Постанова

від 06.06.2024 по справі 524/3798/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/3798/22 Номер провадження 22-ц/814/345/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Абрамова П.С., Карпушина Г.Л.

секретар: Андрейко Я.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сенс Банк"

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 березня 2023 року, постановлене суддею Андрієць Д.Д.

по справі за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства "М.А.И." про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року представник АТ «Альфа-Банк» (нова назва «АТ «Сенс Банк») звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у сумі 1009847,87 грн., яка складається з: 3 % річних у розмірі 288442,29 грн. та інфляційних втрат у сумі 721405,58 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 19.07.2007 між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11182881000, за умовами якого банк надав кошти на умовах строковості та відплатності.

Для забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 та ПП "М.А.И." було укладено договори поруки.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31.10.2013 стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 11182881000 в сумі 3204914,33 грн. та по 1147 грн. з кожного в рахунок погашення судових витрат.

Судове рішення на час звернення позивача до суду не виконане, станом на 31.01.2023 розмір заборгованості відповідачів відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК Українистановить 1009847,87грн.,яка складаєтьсяіз 3%річних усумі 288442,29грн.та інфляційнихвтрат урозмірі 721405,58грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 березня 2023 року в задоволенні позову Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства "М.А.И." про стягнення заборгованості відмовлено.

Рішення судумотивоване тим,що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 листопада 2021 року у справі № 524/4046/20, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року було встановлено факт виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором № 11182881000 від 19 липня 2007 року, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку в частині відмови узадоволенні позовноївимоги щодостягнення трьохпроцентів річних оскаржило Акціонерне товариство "Сенс Банк", просило скасувати його у відповідній частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити дану позовну вимогу, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31.10.2013, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 11182881000 від 19 липня 2007 року боржниками не виконано, заборгованість перед кредитором не погашена, а тому підлягають застосуванню положення ст. 625 ЦК України.

Вказано, що право звертатися з позовом про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, тобто таке зобов`язання є триваючим, і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, тому позов подано у межах визначеного законом строку.

Окрім того, зазначено, що судові рішення у справі № 524/4046/20 були оскаржені до Верховного Суду, тому остаточне рішення у даній справі не ухвалено.

Від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення трьох процентів річних, тому в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається його законність та обґрунтованість.

Рішення місцевого суду в оскаржуваній частині не відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 19 липня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 11182881000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 298 000, 00 швейцарських франків з умовою оплати 8,99 % річних на строк до 18 липня 2028 року (т. 1, а.с. 8-11).

Цього ж дня, АКІБ «УкрСиббанк» уклав з ОСОБА_2 та ПП «М.А.И» договори поруки (із змінами), згідно умов яких останні поручилися за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором (т. 1, а.с. 16 (зворотня сторона) 18).

Відповідно до додаткової угоди № 2 до кредитного договору № 11182881000 від 19 липня 2007 року, укладеної між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 30 січня 2009 року, сторони домовилися про перенесення (відстрочення) строків сплати процентів, нарахованих з 01 листопада 2008 року по 31 листопада 2008 року і з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Окрім того, сторони погодили зміну кінцевого терміну повернення кредиту - до 18 липня 2022 року (т. 1, а.с. 13-14).

Згідно додаткової угоди № 4 до кредитного договору № 11182881000 від 19 липня 2007 року, укладеної між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 27 березня 2009 року, сторони домовилися про перенесення (відстрочення) строків сплати процентів, нарахованих з 01 січня 2009 року по 29 січня 2009 року, з 30 січня 2009 року по 27 лютого 2009 року, з 28 лютого 2009 року по 26 березня 2009 року. Сторонами також викладений у новій редакції Додаток № 1 до кредитного договору (графік погашення кредиту) (т. 1, а.с. 14 (зворотня сторона) 16).

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), яке є правонаступником усіх прав та зобов`язань АКІБ «УкрСиббанк».

08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами, у зв`язку з чим ПАТ «Дельта Банк» стало новим кредитором та до нього перейшло право вимоги до боржників щодо повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами (т. 1, а.с. 47-48).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 524/3094/13-ц позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «М.А.Й.», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з боржника ОСОБА_1 і поручителя Приватного підприємства «М.А.Й.» та солідарно з боржника ОСОБА_1 і поручителя ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2007 року № 11182881000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 в сумі 3 204 914, 33 грн. та судові витрати (т. 1, а.с. 30-33).

09.12.2019 між АТ «Дельта Банк» та АТ «Альфа-Банк» укладений договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами (т. 1, а.с. 42-46).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 дистопада 2021 року у справі № 524/4046/20, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року, визнано припиненоюіпотеку нерухомогомайна,нежитлового приміщенняофісу тавиставкового залу,загальною площею379,30кв.м,за адресою: АДРЕСА_1 ,що виниклана підставідоговору іпотеки,укладеного 19липня 2007року між ОСОБА_1 таАкціонерним товариством«УкрСиббанк»,правонаступником якогощодо прававимоги боргуза договоромвід 09грудня 2019року №2098/Кпро відступленняправа вимогє АТ«Альфа-Банк»,відомості проіпотеку внесенов Державнийреєстр Іпотек19липня 2007року,номер записупро іпотеку13292605(ізнаступними змінамищодо іпотекодержателя),у зв`язкуз припиненнямосновного зобов`язання.

В даній справі суд вказав, що на виконання умов кредитного договору у період з 20 липня 2007 року до 28 серпня 2007 року ОСОБА_1 отримав лише 300958,08 грн., тоді як згідно умов договору кредит мав видаватися у швейцарських франках. ОСОБА_1 у період з 19 липня 2007 року до 24 жовтня 2008 року у рахунок погашення кредиту сплачено 334576,50 грн.

Враховуючи преюдиційність обставин, які встановлені судом у справі № 524/4046/20, а саме встановлення факту виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 11182881000 від 19 липня 2017 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт існування заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2007 року № 11182881000, в зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення трьох відсотків річних, визначених ч. 2ст. 625 ЦК України.

Проте, з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. ст.524,533-535і625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ч. 1ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першоюстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першоюстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина першастатті 546 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина першастатті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини першастатті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина другастатті 554 ЦК України).

Вказаний обов`язок поручителів визначений також у п. 1.3 договорів поруки від 19.07.2007.

Пунктом 1.4 договорів поруки від 19.07.2007 передбачено, що відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Згідно з ч. 1ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ч. 2ст. 625 ЦК Українинарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Правовий аналіз положень статей526,599,611,625 ЦК Українидає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 524/3094/13-ц стягнуто солідарно з боржника ОСОБА_1 і поручителя Приватного підприємства «М.А.Й.» та солідарно з боржника ОСОБА_1 і поручителя ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2007 року № 11182881000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 в сумі 3 204 914, 33 грн. та судові витрати.

Відповідно до статті 124Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Доказів того, що відповідачами було виконано вищевказане рішення матеріали справи не містять.

Вважаючи встановленими обставини повного погашення заборгованості позичальником з урахуванням фактично отриманого розміру кредиту та фактично сплачених грошових коштів на погашення кредитної заборгованості, суд першої інстанцій вказуючи на преюдиційність обставин, встановлених у справі № 524/4046/20, не врахував існування й зміст рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 524/3094/13-ц, яке не виконане боржниками (протилежного у справі не встановлено), та обставини, встановлені у ньому, не спростовані у подальшому, зокрема через їх зміну, наприклад, у зв`язку погашенням заборгованості, яка існувала станом на 31 жовтня 2013 року, тощо.

Так само суд не врахував обставини того, що у 2009 році позичальник і кредитор уклали додаткові угоди до кредитного договору, відповідно до яких сторони змінили схему погашення кредиту - з часу підписання додаткової угоди позичальник зобов`язався сплачувати кредит шляхом здійснення щомісячного ануїтетного платежу у розмірі 2 796, 56 швейцарських франків; також сторони домовилися про перенесення (відстрочення) строків сплати процентів, нарахованих з 01 листопада 2008 року до 31 листопада 2008 року і з 01 грудня 2008 року до 31 грудня 2008 року. Окрім того, сторони погодили зміну кінцевого терміну повернення кредиту - до 18 липня 2022 року.

Наведені встановлені судами обставини свідчать, що позичальник у 2009 році визнавав існування у нього заборгованості за кредитним договором, просив здійснити реструктуризацію кредиту, між сторонами укладені додаткові угоди до кредитного договору щодо зміни строку кредитування, графіку платежів, розміру щомісячного платежу, що спростовує висновки про погашення позичальником заборгованості за кредитним договором у 2008 році.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначила, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення 3 процентів річних внаслідок невиконання грошового зобов?язання.

Окрім цього, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції постановою Веховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 524/4046/20 рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року скасовано (т. 2, а.с. 32-42).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13ст. 141 ЦПК України).

За розгляд справи в суді першої інстанції за вимогою про стягнення 3 % річних у сумі 288442,29 грн. було сплачено судовий збір у сумі 4326,63 грн. (288442,29 грн. ? 1,5 %).

В суд апеляційної інстанції було сплачено 6489,95 грн. (4326,63 грн. ? 150 %).

Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 10816,58 грн., по 3605,53 грн. з кожного.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення трьох процентів річних скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства "М.А.И." щодо стягнення трьох процентів річних задовольнити.

Стягнути солідарно з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 та стягнути солідарно з боржника ОСОБА_1 та поручителя Приватного підприємства "М.А.И." на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" три проценти річних в сумі 288442,29 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства "М.А.И." судові витрати у сумі 10816,58 грн., по 3605,53 грн. з кожного.

В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: П. С. Абрамов

Г. Л. Карпушин