавати до позовної заяви документи, що підтверджують направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу. Проте, норми ст. 172 мають пряме посилання на ст. 42 ГПК України, яка встановлює особливості для надсилання документів через електронний кабінет. Зокрема в ст. 172 визначено, що таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу. Тобто сама ст. 172 ГПК України, норми якої визнано судами попередніх інстанцій імперативними, містить посилання на норму ст. 42 ГПК України, яка визначає основні положення саме для випадків направлення документів через електронний кабінет.

12. Скаржник вказує на те, що позовна заява представником позивача в судовій справі № 910/19592/23 подана через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», у зв`язку з чим до спірних правовідносин мають застосовуватись норми ст. 172 ГПК України з обов`язковим врахуванням особливостей, встановлених ст. 42 ГПК України.

13. На думку позивача, суди попередніх інстанцій, не застосовуючи норми абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України, а також ч. 4 ст. 13 ГПК України, порушили основні засади господарського судочинства, зокрема, оберігаючи права відповідача, який свідомо відмовився від їх реалізації, суди фактично обмежили в законних правах позивача, який виконав свої обов`язки, визначені законом.

14. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

15. Під час розгляду матеріалів касаційної скарги Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 908/3731/23 вирішено передати справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

16. Передаючи справу № 908/3731/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд в ухвалі від 22.05.2024 зазначив, зокрема, таке:

- якщо інший учасник справи відповідно до ч. 7 ст. 42 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи;

- приписами п. 2, 7 ч. 2 ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом;

- приписами ч. 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що, зокрема, юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку, а абзац другий вказаної частини статті передбачає, що процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

- відповідно до ч. 3 та 4 ст. 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу, а позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

- обов`язок позивача повідомити особу про пред`явлення до неї позову і, відповідно, подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції передує обов`язку відповідача зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України. Оскільки відповідач не обізнаний про пред`явлення до нього позову, що не дає розумну можливість відповідачу обстоювати свою позицію у справі в умовах, які ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з позивачем;

- обов`язок відповідача, як юридичної особи, зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України виникає у разі звернення такої особи до суду з документами. Відсутність електронного кабінету призводить до застосування судом процесуальних наслідків до такої особи відповідно до вказаної статті.

17. Верховний Суд у зазначеній справі, з метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення вимог чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, беручи до уваги доводи касаційного оскарження стосовно застосування ч. 7 ст. 42 ГПК України, вважає за необхідне відступити від висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 13.05.2024 у справі № 916/4992/23, шляхом його уточнення/конкретизації щодо застосування ч. 7 ст. 42 ГПК України до спірних правовідносин у контексті обов`язку надати суду докази надсилання копії апеляційної скарги іншому учаснику процесу відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України у паперовій або електронній формі особою, яка, з огляду на ухвалу про повернення позовної заяви, не набула статусу учасника справи.

18. Як зазначалося вище, позивач у справі № 910/19592/23 заперечує наявність у нього обов`язку направлення копії позовної заяви відповідачеві, з огляду на приписи абз. 2 ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким, якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

19. Верховний Суд бере до уваги, що норми ст. 42 ГПК України є загальними та регламентують права та обов`язки учасників справи.

20. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

21. У цьому випадку згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

22. Оскільки Верховний Суд передав справу № 908/3731/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для уточнення/конкретизації питання щодо застосування ч. 7 ст. 42 ГПК України, а підставою касаційного оскарження у справі, що розглядається, є неправильне застосування судами попередніх інстанцій ч. 7 ст. 42 ГПК України, а також з огляду на те, що правові висновки Верховного Суду у справі № 908/3731/23 можуть мати суттєве значення для вирішення питання у справі, що розглядається, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 910/19592/23 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/3731/23.

Керуючись ст. 228, 229, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити касаційне провадження у справі № 910/19592/23 за касаційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 та ухвалу господарського суду міста Києва від 11.01.2024 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у касаційному порядку судового рішення у справі № 908/3731/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко