Постанова

від 11.06.2024 по справі 680/449/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 680/449/23

Провадження № 22-ц/4820/1076/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Чебан О.М.,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 14 березня 2024 року та додаткове рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2024 року (суддя Олійник А.О.) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Поділля» про усунення перешкод у праві власності та скасування державної реєстрації речового права,

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Поділля» про усунення перешкод у праві власності та скасування державної реєстрації речового права.

Позовна заява обґрунтована тим, що 01 липня 2020 року позивачка в порядку спадкування після смерті бабусі ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку загальною площею 3,3185 га, кадастровий номер 6823381500:04:002:0261, яка розташована на території Вахновецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області. При цьому, згідно з договором оренди землі від 01 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Промінь Поділля», вказана земельна ділянка була передана у строкове платне користування відповідача строком на 10 років. Дія договору оренди припинилась 02 жовтня 2018 року. Після оформлення своїх спадкових прав, позивачка дізналась, що відповідач використовує спірну земельну ділянку на підставі додаткової угоди до договору оренди від 20 квітня 2017 року, за умовами якої строк дії договору визначено до 31 грудня 2028 року. Проте ОСОБА_2 такої угоди не укладала, а підпис на ній виконаний іншою особою, тому договір є неукладеним, що є підставою для повернення земельної ділянки. Ознайомившись з додатковою угодою, позивачка виявила, що підпис у ній виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, відтак правочин у формі додаткової угоди до основного договору є неукладеним.

Таким чином, позивачка просить суд:

1) усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 3,3185га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1251796268233, кадастровий номер 6823381500:04:002:0261, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Вахновецька сільська рада Новоушицького району Хмельницької області, шляхом її повернення від ТОВ «Промінь Поділля»;

2) скасувати державну реєстрацію речового права від 19.05.2017 за №35259799, здійснену на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 20.04.2017 між ТОВ «Промінь Поділля» та ОСОБА_2 .

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 14 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки умови договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2008 року та додаткової угоди до нього від 20 квітня 2017 року, були фактично виконані обома сторонами, відповідач ТОВ «Промінь Поділля» сплачувало орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, а позивачка її отримувала, даний договір оренди не може вважатися неукладеним.

Додатковим рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2024 року заяву представника відповідача адвоката Сторожука Андрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Поділля» про усунення перешкод у праві власності та скасування державної реєстрації речового права задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Поділля» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000грн. Судовий збір, сплачений позивачкою ОСОБА_1 у розмірі 2147,20грн. та витрати за проведення експертизи у розмірі 4301,64грн., покладено на позивачку ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції врахував положення частини першої, другої статті 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Вирішуючи питання про стягнення на користь відповідача з позивачки витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції надав оцінку доказам, наданим представником ТОВ «Промінь Поділля» на підтвердження витрат на правничу допомогу, а тому стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Промінь Поділля» документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, а також скасувати додаткове рішення про стягнення з неї судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно з укладеним 01 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Промінь Поділля» договором оренди землі, відповідач отримав у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,3185 га, кадастровий номер 6823381500:04:002:0261, що розташована на території Вахновецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області. Після оформлення своїх спадкових прав на вказану земельну ділянку, ОСОБА_1 дізналася, що відповідач використовує спірну земельну ділянку на підставі додаткової угоди до договору оренди від 20 квітня 2017 року, за умовами якої строк дії договору визначено до 31 грудня 2028 року. Проте ОСОБА_2 такої угоди не укладала, оскільки не мала наміру продовжувати строк дії договору оренди. Вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення повторної почеркознавчої експертизи, у зв`язку з неналежним її поданням, та клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що, на її думку, призвело до прийняття судом помилкового судового рішення. Зазначає також, що власник земельної ділянки додаткової угоди про продовження дії договору оренди землі не укладала, а тому відповідач безпідставно користується нею.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Промінь Поділля» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення без змін. Зазначає, що посилання апелянтки на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті до розгляду заяви про призначення повторної почеркознавчої експертизи та заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, є помилковими, оскільки при їх поданні представники позивачки не дотримались вимог ЦПК України. Зокрема, підписи на клопотаннях та заявах від 13.03.2024 та від 26.03.204 вчинені без використання підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет». Спосіб звернення адвоката до суду через електронну пошту суду з процесуальним документом, який підписаний електронним підписом, чинним ЦПК України не передбачений, що має наслідком повернення клопотання (заяви) без розгляду. Також зазначає, що позивачкою не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, а тому рішення суду є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Антонюк І.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник ТОВ «Промінь Поділля» адвокат Сторожук А.В. в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,3185 га, яка знаходиться на території Вахновецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, кадастровий номер: 6823381500:04:002:0261, яку вона набула у порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 липня 2020 року, зареєстрованим в реєстрі за №553.

01 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Промінь Поділля» укладено договір оренди землі.

20 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Промінь Поділля» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року, згідно з якою договір викладено в іншій редакції. Відповідно до умов додаткової угоди ОСОБА_2 передала ТОВ «Промінь Поділля» в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Вахновецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, з кадастровим номером: 6823381500:04:002:0261, площею 3,32 га (п.п.1.1, 2.1 Договору).

Договір укладений на строк до 31 грудня 2028 року (п.3.1 Договору).

Розмір орендної плати становить 4997,90 грн у рік та здійснюється з урахуванням індексу інфляції та вноситься до 31 грудня кожного року оренди (п.4.1-4.2 Договору).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 6823381500:04:002:0261, площею 3,3185га, зареєстроване 18 травня 2017 року за ТОВ «Промінь Поділля».

19 квітня 2017 року ТОВ «Промінь Поділля» виплатило ОСОБА_2 заохочувальний платіж у сумі 5000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 19.04.2017.

Відомостями про виплату коштів №2846 за 27 жовтня 2017 року підтверджується виплата ТОВ «Промінь Поділля» ОСОБА_2 коштів у розмірі 4320 грн. згідно з додатковою угодою до договору оренди.

Згідно з відомостями про виплату коштів №4085 за 03 жовтня 2018 року ТОВ «Промінь Поділля» виплатило ОСОБА_2 орендну плату у розмірі 5059,98 грн. згідно з додатковою угодою до договору оренди.

За 2019-2020 роки ТОВ «Промінь Поділля» перерахувало ОСОБА_1 кошти за орендну плату на її банківський рахунок у ПАТ «ПриватБанк» у розмірі 23280,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4585 від 01 квітня 2021 року та відомостями про перерахування орендної плати за землю.

За 2021 рік ТОВ «Промінь Поділля» виплатило ОСОБА_1 на її банківський рахунок у ПАТ «ПриватБанк» орендну плату у розмірі 14200 грн., що підтверджується відомостями про перерахування орендної плати за землю та платіжними дорученнями №6704 від 21.09.2021, №7290 від 26.10.2021.

За 2022 рік ОСОБА_1 орендна плата у розмірі 7600 грн. була перерахована ТОВ «Промінь Поділля» на її банківський рахунок у ПАТ «ПриватБанк», відповідно до відомостей про перерахування орендної плати за землю та платіжного доручення №10624 від 08.11.2022.

За 2023 рік ТОВ «Промінь Поділля» виплатило ОСОБА_1 на її банківський рахунок у ПАТ «ПриватБанк» кошти за орендну плату у розмірі 300 грн. відповідно до відомостей про перерахування орендної плати за землю та платіжного доручення №874 від 28.03.2023.

Згідно з квитанцією ПАТ «ПриватБанк» від 27.07.2023 №0.0.2293874943.2 ОСОБА_1 здійснила повернення 08 жовтня 2021 року для ТОВ «Промінь Поділля» грошових коштів, як помилково зарахованих згідно з дорученням №6799 у загальній сумі 15200 грн., які зараховані на карту 24 вересня 2021 року у сумах 7600 грн. та 7600 грн.

Відповідно до висновку експерта №2799/2800/23-26 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15 лютого 2024 року підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець» розділу «Підписи сторін» додаткової угоди від 20 квітня 2017 року до договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року, кадастровий номер: 6823381500:04:002:0261, площею 3,32 га, укладеної між орендарем ТОВ «Промінь Поділля» в особі директора Свиридова А.А. та орендодавцем ОСОБА_2 , виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Надати відповідь на запитання чи виконаний ОСОБА_2 зазначений рукописний підпис не представилось за можливе по причині недостатньої кількості порівняльного матеріалу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною четвертою статті 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі №674/461/16-ц).

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції правильно врахував, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Промінь Поділля» 01 жовтня 2008 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,3185 га, кадастровий номер: 6823381500:04:002:0261, строком на 10 років. 20 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Промінь Поділля» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року, згідно з якою договір оренди землі укладений на строк до 31 грудня 2028 року.

Позивачка ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті баби ОСОБА_2 , набула у власність земельну ділянку, площею 3,3185 га, кадастровий номер: 6823381500:04:002:0261, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 липня 2020 року, зареєстрованим в реєстрі за №553, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано 01 липня 2020 року.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Звертаючись до суду з позовом про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод у її користуванні позивачка обґрунтовувала заявлені позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року з відповідачем, тому він є неукладеним. Однак на обґрунтування вказаних обставин позивачка не надала будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів.

Згідно з висновком експерта №2799/2800/23-26 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15 лютого 2024 року надати відповідь на запитання чи виконаний ОСОБА_2 рукописний підпис в графі «Орендодавець» розділу «Підписи сторін» додаткової угоди від 20 квітня 2017 року до договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року, кадастровий номер: 6823381500:04:002:0261, площею 3,32 га, укладеної між орендарем ТОВ «Промінь Поділля» в особі директора ОСОБА_3 та орендодавцем ОСОБА_2 , не представилось за можливе по причині недостатньої кількості порівняльного матеріалу. Таким чином, висновок експерта не містить доказів того, що вказана вище додаткова угода не була підписана ОСОБА_2 .

Разом із цим, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 позивачка отримувала орендну плату від ТОВ «Промінь Поділля» за користування останнім спірною земельною ділянкою, зокрема, за 2019-2020 у розмірі 11640 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4585 від 01.04.202021, за 2021 рік у розмірі 7600 грн. (згідно з платіжних доручень №6704 від 21.09.2021 та №7290 від 26.10.2021 та відомостей про перерахування орендної плати), за 2022 рік 7600 грн. (відповідно до платіжного доручення №10624 від 08.11.2022 та відомостей про перерахування орендної плати), частково за 2023 рік у розмірі 300 грн. (згідно з платіжним дорученням №874 від 28.03.2023, відомостями про перерахування орендної плати).

Вказані обставини свідчать про те, що договір оренди землі між сторонами продовжував виконуватися.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц вказано, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З урахуванням обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відсутні підстави для усунення перешкод позивачці в користуванні спірною земельною ділянкою в обраний нею спосіб, оскільки правовідносини з оренди землі продовжують діяти між сторонами.

Апелянтка не довела обставин, на які посилалась як на підставу позову та як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Таким чином, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування додаткового рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2024 року.

Відповідно до частини 1 статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-VI) представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).

Згідно зі статтею 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5 статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до статті 137 ЦПК України відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 зробила висновок про те, що: «витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини друга статті 137 ЦПК України) При прийнятті рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат».

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем подано докази щодо понесених ним витрат у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду (частина 8 статті 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 21.08.2023, копію додаткової угоди №1 від 21.08.2023 до договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 21.08.2023, копію акта прийняття-передачі наданих послуг від 14.03.2024, копію рахунку від 14.03.2024.

Відповідно до пункту 4.2. договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 21.08.2023 гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди №1 від 21.08.2023 до договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 21.08.2023 вартість послуг згідно даної додаткової угоди встановлюється у фіксованому розмірі та становить 30000 грн.

Підпунктом 3.1. пункту 3 додаткової угоди №1 від 21.08.2023 до договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 21.08.2023 визначено, що оплата за надані в п.2 цієї додаткової угоди послуги здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

Із акта прийняття-передачі наданих послуг від 14 березня 2024 року слідує, що адвокат Сторожук А.В. надавав ТОВ «Промінь Поділля» такі юридичні послуги по даній справі: вивчення матеріалів, оцінка обставин справи, правовідносин, підготовка правової позиції з метою звернення до суду; підготовка та подання до Новоушицького районного суду Хмельницької області відзиву на позовну заяву; підготовка та подання до Новоушицького районного суду Хмельницької області додаткових письмових пояснень; підготовка письмових заперечень на клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи; участь у судових засіданнях Новоушицького районного суду Хмельницької області у справі №680/449/23.

Також, в акті прийняття-передачі наданих послуг від 14 березня 2024 року замовник ТОВ «Промінь Поділля» та виконавець Сторожук А.В. письмово підтвердили, що загальна вартість наданих юридичних послуг за договором про надання правової допомоги становить 30000 грн, жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг замовник до виконавця не має.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу суд першої інстанції врахував, що позивачем подано належні докази на підтвердження таких витрат, фактичне надання правничої допомоги, аналіз нормативно-правової бази, підготовка та подання відзиву на позовну заяву, додаткових пояснень та письмових заперечень, участь в судових засіданнях тощо.

Оцінюючи надані суду докази понесення ТОВ «Промінь Поділля» витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що представником відповідача документально підтверджено витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, в розмірі 30000 грн., клопотання позивачки про зменшення заявленої суми судових витрат судом першої інстанції залишено без розгляду у зв`язку із неналежним його поданням, у зв`язку з чим відсутня можливість надати оцінку тим, обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення, а тому правомірно стягнув з позивачки на користь ТОВ «Промінь Поділля» 30000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, передбачених у договорі про надання правничої допомоги від 21.08.2023.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про неправильність визначення судом складу та розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідають обставинам справи та нормам процесуального закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Основне та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.374,375,382,384,389,390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 14 березня 2024 року та додаткове рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 червня 2024 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк